Постанова № 66423152, 12.05.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1501/17

Провадження № 33/779/199/2017

Категорія ст.130 ч.1 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Кишакевич Л.Ю.

Суддя-доповідач Васильєв О.П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2017 року м. Івано-Франківськ

Суддя Апеляційного суду Івано-Франківської області Васильєв О.П.,

за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисника адвоката Савчук М.І.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2017 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, громадянина України,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, також стягнуто судовий збір в розмірі 320 грн. -

в с т а н о в и в:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 29 січня 2017 року о 00.34 год. по вул. Довженка, 11 в м. Івано-Франківську, керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz 211 E400 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 (а) ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2017 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вважає постанову суду першої інстанції такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Зазначає, що при проведенні огляду на факт вживання алкоголю були відсутні свідки. Проте, судом для встановлення істини по справі та з метою вивчення доказів, не було досліджено даної обставини.

Враховуючи наведене, огляд на стан алкогольного сп'яніння працівниками поліції проведений з порушенням вимог ст.266 КУпАП вважається недійсним, а результати такого огляду не повинні братися до уваги судом, оскільки дані результати були отриманні з порушенням.

Окрім того, після проходження тесту на стан сп'яніння, він повідомив, що алкоголю не вживав, із висновком про стан сп'яніння не згідний та вимагав відібрання зразків біологічних матеріалів для встановлення істинного результату. Однак, працівником поліції всупереч вимогам чинного законодавства одразу було складено протокол про адміністративне правопорушення та було вилучено його посвідчення на право керування автотранспортним засобом до моменту вирішення даної справи у суді.

Вважає, що суд не дав належну оцінку сукупності фактичних даних відповідно до вимог ч.1 ст.252 КУпАП і прийшов до помилкового висновку про доведеність його вини у вчиненні правопорушення.

Вважає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Просить постанову суду скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях адміністративного правопорушення.

Крім того, ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, який ним пропущений з поважних причин, оскільки про судове засідання він належним чином повідомлений не був, а копію оскаржуваної постанови отримав тільки 15 квітня 2017 року.

Заслухавши пояснення апелянта ОСОБА_2 та його захисника адвоката Савчук М.І., які підтримали вимоги апеляційної скарги і просили задовольнити її, перевіривши матеріали справи в межах апеляції, мотиви і доводи апеляції, вважаю, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду підлягає до задоволення, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Статтею 294 КУпАП встановлено, що постанова судді про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня винесення постанови, а не з дня отримання копії постанови суду.

Відповідно до вимог ст.129 Конституції України, ст.11 Закону України «Про судоустрій України» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Про що свідчить розписка, згідно з якою повістку про виклик до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області на 09 год. 10.04.2017 року ОСОБА_2 отримав особисто.

Враховуючи вищевказані обставини і приймаючи до уваги, що пропущений ОСОБА_2 строк апеляційного оскарження є незначним та з метою забезпечення права доступу до правосуддя, вважаю за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини,що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_2 та призначив йому справедливе стягнення, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення.

Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи,зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення.

Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що вина ОСОБА_2. у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доводиться матеріалами справи про адміністративне правопорушення, зокрема: протоколом серії БР № 153904 від 29.01.2017 року, висновком щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння, поясненнями, а також іншими матеріалами справами в їх сукупності. Зокрема, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №153904 від 29.01.2017 року, ОСОБА_2 29 січня 2017 року о 01 год. в м. Івано-Франківську, вул. Довженка 11 керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz 211 E 400 CDI» д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою-інспектором роти №4 батальйону УПП у м. Івано-Франківську лейтенантом поліції ОСОБА_4, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою та особою, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2

Відповідно до вимог п.2.9 а) ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно з ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст.266 ч.2, 3 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

З матеріалів справи вбачається, що огляд ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння за його згодою відбувався у Івано-Франківському обласному наркологічному диспансері у присутності поліцейського ОСОБА_4

Зокрема, висновком Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру від 29.01.2017р. щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції встановлено, що ОСОБА_2 на час медичного огляду перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Вказаний висновок не підписаний ОСОБА_2, оскільки останній, будучи незгідний з результатами медичного огляду, відмовився його підписувати у присутності поліцейського ОСОБА_4

Крім того, до матеріалів справи долучені пояснення ОСОБА_2, зі змісту яких вбачається, що він звинувачує лікарів наркологічного диспансеру в тому, що вони сфальсифікували результати огляду.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_2 в тій частині, що висновок Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру сфальсифікований лікарями наркологічного диспансеру, які повинні були відібрати в нього біологічні матеріали для встановлення істинного результату медичного огляду.

Зі змісту Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 вбачається, що лікар медичного закладу самостійно, у відповідності до вимог інструкції проводить медичний огляд обстежуваної особи. При цьому, зі змісту пунктів 12,13 Інструкції вбачається, що предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, а дослідження біологічного середовища з використанням крові проводиться у тому випадку, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти інші зразки біологічних середовищ, вказаних вище.

Таким чином, відібрання зразків біологічного середовища не є обов'язковим під час проведення медичного огляду і проводиться за рішенням лікаря, який здійснює такий медичний огляд в межах повноважень, встановлених вищевказаною інструкцією.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що доводи ОСОБА_2 щодо звинувачення лікарів медичного закладу у фальсифікації результатів медичного огляду можуть бути перевірені тільки в порядку передбаченому діючим КПК України.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, відповідає матеріалам справи, ґрунтується на наявних у ній доказах, а перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння підтверджується даними висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного,наркотичного чи іншого сп'яніння або іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.01.2017 року, згідно якого ОСОБА_2 на час медичного огляду перебував у стані алкогольного сп'яніння.

В мотивувальній частині постанови суд першої інстанції, обґрунтовуючи своє рішення про розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вказав на те, що ОСОБА_2 втретє не з'явився в судове засіданні, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Оскільки ОСОБА_2 достовірно знаючи про час і місце розгляду адміністративної справи щодо нього, зловживаючи своїми процесуальними правами, умисно ухиляється від явки до суду, про що свідчить те, що він тричі подавав клопотання про відкладення розгляду справи з метою затягнути розгляд справи до закінчення строків адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП, і уникнути відповідальності за вчинене.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно 17.03.2017 року ОСОБА_2 була подана заява про перенесення розгляду справи у зв'язку з його відрядженням. До заяви долучена копія наказу приватного підприємства «Мій дім», згідно з яким ОСОБА_2 у зв'язку з виробничою необхідністю ПП «Мій дім» з 19.03 2017 року по 22.03.2017 року направлений у відрядження у м. Київ для придбання товарно-матеріальних цінностей.

30.03.2017 року ОСОБА_2 вдруге було подано клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з хворобою. Про що свідчить долучена ним до матеріалів справи копія листка непрацездатності серія АДД №376305, з якої вбачається, що ОСОБА_2 перебував на амбулаторному лікуванні у міській поліклініці з 29.03 2017 року по 31.03. 2017 року.

09.04.2017 ОСОБА_2 повторно було подано заяву про перенесення розгляду справи у зв'язку з відрядженням. До матеріалів справи була додана копія наказу приватного підприємства «Мій дім», у якій вказується, що ОСОБА_2 у зв'язку з виробничою необхідністю ПП «Мій дім» направлений у відрядження з 09.04.2017 року по 12.04.2017 року у м. Київ для придбання товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що надана ОСОБА_2 копія листка непрацездатності не завірена належним чином, а наявність копій наказів про відрядження до м. Києва не свідчить про те, що ці накази були виконані і особа, яка притягується до адміністративної відповідальності дійсно перебувала у відрядженні.

Крім того, суд приймає до уваги, що ОСОБА_2 працює на приватному підприємстві де директором призначена його мати ОСОБА_2, яка і видавала відповідні накази про відрядження останнього до м. Києва для придбання товарно-матеріальних цінностей.

Апеляційний суд вважає, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.

Разом з тим, вищевказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 неодноразово не з'являвся в судове засідання суду першої інстанції, намагаючись затягнути розгляд справи з метою перешкоджання ухваленню несприятливого для себе судового рішення, використовуючи надані йому процесуальні права всупереч інтересам забезпечення справедливого та неупередженого правосуддя у розумний строк.

Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.

При накладенні стягнення було враховано судом першої інстанції характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляції ОСОБА_2 про те, що провадження по справі необхідно закрити у відповідності до вимог п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.

Так, у відповідності до вимог п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені ст.38 КУпАП.

Відповідно до вимог ч.2 ст.38 КУпАП, якщо справа про адміністративне правопорушення підвідомча суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що адміністративне правопорушення було вчинено ОСОБА_2 29.01.2017 року, а справа про адміністративне правопорушення була розглянута по суті 10.04.2017 року .

Так, постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2017 року на ОСОБА_2 обґрунтовано, на законних підставах та в межах встановленого ст.38 КУпАП строку, було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.

Вищевказані обставини свідчать про відсутність підстав для закриття провадження по справі відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст.294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Івано-Франківської області підпис О.П. Васильєв