Постанова № 66424986, 12.05.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/631/17

Номер провадження 2-а/623/70/2017

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області області в складі головуючого судді Бєссонової Т.Д.

за участю секретаря судового засідання Ноль С.В.

судового розпорядника Максименка Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Ізюмі адміністративний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до виконавчого комітету Ізюмської міської ради про скасування рішення відповідача,-

в с т а н о в и в :

22.03.2017 року до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області звернулися ОСОБА_2, ОСОБА_3 з адміністративним позовом до виконавчого комітету Ізюмської міської ради про скасування рішення в якому просять визнати незаконним та скасувати пункт 1 в частині затвердження протоколу засідання комісії по визначенню збитків, завданих територіальній громаді міста Ізюм в особі Ізюмської міської ради, внаслідок порушення вимог земельного законодавства від 06 січня 2017 року, яка стосується ОСОБА_2, ОСОБА_3 та пункт 2 рішення Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області від 15.02.2017 року №0127 «Про затвердження актів щодо визначення збитків, завданих територіальній громаді міста Ізюм в особі Ізюмської міської ради, внаслідок порушення вимог земельного законодавства».

В обґрунтування позову зазначають, що їм на праві спільної часткової власності належать нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належать 13/20 частки нерухомого майна на підставі рішення Ізюмського районного суду Харківської області від 28.10.2003 р. за справою № 2- 3285 та зареєстрованому в Ізюмському міському БТІ 27.01.2004 р. за № 66. ОСОБА_2 належить 7/20 часток нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу 7/20 частин цілого майнового комплексу від 25.09.2000 p., посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Мацокіною Н.О. 25.09.2000 p., зареєстрованого в реєстрі за № 1667 та зареєстрованого в Ізюмському міському БТІ 04.10.2000 р. за № 66.

Із тексту Рішення та Акту № 1 від 06.01.2017 р. щодо визначення збитків, завданих територіальній громаді міста Ізюм в особі Ізюмської міської ради, стало відомо, що відповідач вважає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 завдано територіальній громаді міста Ізюм в особі Ізюмської міської ради збитки за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. в сумі, що дорівнює 198440,70 грн., шляхом використання забудованої земельної ділянки площею 16915 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 без укладання договору оренди землі та несплати земельного податку.

Згідно чинного на той час земельного законодавства при переході права власності на будівлі, переходило й право користування земельною ділянкою, на якій розташовані такі будівлі.

Так, станом на 25 вересня 2000 року ст. 30 ЗК України передбачала, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Станом на 27 січня 2004 року ст. 120 ЗК України передбачала, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може і переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Таким чином ними правомірно набуто у власність вищезазначені нежитлові будівлі, та разом із переходом права власності до них перейшло й право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 Тобто в даному випадку відсутнє будь-яке порушення норм земельного законодавства. Тобто відсутня складова правопорушення для покладання на них будь-якої цивільної відповідальності.

Крім того, оскаржуване рішення суб'єкт владних повноважень приймав посилаючись на норми Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, та керуючись повноваженнями п. 4 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що також є неправомірним та взаємовиключним.

Просять задовольнити позов задовольнити, стягнути на користь позивачів судові витрати у справі.

Представник позивачів - ОСОБА_6 в судовому засіданні позов підтримала повністю, просила його задовольнити.

Представники відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в судовому засіданні в задоволенні позовних вимог просили відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, зокрема посилаючись на наступне. Земельним Кодексом України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Позивачем право оренди земельної ділянки у відповідності до положень діючого законодавства не оформлено, у зв'язку з чим земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, чим спричинено збитки відповідачу. Розрахунок розміру втрат міського бюджету по земельній ділянці був зроблений відповідачем відповідно до діючого законодавства України, та в межах своїх повноважень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, право розпоряджатися землями територіальних громад, надавати земельні ділянки у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України.

В свою чергу, відповідно до вимог ч.1 ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним.

Предметом спору у цій справі є питання щодо правомірності дій відповідача, як суб'єкта владних повноважень, при ухваленні рішення щодо затвердження актів комісії з визначення розміру заподіяних збитків внаслідок використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради № 0127 від 15.02.2017 року «Про затвердження актів щодо визначення збитків, завданих територіальній громаді міста Ізюм в особі Ізюмської міської ради, внаслідок порушення вимог земельного законодавства» затверджено акт №1, щодо визначення збитків, завданих територіальній громаді міста Ізюм в особі Ізюмської міської ради, внаслідок порушення вимог земельного законодавства шляхом використання забудованої земельної ділянки площею 16915 кв.м., яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2, ОСОБА_3 без укладання договору оренди землі та несплати земельного податку.(а.с.23)

Відповідно до акту визначення розміру збитків заподіяних внаслідок порушення земельного законодавства №1, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради №0127 від 15.02.2017, розмір збитків завданих територіальній громаді міста Ізюм в особі Ізюмської міської ради ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завданих шляхом використання забудованої земельної ділянки площею 16915 кв.м., що розташована за адресою : АДРЕСА_1 без укладання договору оренди землі та несплати земельного податку становить 198440,70 грн.

Дослідивши матеріали справи та доводи позивача та відповідача, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно зі ст.80 ЗК України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

Згідно з ч.1 ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Відповідно до ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є, зокрема доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. За приписами п.«д» ч.1 ст.156 Земельного кодексу України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно з п.3.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284. У п.1 вказаного Порядку встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до пункту 3.8 вказаної Постанови, вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 Цивільного кодексу України, частини другої статті 224 Господарського кодексу України.

Крім того, для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), так і ступінь вини в розумінні ст.1193 Цивільного кодексу України. У розгляді таких справ суди мають враховувати обставини вчинення господарюючими суб'єктами дій щодо оформлення відповідного землекористування та факти своєчасного виявлення контролюючими органами користування земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів, а також вчинення дій щодо спонукання суб'єкта оформити право землекористування.

Виходячи з пункту 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки) з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, повинно вирішуватись і встановлюватись при вирішенні спору за позовом органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення збитків, а не при оскарженні акту, яким визначено розмір цих збитків.

Відповідно до положень ст.157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Суд дійшов висновку про те, що Акт про визначення розміру збитків є документальним результатом роботи комісії з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, проте не містить обов'язків для позивача, як землекористувача. Аналіз положень Земельного Кодексу України, Цивільного та Господарського Кодексів України, Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 свідчить про те, що таке відшкодування відбувається в судовому порядку на підставі відповідних позовів органів місцевого самоврядування. При цьому, обґрунтованість визначення розміру завданих збитків та наявність правових підстав для їх стягнення повинні перевірятися судами під час розгляду позову про стягнення вказаних збитків, а не під час розгляду адміністративного позову про неправомірність дій органу місцевого самоврядування компетенції по визначенню розміру збитків, шляхом затвердження акту комісії з визначення розміру завданих збитків та акту.

Враховуючи наведене, оскільки рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради прийняте у відповідності до повноважень, визначених ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування» щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, а розмір збитків визначений актом комісії з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам від 06 січня 2017 року у відповідності до приписів п.2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року, рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради № 0127 від 15.02.2017 року прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про місцеве самоврядування».

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. за № 284, ст.ст.12, 124, 157 ЗК України, ст.ст. 2,7, 9-15, 69, 71, 159-163, 167, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В адміністративному позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 до виконавчого комітету Ізюмської міської ради про скасування рішення суб»єкта владних повноважень - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Ізюмський міськрайонний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: