Постанова № 66429331, 04.05.2017, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/14110/16-а

2-а/357/73/17

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2017 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий - суддя Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Ліщинська О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Біла Церква, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що він в період з 1998 року по 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, зокрема, в структурних підрозділах Головного управління МВС України в Київській області. В період виконання своїх службових обов'язків отримав захворювання, яке визначено, як захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та позивачу було встановлено з 09.06.2015 року другу групу інвалідності. З часу отримання інвалідності він звертався до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, оскільки захворювання отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, але Ліквідаційна комісія ГУ МВС України листом від 03.12.2016 року відмовила у виплаті одноразової грошової допомоги, обґрунтовуючи тим, що позивач отримав захворювання внаслідок учинення ним злочину чи адміністративного правопорушення. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача та просив визнати його неправомірним та зобов'язати відповідача надіслати висновок до МВС України висновок щодо можливості провести виплату вказаної одноразової допомоги.

Позивач направив суду заяву про уточнення позовних вимог та просив суд : визнати неправомірними дії МВС України щодо прийняття рішення про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності в розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності; зобов'язати МВС України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності ОСОБА_1 відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги разі загибелі (смерті), працівника міліції, інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

Представник відповідача МВС України в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, до суду надіслано письмові заперечення на позов з клопотанням щодо розгляду справи без участі їх представника.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 з 30.04.2015 року звільнений у запас за п. «б» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Дане підтверджено копією наказу ГУ МВС України в Київській області №233 о\с від 30.04.2015р (а.с.5).

Встановленим є те, що з 09.06.2015 року позивачу встановлено другу групу інвалідності, захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС (а.с.9) .

Встановленим є те, що позивач звернувся до МВС України в Київській області з заявою про призначення одноразової грошової допомоги, але листом від 03.12.2016 року позивачу було відмовлено у призначення виплати та зазначено, що заяву позивача з матеріалами повернуто до ДФОП МВС України без права на виплату даної допомоги. Відповідач послався на п.14 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), працівника міліції, інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою КМ України від 21.10.2015 року №850 де зазначено, що призначення і виплата грошової допомоги не здійснюється , якщо загибель, поранення, інвалідність чи часткова втрата працездатності без установленні інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку. З даного листа слідує, що позивача притягнено до адміністративної відповідальності внаслідок порушення ПДР (а.с.20).

Матеріали справи містять Акт спеціального розслідування нещасного випадку від 23.11.2014 року де зазначено висновок про те, що нещасний випадок з працівником Васильківського МВ ГУМВС України ОСОБА_1 стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків (а.с.11-12).

Також, з матеріалів справи вбачається, що 13.03.2015 року за постановою про закриття кримінального провадження , кримінальне провадження № 12014110030005243 від 24.11.2014 року по факту ДТП, яка мала місце 23.11.2014 року на території Білоцерківського району - закрито за відсутність в діяннях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 286 КК України (а.с.15).

З матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління від 18.12.2014 р. №1158 дисциплінарне стягнення - зауваження від 04.08.2014 року було знято з ОСОБА_1 та по 2015 рік включно, до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 не притягувався (а.с.17).

Згідно довідки Білоцерківського ВП ГУ НП Київської області ОСОБА_1 станом на 16.11.2016 року до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не притягувався (а.с.18).

А також, за обліками ППС МВС України станом на 17.11.2016 р. інформація про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - відсутня , що слідує з довідки УІПКП «102» ГУНП в Київській області (а.с.19).

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 6 статті 23 Закону України від 20.12.1990 № 565-XII «Про міліцію» встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції було врегульовано Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 (далі - Порядок № 850).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку № 850 у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, днем виникнення права на отримання грошової допомоги є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 врегульовано, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Пунктом 8 Порядку № 850 визначено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Згідно з пунктом 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Пунктом 11 Порядку № 850 встановлено, що виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ.

Аналіз наведених норм законодавства, дає підстави для висновку, що за працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850.

Той факт, що проводилося службове розслідування нещасного випадку, який мав місце в період проходження позивачем служби ні яким чином не скасовує та не заперечує наявність довідки МСЕК та не позбавляє ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850.

Так, як на підставі відмови у призначенні і виплаті вказаної одноразової допомоги, відповідач посилається на п.14 Порядку №850.

Пунктом 14 Порядку №850 визначено, що призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:

учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;

учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Однак, на момент звернення позивача до відповідача з заявою про призначення одноразової грошової допомоги були відсутні дані про вчинення ОСОБА_1 злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку. Так само, як відсутні докази про учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом), подання позивачем завідомо неправдивих відомостей. Натомість, позивачем в обґрунтування підстав своїх позовних вимог суду надані докази про відсутність даних про притягнення його до адміністративної відповідальності, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито.

Відповідно до відомостей довідки до акта огляду МСЕК, на що вказано вище, позивачу встановлено другу групу інвалідності з 09.06.2015 року, захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС.

Отже, суд вважає, що позивач відповідає визначеним у вказаному вище Порядку №850 критеріям та є таким, що має право на отримання зазначеної одноразової грошової допомоги. Та оскільки наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги підтверджено наявними у нього та поданими відповідачу разом з відповідною заявою документами, суд дійшов до висновку про протиправність відмови МВС України, за підписом голови Ліквідаційної комісії Стаховського І.Ф. у призначенні позивачу спірної соціальної виплати.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про міліцію» держава гарантує працівникам міліції соціальний захист. За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом.

Згідно з ч. ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

А тому керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України від 20.12.1990 № 565-XII «Про міліцію», Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, ст.ст. 2, 6,9,17, 71,72, 159-163, 185,186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії МВС України щодо прийняття рішення про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності в розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Зобов'язати МВС України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності ОСОБА_1 відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги разі загибелі (смерті), працівника міліції, інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 .

Постанова може бути оскаржена до Київського адміністративного апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя О. Я. Ярмола