Рішення № 66415894, 19.04.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2017 р. Справа № 911/637/17

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/637/17

за позовомприватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен»,

м. Київ

допублічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд»,

м. Київ

простягнення 9263,94 грн.

Представники:

від позивача:ОСОБА_1 - довіреність б/н від 03.01.2017;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Соверен» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» (відповідач) про стягнення 9263,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору страхування транспортного засобу № 1-150-005/15 від 05.05.2015, внаслідок настання страхової події, дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого автомобіля марки «Тойота», державний номер НОМЕР_1, а тому, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Хюндай», державний номер НОМЕР_2, застрахована відповідачем, позивач звернувся до відповідача із заявою від 27.01.2017 № 15 про виплату страхового відшкодування, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у звязку з чим позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 9263,94 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.03.2017 порушено провадження у справі № 911/637/17.

Ухвалою суду від 05.04.2017 розгляд справи був відкладений.

В судових засіданнях 05.04.2017 та 19.04.2017 представником позивача підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судові засідання 05.04.2017 та 19.04.2017 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 07.03.2017 та 05.04.2017 не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, до суду не надіслав.

Відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судових засідань, про що свідчить відбиток штампу канцелярію суду на звороті у нижньому лівому куті ухвал суду від 07.03.2017 та від 05.04.2017 щодо направлення їх копій відповідачу.

Як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 18.04.2017, відповідач змінив місцезнаходження та 07.04.2017 здійснив державну реєстрацію змін до установчих документів щодо зміни місцезнаходження.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

З постанови Деснянського районного суду м. Києва від 20.05.2016 у справі № 754/6069/16-п вбачається, що 25.04.2016, приблизно о 9 год. 55 хв., водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Хюндай», державний номер НОМЕР_2, рухаючись по вул. Бальзака, 2-Ав м. Києві, не врахував безпечної швидкості руху та стану транспортного засобу, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення із автомобілем марки «Тойта», державний номер НОМЕР_1, що призвело до механічного пошкодження транспортних засобів.

З Постанови Деснянського районного суду м. Києва від 20.05.2016 у справі № 754/6069/16-п вбачається, що водія ОСОБА_2, у вчинені правопорушення за ст. 124 КУпАП визнано винним та притягнено до адміністративної відповідальності.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Тойта», державний номер НОМЕР_1.

Пошкоджений автомобіль застрахований ОСОБА_3, на підставі Договору страхування транспортного засобу № 1-150-005/15 від 05.05.2015.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Позивачем був складений страховий акт № 10/16-19Т від 27.10.2016, згідно з якими, подію визнано страховою та визначено розмір страхового відшкодування в сумі 9263,94 грн.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 1119 від 28.10.2016, позивачем перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_4, який здійснював ремонт транспортного засобу, 9263,94 грн. із призначенням платежу: страхове відшкодування.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільна відповідальність водія транспортного засобу марки «Хюндай», державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки Тойта», державний номер НОМЕР_1, застрахована у публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд», згідно з полісом № АЕ/7860556, копія якого наявна в матеріалах справи.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Хюндай», державний номер НОМЕР_2, застрахована у відповідача згідно з полісом № АЕ/7860556, діючим на момент ДТП, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу, покладається на відповідача.

27.01.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою № 15 про виплату страхового відшкодування в сумі 9263,94.

Однак, заява позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Крім того, розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу марки «Тойота», державний номер НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди, відтак вимога позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 9263,94 грн. визнається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, при повному задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» (03039, м. Київ, провулок Руслана Лужевського, 14, корпус 1, офіс 3-Б, код ЄДРПОУ 16295210) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен» (01054, м. Київ, пров. Чеховський, 4, оф. 8, код ЄДРПОУ 25264645) 9 263 (девять тисяч двісті шістдесят три) грн. 94 коп. страхового відшкодування та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 28.04.2017

Суддя О.О. Христенко