Вирок № 66434462, 12.05.2017, Кам’янський районний суд Запорізької області (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд Запорізької області)

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 319/153/17

Провадження №1-кп/319/24/2017

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2017 року смт. Більмак

Куйбишевський районний суд Запорізької області в складі

головуючого судді Хамзіна Т.Р.,

за участі секретаря Фінько Ю.В.,

за участі прокурора Вінницького В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Куйбишевського районного суду Запорізької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.07.2016 за №12016080270000407,

відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимого,

за обвинуваченням в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2016 року приблизно о 14 годині 00 хвилин водій ОСОБА_1, не маючи посвідчення водія, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керуючи автомобілем ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Запорізькій в смт. Більмак Запорізької області в напрямку м. Запоріжжя зі швидкістю не менше 106,6 км/год., що перевищує максимально допустиму швидкість руху в населеному пункті. В салоні автомобіля на передньому пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_3.

На заокругленні дороги вліво в районі електроопори №57, яка розташована по вул. Запорізькій в смт. Більмак, у звязку із зниженням уваги та реакції, а також порушенням координації дій, викликаних вживанням алкоголю, проявив необачність та необережність, не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, внаслідок чого не впорався з керуванням автомобіля, допустив його виїзд за межі проїжджої частини на ліве по ходу руху узбіччя, де стався наїзд на стовп електроопори №57 та паркан будинку №45 по цій вулиці. При цьому ОСОБА_1 не передбачив можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що дійсно 24 липня 2016 року після обіду керував автомобілем ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, в стані алкогольного спяніння. Під час руху автомобіля по вул. Запорізькій в напрямку виїзду з смт. Більмак до м. Запоріжжя перевищив допустиму швидкість, не впорався з управлінням та врізався у електроопору. Підтвердив, що на передньому пасажирському сидінні автомобілю перебував ОСОБА_3

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 дав суду наступні показання: 24 липня 2016 року йому неодноразово телефонував ОСОБА_1, щоб ОСОБА_3В прийшов у кафе-бар «Людмила». На прохання ОСОБА_1 ОСОБА_3 прийшов у зазначений бар та побачив ОСОБА_1 в стані явного алкогольного спяніння. ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_3 проїхати до кафе, де перебувають його друзі. ОСОБА_3, незважаючи на перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного спяніння, погодився та сів в автомобіль ОСОБА_1 В подальшому ОСОБА_1 розігнав автомобіль до швидкості 150 км/год, почав правими колесами їхати по обочині автодороги. На прохання не гнати, жодним чином не відреагував. В підсумку ОСОБА_1 не впорався з управлінням та автомобіль врізався в електроопору та огорожу жилого будинку. ОСОБА_3 опинився в лікарні з чисельними травмами, тривалий час лікувався, потребує проведення додаткової операції з видалення тромбу з артерії. Стан здоровя насьогодні незадовільний, змушений приймати знеболювальні засоби.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що 24 липня 2016 року разом з сином перебувала днем вдома та почула грохот. Вийшовши на вулицю побачила розбиту машину, яка врізалася в огорожу її будинку та електроопору. За кермом автомобілю перебував обвинувачений ОСОБА_1 який був без свідомості, на передньому пасажирському сидінні знаходився потерпілий ОСОБА_3, якого діставали з автомобілю працівники Міністерства надзвичайних ситуацій за допомогою спеціального обладнання. ОСОБА_5 викликала швидку та поліцію. Обох осіб, що перебували в автомобілі, забрала машина швидкої допомоги.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.1 а), 2.9 а), 12.1, 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, відповідно до яких:

-водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (підпункт «а» пункту 2.1.);

-водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного спяніння (підпункт «а» пункту 2.9.);

-під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним (пункт 12.1.);

-у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год. (пункт 12.4.);

-водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4.-12.7. (пункт 12.9.).

Згідно висновку експерта №740/16 від 21.10.2016: 1) в дорожньо-транспортній ситуації, що розглядається, водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог пп. 12.1, 12.4, 12.9 б Правил дорожнього руху України; 2) дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам пп. 12.1, 12.4, 12.9 б Правил дорожнього руху України. Невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному звязку з подією дорожньо-транспортної пригоди, 3) технічна можливість водія ОСОБА_1 запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді залежала від виконання ним вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобілю НОМЕР_3 ОСОБА_3 відповідно до висновку судово-медичної експертизи №4637 від 25.11.2016 отримав наступні тілесні ушкодження:

тупа травма грудної клітини: частковий розрив в області перешийка грудного відділу аорти з формуванням інтрамуральної гематоми, скупчення рідини в порожнині перикарда, в обох плевральних порожнинах; тупа травма живота: розрив бризжейки сліпої кишки, з утворенням зачеревинної гематоми малого таза, зі скупченням крові в черевній порожнині; забій нирки; струс головного мозку, закритий уламковий перелом передньої і верхньої (нижня стінка орбіти) стінок правої верхньощелепної пазухи з імпресією кісткових фрагментів в порожнину пазухи, зі скупченням рідини в обох носових пазухах, осередках гратчастого лабіринту, в правій фронтальній пазусі; закритий осколковий перелом правої стегнової кістки в середній третині зі зміщенням кісткових фрагментів, синець в місці перелому; закритий перелом сідничної кістки справа без зміщення кісткових фрагментів; з розвитком дихальної недостатності 3 ступеня, на тлі явищ травматичного шоку 1-2 ступеня; рана на нижньому віці правого ока, рана конюнктиви правого ока, синець навколо правого ока, крововилив на білкову оболонку правого ока, садна в області обличчя, синець в області правої плечової кістки, садна на бічній поверхні грудної клітини справа в проекції 8-го і 10-го міжреберій, рани на тильній поверхні лівої кисті (за даними наданих медичних документів). Тілесні ушкодження у ОСОБА_3 в сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя. Пошкодження утворилися від дії тупих предметів і могли утворитися у умовах дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, ОСОБА_1 здійснив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 доказана й іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме:

-повідомленнями чергового лікаря Куйбишевської Центральної районної лікарні від 24.07.2016 про нещасний випадок невиробничого характеру на адресу Куйбишевського відділення поліції за участю ОСОБА_3 та ОСОБА_1;

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.07.2016 з фототаблицею та схемою наслідків дорожньо-транспортної пригоди;

-висновком експерта від 30.09.2016 №709/16, відповідно до якого: 1) на момент проведення дослідження робоча гальмова система, рульове управління автомобіля НОМЕР_4 знаходились в працездатному стані. На момент проведення дослідження ходова частина автомобіля НОМЕР_4 знаходилась в непрацездатному стані, 2) відмови в ходовій частині автомобіля НОМЕР_4 виникли під час дорожньо-транспортної пригоди та після неї;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 27.09.2016 зі схемою;

-постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 20.01.2017 та квитанцією про отримання на зберігання речових доказів;

-листом Куйбишевської ЦРЛ №1426 від 21.10.2016 про те, що у ОСОБА_3 24.07.2016 в 15-00 була взята кров на алкоголь, алкоголь в крові не виявлено; у ОСОБА_1 за аналізом крові 24.07.2016 виявлений в крові алкоголь.

У судовому засіданні досліджені документи, що характеризують особу обвинуваченого.

Згідно листа виконавчого комітету Більмацької селищної ради Більмацього району Запорізької області від 17.10.2016 №02-01-28/0974 протягом 2016 року скарги на ОСОБА_1 до селищної ради від місцевих жителів не надходили. Згідно складеного акту №45 від 07.07.2016 гр. ОСОБА_1 проживає з 24.04.1996 року з батьком ОСОБА_6 за адресою смт. Більмак вул. Польова 5.

На обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра Куйбишевської ЦРЛ ОСОБА_1 не перебуває, за медичною допомогою не звертався.

На обліку Куйбишевського районного відділу підрозділу кримінально-виконавчої інспекції УДПтС України в Запорізькій області станом на 19.10.2016 року ОСОБА_1 не перебуває.

За інформацією Регіонального сервісного центру в Запорізькій області від 04.10.2016 №31/8-2797 згідно оперативних даних Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України станом на 03.10.2016 ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував. За інформацією Сектору Бердянського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області №996 від 10.12.2016 дані про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія відсутні.

Згідно довідки №117-03102016/23204 ОСК ГУНП України в Запорізькій області даних про судимість ОСОБА_1 не має.

Проаналізувавши та оцінивши досліджені по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині в межах висунутого обвинувачення повністю підтверджена дослідженими в ході судового розгляду доказами, і кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

Обставиною, яка відповідно до статті 67 КК України обтяжує покарання, є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного спяніння.

Обставинами, що відповідно до статті 66 КК України помякшують покарання, є активне сприяння розкриттю злочину. Також обвинувачений ОСОБА_1 надав правдиві свідчення під час судового розгляду, вину у вчиненні злочину визнав, не намагався уникнути відповідальності шляхом дачі неправдивих показань. Тому суд оцінює активне сприяння розкриттю злочину та визнання вини як обставини, що помякшують покарання. Також потерпілим частково відшкодовано матеріальну шкоду потерпілому шляхом поштового переказу в розмірі 2600 грн. 14.04.2017, який отримано потерпілим. Також 25.04.2017 обвинувачений здійснив поштовий переказ суми в розмірі 2900 грн., виявив готовність виплатити в судовому засіданні 11.05.2017 року потерпілому 4000 грн., проте потерпілий відмовився. Часткове відшкодування шкоди суд також оцінює як обставину, яка помякшує покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який характеризується задовільно, має постійне місце проживання, не одружений, на утриманні нікого не має, не працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався.

З урахуванням наявності обставин, які помякшують покарання, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_1, його відношення до вчиненого злочину, суд, керуючись ст.ст. 65-67 КК України, вважає можливим призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, застосувати статті 75, 76 КК України, звільнивши його від покарання з випробуванням на певний термін. Враховуючи відсутність інформації про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія, позбавити права керування останнього неможливо.

Потерпілим ОСОБА_3 було заявлено клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначення розміру застави в сумі 444000 гривень, що є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обовязків, передбачених КПК України. В судовому засіданні 11.05.2017 представник потерпілого ОСОБА_4 підтримав зазначене клопотання, але просив його вирішити під час ухвалення вироку.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу. Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 не переховувався від суду, добросовісно здійснював свої процесуальні обовязки, зокрема зявлявся в судові засідання, дав показання, відповідно до яких визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. З урахуванням показань обвинуваченого, суд вважає маловірогідним спроби обвинуваченого будь-яким способом перешкоджати кримінальному провадженню. Доказів щодо здійснення злочинної діяльності обвинуваченим суду не надано. Прокурор в судових дебатах висловився про необрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу. За таких обставин суд вважає доцільним не обирати щодо обвинуваченого запобіжний захід.

Процесуальні витрати за проведення експертиз №709/16 від 30.09.2016 та №740/16 від 21.10.2016, які згідно з довідками Запорізького НДЕКЦ МВС України складають 2111,04 гривень, на підставі ч.2 ст.124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів необхідно вирішити на підставі ст.100 КПК України.

Потерпілим ОСОБА_3 заявлено цивільний позов, відповідно до якого він просить стягнути з обвинуваченого на його користь 44404,40 грн. матеріальної шкоди та 400000 грн. моральної шкоди.

Цивільний позов обґрунтовано тим, що потерпілий внаслідок ДТП, скоєного обвинуваченим ОСОБА_1, отримав чисельні тілесні ушкодження та мав потребу у екстреній медичній допомозі. Первинний огляд та реанімаційні заходи були здійснені в Куйбишевській ЦРЛ. Проте 26 липня 2016 року потерпілого в стабільно тяжкому стані було перевезено до Запорізької обласної клінічної лікарні, де було зроблено компютерну томографію органів грудної клітки та черевної порожнини, компютерну томографію головного мозку. В період перебування в ЗОКЛ потерпілого було введено в медикаментозний сон (кому). Також 29 липня потерпілому була проведена трахеотомія розріз передньої стінки трахеї для забезпечення його дихання. 11 липня 2016 року потерпілому було проведено операцію на правій нозі на місці перелому правого стегна. 30 липня 2016 року ОСОБА_3 було виписано з лікувального заходу та рекомендовано пересування з допомогою милиць без навантаження на вправу ногу та без надмірних навантажень на серце, а також нагляд травматолога та кардіохірурга за місцем проживання.

Також в позові зазначено, що потерпілий отримав травми на пятах обох кінцівок, які на цей час потребують додаткового медичного догляду з використанням та застосуванням спеціальних пластирів, кремів та мазей. Згідно висновку експертизи внаслідок ДТП потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження. 12 грудня 2016 року позивачеві було встановлено другу групу інвалідності.

Загальний розмір матеріальної шкоди, заподіяної в результаті винних дій обвинуваченого, становить 44404,40 грн., що складається з витрат на придбання ліків та медичних препаратів в сумі 36002,73 грн., витрат на придбання інструменту для протезування ноги в сумі 2700 грн., витрат на проведення компютерної томографії та флюорографії в сумі 4634,50 грн., витрат на проїзд в сумі 1067,17 грн. На підтвердження зазначених витрат надано копії відповідних фіскальних чеків, декларацій, видаткових накладних.

Моральну шкоду потерпілий обґрунтовує тим, що внаслідок злочину йому завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у його житті, негативні переживання та спогади, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обовязків, фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, побоювання щодо майбутнього стану здоровя. В момент ДТП потерпілий переніс значний фізичний біль, пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху за своє здоровя, а головне страху за своє життя. Дотепер у потерпілого продовжуються проблеми зі здоровям у вигляді періодичного болю в голові та серці, постійних болях в області грудної клітини, правої руки, правої ноги; обмеження фізичної активності. Та найбільш за все турбують рани на нижніх кінцівках стопи в області пяток, що з часу аварії набули характеру язв.

Потерпілий та його представник в судовому засіданні цивільний позов підтримали. Обвинувачений визнав цивільний позов частково: вимоги про матеріальну шкоду визнав в повному обсязі, вимоги про стягнення матеріальної шкоди визнав частково в розмірі 100000 грн. Пояснив, що оскільки не працює, внаслідок ДТП має суттєві проблеми зі станом здоровя, не має можливості здійснити одноразового відшкодування такої суми. Але готовий відшкодовувати шкоду поступово. Також захисником надані суду документи про перерахування на користь потерпілого 2600 грн. та 2900 грн. поштовим переказом 14.04.2016 та 24.04.2016 відповідно, та повідомлення про отримання потерпілим суми в розмірі 2600 грн.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленим КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовується норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно п.10 ч.1 ст.56 КПК України потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

За ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Обставини, зазначені в цивільному позові щодо отримання потерпілим ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, його тривале та складне лікування, здійснення витрат, повязаних з лікуванням, підтверджені дослідженими судом матеріалами кримінального провадження та цивільного позову. Визнання позову в цій частині не суперечить закону, не порушує права та інтереси інших осіб. З урахуванням поштового переказу обвинуваченим ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 2600 грн., які отримані потерпілим, позовні вимоги про стягнення майнової шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 41804,40 грн.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

При цьому, відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до пункту 9 зазначеної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Потерпілий обґрунтував спричинену моральну шкоду тим, що він зазнав страждань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, знаходженням на стаціонарному лікуванні, фізичним болем, внаслідок чого змінився його звичайний уклад життя, емоційний стан. Суд вважає, що вказані обставини не викликають сумнівів. Оцінуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, суд виходить з характеру й обсягу страждань, які виникли внаслідок протиправних дій ОСОБА_1, моральної шкоди у вигляді змін нормального ритму життя, спричинення тяжких тілесних ушкоджень, хвилюваннями у зв'язку із пошкодженням здоровя та страху за своє життя. Виходячи із засад виваженості та справедливості, відповідно до вимог ст.1167 Цивільного кодексу України, з урахуванням часткового визнання позову обвинуваченим, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди такими, що частково підлягають задоволенню у сумі 100000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь держави з обвинуваченого підлягає стягненню 1440,76 грн.

Керуючись ст.ст.100, 124, 374 КПК України, ст.ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком 3 (три) роки.

Відповідно до ст.76 КК України, у зв'язку із звільненням від відбування покарання з випробуванням, покласти на засудженого обовязки періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без дозволу уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи в кримінальному провадженні 2111,04 (дві тисячі сто одинадцять 0-04) гривень на рахунок №31116115700009, одержувач УК у Шевченківському району м. Запоріжжя (24060300), МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025367, назва банку ГУДКСУ у Запорізькій області.

Речові докази:

- автомобіль НОМЕР_4 та праві задні двері цього автомобілю, які знаходяться на майданчику зберігання транспортних засобів Більмацького ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області, розташованому за адресою смт. Більмак пров. Соборний, 29, повернути володільцю ОСОБА_1.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 41804,40 грн. майнової шкоди, 100000 грн. моральної шкоди, всього 141804,40 (сто сорок одну тисячу вісімсот чотири 0-40) гривень. В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 1440,76 (одна тисяча чотириста сорок 0-76) гривень (стягувач Державна судова адміністрація України; 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ідентифікаційний код 26255795; отримувач кошті ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції Куйбишевський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя : Т.Р.Хамзін