Вирок № 66430379, 12.05.2017, Калинопільський районний суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Катеринопільський районний суд Черкаської області)

Справа № 698/69/17

Провадження № 1-кп/698/69/17

УХВАЛА

12 травня 2017 р.

Катеринопільский районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Баранова О.І.,

за участю секретаря Попович Т.І.,

прокурора Науменка Р.П.,

захисника адвоката Васьковського В.А.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши підготовчому судовому засіданні у залі суду в селищі Катеринопіль матеріали кримінального провадження № 42016251140000031 від 08.09.2016 року з обвинувальним актом, що надійшов від Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця с. Єлизаветка, Катеринопільського району, Черкаської області, який проживає за зареєстрованою адресою АДРЕСА_1, з освітою вищою, працюючого на посаді голови селища Єрки, одруженого, невійськовозобов'язаного, потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС, раніше несудимого, щодо якого заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, -

в с т а н о в и в:

02.02.2017 року прокурором Черкаської області Польовому Л.О., повідомлено про остаточну підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

08.02.2017 року слідчим слідчого відділу Катеринопільського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області Добрянським М.В., складено обвинувальний акт, який 08.02.2017 року затверджений прокурором Катеринопільського відділу Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області Науменко Р.П. та 08.02.2017 року разом з реєстром матеріалів досудового розслідування та копією цивільного позову вручений обвинуваченому ОСОБА_2 та його захиснику Васьковському В.А..

В підготовчому судовому засіданні прокурор просить призначити справу до судового розгляду, викликати в судове засідання представника потерпілого, обвинуваченого та його захисника, оскільки вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України. Щодо визначених захисником підстав для повернення обвинувального акту зауважив, що через відсутність землевпорядної документації на земельну ділянку, де було проведено незаконну рубку дерев, неможливо навести конкретні відомості про вказану земельну ділянку з посиланням на відомості державного лісового та державного земельного кадастру. Щодо правової належності дерев тополі зазначив, що відповідно до ст. 4 Лісового кодексу України, до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 га. При цьому зазначив, що відповідно до «Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок» затвердженого постановою КМ України від 16.05.2007 року № 733 дані дерева тополі, а саме, масив дерев тополі, що розташований вздовж лівого берега річки Гнилий Тікич виконує функції захисту навколишнього природного середовища від негативного впливу природних та антропогенних факторів, а саме: берегозахисні та водоохоронні.

Представник потерпілого в судове засідання не прибув про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Заявою від 11.05.2017 року поданою в судовому засіданні через прокурора, повідомив суд про неможливість прибуття в судове засідання, вимоги за цивільним позовом підтримав у повному обсязі та просить суд проводити судовий розгляд без участі представника потерпілого. Згідно письмового заперечення на клопотання захисника про повернення обвинувального акту вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України. Щодо належності земельної ділянки площею 4,4 га на якій здійснено порубку дерев тополі стверджує, що вказана земельна ділянка відноситься до земель державної власності (землі водного фонду) та перебуває у розпорядженні Черкаської державної обласної адміністрації.

Захисником обвинуваченого заявлено, підтримане обвинуваченим клопотання про повернення обвинувального акту прокурору через його невідповідність вимогам КПК України. Так, на думку захисника, формулювання обвинувачення не відповідає фактичним обставинам справи; не наведено у чому полягає протиправність дій обвинуваченого відповідно до повноважень селищного голови визначених ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» станом на 12.05.2011 року; у формулюванні обвинувачення не зазначено об'єкт та об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України; не наведено у чому полягає інкримінований обвинуваченому корисливий мотив; не наведені підстави згідно яких визначено власника чи постійного користувача лісових ділянок, зокрема відсутні відповідні відомості з державного земельного кадастру, з державного лісового кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації та первинного обліку лісів, номер обходу, номер квадрату, номер виділу, які б підтверджували, що дерева тополі на земельній ділянці площею 4,4 га, які розташовані на лівому березі р. Гнилий Тікич в адміністративних межах Єрківської селищної ради за межами населеного пункту, перебувають у державній власності і, що саме державі завдано збитків на загальну суму 3594090,71 грн.. Крім того, зауважив, що в обвинувальному акті не зазначено до якої категорії лісів відносяться зрубані дерева, надання незаконного дозволу на порубку яких, інкримінується ОСОБА_2. Крім того, захисник стверджує про неналежне відкриття йому матеріалів досудового розслідування.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він, будучи службовою особою - Єрківським селищним головою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, зловживаючи службовим становищем, умисно, діючи в інтересахфізичної особи - підприємця ОСОБА_5, всупереч інтересам служби, у порушення вимог ст. 69 Лісового кодексу України, ст. 6 Закону України «Про розмежування земельних ділянок державної та комунальної власності» та ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», 12.05.2011 в приміщенні Єрківської селищної ради, що по вул. Свердлова, 2, смт. Єрки Катеринопільського району Черкаської області, незаконно підписав, після чого, проставивши гербову печатку Єрківської селищної ради та видав фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 лісорубний квиток, серії НОМЕР_1 від 12.05.2011, для проведення санітарної рубки дерев на земельній ділянці площею близько 4,4 га, яка розташована на лівому березі річки Гнилий Тікич в адміністративних межах Єрківської селищної ради за межами населеного пункту, та перебуває в державній власності.

Упродовж 2011 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 на підставі лісорубного квитка, серія НОМЕР_1 від 12.05.2011, проведено порубку дерев тополі в кількості 489 штук. Згідно з відомістю Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 30.01.2017 щодо обчислені розміру шкоди державі заподіяно шкоду на суму 1 975 203,38 грн. та є тяжкими наслідками. " "

Протягом 2012-2014 років фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, на підставі лісорубного квитка, серія НОМЕР_1 від 12.05.2011, проведено порубку дерев тополі в кількості 296 штук, чим відповідно до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 08.07.2014 державі заподіяно шкоду на суму 1 618 887,33 грн., що є тяжкими наслідками.

Всього у результаті дій ОСОБА_2 державі завдано збитків на загальну суму 3 594 090,71 грн.

На підставі викладеного прокурор вважає, що вказаними вище діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України - зловживання службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів в інтересах третіх осіб, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки. Прокурор також вважає, що за вказаним обвинуваченням об'єктивна сторона злочину полягає у зловживанні службовим становищем, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам.

Згідно п. 13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом. Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення та яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст.110 КПК України є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.291 КПК України.

Відповідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Виходячи з вищезазначеного вбачається, що обвинувальний акт повинен складатися з описової та резолютивної частин. В описовій частині зазначаються дані, які стали приводом та підставами початку досудового розслідування, обставини кримінальної події та під ознаки якого кримінального закону підпадають дії особи. В резолютивній частині підводяться підсумки кримінального розслідування, тобто особі висувається обвинувачення, яке відповідно до ст. 369, 374 КПК України має бути вирішено у вироку суду.

При цьому, формулювання обвинувачення має бути конкретним, тобто в ньому повинно бути детально описано місце вчинення злочину, час, спосіб вчинення, зокрема конкретні дії (бездіяльність), які були скоєні обвинуваченим, ознаки суб'єктивної сторони злочину (форма вини, мотив, мета) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, так як зазначені обставини, відповідно до положень ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Зазначені вимоги національного закону узгоджуються з висновками Європейського суду з прав людини, викладеними у відповідних рішеннях.

Пунктом а) ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Так, Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» зазначив, що у п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод йдеться про необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (справа «Пелісьє та Сассі проти Франції», «Матточіа проти Італії», «І.Н. та інші проти Австрії»). Крім того, право бути детально поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд повинен перевірити, чи відповідає обвинувальний акт у кримінальному провадженні вимогам ст. 291 КПК України та має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 364 КК України об'єктивна сторона зловживання владою чи службовим становищем, зокрема, виявляється у діянні, яке вчиняється з використанням влади або службового становища у межах повноважень, наданих особі за посадою чи у зв'язку з виконанням нею службових обов'язків.

Відповідно до ст. 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. При цьому до лісового фонду України не належать: зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до пункту 2 «Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок» затвердженого постановою КМ України від 16 травня 2007 р. № 733 ліси залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на такі категорії: 1) ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення; 2)рекреаційно-оздоровчі ліси; 3) захисні ліси; 4) експлуатаційні ліси.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» при розмежуванні земель державної та комунальної власності землі державної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності, зокрема, землі лісового фонду за межами населених пунктів.

При цьому згідно ст. 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток. Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов'язаних і не пов'язаних із веденням лісового господарства. Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України.

З фактичних обставин кримінального правопорушення вбачається, що ОСОБА_2 як посадовій особі місцевого самоврядування - селищному голові інкримінується видача спеціального дозволу на інші види спеціального використання лісових ресурсів (санітарну рубку, яка проводилася на земельній ділянці площею 4,4 га, що розташована на лівому березі річки Гнилий Тікич в адміністративних межах Єрківської селищної ради).

При цьому згідно ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» землі лісового фонду за межами населених пунктів не можуть передаватися у комунальну власність, отже за визначенням є державними.

Згідно ст. 69 ЛК України спеціальний дозвіл, зокрема на санітарну рубку видається для здійснення спеціального використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці власниками лісів або постійними лісокористувачами, однак обвинувальний акт не містить жодних обґрунтованих відомостей щодо: функціонального призначення (категорії) лісу до складу якого входили вирубані дерева; виділення лісової ділянки з посиланням на відомості з державного земельного кадастру, з державного лісового кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації та первинного обліку лісів, номер обходу, номер квадрату, номер виділу); осіб, які є власниками лісів або постійними лісокористувачами тобто уповноваженими на видачу спеціального дозволу на інші види спеціального використання лісових ресурсів; відомостей про наявність у обвинуваченого повноважень щодо видачі спеціального дозволу на інші види спеціального використання лісових ресурсів.

Крім того, відсутність обґрунтованих відомостей щодо власників лісів або постійних лісокористувачів перешкоджає визначенню належного потерпілого у кримінальному провадженні.

Додатково суд зауважує, що в обвинувальному акті належним чином не розкрито зміст заподіяної шкоди, тобто не зрозуміло в чому саме полягає і з чого складається заподіяна діями обвинуваченого шкода у загальному розмірі 3594090,71 грн., чи визначена вона з урахуванням вартості зрізаних дерев, чи вартості робіт по відновленню природного середовища, чи того і іншого разом.

Також у формулюванні обвинувачення зазначено про наявність у обвинуваченого корисливого мотиву в інтересах третіх осіб без обов'язкового зазначення у чому саме він полягає.

Обвинувальний акт містить відомості про наявність у ОСОБА_2 статусу потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС, однак, не містить відомостей до якої саме категорії потерпілих від наслідків аварії на ЧАЕС відноситься обвинувачений.

Відповідно до ст. 291 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування є невід'ємною частиною обвинувального акта. Вимоги до реєстру матеріалів досудового розслідування зазначені у ст. 109 КПК України. Зокрема, в ньому повинні міститися номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування.

Проте, ці вимоги закону слідчим виконані не в повній мірі.

Судом встановлено, що реєстр досудового розслідування не містить відомостей про повідомлення стороні про завершення досудового розслідування, а також повідомлення про відкриття іншій стороні матеріалів кримінального провадження. При цьому неповнота даних реєстру досудового розслідування, не дає суду змоги перевірити дотримання норм кримінального процесуального закону при проведенні досудового розслідування, зокрема твердження захисника про неналежне відкриття матеріалів досудового розслідування.

Вказані дії передбачені ст. 290 КПК України, яка визначає загальний порядок оголошення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Ця стаття передбачає також наслідки порушення встановленого порядку, які є обов'язковими для виконання.

Отже, є необхідність внесення у реєстр матеріалів досудового розслідування відомостей про повідомлення обвинуваченому та захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження.

За таких обставин, суд визнає, що обвинувальний акт містить істотні прогалини у викладенні фактичних обставин, а відтак і у формулюванні обвинувачення, а отже, є неконкретним. При цьому неконкретність обвинувачення призводить до перекладання на суд обов'язку зі збирання доказів обвинувачення, зокрема в частині розкриття конкретного змісту вказаних вище обставин, що є неприпустимим з огляду на принцип змагальності сторін у кримінальному процесі. Крім того, вказані вище недоліки обвинувального акту порушують право обвинуваченого на захист від конкретного обвинувачення.

Таким чином, суд визнає, що вказані вище обставини перешкоджають об'єктивному, повному і всебічному судовому розгляду та унеможливлюють ухвалення судом законного рішення. Отже, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору згідно п. 3 ч. 3 ст.314 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 290,291,п. 3 ч. 3 ст.314 КПК України,-

у х в а л и в:

Клопотання захисника Васьковського В.А. про повернення обвинувального акту прокурору задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201625110000031 від 08.09.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України повернути прокурору для усунення недоліків визначених у мотивувальній частині даної ухвали.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Катеринопільський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий О.І. Баранов.