Рішення № 66436775, 11.05.2017, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2017 р. Справа № 909/386/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут", вул. Ленкавського, 20,м. Івано-Франківськ,76010

до відповідача: Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради вул. Степана Бандери, 10г,м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення 531359,32грн. заборгованості

за участю:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № IFZ-ЛВ-96-0117 від 11.01.17

від відповідача представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради про стягнення 531359,32грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем зобов"язань згідно договору на постачання природного газу №1141148 ODVAB056 від 03.05.16 та обґрунтовано приписами ст.525, 526, 611 Цивільного та ст.193 Господарського кодексів України

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, однак направив суду заяву вих.№765/48-16/14в від 10.05.17(вх.№7570/17 від 11.05.17) про визнання позову. Станом на 11.05.17 клопотань щодо відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи ту обставину, що відповідача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів.

Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України).

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах Буланов та Купчик проти України заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., Чуйкіна проти України № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився в судове засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи з врахуванням положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

03.05.16 між сторонами у справі укладено договір на постачання природного газу №1141148 ODVAB056, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ у обсягах, що передбачені вищезазначеним договором, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість у розмірах, строки та порядку, що визначені договором(п.1.1 договору). Термін дії договору у відповідності з п.11.1 договору - до 31.12.16. Додатковою угодою №4 до даного договору сторони домовились продовжити його дію на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2017 року на суму , що не перевищує 20% суми, визначеної у договорі ( 274520,80грн.)

Пунктом 2.9. спірного договору договору сторони погодили, що : "Визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку: п.2.9.1. За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого про транспортного) природного газу споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ; п.2.9.2. На підставі отриманих від споживача даних або Оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника, п.2.9.3. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.»

Матеріалами справи, зокрема, копією акта приймання-передачі природного газу №ЗІФ00004493 від 31.01.17 підтверджується, а відповідачем визнається (заява вих.№765/48-16/14в від 10.05.17(вх.№7570/17 від 11.05.17) факт передачі позивачем у власність споживача природного газу на загальну суму 805880,12грн.

В порушення прийнятих на себе зобов"язань відповідач за поставлений природній газ розрахувався частково, на суму 274520,80грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ становить 531359,32грн.

Станом на 11.05.17 в матеріалах справи відсутні відомості про погашення відповідачем заборгованості на зазначену суму.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір, укладений між сторонами у справі, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, між сторонами у справі на підставі наведених норм закону та спірного договору виникли правовідносини, які за своєю правовою природою є такими, що випливають із договору поставки, тому до них слід застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу України.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Всупереч вищезазначених норм чинного законодавства та умов договору відповідач прийняв у власність, проте не оплатив вартість газу, чим порушив умови договору, а саме: п.4.2 договору «Оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку : п.4.2.1 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, місяця що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу па наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. Відповідно до м.4.2.3 договору остаточний розрахунок по оплаті здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

При цьому суд констатує, що підписаний відповідачем без жодних зауважень акт приймання-передачі природного газу фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою для виникнення у відповідача обов"язку щодо здійснення розрахунків за поставлений природний газ.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 531359,32грн. правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо судового збору, суд констатує, що при зверненні з даним позовом до суду позивач в порушення приписів ст.4 Закону України "Про судовий збір" недоплатив судовий збір у розмірі 3734,47грн., відтак, враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, у зв"язку із задоволенням позовних вимог, судові витрати у розмірі 3734,47грн. слід стягнути з відповідача в дохід державного бюджету, а у розмірі 4235,92грн.- стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 124, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 599, 610, 612, 712 Цивільного кодексу України, cт.ст.173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.4 Закону України "Про судовий збір" , ст.ст. 33, 43, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" до Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради про стягнення 531359,32грн. заборгованості.

Стягнути з Департаменту освіти і науки Івано-Франківської міської ради (вул. С.Бандери, 10 Г, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 40312499) ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут"( вул. Ленкавського, 20,м. Івано-Франківськ,76010, код 39595350) 531359,32(п"ятсот тридцять одну тисячу триста п"ятдесят дев"ять гривень тридцять дві копійки) основного боргу та 4235,92 (чотири тисячі двісті тридцять п"ять гривень дев"яносто дві копійки) судового збору.

Стягнути з Департаменту освіти і науки Івано-Франківської міської ради (вул. С.Бандери, 10 Г, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 40312499) ) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) 3734,47(три тисячі сімсот тридцять чотири гривні сорок сім копійок) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.05.17

Суддя Матуляк П. Я.