Ухвала суду № 66424169, 11.05.2017, Троїцький районний суд Луганської області

Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 409/2318/16-к

У Х В А Л А

Іменем України

11.05.2017 року Троїцький районний суд Луганської області в складі:

головуючого - судді Крівоклякіної Н.В.,

суддів- Певної О.С., ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання Рєзнікової Л.В.,

прокурора Сафонова Є.М.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1 ст. 309, ч.1 ст. 263, ч.4 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Дане кримінальне провадження надійшло до Троїцького районного суду Луганської області з Апеляційного суду Луганської області для розгляду по суті.

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого заявила клопотання про передання кримінального провадження на розгляд до Лисичанського міського суду Луганської області за місцем реєстрації обвинуваченого та проживання більшості свідків з боку сторони захисту з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження посилаючись також на те, що дане кримінальне провадження знаходилось на розгляді в Білокуракинському районному суді та Сватівському районному суді Луганської області більше двох років, однією з причин відкладень судових засідань було неприбуття свідків та потерпілих, більшість яких проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1. В даний час справу передано на розгляд до Троїцького районного суду Луганської області. Вказані обставини порушують принцип оперативності та ефективності розгляду кримінального провадження , обвинувачений в якому тримається під вартою.

Обвинувачений підтримав заявлене клопотання.

Прокурор зазначив, що вирішення цього клопотання покладає на розсуд суду.

Вирішуючи заявлене клопотання колегія суддів приходить до наступного.

Згідно п. 4 ч. 3ст. 314 КПК Україниу підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення: направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Згідно із абз. 2 ч. 1ст. 34 КПК України, до початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків з метою оперативності та ефективності кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2ст. 34 КПК Українипитання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду, або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання.

Колегія суддів вважає, що клопотання захисника підлягає задоволенню, оскільки обставини на які вона послалась підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а тому з метою забезпечення оперативності та ефективності даного кримінального провадження його необхідно направити до Апеляційного суду Луганської області для визначення територіальної підсудності за місцем проживання більшості свідків, які проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1.

Крім того під час підготовчого судового провадження прокурор звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3О строком до двох місяців. В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_3 раніше був неодноразово судимий. Обставини, що дають підстави обвинувачувати ОСОБА_3 у вчиненні ним інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджуються зібраними доказами у кримінальному провадженні, зокрема протоколом предявлення особи для впізнання .Крім того зазначив, що обвинувачений не одружений , малолітніх дітей на утриманні не має , має закордонний паспорт, підозрюється у вчиненні злочинів, з яких є тяжкий та особливо тяжкий, існують ризики того, що він може переховуватися від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення.

Також захисник обвинуваченого надала письмове клопотання про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобовязання з покладенням обовязків, передбачених ст. 194 КПК України, або на інший запобіжний захід не повязаний з триманням під вартою зі звільненням його з під варти. В обґрунтування зазначеного клопотання зазначила наступне: обвинувачений народився, виріс , мешкав та був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1 ;за місцем реєстрації та проживання характеризується відмінно; мав та має третю групу інвалідності; має неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який потребує батьківської турботи, постійного нагляду та додаткового піклування. На підтвердження зазначеного додала до клопотання відповідні письмові докази .

Обвинувачений просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, а клопотання захисника про зміну йому запобіжного заходу просив задовольнити.

Захисник обвинуваченого також просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою пославшись на необґрунтованість доводів прокурора, на те що ризики передбачені статтею 177 КПК України не доведені прокурором. Крім того зазначила, що наявність підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованих йому правопорушень ніякими доказами не підтверджена.

Прокурор просив суд відмовити в задоволенні заявленого захисником клопотання, посилаючись на те, що підстави для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою відсутні, вважає, що інші менш мякі запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим належної процесуальної поведінки.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 с. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч.5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ викладену у п. 74 рішення від 10.02.2011 року у справі « Харченко проти України» відповідно до якої «відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали, чи можливо належним чином продовжити (якщо так, то за яких умов) застосування на стадії судового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства, «не відповідає критерію» передбачуваності закону» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції».

Згідно пунктів 1 і 5 частини 1 ст. 177 КПК України «метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується .

Відповідно до ч.2 статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шестидесяти днів.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, за ч.1 ст. 309, ч.1 ст. 263, ч.4 ст. 187 КК України, серед яких правопорушення передбачене ч.1 статті 263 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, а правопорушення за ч.4 статті 187 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_3 суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, відповідно до ч.1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини як: тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні умисного тяжкого та особливо тяжкого злочинів в яких він обвинувачується , що може бути достатньою причиною разом і іншими для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому відомості про особу обвинуваченого, що він раніше неодноразово судимий, не має тісних соціальних звязків, вказують на те, що обвинувачений перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення та переховуватися від суду. Підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою, та обставини, які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились.

Суд не відхиляє доводів сторони захисту, але вважає що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обовязків та запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстав для зміни запобіжного заходу суд не вбачає.

Враховуючи вищевикладене , з метою забезпечення обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також відсутність підстав для зміни запобіжного заходу, суд вважає можливим клопотання прокурора задовольнити та продовжити раніше обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України. В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу відмовити .

Крім того суд зазначає, що посилання захисника обвинуваченого на те, що підозра не підтверджена достатніми доказами, а ті докази, які зібрані стороною обвинувачення є неналежними і не підтверджують вчинення ОСОБА_3 діянь які йому інкриміновані органами досудового слідства, суд вирішує при ухваленні вироку, відповідно до ст. 368 КПК України .

Керуючись ст. ст. 177, 178, 196, 197 , 314, 315, 316, 369, 392 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Клопотання прокурора про продовження строку тримання ОСОБА_3 під вартою задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 на 60 днів , по 09 липня 2017 року включно.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого про направлення подання до Апеляційного суду Луганської області щодо вирішення питання про направлення кримінального провадження для розгляду до Лисичанського міського суду Луганської області задовольнити.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених за ч.1 ст. 309, ч.1 ст. 263, ч.4 ст. 187 КК України направити до Апеляційного суду Луганської області для вирішення питання про його направлення для розгляду до іншого суду .

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий- суддя : Н. В. Крівоклякіна.

судді : М. А. Ляшенко

ОСОБА_5