Рішення № 66436650, 10.05.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.05.2017р. Справа №905/466/17

за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь в особі

Часовоярського регіонального виробничого управління «Компанія «Вода

Донбасу», м.Часів Яр

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче обєднання «Інкор

і К», м.Маріуполь

про врегулювання розбіжностей при укладанні договору

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2-по дов.

від відповідача: не зявився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь в особі Часовоярського регіонального виробничого управління «Компанія «Вода Донбасу», м.Часів Яр, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче обєднання «Інкор і К», м.Маріуполь, про прийняття:

- п.7.2 розділу 7 «Відповідальність сторін» договору в редакції позивача;

- п.7.4 розділу 7 договору в редакції відповідача;

- п.8.7 розділу 8 «Інші умови» договору не включати в текст договору;

- п.8.7.1 розділу 8 «Інші умови» договору в редакції відповідача;

- п.8.7.2 розділу 8 «Інші умови» договору в редакції позивача згідно протоколу узгодження розбіжностей;

- п.8.7.3 розділу 8 «Інші умови» договору в редакції відповідача;

- п.8.7.4 розділу 8 «Інші умови» договору в редакції відповідача;

- п.8.7.5 розділу 8 «Інші умови» договору не включати в текст договору;

- п.8.7.6 розділу «Інші умови» договору в редакції відповідача;

- п.8.7.7 розділу «Інші умови» договору в редакції відповідача;

- п.8.7.10 розділу 8 «Інші умови» договору в редакції відповідача;

- п.8.7.11 розділу 8 «Інші умови» договору не включати в текст договору;

- п.10.14 не включати в текст договору;

- п.6.8 розділу 6 «Права та обовязки сторін» договору не включати в текст договору.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 26.04.2017р. №03/866 змінив предмет позову, заявивши вимоги про прийняття:

- п.7.2 розділу 7 «Відповідальність сторін» договору в редакції позивача;

- п.8.7.3 розділу 8 «Інші умови» договору в редакції відповідача;

- п.10.14 не включати в текст договору;

- п.6.8 розділу 6 «Права та обовязки сторін» договору не включати в текст договору.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на необхідність викладення умов п.7.2 договору в запропонованій ним редакції, враховуючи норми ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», ст.625 Цивільного кодексу України, неповязаність предмету договору з пунктом 10.14, норми ст.201 Податкового кодексу України щодо безпідставності включення пункту 6.8 до договору.

Відповідач в судовому засіданні 10.04.2017р. наполягав на викладенні спірних пунктів договору у запропонованій ним редакції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За приписами п.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, згідно із ст.181 Господарського кодексу України у разі згоди з його умовами оформляє договір і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Як встановлено, 22.12.2016р. між сторонами підписано договір №30 на послуги з централізованого водопостачання, за умовами якого позивач (виробник) із закріплених водних обєктів, проводить забір технічної води і передає її відповідачу (споживачу) в обсягах згідно з помісячним графіком (п.2.3 договору), в межах наявного у відповідача дозволу на спеціальне водокористування та технічних можливостей позивача, а відповідач здійснює оплату отриманих послуг на умовах цього договору.

Згідно з відміткою відповідача на примірнику позивача договір №30 від 22.12.2016р. підписаний відповідачем з протоколом розбіжностей.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

15.02.2017р. сторонами було підписано протокол узгодження розбіжностей до договору №30 від 22.12.2016р.

Виходячи зі змісту вказаного протоколу, неврегульованими між сторонами залишились пункти 7.2, 8.7.3, 10.14, 6.8 договору.

Зокрема, як встановлено судом, пункт 7.2 договору позивачем було викладено у наступній редакції: «У разі несвоєчасної оплати послуг водопостачання (пункти 5.4 та 5.5 договору) споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, при цьому пеня нараховується за весь період прострочення боргу.

Відповідачем у протоколі розбіжностей та протоколі узгодження розбіжностей пункт 7.2 договору викладено наступним чином: «У разі порушення більш ніж на 30 календарних днів терміну оплати послуг, споживач сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді. У разі порушення терміну перерахування коштів, надміру отриманих від споживача, а також повернення раніше сплачених за послуги сум, повязаного з порушенням термінів або обсягів послуги, послуги неналежної якості, виробник сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми несвоєчасно перерахованих коштів за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді».

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно із статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до з ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із запропонованої позивачем редакції пункту 7.2 договору позивач пропонує встановити пеню за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання (порушення строків оплати за надані позивачем послуги) у розмірі подвійної облікової ставки, що не суперечить приписам наведеного Закону, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Одночасно, відповідач наполягає на встановленні відповідальності у вигляді пені у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді, у разі порушення більш ніж на 30 календарних днів терміну оплати послуг.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України згідно із статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, у яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Відсутність обопільного волевиявлення сторін при узгодженні певної редакції умови договору може бути врегульована законодавчо встановленими нормами, які визначають поведінку сторін у певній ситуації.

Враховуючи недосягнення сторонами у договорі згоди щодо певного розміру пені, який має бути застосований у випадку несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання (порушення строків оплати за надані позивачем послуги), суд застосовує норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими визначено гранічний розмір пені - не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідному періоді, за кожен день прострочення.

При цьому, враховуючи, що відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення інфляції та трьох процентів річних встановлена в ст.625 Цивільного кодексу України та не залежить від узгодження даного виду відповідальності у договорі, за висновками суду, відображення даної норми у пункті 7.2 договору є недоцільним.

Одночасно, у звязку з недосягненням сторонами згоди щодо можливості нарахування пені протягом всього періоду прострочення боргу, суд застосовує норми п.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо можливості застосування відповідальності у вигляді стягнення пені за порушення позивачем терміну перерахування коштів, надміру отриманих від споживача, а також повернення раніше сплачених за послуги сум, повязаного з порушенням термінів або обсягів послуги, послуги неналежної якості, суд виходить з тих обставин, що умовами договору не визначено терміну перерахування позивачем коштів надмірно отриманих від відповідача, порядку повернення даних сум. Як наслідок, неузгодженість сторонами у договорі №30 від 22.12.2016р. вказаних зобовязань тягне за собою й неможливість встановлення відповідальності за порушення таких зобовязань.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, за висновками суду, пункт 7.2 договору №30 від 22.12.2016р. має бути викладений у наступній редакції: «У разі несвоєчасної оплати послуг водопостачання (пункти 5.4 та 5.5 договору) споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді, від суми заборгованості за кожен день прострочення».

Пункт 8.7.3 відсутній в тексті договору №30 від 22.12.2016р. в редакції, запропонованій позивачем.

Відповідач наполягає на включенні до договору пункту 8.7.3 наступного змісту: «За всіма видами зобовязань і відповідальності сторін встановлюється загальний строк позовної давності тривалістю в три роки (за винятком строків позовної давності, що перевищують трирічний період у відповідності з чинним законодавством України)».

Виходячи з того, що позивач в заяві від 26.04.2017р. також наполягає на доповненні договору №30 від 22.12.2016р. пунктом такого змісту, суд вважає за можливе включення даного пункту до договору.

Сторонами також не досягнуто згоди за умовами пункту 10.14 договору №30 від 22.12.2016р. щодо права відповідача на одностороннє розірвання договору та звільнення від відповідальності за невиконання договору у випадку виявлення інформації про те, що операції з позивачем суперечать рекомендаціям міжнародних (міжурядових) організацій, що здійснюють діяльність у сфері боротьби з фінансуванням терористичної чи іншої злочинної діяльності, легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом тощо.

Враховуючи відсутність відповідної згоди обох сторін на внесення даної умови до договору №30 від 22.12.2016р. та відсутність законодавчо встановленого права на розірвання договору та звільнення від відповідальності за його невиконання у таких випадках, відсутні й відповідні правові підстави для включення даного пункту до тексту договору №30 від 22.12.2016р.

Відповідачем у протоколі узгодження розбіжностей доповнено договір №30 від 22.12.2016р. пунктом 6.8 наступного змісту: «Виробник зобовязаний з дотриманням вимог чинного законодавства (зокрема, із застосуванням відображеної в установленому порядку цифрового підпису уповноваженого Постачальника) особи та спеціалізованого програмного забезпечення, використовуваного для реєстрації податкових накладних), здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних:

-Податкової накладної на всю суму виникли у виробника податкових зобовязань з ПДВ протягом 5-ти календарних днів з моменту виникнення податкових зобовязань по ПДВ;

-Розрахунку коригування до податкової накладної на всю суму збільшення компенсації вартості послуг , що належать до предмета договору, протягом 5 календарних днів з моменту зазначеного збільшення суми компенсації вартості.

Виробник зобовязаний протягом 5-ти (пяти) календарних днів з моменту зменшення суми компенсації вартості послуг, що належать до предмета договору), скласти та надати споживачу способом, погодженим з споживачем розрахунок коригування до податкової накладної на всю суму вказаного зменшення компенсації вартості.

У разі, якщо внаслідок порушення Виробником встановлених чинним законодавством та цим договором вимог до форми, порядку заповнення, подання та/або реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування до податкової накладної або розрахунку коригування до податкової накладної, споживач втратить право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, виробник зобовязаний відшкодувати споживачу всі повязані з таким порушенням збитки протягом трьох робочих днів з моменту надсилання їй відповідного повідомлення споживача або в інші строки, погоджені сторонами. У разі, якщо на підставі документів, оформлених за результатами перевірки, проведеної уповноваженим державним органом (далі- «документи за результатами перевірки»), будуть виявлені порушення виробником або контрагентами виробника встановлених чинним законодавством вимог, що підлягають виконанню платниками податків (в т.ч., але не виключно, вимог, повязаних з державною реєстрацію, знаходженням за місцем реєстрації і своєчасною сплатою податків, зборів та інших обовязкових платежів), у звязку з якими для споживача настануть негативні наслідки, виражені у втраті права на включення в податковий кредит визначених сум податку на додану вартість, у штрафних санкціях, підлягають застосуванню до споживача, або в іншій формі, умови виконання заснованих на договорі грошових зобовязань споживача перед Виробником будуть вважатися зміненими з дати оформлення документів за результатами перевірки наступним чином: грошові зобовязання в сумі, що відповідає величині настали для споживача негативних фінансових наслідків підлягають виконанню протягом 20 календарних днів з моменту закінчення оскарження документів за результатами перевірки (далі «Момент закінчення оскарження»), якщо більш пізній строк виконання грошових зобовязань не визначено умовами договору;

-На період до моменту закінчення оскарження споживач не несе відповідальності у вигляді неустойки, штрафів, пені, а також інших санкцій/компенсацій, повязаних з порушенням термінів виконання грошових зобовязань в сумі, що відповідає величині настали для споживача негативних фінансових наслідків.

-Моментом закінчення оскарження є дата отримання споживачем: рішення про скасування в повному обсязі документів за результатами перевірки, прийнятого державним органом, яким були оформлені документи за результатами перевірки, або іншим уповноваженим органом; або

-Вступило в законну силу судове рішення про скасування в повному обсязі документів за результатами перевірки, за умови, що це судове рішення не скасовано судом вищої інстанції і не оскаржується сторонами спору, в рамках якого було винесено судове рішення (у разі оскарження судового рішення про скасування документів за результатами перевірки, момент закінчення оскарження вважається такою, що не настала до отримання споживачем вступившего в законну силу судового рішення про скасування документів за результатами перевірки в повному обсязі за результатами оскарження.) Споживач зобовязується письмово повідомити виробника про настання моменту закінчення оскарження протягом 10 днів з моменту отримання документів, з якими повязано його наступ.».

За висновками суду, вказаний пункт не підлягає включенню до договору №30 від 22.12.2016р. з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим Кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Встановлення сторонами у договорі обов'язку однієї сторони здійснювати певним чином реєстрацію податкових накладних, визначення сторонами наслідків порушення вимог до форми, Порядку заповнення та/або реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування до податкової накладної тощо є неправомірним, враховуючи, що визначення норм податкового законодавства, їх застосування та їх порушення, жодним чином не залежить від узгодження даної умови у підписаному між сторонами договорі, від волевиявлення сторін. Зокрема, саме норми ст.201 Податкового кодексу України регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами в рівних частинах, враховуючи, що, за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій обох сторін (зокрема, судом спірні пункти договору викладені частково як в редакції позивача, так й відповідача).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь в особі Часовоярського регіонального виробничого управління «Компанія «Вода Донбасу», м.Часів Яр до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче обєднання «Інкор і К», м.Маріуполь про врегулювання розбіжностей при укладанні договору №30 від 22.12.2016р. задовольнити частково шляхом викладення спірних пунктів договору наступним чином:

Викласти пункт 7.2 договору №30 від 22.12.2016р. в наступній редакції: «У разі несвоєчасної оплати послуг водопостачання (пункти 5.4 та 5.5 договору) споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді, від суми заборгованості за кожен день прострочення».

Доповнити договір №30 від 22.12.2016р. пунктом 8.7.3 наступного змісту: «За всіма видами зобовязань і відповідальності сторін встановлюється загальний строк позовної давності тривалістю в три роки (за винятком строків позовної давності, що перевищують трирічний період у відповідності з чинним законодавством України).

Пункт 10.14 відсутній у тексті договору №30 від 22.12.2016р.

Пункт 6.8 відсутній у тексті договору №30 від 22.12.2016р.».

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче обєднання «Інкор і К», м.Маріуполь на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь в особі Часовоярського регіонального виробничого управління «Компанія «Вода Донбасу», м.Часів Яр судовий збір в сумі 800 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 10.05.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 10.05.2017р.

Суддя Г.В. Левшина