Рішення № 66430445, 12.05.2017, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шеремет А.М.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

за участі: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" ОСОБА_2 на рішення Березнівського районного суду від 30 січня 2017 року в справі за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Березнівського районного суду від 30 січня 2017 року відмовлено в позові Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На рішення суду представник позивача подав апеляційну скаргу, де покликався на його незаконність та необґрунтованість через порушення норм матеріального і процесуального права.

На її обґрунтування зазначалося про незастосування судом положень ст.ст. 526, 612, 1050, 625 ЦК України щодо обов'язковості виконання кредитних зобов'язань боржником і нарахування пені та штрафу за прострочення його виконання, а також ст.ст. 543, 553 ЦК України щодо солідарної відповідальності боржника та поручителя.

На його думку, суд не дав належну оцінку розрахунку заборгованості, що міститься в матеріалах справи, знехтувавши вимогами ст.ст. 58, 60, 62 ЦПК України та розясненнями п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин".

Зважаючи на викладене і вважаючи, що позивач вправі вимагати дострокового повернення частини боргу, що залишилася, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь в справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник повністю сплатив на користь кредитодавця отримані за відповідним договором ним кредитні кошти, чим припинено зобовязальні правовідносини між ними.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Матеріалами справи встановлено, що 26 вересня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" (після зміни найменування ПАТ КБ "Надра") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №9\2609\06-1 (І), за умовами якого позичник отримав у банку 10 000 доларів США зі сплатою відсотків в сумі 11 процентів річних з кінцевим строком повернення до 23 вересня 2016 року (а.с. 10-11, зв.). З метою забезпечення належного виконання зобовязань за кредитним договором того ж числа між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено три договори поруки №№09\2609\06-1 (І) з кожним поручителем окремо (а.с. 14-14, зв., 15-15, зв., 16-16, зв.).

4 червня 2015 року Правлінням Національного банку України винесено постанову, якою відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ КБ "Надра" (а.с. 6). 5 червня 2015 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №113 припинено здійснення тимчасової адміністрації у банку, розпочато процедуру його ліквідації та призначено нову Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" (а.с. 7-7, зв.). 28 квітня 2016 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ КБ "Надра" до 4 червня 2018 року (а.с. 9).

Вважаючи, що внаслідок невиконання кредитних зобовязань виникла заборгованість у сукупному розмірі 13 268, 52 доларів США, з яких 3 305, 21 доларів США заборгованість за кредитом, 589, 33 доларів США заборгованість по сплаті відсотків, 270, 98 доларів США заборгованість зі сплати комісії, 8 103 доларів США пеня за прострочення сплати кредиту та 1 000 доларів США штраф за порушення умов додаткової угоди, у липні 2016 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" предявила позов до відповідачів, вимагаючи солідарно стягнути зазначену заборгованість на користь ПАТ КБ "Надра".

Відповідно до ст.ст. 1054, 1050, 526, 527, 530 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовою позицією, що висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 листопада 2012 року у справі №6-122цс12, встановлено, що за змістом ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Наявність вини позичальника, який одержав кредитні кошти за договором та не довів, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобовязань за цим договором згідно зі ст. 614 ЦК України, є підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності за невиконання взятих на себе зобовязань.

Оскільки відповідачі не спростували вимог позивача, тому позов підлягає до задоволення, однак у неповному обсязі. Під частковим задоволенням позову колегія суддів розуміє солідарне стягнення заборгованості з позичальника з кожним із поручителів окремо, зменшення розміру заборгованості за пенею, вираженою в національній валюті, та відмову у стягненні штрафу.

Так, частина 2 ст. 616 ЦК України передбачає право суду зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобовязання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Збитками в розумінні ст. 22 ЦК України є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) або доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Якщо особа, яка порушила право, одержала у звязку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

На а.с. 17-19 міститься розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 6 червня 2016 року, звідки видно, що припинення сплати чергової частини кредиту ОСОБА_1 було допущено у листопаді 2014 року. Після цього кошти на виконання кредитних зобовязань ним на користь банку вже не сплачувалися.

Даний факт давав ПАТ КБ "Надра" законне право тоді ж звернутися до суду з позовом про стягнення з позичальника кредитної заборгованості. Між тим, зловживаючи своїми правами кредитора, позов предявлено лише у липні 2016 року, що призвело до значного збільшення розміру заборгованості за пенею.

Через винне зволікання банку у судовому захисті своїх субєктивних цивільних прав нарахування ним 8 103 доларів США заборгованості за пенею колегія суддів розуміє як завдання ОСОБА_1 збитків.

Оскільки ПАТ КБ "Надра" навмисно сприяв збільшенню розміру цих збитків, тому відповідно до ч. 2 ст. 616 ЦК України 8 103 доларів США заборгованості за пенею за прострочення зобов'язань слід зменшити до 10 000 гривень, що відповідає вимогам справедливості та розумності.

Стягнення неустойки (пені) в національній валюті гривні узгоджується з умовами кредитного договору та положеннями ст.ст. 192, 533 ЦК України і ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Щодо вимоги про стягнення штрафу у розмірі 1 000 доларів США, то колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість позову в цій частині.

Так, з постанови Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року, яка висловлена у справі №6-2003цс15 і яка відповідно до ч. 2 ст. 360 (7) ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права, вбачається, що цивільно-правова відповідальність це покладання на правопорушника заснованих на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконаного обовязку нової, або у приєднанні до невиконаного обовязку нової додаткової. Покладання на боржника нових додаткових обов'язків як міри цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у разі стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, тому їх одночасне застосування за одне і те ж порушення термін виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України про заборону подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Оскільки апеляційний суд погодився з обґрунтованістю вимог позивача про часткове стягнення пені, тому вимога про стягнення штрафу не ґрунтується на вимогах закону і матеріалах справи.

