Рішення № 66434343, 04.05.2017, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/6930/16-ц Провадження № 2/314/141/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2017 року м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Галянчук Н.М.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

секретар судового засідання Рясна А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: Вільнянська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування, Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання житлового будинку обєктом спільної сумісної власності подружжя та його поділ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання житлового будинку обєктом спільної сумісної власності подружжя та його поділ. На обґрунтування позовної заяви зазначає, що з серпня 2011 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 проживали однією сімєю, як подружжя, без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, були повязані спільним побутом. Від спільного проживання сторони мають дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. 11 травня 2012 року, у період перебування у фактичних шлюбних відносинах, сторони придбали житловий будинок № 210 по вулиці Леніна (нині вулиця Центральна) у селі Матвіївка Вільнянського району Запорізької області, право власності на який оформили на ОСОБА_3. Після купівлі житлового будинку, 07 червня 2012 року позивач зареєструвала своє місце проживання за вказаною адресою, як дружина власника житлового будинку. Після народження 14 січня 2013 року спільної дитини ОСОБА_5, її місце проживання також було зареєстроване за вказаною адресою. 08 березня 2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 виникла сварка, в результаті якої відповідач вигнав позивача з дитиною з будинку, не дозволивши забрати навіть особисті речі. Після цього позивач з дитиною вимушена була просити притулку у сусідки - ОСОБА_7, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, де і мешкає по теперішній час. При цьому, позивач самостійно утримує спільну з відповідачем дитину, оскільки останній жодної матеріальної допомоги не надає, має заборгованість зі сплати аліментів.

У звязку з викладеним позивач, посилаючись на вимоги ст. 256 ЦПК України, ст.ст. 3, 60. 61, 69, 74 Сімейного кодексу України, просить суд встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сімєю без реєстрації шлюбу з серпня 2011 року до 08 березня 2015 року, визнати житловий будинок № 210 по вулиці Центральній (колишня Леніна) в селі Матвіївка Вільнянського району Запорізької області обєктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а також здійснити його поділ, визнавши за ОСОБА_1 на підставі ст. 70 Сімейного кодексу України право власності на 2/3 частини вказаного будинку.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник підтримали позовні вимоги, просили задовольнити позов на тих обставинах, що в ньому зазначені. При цьому позивач пояснила, що з серпня 2011 року проживала однією сімєю без реєстрації шлюбу з відповідачем ОСОБА_3, вела з ним спільне господарство. Від спільного проживання з відповідачем 14 січня 2013 року вона народила дитину - ОСОБА_5. Ще до народження дитини у травні 2012 року вони придбали житловий будинок № 210 по вулиці Центральній (колишня Леніна) в селі Матвіївка Вільнянського району Запорізької області, у якому проживали з дозволу власниці ще до укладення договору купівлі-продажу. Частину коштів на купівлю вказаного будинку були зібрані ними спільно, у тому числі за допомогою її батька та бабусі, іншу частину коштів вони отримали шляхом отримання кредиту у банку, при цьому кредитний договір також укладався на імя ОСОБА_3. Вона була присутня під час укладання договорів та передачі грошових коштів.

Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечували проти позовних вимог, посилаючись при цьому на недоведеність належними та допустимими доказами обставин, викладених у позовній заяві. Відповідач пояснив, що у травні 2012 року він дійсно придбав спірний будинок, однак придбав його за кошти, частина яких була його особистими зберіганнями, а частину він отримав у позику та у кредит. Ні на час придбання будинку, ні до укладення договору купівлі-продажу, він не проживав з ОСОБА_1 однією сімєю, спільне господарство з нею не вів. У травні 2012 року, вже після купівлі, він дозволив позивачу проживати у його будинку і з цього часу ОСОБА_1 проживала з ним, однак сімейних відносин вони не мали, спільного господарства не вели, не мали також і взаємних прав та обовязків. Не виникло цих обставин і після народження дитини, оскільки на той час у нього була інша жінка, з якою він планував створити сімю, а ОСОБА_1 він лише пожалів, дозволивши жити у будинку. У звязку з чим вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Представники третіх осіб - Вільнянської районної державної адміністрації, як органу опіки та піклування, та Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» у судове засідання не зявились, про день, час і місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином (а.с. 70, 111, 112, 129). Про причини своєї неявки представником Вільнянської районної державної адміністрації не повідомлено, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надано, у звязку з чим причина неявки визнана судом неповажною. А від представника Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» надійшли письмові заперечення на позов з клопотанням про розгляд справи за його відсутності (а.с. 130-135).

На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників третіх осіб.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що приблизно 15 років знайома з ОСОБА_3. Приблизно у 2010-2011 роках вона познайомилась з ОСОБА_1, з якою ОСОБА_3 проживав сімєю без реєстрації шлюбу у с. Матвіївка Вільнянського району Запорізької області, де вони придбали житловий будинок ще до народження дитини. Після народження дитини вона відвідувала їх сімю, оскільки стала хрещеною матірю їх спільної дочки, іноді залишалась у них на ночівлю. При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не тільки спільно проживали, виховували дитину, але й вели спільне господарство, зокрема, робили у будинку ремонт, купували побутові прилади, садили та обробляли город, вирощували свійську птицю. Після 08 березня 2015 року вона у телефонній бесіді з ОСОБА_1 дізналась, що ОСОБА_3 вигнав позивача з дитиною з будинку.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Восени 2011 року сусідній будинок № 210 придбали ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Спочатку вони вдвох приїжджали подивитися на будинок, а через деякий час переїхали жити. Оскільки її будинок розташований поруч з спірним будинком, вона часто бачила ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які, як вона вважала, були законними чоловіком та дружиною, такий висновок вона зробила споглядаючи на їх поведінку та відношення один до одного. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно проживали, народили та виховували дитину, вели спільне господарство, у тому числі садили та обробляли город і сад, вирощували домашню птицю. 08 березня 2015 року в результаті сварки ОСОБА_3 вигнав ОСОБА_1 з будинку, після чого позивач орендувала у неї у будинку кімнату, де проживає з малолітньою дочкою до теперішнього часу.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що їй на праві власності належав житловий будинок № 210 по вулиці Леніна (нині вулиця Центральна) у селі Матвіївка Вільнянського району Запорізької області, який вона вирішила продати. Восени 2011 року до неї звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які побажали придбати будинок для власного проживання. Оглянувши будинок, вони вирішили його придбати. У звязку з цим, а також необхідністю завершити оформлення документів, необхідних для укладення договору купівлі-продажу, що потребувало певного часу, вона дозволила ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживати у будинку ще до його продажу. В грудні 2011 року вони вїхали в будинок, а в травні 2011 року офіційно оформили договір купівлі-продажу. З розмов їх стало відомо, що будинок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 купували, оскільки планували жити спільно однією сімєю. Після продажу будинку вона продовжила підтримувати відносини з ними, влітку 2012 року дізналась, що ОСОБА_1 вагітна, після цього кілька разів відвідувала їх, бачила, що сторони ведуть спільне господарство, робили ремонт у будинку, разом обробляли город, тримали гусей.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що тривалий час ОСОБА_3 зустрічався зі своєю нинішньою дружиною ОСОБА_11. З метою спільного проживання та створення сімї вони підшукували житловий будинок. Вона підказала їм придбати будинок у селі Матвіївка Вільнянського району Запорізької області. У подальшому вона дізналась, що ОСОБА_3 живе у с. Матвіївка, однак не з ОСОБА_11, а з позивачем ОСОБА_1, у них народилась дитина.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що з ОСОБА_3 вона знайому з квітня 2006 року, тривалий час вони зустрічалися, планували створити сімю, спірний будинок вони придбали у тому числі за рахунок коштів, наданих її матірю. При укладенні договору купівлі-продажу вона присутня не була, однак їй відомо, що будинок оформлений у особисту власність ОСОБА_3, який наразі являється її законним чоловіком. В кінці травня 2012 року вона дізналась, що у ОСОБА_3 виник звязок з позивачем ОСОБА_1, якій відповідач дозволив тимчасово пожити у будинку, в результаті цього звязку позивач завагітніла та у подальшому народила дитину. Зі слів ОСОБА_3, він не жив з ОСОБА_1 однією сімєю, не вів спільного господарства, лише приютив її, оскільки їй не було куди йди і де жити.

Свідок ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що тривалий час знайома з ОСОБА_3, який з 2010 року зустрічався з її дочкою ОСОБА_12, разом вони планували спільно жити і створити сімю, для цієї мети вони придбали будинок у с. Матвіївка Вільнянського району Запорізької області. Вона давала частину коштів на придбання будинку, ще частину передала її дочка ОСОБА_12, а іншу частину вони сплатили за рахунок кредиту. Про те, що спірний будинок був придбаний ОСОБА_3 спільно з позивачем ОСОБА_1 їй нічого не відомо.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників та свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 травня 2012 року ОСОБА_9 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) уклали договір купівлі-продажу житлового будинку, який був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрований в реєстрі за № 1303 (а.с. 95-96).

Відповідно до п. 1 цього договору, продавець зобовязується передати у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти належний продавцю житловий будинок № 210 по вулиці Леніна у селі Матвіївка Вільнянського району Запорізької області, загальною площею 59,9 кв.м, розташований на земельній ділянці площею 1441 кв.м, з відповідними побутовими та господарськими будівлями та спорудами.

На підставі вказаного договору право власності на житловий будинок № 210 по вулиці Леніна у селі Матвіївка Вільнянського району Запорізької області зареєстровано за ОСОБА_3, про що свідчить ОСОБА_10 про державну реєстрацію прав № 34272087, виданий 25 травня 2012 року (а.с. 9).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 посилається на той факт, що на час придбання спірного житлового будинку вона разом з ОСОБА_3 проживала однією сімєю, як подружжя, без реєстрації шлюбу, вела з ним спільне господарство, отже, придбаний ОСОБА_3 житловий будинок є обєктом спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки.

Згідно з положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сімєю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обовязків подружжя.

Частиною 1 ст. 36 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб є підставою для виникнення прав та обовязків подружжя.

Разом з тим, статтею 74 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є обєктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 Сімейного кодексу України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Як зазначив Верховний Суд України у своїй правовій позиції за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка є обовязковою і викладена у постанові від № 6-97цс11 від 20 лютого 2012 року, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 Сімейного кодексу України, суд повинен встановити факт проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбане спірне майно.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні ст. 74 Сімейного кодексу України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що сам факт спільного проживання чоловіка та жінки ще не свідчить про наявність відносин, притаманних подружжю, а для встановлення факту фактичних шлюбних відносин суд має встановити низку ознак, таких як: факт спільного проживання жінки та чоловіка; взаємна матеріальна допомога та підтримка; взаємне визнання та виявлення подружніх відносин перед третіми особами; наявність спільного побуту; спільне виховання дітей та інші обставини, що свідчать про проживання жінки та чоловіка однією сімєю.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 3 статті 10, статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач ОСОБА_1 певний проміжок часу проживала разом з відповідачем ОСОБА_3 за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, с. Матвіївка, вул. Центральна (колишня Леніна), буд. 210. Разом з тим, у порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що вона з серпня 2011 року вела з ОСОБА_3 спільне господарство, мала спільний побут та бюджет, а їх відносини перед третіми особами виявлялись та визнавались, як подружні.

При цьому суд не приймає до уваги показання свідків з боку позивача ОСОБА_1 (ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_9Д.), оскільки їх пояснення самі по собі не засвідчують факт сталих стосунків між позивачем та ОСОБА_3 з серпня 2011 року, підтверджують тільки те, що ОСОБА_1 приблизно з грудня 2011 року проживала у ІНФОРМАЦІЯ_3 (нині - Центральна) у селі Матвіївка Вільнянського району Запорізької області за місцем проживання ОСОБА_3. Пояснення ж цих свідків про наявність у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільного побуду та бюджету, ведення ними спільного господарства іншими належними та допустимими доказами не підтверджено, навпаки, спростовується показаннями свідків з боку відповідача ОСОБА_3, зокрема, свідка ОСОБА_10

Не може підтверджувати факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету і народження спільної дитини сторін - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про народження а.с. 10), оскільки вказана обставина свідчить про наявність інших відносин між чоловіком та жінкою, які не регулюються ст. 74 Сімейного кодексу України та не є предметом розгляду справи.

