Ухвала суду № 66415333, 27.04.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/141/17 Справа № 702/880/16-к Категорія: ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Мазай Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Биби Ю. В. Іваненка І. В., Єльцова В. О. Єгоровій С. А.з участю прокурорівПротас І.О., Палія О.О., Ткаченко С.М.,

обвинуваченого ОСОБА_9,

захисників Фетісова Д.В., Клібанської А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9, прокурора відділу прокуратури Черкаської області Протас І.О. на вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2016 року, яким

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с. Горбулів Черняхівського району Житомирської області, інваліда II групи, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених: ч.2 ст.286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки; за ч. 1 ст. 135 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_9 до відбування покарання у виді три роки позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки.

В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_9 визнаний винуватим та засуджений, за те, що він 14 грудня 2015 року близько 16 години 50 хвилин, в порушення вимог п.2.9 а Правил дорожнього руху України, керуючи автомобілем «DAEWOO LANOS TF69Y ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В» р.н. НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись по вул. І.Богуна в напрямку вул. Соборна, за «Т» подібним перехрестям вул. І.Богуна-Б.Хмельницького, неподалік будинку № 49 по вул. Б.Хмельницького в м. Монастирище Черкаської області, порушив вимоги п.п. 2,3 б), 12.3, 12.4, 13.3 Правил дорожнього руху України в редакції від 21.10.2015, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, у темну пору доби, під час виникнення небезпеки для руху, яку він об'єктивно був спроможний виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, під час руху у населеному пункті перевищив допустиму швидкість 60 км/год., під час обгону недотримався безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху та здійснив наїзд на ОСОБА_13, який рухався на велосипеді «Салют» в попутному з автомобілем напрямку. Унаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_13, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 489 від 15.12.2015, отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, що супроводжувалась крововиливами під м'які покрови черепа, переломом основи та склепіння черепа, розривом твердої мозкової оболонки, крововиливом під м'які мозкові оболонки та в шлуночки головного мозку, забоєм та травматичним розм'якшенням стовбура головного мозку, що призвели до смерті останнього.

Згідно з висновком експерта № 4/1090 від 08.07.2016, у дорожній обстановці, яка склалася на момент дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля «DAEWOO LANOS TF69Y ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_9, повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2, 12.3, 12.4, 13.3 Правил дорожнього руху України.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «DAEWOO LANOS TF69Y ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_9, зокрема вимог п.п. 2,3 б), 12.3, 12.4, 13.3 ПДР України, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_13

Він же, 14.12.2015 близько 16 год. 51 хв., керуючи автомобілем «DAEWOO LANOS TF69Y ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В» р.н. НОМЕР_1 та рухаючись по вул. І.Богуна в напрямку вул. Соборна, за «Т» подібним перехрестям вул. І.Богуна-Б.Хмельницького, неподалік будинку № 49 по вул. Б.Хмельницького в м. Монастирище Черкаської області, здійснивши наїзд на велосипедиста ОСОБА_13, в порушення вимоги п. 2.10 а),г) Правил дорожнього руху України в редакції від 21.10.2015, не зупинив керований ним транспортний засіб, не вжив заходів для надання першої медичної допомоги потерпілому ОСОБА_13, не викликав карету швидкої медичної допомоги та з місця пригоди зник.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок надмірної суворості, просить постановити новий вирок, яким призначити йому покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, не пов'язане з позбавленням волі із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України.

Зазначає, що судом, при призначенні покарання, не в повній мірі було враховано обставини кримінального провадження, зокрема: його щире каяття та визнання вини у вчиненому; відсутність судимостей; добровільне відшкодування матеріальної та моральної шкоди; позицію потерпілої сторони щодо призначення покарання не пов'язаного з позбавленням волі; те, що він являється інвалідом II групи та учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; на утриманні має пристарілу матір; позитивно характеризується по місцю проживання та роботи; має незадовільний стан здоров'я - хворіє на цукровий діабет.

В апеляційній скарзі прокурор в кримінальному провадженні, не заперечуючи доведеності винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень та правильності кваліфікації його дій, порушує питання про скасування вироку суду через невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочинів та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_9 за ч.1 ст.135 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, а остаточно, на підставі ст.70 КК України, призначити останньому покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Як на підставу такого скасування апелянт вказує на неврахування судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_9 покарання вимоги ст.ст. 50,65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.03 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання». Зокрема вказує, що ОСОБА_9 вчинив тяжкий злочин в стані алкогольного сп'яніння, цілком усвідомлюючи свій фізіологічний стан, діючи самовпевнено, фактично передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, легковажно розраховуючи на їх відвернення, сів за кермо після вживання алкогольних напоїв, піддаючи тим саме ризику як своє здоров'я, так і життя інших осіб, у результаті чого заподіяв смерть потерпілому ОСОБА_13, при цьому зник з місця пригоди не надавши допомогу останньому.

Крім того, прокурор звертає увагу на помилковість тверджень суду першої інстанції про відсутність процесуальних витрат в провадженні, оскільки по справі було проведено експертизи на загальну суму 1977, 12 грн., які, на виконання вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, належить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9

В судове засідання не з'явились потерпілі ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та, в поданих ними заявах, просили розгляд справи проводити за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката Клібанської А.І. про задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та відсутність підстав для задоволення апеляційних вимог прокурора, міркування прокурора про задоволення в повному обсязі апеляційної скарги прокурора в кримінальному провадженні та безпідставність апеляційних вимог обвинуваченого, останнє слово обвинуваченого ОСОБА_9 про наявність підстав для застосування щодо нього положень ст.ст. 69, 75 КК України, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9, у вчиненні злочинів, за які він засуджений, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на доказах, досліджених судом в повному обсязі і оцінених відповідно до вимог ст. 94 КПК України, та ніким не оспорюється.

Кваліфікація дій ОСОБА_9 за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та за ч. 1 ст. 135 КК України - завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого у небезпечний для життя стан, є правильною і в колегії суддів сумнівів не викликає.

Що стосується призначеного судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_9 покарання, то колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_9 основного покарання суд першої інстанції на виконання вимог ст.ст. 50, 65 КК України в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, данні про особу винного, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше не судимий, являється інвалідом II групи та учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, позицію потерпілих про призначення обвинуваченому покарання не пов'язаного з позбавленням волі, засудження останнім власної поведінки, наявність на його утриманні матері похилого віку, обставин, що пом'якшують покарання, зокрема щире каяття та добровільне відшкодування потерпілим завданого збитку, обставини, що його обтяжує - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, і обґрунтовано прийшов до висновку про призначення ОСОБА_9 покарання, в межах санкцій ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, а остаточне покарання - за сукупністю злочинів, на підставі ч. 1 ст.71 КК України.

Крім того, на виконання п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» із змінами і доповненнями, внесеними від 19.12.2008 року N 18, судом першої інстанції правильно, з урахуванням встановлених в провадженні обставин, в тому числі вчинення ОСОБА_9 злочину в стані алкогольного сп'яніння, наслідки його вчинення у виді смерті потерпілого, а також поведінку обвинуваченого одразу після його вчинення - залишення останнього у небезпечному для життя стані, призначенно ОСОБА_9 додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді - позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк, з чим колегія суддів цілком погоджується.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_9 покарання за кожний злочин окремо та остаточне покарання за сукупністю злочинів, з врахуванням зазначених вище обставин в їх сукупності, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, і підстав для його подальшого пом'якшення із застосуванням ст. 69 КК України, як про це просить обвинувачений в апеляційній скарзі, або погіршення становища останнього - на що наполягає прокурор, не знаходить.

Разом з цим, на думку колегії суддів в провадженні встановлені обставини, що є достатніми підставами для призначення ОСОБА_9 покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України.

Так, враховуючи, що ОСОБА_9 раніше не судимий, позитивно характеризується, повністю визнав вину та щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував потерпілим заподіяну шкоду, являється інвалідом II групи, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, на утриманні має матір похилого віку, яка потербує сторонньої допомоги, а також позицію потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_14, як в суді першої інстанції так і в апеляційній інстанції, викладену ними в поданих заявах від 09.02.2017 та 03.04.2017 про відсутність до обвинуваченого будь-яких претензій матеріального, морального характеру та необхідність призначення йому покарання не пов'язаного з позбавленням волі, з урахуванням стану здоров'я ОСОБА_9, який хворіє на цукровий діабет і є інсулінозалежним, колегія суддів приходить до переконання, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства із звільненням від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що вирок районного суду підлягає зміні в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_9 покарання, а тому апеляційна скарга останнього підлягає до часткового задоволення.

Крім того, колегія суддів вважає доречними посилання прокурора в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції вимог ч. 2 ст. 124 КПК України при вирішенні питання про долю процесуальних витрат.

Так, згідно ч. 2 ст. 122 КПК України, залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

За змістом ч. 2 ст. 124 та ст. 126 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному провадженні Черкаським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром проведено ряд експертиз, зокрема: судово - автотехнічну від 21.06.2016 № 4/913; судово - автотехнічну від 08.07.2016 № 4/1090 та експертизу технічного стану транспортного засобу від 19.01.2016 № 4/583, загальна вартість яких, згідно довідок про витрати на проведення експертизи, становить 1977, 12 грн., тому вказані витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь держави.

Керуючись ст. 404, п. 2 ч. 1 ст. 407, ст.ст. 408, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги прокурора в кримінальному провадженні Протас І.О. та обвинуваченого ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2016 року змінити в частині призначеного покарання, пом'якшивши його.

Вважати ОСОБА_9 засудженим за:

- ч. 1 ст. 135 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі;

- ч. 2 ст. 286 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити до відбування покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_9 обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь Державного бюджету України процесуальні витрати пов'язані з залученням експертів в сумі 1977 грн. 12 коп.

В решті вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2016 року залишити без змін.

Дана ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :