Рішення № 66434504, 11.05.2017, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 11.05.2017

Справа № 320/1843/17-ц

(2/320/1780/17)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" травня 2017 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Кучеренко Н.В.

при секретарі Левандовській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом, у якому просить визнати договір фінансового лізингу № 170691 від 09 березня 2017 року, укладений між ним та відповідачем, а також стягнути з відповідача на його користь суму авансового платежу у розмірі 150000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 09 березня 2017 року між ним та відповідачем бувукладений договір фінансового лізингу № 170691 разом з додаткам 1 та 2, предметом якого є автомобіль марки Toyota LC Prado Elegance, однак п. 8.2. вказаного договору заповнений не був. Сплативши авансовий платіж в розмірі 150000,00 грн., йому було надано його екземпляр договору, де п. 8.2. був заповнений, згідно якого вартість автомобіля становила 52702 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1438780 грн. Проте згідно додатку 2 до договору ціна автомобіля становить 23809,52 доларів США. Отже, позивач вважає, що даний договір не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

В судове засідання представник позивача не зявився, від нього надійшла зава про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, від нього надійшли письмові заперечення, згідно яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог виходячи з такого. Так, укладений між сторонами спірний договір повністю відповідає чинному законодавству, підписаний позивачем особисто, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору та форма договору не була порушена. Даний договір немає нічого спільного зі споживчим кредитуванням, а тому принцип свободи договору в даному випадку не обмежується та норми Закону України «Про захист прав споживачів» не мають пріоритетного значення для регулювання лізингу. До даного договору не застосовується положення нотаріального посвідчення, оскільки на момент укладення договору відсутній предмет лізингу та майнові права лізингодавця на майно. Крім того, вважає, що положення спірного договору є справедливими, логічними для специфіки інституту лізингу, не порушують принцип добросовісності, та не завдають хоч якоїсь шкоди позивачу. Також зазначає, що не є порушення закону відсутність більш детального опису предмета лізингу, оскільки лізингодавець надає та надав позивачу фінансову послугу, та лізингодавець відповідає солідарно з продавцем про поставку продукції, а не її якості (приховані дефекти тощо).

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, в звязку з неявкою сторін, від яких надійшли заяви щодо їх позиції стосовно позову, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши заперечення відповідача та матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з вимогст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 09 березня 2017 року між сторонам був укладений договір фінансового лізингу № 170691, предметом якого є транспортний засіб марки Toyota LC Prado Еlegance разом з додатками /а.с.10-23/.

На виконання умов договору та виходячи з вартості лізингового майна, яка зазначена в додатку, позивачем був сплачений авансовий платіж в сумі 10000,00 грн. та 140000,00 грн., що підтверджується згідно копіями квитанцій №№ QS000150712101, 11700867 від 09 березня 2017 року /а.с.31-33/.

Як вбачається з умов договору:

1.4. Лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За такими зобовязаннями відповідає продавець.

1.7. Предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом терміну, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: адміністративного платежу, авансового платежу та комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.4 ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.6 ст. 9 даного договору.

1.8. Незалежно від наявності у продавця предмету лізингу, вказаного лізингоодержувачем в даному договорі та за заявою лізингоодержувача, сам предмет лізингу може бути змінений на інший предмет лізингу до моменту його купівлі.

4.1. Лізингодавець передає у користування предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 120 робочих днів з моменту сплати лізингодержателем на рахунок лізингодавця наступних платежів: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності оплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.4 ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п.9.6 ст.9 даного договору.

8.2. Вартість предмета лізингу на момент укладення договору становить 52 702,56 доларів США,…що становить 1438780,00 грн.

8.5. Всі планові платежі, які визначаються у додатку № 1 та додатку № 3 до даного договору, сплачуються лізингоодержувачем на умовах, передбачених цим договором …

9.1. Авансовий платіж складає частину від вартості предмета лізингу в розмірі 50% від вартості предмета лізингу, зазначеного у даному договорі та у специфікації.

Статтею 10 договору визначено, що лізинговий періодичний платіж - це платіж, що сплачується лізингоодержувачем на користь лізингодавця відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (додаток №3 до договору). Кожний лізинговий періодичний платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування в розмірі 21 відсоток річних на залишок частини від обсягу фінансування (винагорода лізингодавця за отримане у лізинг майно); частина від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу); комісія за супроводження договору в розмірі 7 відсотків.

Однак, сплативши авансовий внесок, позивачу було відмовлено в отриманні лізингового майна, оскільки виходячи з умов договору ним не було сплачено 50% вартості автомобілю.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Застаттею 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннямиЦК Українипро лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно частини 2статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частин першої, другоїст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Так, згідно ч. 4ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до частини 2ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Отже, виходячи зі змісту договору відповідно дост. 628 ЦК Українита аналізу норм законодавства, вказаний договір за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Згідност. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Проте, договір фінансового лізингу № 170691 від 09 березня 2017 року, укладений між сторонами нотаріально посвідчено не було.

Відповідно до ч. 1ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Згідно п.7Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року за № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Згідно ч. 4 ст.203, ч. 1,2ст.215, ч. 1 ст.220 ЦК Українидоговір є недійсним, оскільки він укладений з недотриманням форми укладення правочину.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі за № 6-2766цс15, яка також стосується подібних правовідносин із ТОВ «ЛК «Автофінанс», та яка згідност. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для всіх судів України, які мають привести свою практику у відповідність із такими рішеннями Верховного Суду України.

Частиною 1ст. 203 ЦК Українивстановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів»містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Згідно ч. 5 цієї статті, у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливими може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другійстатті 18 цього Закону- умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Отже, для кваліфікації умов договору як несправедливих, необхідна наявність одночасно таких ознак: 1) умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 с. 509ЦК України); 2) умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; 3) умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємооблік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пп. 2, 3 ч. 3ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Так, в оспорюваному договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені вЗаконі України «Про фінансовий лізинг», положенняхЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

Отже, такі норми прямо суперечать ч. 1ст. 808 ЦК України, враховуючи те, що в зазначеному договорі фінансового лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.

Таким чином, зі змісту договору фінансового лізингу № 170691 від 09 березня 2017 року, вбачається виключення та обмеження прав лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання останнім своїх обов'язків, звужені обов'язки лізингодавця, встановлені вЗаконі України «Про фінансовий лізинг»,ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання та неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу, одночасно значно розширені права лізингодавця, що суперечать вимогам цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справах №6-65цс15 та №6-3020цс15.

В укладеному договорі не конкретизований предмет лізингу (рік випуску, колір, індивідуальні технічні характеристики, індивідуальна комплектація тощо), що є порушенням ч. 2ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»,ст. 807 ЦК України.

Тобто укладений договір не був спрямований на настання реальних наслідків.

Враховуючи недотримання встановленої законом нотаріальної форми для його укладення та порушення нормами договору фінансового лізингу вимогЦК України,Закону України «Про фінансовий лізинг»,Закону України «Про захист прав споживачів», суд вважає, що укладений між сторонами є недійсним.

Статтею 216 ЦК Українивстановлено правові наслідки недійсності правочину, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина першастатті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Оскільки на виконання договору фінансового лізингу позивачем був сплачений авансовий платіж на рахунок відповідача в розмірі 150 000,00 грн., отже у виконання приписів вищевказаної норми він підлягає поверненню позивачу.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, та висновки до яких дійшов суд узгоджуються з висновками Верховного Суду України з подібних правовідносин, які згідност. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для всіх судів України, та які мають привести свою практику у відповідність із такими рішеннями Верховного Суду України.

Згідно ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно Рішення Конституційного суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому звязку з поняттям «права», необхідно розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, - суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів підлягає повному задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Питання справляння судового збору, крім Закону про судовий збір, регулюється іншим законодавством. Зокрема, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» регламентує, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», зі змінами, що набрали чинності 01 вересня 2015 року, такі особи не віднесені до кола субєктів, які звільняються від сплати судового збору.

Разом із цим такий припис ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не вступає в колізію з положеннями ст. 5 Закону України «Про судовий збір», якою визначено пільги щодо сплати судового збору, оскільки коло вимог і осіб, які мають такі пільги за цим Законом, не є вичерпним. ОСОБА_2 не містить застережень про те, що закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечать йому, а лише доручає Кабінету Міністрів України підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України.

Таким чином, з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору, а також повного задоволення позовним вимог, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 2140,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203,215,216,220,509,799,806-808 ЦК України, ст.18,22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст.4,15,57,59,60,61,88,107,208,212-215,218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів задовольнити повністю.

Визнати договір фінансового лізингу № 170691 від 09 березня 2017 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна» в особі представника ОСОБА_3, яка діє на підставі Довіреності № 33 від 17 січня 2017 року та ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна», код ЄДРПОУ 40085011, юридична адреса м. Київ, вул. Німанська, буд. 10А, офіс 29 на користь ОСОБА_1, (РНОКПП НОМЕР_1), що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Українська), 150, суму авансового платежу у розмірі 150 000 /сто пятдесят тисяч/ гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехнікс Україна», код ЄДРПОУ 40085011, юридична адреса м. Київ, вул. Німанська, буд. 10А, офіс 29 на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 2140 (дві тисячі сто сорок) гривень 00 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.В.Кучеренко