Не приймає суд до уваги і надані позивачем ОСОБА_1 фотографії (а.с. 72-79), оскільки нею не підтверджено належними та допустимими доказами час їх створення, а самі по собі надані фотографії не можуть підтвердити наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільного побуту, наявність взаємних прав та обовязків подружжя. набуття майна тощо.

Крім того, суд звертає увагу на те, що встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу в період з серпня 2011 року по 10 листопада 2011 року взагалі суперечать моральним засадам суспільства (ч. 4 ст. 3 Сімейного кодексу України), оскільки ОСОБА_3 в цей період перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою (а.с. 60).

Доводи позивача, наведені у позовній заяві, спростовуються також відомостями, які містяться у договорі купівлі-продажу житлового будинку, кредитному та іпотечному договорах.

Так, відповідно до абз. 7 п. 5 договору купівлі-продажу житлового будинку (а.с. 96), покупець повідомляє, а продавець приймає до відома, що відчужуваний житловий будинок набувається ним в особисту приватну власність, бо на момент його набуття він в шлюбі не перебуває, однією сімєю без реєстрації шлюбу ні з ким не проживає.

Крім того, як вбачається з п. 4 цього договору (а.с. 95 оборот), за домовленістю сторін продаж відбувся за 159516,00 грн. Суму у розмірі 28516,00 грн. продавець отримала готівкою від покупця до підписання цього договору, а решту суми в розмірі 131000,00 грн. покупець зобовязується передати продавцю після отримання кредиту на придбання вказаного житлового будинку у Публічному акціонерному товаристві «БАНК КІПРУ», в день підписання цього договору - 11 травня 2012 року, не пізніше 18 години.

11 травня 2012 року між ПАТ «БАНК КІПРУ» та відповідачем у справі ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 44/45-632/2012 («КРЕДИТ НА КУПІВЛЮ ЖИТЛОВОЇ НЕРУХОМОСТІ» Ануїтет), за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 131000,00 грн. на придбання житлової нерухомості (а.с. 80-84).

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 11 травня 2012 року між ПАТ «БАНК КІПРУ» та ОСОБА_3 укладений іпотечний договір (а.с. 92-94). Предметом іпотеки за вказаним договором є, у тому числі, житловий будинок № 210 по вулиці Леніна у селі Матвіївка Вільнянського району Запорізької області.

Відповідно до п. 2.1.8 іпотечного договору (а.с. 93 оборот), при укладенні цього договору іпотекодавець (ОСОБА_3) заявляє та гарантує, що він не перебуває у зареєстрованому шлюбі та не проживає однією сімєю без реєстрації шлюбу, у розумінні ст. 74 Сімейного кодексу України, з будь-якою особою.

Обставини, викладені у вищевказаних договорах, підтверджені також письмовими запереченнями Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», як правонаступником прав та обовязків ПАТ «БАНК КІПРУ» за даними кредитними правовідносинами на підставі договору факторингу № 1 від 21 липня 2014 року (а.с. 130-134).

Виходячи з того, що сам факт спільного проживання за однією адресою позивача з ОСОБА_3 без встановлення факту ведення спільного господарства, наявності спільного побуту та бюджету станом на час придбання спірного житлового будинку не є підставою для встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання житлового будинку обєктом спільної сумісної власності та його поділ, а факти ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільного господарства, наявності у них спільного побуту та бюджету у судовому засіданні встановлені не були, належними та допустимими доказами не підтверджені, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212-215, 218 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: Вільнянська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування, Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання житлового будинку обєктом спільної сумісної власності подружжя та його поділ відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.М. Галянчук

04.05.2017

04.05.2017