Постанова № 66425689, 11.05.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2017 року справа № 2а-9347/08/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Булавко О.З.

з участю представників:

від позивача - Стефак Т.В.,

від відповідача - Стецьків Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства (надалі ПАТ) «НПК-Галичина» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції (надалі Дрогобицька ОДПІ) Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ПАТ «НПК-Галичина» (правонаступник Відкритого акціонерного товариства «НПК-Галичина) звернулося в суд з позовом до Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області про, з урахуванням поданих уточнень, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2008 року за №0000642301/3 та за №0001692301/3.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.12.2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 року, було скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.12.2008 року за №0000642301/3 та за №0001692301/3.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 07.12.2016 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.12.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 року в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2008 року за №0000662301/3 скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.12.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 року залишено без змін.

Підставами позовних вимог є те, що норми стосовно сплати авансових платежів, що передбачені в п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», застосовуються лише під час обчислення дивідендів та платежів, які прирівняні до них згідно п.1.9 цього Закону. Тобто, продовжує позивач, платежів, що сплачують державні, не корпоратизовані, казенні чи комунальні підприємства і не поширюються на інших платників, до яких відноситься позивач, і які зобов'язані відповідно до Закону України про державний бюджет України на відповідний рік сплачувати частину прибутку (доходу). Також, зазначає позивач, товариство не належить до перелічених у вказаній статті видів підприємств і утворено за організаційно-правовою формою як господарське товариство та визначено за формою власності як приватне.

Представник позивача дав аналогічні пояснення, просить позов задоволити.

Відповідач у письмових поясненнях на позов вказує на те, що позивач являється емітентом корпоративних прав. Згідно статуту позивача, держава володіє корпоративним правом відносно платника податків, з'ясовано, що у статутному фонді останнього розмір державної частки (акцій) у 2007 року становив 25%. Згідно з розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до держбюджету у 2007 році за І квартал 2007 року, що був поданий позивачем до контролюючого органу, частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до держбюджету за підсумками І кварталу 2007 рок, становить 417621 грн. 00 коп., а у травні 2007 року товариство до Державного бюджету України сплатило державні дивіденди за І квартал 2007 року, що підтверджено платіжним дорученням від 15.05.2007 року за №5482. Таким чином, продовжує відповідач, в порушення п.1.9 ст.1, підп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податків не нарахував та не сплатив до бюджету авансового внеску з податку на прибуток нарахованого на суму дивідендів.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд виходив з наступного.

За результатами планової виїзної перевірки ВАТ «НПК-Галичина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.09.2007 року Державною податковою інспекцією у Дрогобицькому районі Львівської області (правонаступник відповідач) складено акт від 17.04.2007 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.05.2008 року за №0000662301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем авансовий внесок з податку на прибуток нарахований на суму дивідендів - 4196605 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем - 1398868 грн. 50 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2797737 грн. 00 коп.

В акті перевірки зазначено, що в ході перевірки встановлено порушення п.1.9 ст.1, підп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого позивач не нарахував та відповідно не сплатив до бюджету авансового внеску з податку на прибуток нарахованого на суму дивідендів в розмірі 1398868 грн. 50 коп.

За результатами процедури адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2008 року за №0001692301/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем авансовий внесок з податку на прибуток нарахований на суму дивідендів - 4196605 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем - 1294463 грн. 25 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2797737 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.5 ст.227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 07.12.2016 року встановив, що обов`язок платника податку - емітента корпоративних прав щодо внесення авансового внеску з податку на прибуток виникає виключно у випадку прийняття ним рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам, що у свою чергу відноситься до виключної компетенції загальних зборів емітента.

Згідно з положень п.1.9 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Абзацом 1 підп.7.8.2 п.7.8 ст.7 цього Закону встановлено, що крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Як передбачено абзацом 3 цього ж підпункту, обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Відповідно до положень ч.1 ст.41 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 року за №1576-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства.

Пунктом «д» ч.5 цієї ж статті встановлено, що до компетенції загальних зборів належить затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків.

Як передбачено п.7.1 Статуту ВАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина» (правонаступником якого є позивач), прибуток Товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства.

Пунктом 7.1 Статуту визначено, що Порядок розподілу чистого прибутку та відшкодування збитків визначається загальними зборами Товариства відповідно до чинного законодавства України, цього Статуту та рішень загальних зборів Товариства.

Фонд сплати дивідендів, як передбачено п.7.4 Статуту, створюється за рахунок чистого прибутку Товариства у розмірі, що затверджується загальними зборами Товариства за поданням правління Товариства. Кошти з фонду виплачуються акціонерам пропорційно до загальної вартості належних їм акцій один раз на рік через один місяць від дня проведення загальних зборів Товариства по підсумкам року, що минув, відповідно до рішення загальних зборів Товариства та згідно з «Положення про дивіденди Товариства», що затверджується згідно з цим Статутом.

З врахуванням вищенаведених положень законодавства та Статуту позивача, суд приходить до висновку, що розподіл прибутку товариства та виплату дивідендів його акціонерам здійснюється виключно за рішенням загальних зборів цього товариства.

В матеріалах справи наявні Протоколи загальних зборів ВАТ «НПК-Галичина» та Річна інформація емітента цінних паперів за 2007 рік відповідно до яких загальними зборами товариства не приймалось рішення про виплату дивідендів акціонерам (розділ 8).

Як вбачається з розділу 9 «Інформація про дивіденди», у звітному періоді за результатами фінансово-господарської діяльності товариство було збитковим і згідно Закону України «Про господарські товариства» дивідендів зі збитків не нараховується. В попередньому періоді (2006 рік) загальні збори акціонерів товариства, що відбулись 23.05.2017 року, також прийняли рішення у зв'язку із збитками від фінансово-господарської діяльності товариства дивідендів за 2006 рік не нараховувати та не сплачувати. Ті кошти, які було сплачено товариством в рахунок ФДМУ у 2007 році в сумі 417,621 тис.грн. за 2007 рік та по акту перевірки податковою адміністрацією за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у 2006 році - 5177,853 тис.грн. не мають ніякого відношення до Закону України «Про господарські товариства», хоч і називаються дивідендами (доходами), нарахованими на акції (частки, паї), господарських товариств, які є у державній власності. Ці дивіденди, фактично, є ще одним видом податку на підставі ст.2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (аналогічно і 2006 рік).

Враховуючи те, рішенням загальних зборів товариства не приймалось жодних рішень щодо виплати дивідендів своїм акціонерам, суд вважає, що контролюючий орган необґрунтовано прийшов до висновку про не нарахування та не сплату позивачем до бюджету авансового внеску з податку на прибуток нарахованого на суму дивідендів в розмірі 1294463 грн. 25 коп.

Як наслідок, є протиправним податкове повідомлення-рішення, яким позивачу нараховано основну суму податкового зобов'язання за вищевказаним платежем, а також суму штрафних (фінансових) санкцій.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання нечинним та скасування податкового повідомлення -рішення від 05.12.2008 року за № 0001692301/3 є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Окрім того, суд, у відповідності до вимог ч.2 ст.162 КАС України, вважає за необхідне в резолютивній частині постанови зазначити про протиправність та скасування спірного акта індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Дрогобицькому районі Львівської області, податкове повідомлення-рішення від 05.12.2008 року за №0001692301/3.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дрогобицької об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь Публічного акціонерного товариства «НПК-Галичина», що знаходиться за адресою Львівська область, м.Дрогобич, вул.Бориславська,82 (код ЄДРПОУ 00152388) 3 (три) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 травня 2017 року.

Суддя В.Я.Мартинюк