Ухвала суду № 66418046, 11.05.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/4977/16-ц 11.05.2017 11.05.2017 11.05.2017

Провадження №22-ц/784/726/17

Єдиний унікальний номер № 487/4977/16-ц

Номер провадження №22-ц/784/7 26/17

Головуючий у І інстанції Щербина С.В.

Доповідач в апеляційній інстанції Прокопчук Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2017 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого Прокопчук Л.М.,

Суддів Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.

Із секретарем судового засідання Шагаєм О.А.,

За участю позивача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5, подану його представником ОСОБА_4, на ухвалу судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа, яка не завляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И Л А :

4 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про визначення місця проживання сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з нею.

Уточнюючи позовні вимоги просила стягнути з відповідача ОСОБА_6 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 у твердій грошовій сумі - 800 гривень.

В обґрунтування позову зазначала, що вона разом з відповідачем проживали у фактичних шлюбних відносинах з вересня 2013 року. Через постійні скандали між ними та через те, що відповідач не цікавився станом її здоров'я, вона переїхала проживати від відповідача. 16 червня 2014 року вона народила сина ОСОБА_7 та була зареєстрована як мати - одиначка, дитина була записана на її прізвище. У липні 2015 року внесено зміни до актового запису про народження дитини та зазначено батьком дитини відповідача ОСОБА_6 З серпня 2015 року позивачка стала проживати з відповідачем однією сім'єю. У зв'язку з тим, що відповідач почав поводити себе агресивно, застосував до неї фізичне насильство на очах малолітньої дитини, вони стали проживати окремо. 16 липня 2016 року відповідач, з її згоди, але шляхом обману, начебто щоб провести свій день народження разом з дитиною, забрав дитину до себе, пообіцявши повернути через два дні. Але він дитину не повернув, місце та умови проживання дитини не повідомив. З цього приводу вона зверталась до правоохоронних органів та прокуратури.

Зважаючи на викладене просила про задоволення позову (а.с. 2-4, 108-110, 160-а).

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 грудня 2016 року у справі відкрито провадження (а.с. 126).

20 січня 2017 року Заводським районним судом м. Миколаєва ухвалено заочне рішення у справі, а 03 лютого 2017 року - додаткове рішення, якими позовні вимоги задоволені (а.с. 215-216, 238).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 грудня 2016 року про відкриття провадження та справу направити до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі (а.с. 231).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач та її представник просили відмовити в задоволенні скарги.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду залишити без змін з таких підстав.

Відкриваючи провадження по справі, суддя виходив з того, що справа підсудна Заводському районному суду м. Миколаєва, оскільки місцем постійного проживання (перебування) позивачки згідно договору оренди є Заводський район м. Миколаєва; позивач серед інших вимог подала заяву про стягнення аліментів з відповідача, який зареєстрований в Саранському районі Одеської області.

Але з таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до загального правила, передбаченого ч.1 ст. 109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або за зареєстрованому у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Відповідно до ч.1 ст. 110 ЦПК України позови, зокрема, про стягнення аліментів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Пунктом 1 статті 29 Цивільного кодексу України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування. (ст. 6 Закону України від 11 грудня 2003 року N 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон N 1382)).

Реєстрація - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла (ст. 3 Закону N 1382).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом МВС України від 22.11.2012 року № 1077, цей Порядок розроблений відповідно до Законів України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" та визначає процедуру реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.

Реєстрація місця проживання або місця перебування особи - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрації підлягає як місце проживання, так і місце перебування особи.

З наданого позивачем договору оренди житла від 19.07.2016 року про оренду нею квартири АДРЕСА_1 та акту обстеження умов проживання від 29.07.2016 року, на які послався суддя в ухвалі про відкриття провадження у справі, не вбачається, що позивач відповідно до вимог закону зареєстрована за вказаною адресою (а.с. 20-22).

Відповідно до копії паспорту позивача вона з 04.04.2014 року зареєстрована в Центральному районі м. Миколаєва по АДРЕСА_3(а.с. 5). Відповідач за паспортними даними з 22.09.2016 року зареєстрований в АДРЕСА_2 (а.с. 69, 93-94).

Оскільки ні позивач, ні відповідач не зареєстровані у встановленому законом порядку на території Заводського району м. Миколаєва, у судді, виходячи із заявлених вимог, не було правових підстав для відкриття провадження у справі.

Таким чином, слід визнати, що ухвала про відкриття провадження у справі винесена з порушенням норм процесуального закону. Відповідно до вимог ст. 115, п.4 ч.3 ст. 121 ЦПК України суду слід було вирішити питання про повернення заяви заявникові для подання до належного суду.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позовна заява вже розглянута судом по суті позовних вимог та ухвалене по результатам розгляду справи заочне рішення 20.01.2017 року, а 03.02.2017 року - додаткове рішення (а.с. 215-216, 238).

За таких обставин Цивільним процесуальним Кодексом України не передбачається підстав для перегляду в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі після ухвалення у цій же справі судового рішення по суті позовних вимог.

Тому, в разі необхідності, відповідач по справі не позбавлений можливості оскаржити заочне рішення суду в порядку, передбаченому главою 8 розділу 3 ЦПК України.

Керуючись ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, подану його представником ОСОБА_4, відхилити.

Ухвалу судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді