Рішення № 66421594, 26.04.2017, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/879/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

26 квітня 2017 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шабанова А.М.

при секретарі Ратушній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання кредитного та іпотечного договору недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із позовом в якому просила визнати недійсними кредитний договір №808284/ФЛ від 08 квітня 2008 року та договір іпотеки № 808284/ФЛ від 08 квітня 2008 року укладений між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що у 2008 році вона придбала у ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу квартиру та через юридичну необізнаність право власності у бюро технічної інвентаризації не зареєструвала. Наприкінці 2013 року вона дізналась, що до неї та її чоловіка предявлено позов в якому ПАТ КБ «Надра» просить Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська стягнути заборгованість за кредитним договором. У звязку з тим, що позивач не підписувала кредитний та іпотечний договори та не отримувала грошові кошти, в квітні 2014 року по справі було призначено почеркознавчу експертизу, яку не було проведено у звязку з тим, що банком не було надано оригіналів запитуваних документів. В грудні 2014 року цивільну справу було залишено без розгляду у звязку з неодноразовою неявкою представника банку.

В грудні 2016 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на квартиру. Того ж дня з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 грудня 2016 року позивачці стало відомо, що на її квартиру було накладено заборону на відчуження нерухомого майна від 08 квітня 2008 року та внесені відомості до державного реєстру іпотек.

Посилаючись не те, що кредитний договір вона не підписувала, а вказані обтяження завдають їй труднощі у розпорядженні своєю власністю вона звернулась із відповідним позовом.

Представник позивача надав суду заяву в якій просив задовольнити у повному обсязі позовні вимоги, справу розглянути без його участі та не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с. 30).

Представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» у судове засідання не зявися, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.28-29).

Третя особа, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 у судове засідання не зявилася про причини своєї неявки суд не повідомила.

Згідно ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. За таких обставин суд вважає можливим розглянути дану цивільну справу у заочному порядку відповідно до вимог Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частина 1 ст. 203 ЦК України, встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В судовому засідання встановлено, що 08 квітня 2008 року позивачка ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_4 квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 08 квітня 2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 зареєстровано в реєстрі за № 1513. В органах БТІ право власності зареєстровано не було.

08 квітня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №808284/ФЛ, згідно умов якого надав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 59111, 06 доларів США строком до 12 лютого 2038 року.

08 квітня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, між банком та позичальником укладено договір іпотеки №808284ФЛ-3, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №1514. За умовами якого, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю предмет іпотеки, який стане власністю ОСОБА_1 в майбутньому після укладення з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу квартири.

У зв'язку з проведенням державної реєстрації статуту в новій редакції найменування ВАТ «Комерційний банк «Надра» змінено на ПАТ «Комерційний банк «Надра»

Також судом встановлено, що в провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська (суддя Якименко Л.Г.) перебувала цивільна справа №199/5279/13-ц за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

03 квітня 2014 року по справі призначалась почеркознавча експертиза.

16 червня 2014 року за клопотанням судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту Судових Експертиз ОСОБА_6 було витребувано у ПАТ КБ «Надра» додаткові матеріали для проведення експертизи, а саме: оригінал кредитного договору №808284/ФЛ від 08 квітня 2008 року, та договору поруки №808284/ФЛ-П від 08 квітня 2008 року

25 вересня 2014 року експертною установою на адресу суду направлено повідомлення №1873-14 про неможливість надання висновку у звязку з ненаданням банком необхідних документів.

23 грудня 2014 року ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду. Ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, ухилення ПАТ КБ «Надра» від надання оригіналів документів для проведення експертизи по цивільній справі й неявка у судові засідання, що призвело до прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду, дає суду підстави вважати, що позивач не підписувала оскаржуваний кредитний договір.

Коментована стаття 146 ЦПК України встановлює спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. У разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведення експертизи, яку призначив суд: неподання експертам необхідних матеріалів або документів, які є в особи; відмова надати зразки для дослідження; недопущення до приміщень або майна, яке підлягає дослідженню, тощо.

Фактично суд виходить з припущення, що особа ухиляється від участі в експертизі, оскільки побоюється її результатів, а тому визнає факт, який треба було встановити експертизою, доведеним. Коментована норма є винятком із загального правила, сформульованого у ч. 4 ст. 60 ЦПК про те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

29 грудня 2016 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 33274300) приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_3 зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Станом на 29 грудня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про іпотеку №18404784 та запис про обтяження №18304906, які внесені приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_3 на підставі договору іпотеки №808284/ФЛ-3. Таке підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №77444553 від 29 грудня 2016 року.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно приписів ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Таким чином, кредитний договір є двосторонньою угодою і повинен бути підписаний сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України однією з вимог до письмової форми правочину є підписання його сторонами, що буде в даному випадку виражати волю сторони договору на укладення даного договору, що є вкрай важливою ознакою договорів, оскільки ніхто не може бути примушений на укладення договору.

Частиною 3 ст. 215 ЦК передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Частина 1 цієї статті передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 13, 5 та 6 ст.203 ЦК.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання сторонами саме на момент вчинення такого правочину вимог встановлених ст. 203 ЦК України.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання недійсним кредитного договору №808284/ФЛ укладеного між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 від 08 квітня 2008 року підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює, юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.5 ст.3 ЗУ «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч.2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у випадку визнання договору іпотеки недійсним.

Відповідно до норми ч.2 ст. 593 ЦК України у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи про обтяження нерухомого майна скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Наявність обтяжень та заборон на квартирі АДРЕСА_3 порушує права ОСОБА_1, як власника, оскільки вона не має змоги розпоряджатись власністю на власний розсуд.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України, а також ст.41 Конституції України передбачено право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки позивачем не ставиться питання щодо відшкодування судових витрат за рахунок відповідача, суд вважає за необхідне залишити їх за позивачем.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.203, 215, 216, 548, 593, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 10, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання кредитного та іпотечного договору недійсними задовольнити частково.

Визнати недійсним кредитний договір №808284/ФЛ укладений між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 08 квітня 2008 року.

Визнати недійсним договір іпотеки №808284/ФЛ укладений між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 08 квітня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №1514.

Припинити заборону на відчуження нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна - 1138501212101) накладену на підставі договору іпотеки серія та номер 808284/ФЛ-3, виданим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, 11.04.2008 року, зареєстровану в реєстрі за №1515 (номер запису про обтяження 18404906).

Припинити іпотеку щодо нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна - 1138501212101) номер запису про іпотеку 18404784.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Шабанов А.М.

Провадження № 2/175/325/17