Не можна погодитися з доводами банку про солідарне стягнення кредитної заборгованості одночасно з позичальника та усіх поручителів разом.

Так, за правилами ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 541 цього Кодексусолідарний обовязок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обовязку боржників кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України). Правові наслідки порушення зобовязання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 цього Кодексу.

Статтею 554 ЦК України визначено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто зі змісту цієї норми закону вбачається можливим встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобовязання одночасно з боку декількох осіб. Однак така порука виникає лише на підставі її спільного надання в формі укладення одного договору декількома поручителями (ч. 3 ст. 554 ЦК України). Лише у випадку укладення одного договору декількома поручителями (спільна порука) поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою.

Законом не заборонено укладення й кількох договорів поруки на виконання одного і того самого зобовязання, але в цьому випадку правило ч. 3 ст. 554 ЦК України застосоване бути не може. Поручителі не несуть в цьому разі солідарної відповідальності між собою, оскільки не можна вважати поруку їхньою спільною.

Тому вимагаючи стягнути одночасно з позичальника і трьох поручителів в солідарному порядку суму заборгованості за кредитом, позивач не врахував неможливість застосування до спірних відносин норми ч. 3 ст. 554 ЦК України. Поручителі не несуть солідарної відповідальності між собою, позаяк відсутня їх спільна порука і укладено три окремі договори поруки.

ОСОБА_1 не виконав своїх зобовязань за кредитом, а поручителі, окремо один від одного, поручилися солідарно відповідати кожен з позичальником за зобовязаннями останнього, уклавши з кредитодавцем договори поруки окремо, тому їхня відповідальність наступає відповідно до ч.1 ст. 554 ЦК України.

Положення ст. 119 ЦПК України передбачають, що підставами позову, які відповідно до ст. ст. 31, 215 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону. Тому в разі посилання позивача не на ту норму закону, суд уточнює підстави позову й застосовує норму закону, яка їм відповідає, незалежно від згоди на це позивача.

Приходячи до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, апеляційний суд ураховує, що справедливість, добросовісність та розумність згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин уваги на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.

В силу вимог ст. 88 ЦПК України понесені банком і документально підтверджені судові витрати 10 449, 84 гривні судового збору (4 976, 11 гривень судового збору за предявлення позову + 5 473, 73 гривні судового збору за подання апеляційної скарги) підлягають стягненню пропорційно з кожного відповідача на користь ПАТ КБ "Надра" з розрахунку по 1\4 частки, тобто по 2 612, 46 гривень судового збору.

Спонуканнями для ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є незастосування судом норм матеріального права, які підлягали застосуванню.

На підставі ст.ст. 1054, 1050, 526, 527, 530, 614, 554, 549 ЦК України, постанов Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15, та від 14 листопада 2012 року у справі №6-122цс12, абз. десятого п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003, керуючись ст.ст. 3, 303, 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Березнівського районного суду від 30 січня 2017 року скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ідент. номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" (код отримувача: ЄДРПОУ 20025456, рахунок отримувача: 32 079102601026, банк отримувача: Національний банк України, МФО: 300001) 3 305 (три тисячі триста пять) доларів США 21 цент США, що складає заборгованість за кредитом, 589 (пятсот вісімдесят дев'ять) доларів США 33 центи США, що складає заборгованість по сплаті відсотків, 270 (двісті сімдесят) доларів США 98 центів США, що складає заборгованість по сплаті комісії, та 10 000 (десять тисяч) гривень, що складає пеню за прострочення сплати кредиту.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1) та ОСОБА_5 (ідент. номер НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" (код отримувача: ЄДРПОУ 20025456, рахунок отримувача: 32 079102601026, банк отримувача: Національний банк України, МФО: 300001) 3 305 (три тисячі триста пять) доларів США 21 цент США, що складає заборгованість за кредитом, 589 (пятсот вісімдесят дев'ять) доларів США 33 центи США, що складає заборгованість по сплаті відсотків, 270 (двісті сімдесят) доларів США 98 центів США, що складає заборгованість по сплаті комісії, та 10 000 (десять тисяч) гривень, що складає пеню за прострочення сплати кредиту.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (ідент. номер НОМЕР_4) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" (код отримувача: ЄДРПОУ 20025456, рахунок отримувача: 32 079102601026, банк отримувача: Національний банк України, МФО: 300001) 3 305 (три тисячі триста пять) доларів США 21 цент США, що складає заборгованість за кредитом, 589 (пятсот вісімдесят дев'ять) доларів США 33 центи США, що складає заборгованість по сплаті відсотків, 270 (двісті сімдесят) доларів США 98 центів США, що складає заборгованість по сплаті комісії, та 10 000 (десять тисяч) гривень, що складає пеню за прострочення сплати кредиту.

В решті позову відмовити, а апеляційну скаргу відхилити.

Стягнути із ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ідент. номер НОМЕР_2), ОСОБА_5 (ідент. номер НОМЕР_3), ОСОБА_4 (ідент. номер НОМЕР_4) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" (код отримувача: ЄДРПОУ 20025456, рахунок отримувача: 32 079102601026, банк отримувача: Національний банк України, МФО: 300001) по 2 612 (дві тисячі шістсот дванадцять) гривень 46 копійок судового збору з кожного.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: