Ухвала суду № 66431200, 12.05.2017, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/340/17-к

Провадження №1-кп/701/30/17

У Х В А Л А

12 травня 2017 року Маньківський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді - Маренюка В.Л.

за участю секретаря - Філіпчак Н.В.

з участю прокурора - Тараненко В.О.

адвоката - ОСОБА_1

розглянув у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні№12014250210000384 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 382 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2017р. до суду з прокуратури Черкаської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014250210000384 відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 382 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Захисник обвинуваченого та обвинувачений просили суд повернути обвинувальний акт прокурору з підстав його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України, посилаючись на неконкретність предявленого обвинувачення.

Дослідивши матеріали обвинувального акту з реєстром матеріалів досудового розслідування, заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку про те, що:

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

Частиною 1 ст. 91 КПК України регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно положення п. (а) ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 р., згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Обвинувачення повинно бути конкретним, обвинувачена особа, реалізує своє право на захист від пред'явленого їй конкретного обвинувачення (відомості про час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

При цьому можливість зміни обвинувачення прокурором під час судового розгляду справи, коли суд звертає увагу на неконкретність обвинувачення на підготовчому судовому засіданні, а прокурор має можливість у стислі терміни усунути вказані порушення, фактично призводить до порушення як права обвинуваченого на захист, передбачене ст. 20 КПК України через неконкретність обвинувачення, так і на порушення розумних строків судового розгляду кримінального провадження відповідно до вимог ч. 5 ст.28 КПК України та в кінцевому результаті призводить по порушень вимог ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифіковану Законом України № 475/97- ВР від 17.07.97 року.

Європейський суд з прав людини зазначає, що у тексті підпункту "а" п.3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню "обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 року у справі "Камасінскі проти Австрії", п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту "а" п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 року у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції", п. 52; рішення від 25.07.2000 року у справі "Матточіа проти Італії", п. 58; рішення від 20.04.2006 року у справі "І.Н. та інші проти Австрії", п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 1.03.2001 року у справі "Даллос проти Угорщини" п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом "b" п. 3 ст. 6 Конвенції (зазначені рішення у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції", п. 54, а також "Даллос проти Угорщини", п. 47).

Системний аналіз норм кримінального та кримінального процесуального законів України регламентують, що виклад фактичних обставин справи - це формулювання фактичного складу діяння, тобто конкретний опис поведінки особи й інших юридичних фактів, які встановлено (процесуально доведено) та мають кримінально-правове значення й у системному поєднанні утворюють фактичний склад злочину. Водночас таке формулювання не повинно містити абстрактних юридичних формулювань, безпосередньо вжитих у кримінальному законі, оскільки це буде не виклад фактичного складу злочину, а юридичне формулювання обвинувачення.

Таким чином, викладення формулювання обвинувачення, як це зроблено в обвинувальному акті щодо ОСОБА_2 не може замінити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки за змістом п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України виклад фактичних обставин справи в обвинувальному акті має бути викладено незалежно від викладеного в ньому формулювання обвинувачення, з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Суд, не оцінюючи доведеність обвинувачення, а лише перевіряючи його з приводу виконання вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, з метою забезпечення права обвинуваченого знати в чому його обвинувачують, констатує, що воно є неконкретним і не містить, як того вимагає п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, узгодженого опису обставин вчинення обвинуваченим інкримінованих йому злочинів, що не відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України, оскільки диспозицією ч. 3 ст. 382 КК України передбачена кримінальна відповідальність за невиконання судового рішення, тобто умисне перешкоджання виконанню ухвали суду, що набрала законної сили, що заподіяло істотної шкоди охоронюваним законом правам громадян, вчинене службовою особою.

Зміст обвинувачення, висунутого ОСОБА_2 досудовим розслідуванням за ч. 3 ст. 382 КК України, не відповідає диспозиції закону, не містить посилання на те в чому полягає істотна шкода охоронюваним законом правам громадян, що є обовязковою умовою диспозиції ч. 3 ст. 382 КК України, а тому не розкриває суть обвинувачення, яке, виходячи із визначених законом ознак та форми вини цього злочину, є неконкретним.

Обвинувальний акт фактично не містить формулювання обвинувачення за ч. 3 ст. 382 КК України, а містить лише викладення деяких епізодів фактичних подій без визначення ознак злочинів, що відобразилось на кваліфікації дій обвинуваченого, які також фактично в обвинувальному акті не розкриті, зазначене стосується і обвинувачення по епізоду ч. 2 ст. 367 КК України.

На зазначене, в ході досудового слідства, в своїх клопотання вказував і адвокат обвинуваченого, однак вони були відхилені з формальних ознак.

Отже, правова кваліфікація інкримінованих ОСОБА_2 діянь є неконкретною, що суттєво порушує право обвинуваченого на захист.

Право на захист не може бути порушеним на будь-якій стадії кримінального провадження, що є завданням кримінального провадження відповідно до положень ст. 2 КПК України. Оскільки вказані відомості обов'язково зазначаються в обвинувальному акті, їх достовірність і є гарантією права обвинуваченого на захист від пред'явленого обвинувачення. Водночас, складений у кримінальному провадженні обвинувальний акт не містить всіх вищевказаних фактичних обставин, що за переконанням суду позбавляє можливості ОСОБА_2 належно усвідомлювати та захищатися від обвинувачення, і це в свою чергу є грубим порушенням права на захист, яке підлягає реалізації на будь-якій стадії кримінального провадження, у тому числі під час підготовчого судового засідання.

Враховуючи, що правильність кваліфікації кримінального правопорушення встановлюється з викладу фактичних обставин справи та формулювання обвинувачення, суд вважає, що зазначені вище недоліки обвинувального акту є суттєвими.

При прийнятті рішення про повернення обвинувального акту прокурору, суд не вирішував питання про доведеність вини обвинуваченого, не вдавався до оцінки доказів, а лише проаналізував викладені фактичні обставини у співставленні із правовою кваліфікацією його дій слідчим.

При поверненні обвинувального акту прокурору, суд враховує відсутність правового механізму для примусу прокурора змінити обвинувачення в суді під час судового розгляду, а тому вважає, що перевірений обвинувальний акт підлягає безумовному поверненню прокурору без обговорення питання про можливе використання прокурором у наступному під час судового розгляду можливостей, які надає прокурору ст. 338 КПК України, оскільки закон дозволяє прокурору змінити обвинувачення в суді не для виправлення описок, граматичних помилок, неузгодженостей окремих частин тексту обвинувального акту, а виключно для зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення і тільки за результатами судового розгляду при встановленні нових фактичних обставин кримінального правопорушення.

Враховуючи зазначене, обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_2 на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підлягає поверненню прокурору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 291, 314 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014250210000384 за обвинуваченням ОСОБА_2, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 382 КК України, прокурору, який затвердив обвинувальний акт, для усунення зазначених в ухвалі недоліків протягом розумного строку.

На ухвалу суду про повернення обвинувального акту прокурору може бути подана апеляція до апеляційного суду Черкаської області через Маньківський районний суд Черкаської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя В. Л. Маренюк