Вирок № 66430469, 12.05.2017, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/4296/16-к

Провадження № 1-кп/711/37/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2017 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Угорчука В.В.

при секретарях Буйновській А.П. і Бак М.А., за участі прокурора Грушовенка Є.Г., потерпілого ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_3, обвинуваченої ОСОБА_4, захисника Колотило Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 12016251010001157 за звинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Яструбинці Іллінецького району Вінницької області, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, судимої вироком апеляційного суду Вінницької області від 30.09.2002 р. за п. 6 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 185, ст. 70 КК України до позбавлення волі строком 12 років з конфіскацією майна, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27.08.2013 р. звільненої 04.09.2013 р. умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 7 місяців 3 дні, зареєстрованої в АДРЕСА_2, жительки АДРЕСА_3,

в скоєнні злочинів, відповідальність за які передбачено ч.2 ст. 185 КК України,

встановив:

Підсудна (обвинувачена) ОСОБА_4, яка раніше вчинила передбачений ст. 185 КК України злочин, повторно таємно викрала чуже майно потерпілого ОСОБА_2 за наступних обставин.

Проживаючи разом з потерпілим ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, підсудній ОСОБА_4 стало відомо про те, що потерпілий отримав кредитну картку за НОМЕР_1 у банку ПАТ «А-Банк».

25 листопада 2015 р. за раптово виниклим умислом на повторне таємне викрадення чужого майна підсудна заволоділа вказаною банківською карткою та у цей же день о 15 год. 19 хв. і 15 год. 22 хв. з її використанням у банкоматі, що знаходиться у магазині АТБ по вул. Шевченка, 239 у м. Черкаси, двічі зняла грошові кошти у сумі 8000 грн. на загальну суму 16 000 грн., які витратила на власні потреби, чим завдала потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди.

Таким же чином за раптово виниклими умислами підсудна ОСОБА_4, маючи доступ до банківської картки потерпілого ОСОБА_2 за НОМЕР_1 в ПАТ «А-Банк», повторно таємно викрадала з використанням вказаної картки грошові кошти потерпілого за наступних обставин:

- 11 грудня 2015 р. об 11 год. 34 хв. та 11 год. 35 хв. збанкомату, що знаходиться по вул. Гагаріна, 47 у м. Черкаси, у загальній сумі 2000 грн.;

- 14 грудня 2015 р. о 10 год. 44 хв. збанкомату, що знаходиться по вул. Гагаріна, 47 у м. Черкаси, у сумі 1000 грн.;

- 16 грудня 2015 р. о 09 год. 26 хв. збанкомату, що знаходиться по вул. Гагаріна, 47 у м. Черкаси, у сумі 1000 грн.;

- 18 грудня 2015 р. о 10 год. 32 хв. та 10 год. 33 хв. збанкомату по вул. Гагаріна, 47 у м. Черкаси, ще два рази по 1000 грн.;

- 19 грудня 2015 р. об 11 год. 41 хв. та 11 год. 43 хв. збанкомату, що знаходиться по вул. Гагаріна, 47 у м. Черкаси, підсудна зняла кошти у сумі 1000 грн. та 500 грн. відповідно.

Викрадені кошти підсудна привласнювала і використовувала на власні потреби, чим вчинила злочини, передбачені ч.2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинені повторно, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду в загальній сумі 23 500 грн.

Підсудна ОСОБА_4 винною себе не визнала і пояснила, що фактично проживала однією сім'єю з потерпілим ОСОБА_2, який надав їй можливість користуватись банківськими картками, не попередивши її, що одна з карток є кредитною. 25.11.2015 р. потерпілий по телефону повідомив їй пін-код від кредитної картки і вона з її використанням в банкоматах знімала кошти, які витрачала на їх спільні потреби: установку вікна, придбання дивана, продукти харчування тощо.

Винуватість підсудної у вчиненні зазначених у вироку злочинів доведена перед судом наступними доказами.

Потерпілий ОСОБА_2 показав суду, що в нього нетривалий час проживала підсудна як квартирантка і сімейних стосунків у них не було. При укладенні договору про встановлення вікна йому в банку нав'язали послугу банківського кредиту і видали відповідний договір та банківську кредитну карточку, про що, ознайомившись із цими документами, дізналась підсудна. Він відмовився використовувати кошти з кредитної карточки і розрахувався за придбання і встановлення вікна із власних коштів. Приблизно в січні 2016 р. довідався в банку про наявність у нього заборгованості і після звернення до працівників банківських установ йому стало відомо про зняття коштів з кредитної карточки. Також з банку він отримав фотознімки особи, яка знімала кошти, і тоді виявив, що нею виявилась підсудна ОСОБА_4.

Із копій банківських документів (т.1 а.с. 193, 199-207) вияснено, що ОСОБА_2 під предмет застави (вікна) отримав споживчий кредит і йому видана кредитна картка за НОМЕР_1 у банку ПАТ «А-Банк».

Із показань свідка ОСОБА_6 встановлено, що 27.10.2015 р. вона, як працівник банку ПАТ «А-Банк», оформляла потерпілому кредит на вікно і для цього потрібно було оформити кредитну лінію, тобто отримати кредитну картку з певною сумою на рахунку, розмір якої визначається банком. Така кредитна картка була видана потерпілому, але при цьому він мав намір достроково повернути кредит, перевівши кошти з іншого банківського рахунку. Пін-код доступу до кредитної картки надісланий ОСОБА_2 на його телефон після оформлення кредиту. Через місяць-півтора потерпілий по телефону виясняв, чи немає заборгованості по отриманому кредиту, і вона, здійснивши певну перевірку, повідомила його про те, що заборгованість у нього відсутня. Через певний час потерпілий поцікавився, чому йому прийшло повідомлення про наявність заборгованості, і вона порекомендувала йому виясняти цю причину в банку.

Свідок ОСОБА_7 показала суду, що її батько потерпілий ОСОБА_7 проживає окремо від неї. В січні 2016 р. від батька довідалась про те, що у нього виникла якась заборгованість перед банком і він не може розібратись з заборгованістю. Цю проблему вони обговорювали за участю ОСОБА_4, яка не признавалась, що користувалась банківською карткою потерпілого і знімала з банківського рахунку кошти. На деякий час підсудна виїжджала до іншої області до рідних і за цей час свідок звернулась до банку, де вони з батьком отримали фотознімки особи, яка знімала кошти, і нею виявилась підсудна ОСОБА_4. Після повернення ОСОБА_4 приблизно в лютому 2016 р. вони з потерпілим намагались вияснити у неї причину зняття нею коштів з чужого рахунку, але підсудна заперечувала це. Тоді вона пред'явила ОСОБА_4 отримані фотознімки, на що та повідомила, що це фотомонтаж.

Свідок ОСОБА_8 повідомив, що він познайомив потерпілого ОСОБА_7 з підсудною ОСОБА_4 і та переїхала до нього жити в квартиру. Від потерпілого дізнався, що йому приходять повідомлення про заборгованість перед банком, і він в присутності підсудної порекомендував потерпілому вияснити причину заборгованості в працівників банку, які оформляли кредит і могли скористатись цими коштами, але підсудна відмовляла потерпілого це робити і пояснила це тим, що вони самі розберуться в причині виникнення заборгованості. Тим не менше, він з потерпілим ОСОБА_7 звертався до працівника банку ОСОБА_6, яка заперечила свою причетність до заборгованості. Потерпілий отримав фотознімки, на яких вони упізнали ОСОБА_4 як особу, яка знімала кошти з кредитної картки.

Свідок ОСОБА_9 показав, що проживав у квартирі потерпілого ОСОБА_7 як квартирант і дізнався від нього, що той взяв вікно у кредит, розрахувався за нього, але виникла якась заборгованість і потерпілий вважав, що його обманули в банку. Після час тимчасової відсутності ОСОБА_4 донька потерпілого показала йому фотографії ОСОБА_4, яка знімала кошти з банкомата. Ці ж фотографії вона в його присутності пред'явила підсудній після її повернення, але ОСОБА_4 заперечувала свою причетність до зняття коштів з банківської картки і заявляла, що фотознімки підроблені.

Свідок ОСОБА_10 також пояснив, що проживав в квартирі потерпілого ОСОБА_7, де також мешкала підсудна ОСОБА_4. Від потерпілого узнав, що у того виникли проблеми з банківським кредитом і він підозрював у цьому підсудну.

З виписки про рух коштів по банківському рахунку (т.1 а.с.206) встановлено, що з банківської картки потерпілого ОСОБА_7 НОМЕР_1 в ПАТ «А-Банк» здійснювались зняття коштів:

- 25.11.2015 р. двічі по 8000 грн.;

- 11.12.2015 р. двічі по 1000грн.;

- 14.12.2015 р. 1000 грн.;

- 16.12.2015 р. у сумі 1000 грн.;

- 18.12.2015 р. два рази по 1000 грн.;

- 19.12.2015 р. у сумі 1000 грн. та 500 грн.

Точний час зняття коштів зафіксовано на фотознімках з банкоматів, які містяться на оптичному диску на а.с.218 т.1. Оглядом цих фотознімків вияснено, що на них містяться фотографії підсудної ОСОБА_4.

Як зазначено вище, підсудна не заперечує фактів зняття нею у вказані дати та час коштів за допомогою карточки потерпілого, але запевнює, що банківську карточку їй передав 25.11.2015 р. потерпілий і повідомив по телефону пін-код, який він дізнався у оператора банківської установи.

Судом отримано дані про телефонні з'єднання абонентів з номерами, якими користувались потерпілий та підсудна, 25.11.2015 р. в період з 14 год. 21 хв. по 14 год. 46 хв., тобто перед зняттям підсудною коштів у загальній сумі 16000 грн. (т.1 а.с.122).

Разом з тим, судом із показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 встановлено, що між підсудною та потерпілим склались фактичні сімейні стосунки, що пояснює підстави та причини телефонних спілкувань між ними. Зміст цих телефонних перемовин між ними невідомий, але потерпілий заперечує те, що він повідомляв підсудну про пін-код до кредитної картки. Подальша поведінка потерпілого, який виясняв причину виникнення заборгованості та зняття коштів з кредитної карточки невідомими особами, що встановлено з показань зазначених свідків та свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_8, свідчить про те, що йому було невідомі причини зняття цих коштів і він виясняв це в банківській установі, підозрюючи спочатку працівників банку.

Показання підсудної про те, що потерпілий ОСОБА_7 дав їй кредитну картку, якою вона не могла скористатись без пін-коду, після чого потерпілий взнавав пін-код зі свого телефону у оператора банку, спростовуються наступним.

Із показань свідка ОСОБА_6 встановлено, що пін-код після отримання кредитної картки приходить у вигляді смс-повідомлення на телефон отримувача кредиту і тільки з цього номера телефону можна змінити пін-код або дізнатись його у разі, якщо цей пін-код клієнт банку забув.

З довідки банківської установи (т.1 а.с.192) встановлено, що клієнт ОСОБА_2 не здійснював дзвінки та не отримував смс-повідомлень зі свого телефону на телефон оператора ПАТ «А-Банк» для вияснення пін-коду до банківської картки.

З даних про направлення на телефон потерпілого смс-повідомлень встановлено, що після зняття коштів з його кредитної картки надсилались смс-повідомлення (т.1 а.с.121).

Потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що він ці повідомлення не прочитував, а телефон здебільшого залишав удома, коли відвідував спортзал для реабілітації.

Свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10 не підтвердили версію підсудної про те, що потерпілий передав їй у користування кредитну картку і вони допомагали йому дізнатись пін-код від неї.

Судом встановлено, що потерпілий є інвалідом першої групи і пересувається за допомогою милиць. Свідки ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 пояснили, що потерпілий з метою реабілітації часто відвідував спортзал і телефон залишав удома.

Цим пояснюється те, що більшість повідомлень про зняття коштів могли надходити на телефон потерпілого тоді, коли телефон не був в його розпорядженні.

Показання підсудної про те, що зняті нею кошти витрачені на спільні з потерпілим потреби, зокрема, на придбання вікна та дивана, спростовуються показаннями як потерпілого, який заперечував цю обставину, так і показаннями свідка ОСОБА_2 про те, що потерпілий витратив для цього свої кошти, а також показами свідка ОСОБА_11 про те, що він позичив частину коштів потерпілому для внесення плати за вікно.

З наведених вище показань свідків судом вияснено, що обвинувачена була обізнана про виникнення у потерпілого заборгованості перед банком у зв'язку зі зняттям з його кредитної картки значної суми коштів, в її присутності та з її участю обговорювались причини виникнення цієї заборгованості та можлива причетність до цього банківських працівників. При цьому підсудна не заявляла про те, що вона знімала кошти і витрачала їх в інтересах потерпілого. Навпаки, після пред'явлення їй фотографій з банкомату вона продовжувала заперечувати свою причетність до зняття коштів з кредитної картки і заявляла про підроблення фотознімків.

Аналіз приведених доказів переконує суд в тому, що обвинувачена ОСОБА_4 таємно без відома та дозволу потерпілого, маючи доступ до його банківської картки, знімала кошти в банкоматах, які привласнила. Судом встановлено, що підсудна раніше вчиняла злочин, передбачений ст. 185 КК України, тому її дії необхідно кваліфікувати за ч.2 ст. 185 КК України, як таємні викрадення чужого майна (крадіжки), вчинені повторно. При цьому 25 листопада, 11, 18 та 19 грудня 2015 р. вона вчинила по одному такому злочину, а не по декілька, тому що в зазначені дні вона одним і тим же способом (з використанням банківської картки), в одному місці з інтервалом біля однієї-двох хвилин знімала грошові кошти, здійснюючи по дві транзакції.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченій суд враховує, що вона вчинила умисні злочини середньої тяжкості згідно з положеннями ст. 12 КК України, особу винної, яка раніше судима за скоєння умисних злочинів та відбувала покарання у вигляді позбавлення волі, але не виправилась і вчинила нові умисні злочини, тому вважає необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів обрати покарання у вигляді позбавлення волі. Обтяжує її покарання рецидив злочинів, тому що вона вчинила нові умисні злочини, будучи судимою за умисний злочин, передбачений ст. 115 КК України. Пом'якшуючих її покарання обставин не встановлено.

Незважаючи на те, що підсудна ОСОБА_4 скоїла декілька умисних корисливих злочинів, вона займається суспільно-корисною працею та має постійне місце проживання, характеризується позитивно, тому суд приходить до висновку про можливість її виправлення без відбування покарання і приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Потерпілим ОСОБА_2 пред'явлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 58 852 грн. та моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. Потерпілий мотивував свої позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди тим, що підсудна заволоділа його коштами в сумі 23 500 грн., у зв'язку з чим банком начислено неустойку та штрафні санкції. Суд виходить з того, що потерпілий, уклавши договір з банком і отримавши кредитну картку та пін-код, які надавали доступ до коштів, повинен нести відповідальність за їх збереження та убезпечити доступ до них сторонніх осіб, що ним не було виконано. Саме потерпілий зобов'язався перед банком своєчасно погашати кредит, сплачувати відсотки та можливі штрафні нарахування, тому виконання цього обов'язку неможливо перекласти на особу, яка скористалась безпечністю потерпілого і заволоділа коштами. Судом встановлено, що підсудна заволоділа коштами в сумі 23 500 грн., тому саме цю суму з неї необхідно стягнути на користь потерпілого. Його вимоги про відшкодування завданої моральної шкоди заявлено в розумних межах, тому суд цю частину цивільного позову задовольняє в повному обсязі, оскільки потерпілий тривалий час відчував і відчуває моральні переживання у зв'язку з заволодінням його коштами та виникненням заборгованості перед банківською установою, причиною якої стало вчинення підсудною злочину.

Речовий доказ (оптичний диск) необхідно зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Підстав для скасування або зміни запобіжного заходу не встановлено, процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винною у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185 КК України, і призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.

Згідно з положеннями п.п. 1,2 ч.1 та п. 2 ч.2 ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_4 наступні обов'язки:

-періодично заявлятись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Запобіжний захід підсудній до вступу вироку в законну силу залишити особисте зобов'язання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_4 на його користь на відшкодування матеріальної шкоди 23 500 грн., на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн., а всього 43 тис. 500 грн., в задоволенні решти позову відмовити.

Речовий доказ у справі: оптичний диск з фотознімками - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку вручити прокурору і підсудній негайно після проголошення. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси в установленому законодавством порядку на протязі 30 днів з дня проголошення вироку.

Головуючий: В. В. Угорчук