Рішення № 66424202, 11.05.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Тарасов Д.С.

Доповідач - Коротенко Є.В.

Справа № 420/341/16-ц

Провадження № 22ц/782/187/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 року

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Коротенка Є.В.,

суддів: Коновалової В.А., Луганської В.М.,

за участю секретаря Козубської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 26 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року Кредитна спілка «Імперіал ЛТД» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованостіза кредитним договором, в обґрунтування якого вказала, що відповідно до кредитного договору № 225 нп від 25.03.2013 ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 25000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 50 % річних від загальної суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом строком на 24 місяця від дати отримання кредиту.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 25.03.2013 року між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6були укладені окремі договори поруки, відповідно до умов яких вказані відповідачі взяли на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_2, що випливають з кредитного договору № 225 нп від 25.03.2013 року.

В порушення вимог закону та умов договору відповідачі зобов'язання за вказаними договорами належним чином не виконують, у зв'язку з чим станом на 07.11.2016 року (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) сума заборгованості за кредитним договором становить 41343 грн. 96 коп., яку позивач просив солідарно стягнути з відповідачів.

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 26.12.2016 року позовні вимоги КС «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості задоволені частково. Суд вирішив:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь КС «Імперіал ЛТД» заборгованість за кредитним договором № 225 нп від 25.03.2013 року в розмірі 41343,96 грн.;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь КС «Імперіал ЛТД» судові витрати у сумі 1378 грн.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині суд відмовив.

Не погодившись із вказаним рішенням, КС «Імперіал ЛТД» звернулось до суду з апеляційною скаргою на нього, вважає рішення незаконним, необгрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Інші особи, що приймають участь у розгляді справи, рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 26.12.2016 року в апеляційному порядку не оскаржили.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу КС «Імперіал ЛТД» такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення ч.1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, та приписи частини 3 вказаної статті, згідно із якою апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Оскаржуваним рішенням суд задовольнив позовні вимоги КС «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та стягнув з останньої на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 225 нп від 25.03.2013 року в розмірі 41343,96 грн.

Рішення суду в цій частині особами, які приймають участь у розгляді справи, в апеляційному порядку не оскаржується.

Разом із тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог КС «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції послався на припинення поруки вказаного відповідача на підставі положень ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України.

Але з таким висновком суду погодитись не можливо з наступних підстав.

Так, згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.

В статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.03.2013 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договор № 225 нп, відповідно до умов яких остання отримала кредит у розмірі 25000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 50 % річних від загальної суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом строком на 24 місяці від дати отримання кредиту (том 1, а.с.5-6).

25.03.2013 року між Кредитною спілкою «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_4було укладено договір поруки № 225 нп/2, відповідно до умов якого остання взяла на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_2, що випливають з кредитного договору № 225 нп від 25.03.2013 року (том 1, а.с.8).

Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку із неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка складається із заборгованості з основної суми боргу - 21000 грн. та заборгованості зі сплати відсотків - 20343 грн. 96 коп., а всього - 41343 грн. 96 коп.

Вказані висновки підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються сторонами.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Разом із тим статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

В частині першій статті 251 ЦК України зазначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Оскільки право кредитора і обов'язок поручителя по закінченню договору поруки припиняються, тому жодних дій щодо реалізації права в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 лютого 2016 року за № 6-2239цс15, постанові від 14 вересня 2016 року № 1451цс16, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів.

Пунктом 4.2 договору поруки №225/2 від 25.03.2013 року визначено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом строку позовної давності, визначених у п. 5.2 цього Договору, не пред'явить вимоги до поручителя (том 1, а.с.8).

У пункті 5.2 зазначеного вище договору поруки сторони погодили, що строк позовної давності для всіх вимог становить три роки.

Із системного аналізу вказаних пунктів договору поруки №225/2 від 25.03.2013 року вбачається, що сторони під час укладення зазначених договорів встановили строк припинення поруки, який становить три роки.

Відповідачем ОСОБА_4 не надано суду належних та допустимих доказів того, що пункти 4.2, 5.2 договорів поруки визнано недійсними.

Оскільки договором поруки передбачено припинення поруки у разі, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, то у такому випадку трирічний строк обчислюється з настання строку виконання основного зобов'язання.

Вказаний висновок, викладений у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року в № 6-18цс16, від 08 червня 2016 року № 6-1006цс16.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору № 225 нп, кредит надається строком на 24 фактичних місяців від дати отримання позичальником кредиту.

В пункті 2.3. кредитного договору зазначено, що позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1. цього договору.

Із матеріалів справи вбачається, що КС «Імперіал ЛТД» звернулося до суду з позовом у лютому 2016 року (том 1, а.с.2).

Оскільки останнім строком виконання основного зобов'язання за кредитним договором № 225 нп встановлено 25 березня 2015 року, а строк, встановлений в договорі поруки (пункти 4.2, 5.2), не закінчився, встановлена Договором № 225 нп /2 від 25.03.2013 року порука ОСОБА_4 не є такою, що припинена.

На вказане суд першої інстанції належної уваги не звернув та неправильно застосував норми частини четвертої статті 559 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

При таких обставинах позовні вимоги КС «Імперіал ЛТД» про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 225 нп від 25 березня 2015 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підлягають задоволенню.

Разом із тим, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог КС «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, оскільки позивачем не надано суду достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між ним та вказаними відповідачами дійсно мали місце договірні відносини, направлені на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2, що випливають з кредитного договору № 225 нп від 25.03.2013 року.

При цьому колегія суддів зауважує, що надані суду копії договорів поруки не є такими доказами, оскільки висновком № 19/113/6-4/103е від 11.11.2016 року судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені поручителів у вказаних договорах виконані не відповідачами, а іншими особами (том 1, а.с.218-230).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України - порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на наведені обставини, а також з урахуванням положень п.п.1, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 26 грудня 2016 року змінити, скасувавши його в частині відмови у задоволенні позовних вимог КС «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та задовольнивши позов в цій частині.

Крім того, у відповідності до положень ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 та з ОСОБА_4 на користь Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» на відшкодування судових витрат (сплачений судовий збір при зверненні з позовом до суду першої інстанції) по 689 грн. з кожної.

В іншій частині рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 26 грудня 2016 року необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» задовольнити частково.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 26 грудня 2016 року змінити, скасувавши його в частині відмови у задоволенні позовних вимог Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Позов в цій частині задовольнити.

Викласти абзаци 2 та 3 резолютивної частини рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 26 грудня 2016 року в наступній редакції:

«Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» (р/р 26508300298585 в АТ «Ощадбанк», МФО 304665, код ЄДРПОУ 35520810) солідарно заборгованість за кредитним договором № 225нп від 25 березня 2013 року у розмірі 41343 грн. 96 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» (р/р 26508300298585 в АТ «Ощадбанк», МФО 304665, код ЄДРПОУ 35520810) на відшкодування судових витрат по 689 грн. з кожної».

В іншій частині рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 26 грудня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його оголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: