Постанова № 66415792, 10.05.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2017 року Справа № 910/18559/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідача), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Київської міської радина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.02.2017у справі№910/18559/16 Господарського суду міста Києваза позовомКиївської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР-РИТЕЙЛ"прозобов'язання вчинити дії,У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Кобзіна Т.В. (представник за дов. від 14.04.2017);

від відповідача: Омеляненко Б.В. (адвокат);

ВСТАНОВИВ:

Київська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР-РИТЕЙЛ" (далі - відповідач) у якому просила зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її позивачеві, привівши у придатний для використання стан шляхом звільнення її від будівель та споруд у місячний термін з дня набрання рішенням законної сили. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без достатніх правових підстав займає земельну ділянку (код ділянки НОМЕР_1), площею 0,0775 га, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 2-б (далі - спірна земельна ділянка).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 позов задоволено.

Суд встановив, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) була подана відповідачем до Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради 25.09.2013, а проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки складений у 2014 році. Проте, доказів затвердження вказаного проекту землеустрою, укладення договору оренди земельної ділянки та державної реєстрації його прав відповідач суду не надав. Відповідач також не надав суду доказів оскарження бездіяльності позивача. Враховуючи вищенаведене, а також приписи ч. ч. 1, 2, 3 ст. 212 Земельного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення її від будівель та споруд, є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 22.02.2017 перевірене рішення місцевого суду скасував, прийняв нове рішення про відмову у позові. Апеляційна інстанція визнала, що в силу положень ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, відповідач, як новий власник нежитлового будинку, набув право користування спірною земельною ділянкою, на якій така споруда розміщена.

Київська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову у справі скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом положень ст.ст. 116, 120 Земельного кодексу України, ст.377 Цивільного кодексу України, 4-2, 4-3, 43 Господарського процесуального кодексу України, позаяк спірна земельна ділянка не відводилась для будівництва нежитлових приміщень, міська рада, як єдиний розпорядник земель, не приймала рішень про надання у власність чи в користування спірної ділянки, а тому відповідач не міг набути право користування нею в порядку ст. 120 Земельного кодексу України.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР-РИТЕЙЛ" отримано відзив на касаційну скаргу в якому відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції в повній мірі встановив всі істотні обставини справи, надав вірну оцінку наявним у справі доказам та прийняв законне та обґрунтоване рішення, а тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Апеляційним судом встановлено, що 26.05.2016 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням Київради від 25.09.2003 № 16/890, було здійснено обстеження земельної ділянки, площею 0,0775 га, на АДРЕСА_1, код ділянки НОМЕР_1 (далі - спірна земельна ділянка) та складено акт обстеження земельної ділянки № 16-0965-09 (далі - акт № 16-0965-09).

За результатами обстеження було встановлено та зазначено в акті № 16-0965-09, що згідно з даними міського кадастру спірна земельна ділянка обліковується за товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР-РИТЕЙЛ" - відповідачем у справі. Спірна земельна ділянка не огороджена, частково має тверде покриття. На ділянці розташовані МАФи з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, автостоянка (облаштована шлагбаумом, охороняється). Рішень Київська міська рада (далі - позивач) за поданням Департаменту земельних ресурсів щодо передачі, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою не зареєстровані.

З рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2012 у справі №5011-47/1684-2012, апеляційний суд з'ясував, що 31.12.1997 було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) між Жовтневою РДА м. Києва та ПП ОСОБА_7 щодо тимчасового користування ПП ОСОБА_7 на умовах оренди земельною ділянкою загальною площею 23 кв.м., що розташована по вул. Політехнічний, 2Б; 08.10.1999 було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) між Жовтневою РДА м.Києва та ПП ОСОБА_8, щодо тимчасового користування ПП ОСОБА_8 на умовах оренди земельною ділянкою загальною площею 16,0 кв.м., що розташована по пров. Політехнічному, 2; 28.01.2000 було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) між Жовтневою РДА м.Києва та ПП ОСОБА_6, щодо тимчасового користування ПП ОСОБА_6 на умовах оренди земельною ділянкою загальною площею 20,0 кв.м., що розташована по пров. Політехнічному, 2. Згідно довідки Громадської організації "Спілка підприємців "Жовтнева" від 18.01.2012 ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_8 є членами позивача, вкладами яких є належне зазначеним особам право тимчасового користування земельними ділянками згідно договорів від 31.12.1997, 08.10.1999, 28.01.2000. Серед іншого, в судовій справі №5011-47/1684-2012 встановлено, що Громадською організацією "Спілка підприємців "Жовтнева" здійснювалася сплата податку щодо зазначених вище земельних ділянок.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації будівництво нежитлової будівлі по провулку Політехнічному, 2Б, Солом'янському районі м. Києва вважається закінченим, а об'єкт будівництва - готовим до експлуатації.

Окрім того, встановлено судом і те, що 18.02.2013 Громадській організації "Спілка підприємців "Жовтнева" було видано технічний паспорт на нежитлову будівлю № 2Б, по провулку Політехнічний.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2012 № 5011-47/1684-2012 за Громадською організацією "Спілка підприємців "Жовтнева" визнано право власності на нежитлову будівлю по пров. Політехнічний, 2Б у Солом'янському районі м. Києва загальною площею 218, 1 кв.м.

Згідно протоколу № 1 від 26.03.2013 установчих зборів засновників ТОВ "ЦЕНТР-РИТЕЙЛ" вирішено сформувати частку ГО "СП Жовтнева" в статутному капіталі відповідача за рахунок внесення до статутного капіталу нерухомого майна - нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, провулок Політехнічний, 2б, площею 218,1 кв.м., що належить ГО "СП Жовтнева" на праві власності. Крім того, було вирішено надати директору ТОВ "ЦЕНТР-РИТЕЙЛ" повноваження прийняти за актом майновий внесок (нежитлову будівлю) для формування статутного капіталу.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.07.2013 ТОВ "ЦЕНТР-РИТЕЙЛ" є власником нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, провулок Політехнічний, 2б, площею 218,1 кв.м.

За ст. 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтями 123 та 124 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі.

Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

За приписами ст.ст. 125 та 126 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності або право користування земельною ділянкою на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда.

Поряд з цим, як вірно враховано апеляційною інстанцією, саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.

У вирішенні таких спорів суди досліджують, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку, тощо.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов мотивованого висновку, що відповідач, як новий власник нежитлового будинку, набув право користування земельною ділянкою, на якій така споруда розміщена.

Як вже зазначалося вище, апеляційним судом враховано, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) була подана відповідачем до Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради 25.09.2013, а проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки складений у 2014 році. Проте, доказів затвердження вказаного проекту землеустрою, укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації в матеріалах справи - відсутні.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що після набуття у власність нежитлової будівлі відповідач звернувся до Київської міської ради із клопотанням, яке зареєстроване за № 08/20402 від 13.12.2013, про надання дозволу на розроблення проектної документації щодо надання в оренду земельної ділянки площею 0,08 га за адресою м. Київ, провулок Політехнічний, 2Б.

Результати розгляду вказаного клопотання Київською міською радою в матеріалах справи - відсутні.

У зв'язку із вищенаведеним, 07.02.2014 відповідач повідомленням № 1/02-2014-ЦР повідомив позивача про те, що ним замовлено розроблення документації із землеустрою без надання дозволу КМР, у зв'язку із спливом строків, передбачених для отримання відповідного рішення щодо надання такого дозволу чи щодо мотивованої відмови про його надання.

Враховуючи встановлені при розгляді даного спору обставини, суд апеляційної інстанції дійшов підставного висновку, що відповідачем було вчинено дії, спрямовані на отримання необхідних документів для правомірного користування спірною земельною ділянкою.

Тому висновок апеляційного господарського суду про те, що в діях відповідача відсутнє самовільне зайняття спірної земельної ділянки, оскільки виходячи із приписів статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР-РИТЕЙЛ", ставши власником будівлі, правомірно ініціювало одержання спірної земельної ділянки у користування, визнається касаційною інстанцією обґрунтованим.

Доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть стати підставою для скасування постанови у справі, позаяк спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами.

Таким чином, оскільки порушень норм матеріального чи процесуального права касаційною інстанціє не виявлено - підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №910/18559/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський