Вирок № 66414720, 11.05.2017, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/2124/15-к

Провадження № 1-кп/369/107/17

В И Р О К

іменем України

11.05.17 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Омельченко М.М.

за участю секретаря Шкіренко Т.А.

прокурорів Філонова В.В., Черкашина І.В.

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого

та цивільного позивача - адвоката ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12014110200003261 за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який має повну середню освіту, одружений, офіційно не працює, мешкає в АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий,

-у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

встановив:

29.12.2013 року близько 8.45 водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухаючись по автодорозі сполученням вулиця Петрівського вулиця Польова в с. Петрівське Києво-Святошинського району Київської області зі сторони вулиці Петрівського в напрямку вулиці Польової, на нерегульованому перехресті рівнозначних доріг вулиця Петрівського вулиця Польова, проявив неуважність, не слідкував за дорожньою обстановкою та її зміною, не дав дорогу транспортним засобам, що наближались до нього з правого відносно напрямку його руху боку, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_1, котрий рухався по вулиці Польовій в напрямку перехрестя.

В результаті ДТП водій ОСОБА_1 отримав тілесне ушкодження у вигляді перелому верхівки шилоподібного відростку лівої ліктьової кістки без зміщення відламків, яке, згідно висновку експерта № 338/Д від 31.12.2014 року відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, оскільки для його загоєння необхідно більше 21 дня.

В даній дорожній обстановці, водій ОСОБА_4 порушив вимоги п. 1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоровю громадян, завдавати матеріальних збитків), пп. «б» п. 2.3 (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом в дорозі), п. 16.12 (на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобовязаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

Порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 1.5, пп. «б» п. 2.3, п. 16.12 ПДР України стало умовою та причиною виникнення і настання даної ДТП і знаходяться в прямому причинному звязку з наслідками, які настали в результаті ДТП.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України не визнав, при цьому не заперечував сам факт ДТП, але стверджував, що водій ОСОБА_1 ніяких тілесних ушкоджень не отримував, а за те, що 29.12.2013 року ОСОБА_4 порушив правила дорожнього руху він вже притягнутий до адміністративної відповідальності та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, у предявленому йому обвинуваченні просив виправдати.

Потерпілий ОСОБА_1 суду повідомив, що 29.12.2013 року ДТП сталось за обставин, як це викладено в обвинувальному акті. З ним в автомобілі був малолітній син, який сидів збоку та також отримав травму, проте ОСОБА_1 не викликав швидку та не заявив про травну, оскільки водій ОСОБА_4 зобовязався покрити всі витрати, також різницю між страховою виплатою на автомобіль та оплатити лікування. Як розуміє ОСОБА_1, якщо була викликана швидка, то було б складено не адміністративний протокол, а було б зареєстровано кримінальне провадження. Очевидцем ДТП був знайомий ОСОБА_1, який їхав за ним, зупинився та надав пояснення при оформленні ДТП, а також допоміг ОСОБА_1 накласти повязку еластичним бинтом, який був у знайомого в аптечці. ОСОБА_1 знає як це робиться, так як за кваліфікацію лікар. Спочатку був шок, потім почала боліти рука, але він цьому не надав значення. Ввечері цього ж дня, коли ОСОБА_1 перебував біля Маріїнського палацу, відчув нестерпний біль в руці, біль був наростаючий та ниючий, тому звернувся за медичною допомогою до чергового травпункту по вул. Б. Хмельницького, 37 в м. Києві. В травмпункті в нього запитали з чим повязана травма. На запитання він відповів, що травму отримав в ДТП, після чого йому розяснили наслідки, що зобовязані повідомити міліцію. З повідомленням в міліцію просив зачекати та вийшов з приміщення травмпункту, щоб набрати обвинуваченого та його представника власника автомобіля, проте вони не відповідали. Після цього ОСОБА_1 прийняв рішення, що необхідно інформувати міліцію, після чого йому зробили ренген-знімок та наклали фіксуючу повязку. Коли ОСОБА_1 повернувся додому, близько 21-22 години, ОСОБА_1 зателефонував інспектор, який оформляв ДТП, та повідомив, що цією справою буде займатися він. В подальшому ОСОБА_1 очікував на телефонний дзвінок інспектора та виклик до правоохоронних органів, а також на те, що у звязку з реєстрацією тілесних ушкоджень до нього звернеться водій ОСОБА_4. Час від часу цікавився інформацією в реєстрі судових рішень щодо рішення з приводу водія ОСОБА_4, проте постанови не знаходив, у звязку з чим був впевнений, що справу перекваліфікували. Проте, через півроку на тому ж перехресті сталась аналогічна ситуація, ОСОБА_1 побачив номера тієї ж машини та поїхав до двору, де переговорив з власницею та повідомив, що водій ОСОБА_4 не виходить на звязок. Після чого, через деякий час він звернувся з заявою до правоохоронних органів та було зареєстроване кримінальне провадження. ОСОБА_1 прийняв саме таке рішення та наполягав на реєстрації кримінального провадження, оскільки в ДТП постраждав малолітній син, він також отримав тілесні ушкодження, було пошкоджено автомобіль, водій ОСОБА_4 обманув у своїх намірах відшкодувати шкоду. Тому для ОСОБА_1 ця справа стала справою честі, ніяких зисків від цієї справи він не очікує. Після надання допомоги в травмпункті він не відкрив лікарняний лист, лікувався амбулаторно, гіпсову повязку зняв самостійно, оскільки має фахову освіту лікаря, лікував себе сам, стаціонару не потребував. Після ДТП вільно пересувався, оскільки була травмована ліва, а не права, рука, на пошкоджену руку самостійно накладав повязку. Постанову про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності не отримував. Автомобіль, який був пошкоджений в ДТП, був застрахований «КАСКО», компанія власник автомобіля отримала відшкодування близько 80000 грн., відшкодування лікування в рамках цього виду страхування не проводиться. Від обвинуваченого до ОСОБА_1 приїжджав власник автомобіля Олександр. ОСОБА_1 розумів, що не повідомляючи про ДТП з тілесними пошкодженнями він йшов на ризик, проте пішов на зустріч водію ОСОБА_4, щоб не доводити справу до судового порядку. Водій ОСОБА_4 готовий був компенсувати 5000 грн. моральної шкоди. Проте, перемовини були безрезультатними, ні ОСОБА_4, ні власник автомобіля не відповідали на телефоні дзвінки. До правоохоронних органів ОСОБА_1 звернувся тільки після того, коли зустрів їх випадково та зрозумів, що добровільно ніхто нічого не буде відшкодовувати.

У звязку з ДТП, в якому отримав тілесні ушкодження, потерпілий ОСОБА_1 та ТОВ «ОСОБА_5 з розвитку бізнесу» (власник автомобіля НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_1Ю.) звернулися до суду з позовом, в якому просили стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 15000 грн. завданої моральної шкоди, та з ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОСОБА_5 з розвитку бізнесу» 30631,31 грн. завданої матеріальної шкоди, яка є прямими збитками різницею між вартістю автомобілю та страховим відшкодуванням, яке отримало ТОВ «ОСОБА_5 з розвитку бізнесу» від ПАТ СК «Українська страхова група» на умовах договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2840-13-00252 (КАСКО) (том 1 а.с. 13-16).

З досліджених судом документів слідує, що

дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_1 сталась 29.12.2013 року по вул. Польовій в с. Петрівському Києво-Святошинського району Київської області (аркуш 3 адмінматеріалу).

Відповідно до протоколу серії АГ2 № 140295 29.12.2013 року о 8.45 в с. Петрівське по вул. Польовій водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_6, на перехресті рівнозначних доріг не надав переваги в русі автомобілю НОМЕР_7, який рухався з правого боку, внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження (том 1 а.с. 223, аркуш 2 адмінматеріалу).

Кінцеве розташування транспортних засобів після зіткнення та гальмівний шлях автомобіля НОМЕР_8, подано в ілюстративній таблиці з фото, зроблених на місці ДТП (том 1 а.с. 235-237).

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення постановою від 08.01.2014 року судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенка В.В. водій ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді 340 грн. штрафу (аркуші 9-10 адмінматеріалу, том 1 а.с. 48). Штраф у розмірі 340 грн. водій ОСОБА_4 сплатив 08.01.2014 року (том 1 а.с. 232).

З заявою про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 звернувся 16.10.2014 року (том 2 а.с. 13).

Відповідно до висновку експерта від 16.02.2015 року № 5-01/115 з технічної точки зору в заданій дорожній ситуації водій автомобіля «ГАЗ 2705-22», д/н Аі5868АМ, повинен був діяти згідно з вимогами п. 16.12 Правил дорожнього руху України, тобто на перехресті нерівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобовязаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч. В даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля НОМЕР_8, повинен був діяти згідно вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, тобто у разі виникнення небезпеки для руху, яку водій обєктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу. Питання причинного звязку між діями учасників ДТП та настанням цієї ДТП, необхідна юридична (правова) оцінка усіх матеріалів провадження, в тому числі і даного висновку, що виходить за межі компетенції експерта-автотехніка (том 1 а.с. 217-218).

Згідно дублікату довідки № 14, виданого черговим травматологом травматологічного пункту КНП «Консультативно-діагностичний центр» Шевченківського району м. Києва Філія № 1, ОСОБА_1 звернувся до травмпункту 29.12.2013 року о 19.30 з приводу дорожньо-транспортної травми 29.12.2013 року о 8.45, діагноз перелом шиловидного відростку лівої ліктьової кістки без зміщення уламків, проведено огляд, рентгенографія, гіпсова повязка, від видачі лікарняного листка пацієнт відмовився, рекомендації амбулаторне лікування у ортопеда за місцем проживання (том 2 а.с. 11).

Відповідно до інформації, отриманої з Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичного центру» Шевченківського району м. Києва згідно записів в медичній обліковій документації травматологічного пункту філії № 1 КДЦ (журнал реєстрації амбулаторних хворих форми 074/о та журналу обліку потерпілих в наслідок ДТП форми 115/о) ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, звернувся до травматологічного пункту філії № 1 КДЦ 29.12.2013 року о 19.30 та повідомив чергового лікаря про травмування під час ДТП 29.12.2013 року о 8.45. після огляду та рентгенологічного обстеження ОСОБА_1 черговим лікарем травматологічного пункту філії № 1 КДЦ встановлено діагноз: закритий перелом шилоподібного відростку лівої ліктьової кістки без зміщення відламків. В травматологічному пункті філії № 1 КДЦ ОСОБА_1 надано медичну допомогу, видано довідку з рекомендаціями, направлено на амбулаторне лікування (том 2 а.с. 95-99).

Відповідно до висновку експерта № 338/Д від 16-31.12.2014 року згідно наданій медичній документації та висновку консультанта-рентгенолога КОБ СМЕ у ОСОБА_1Ю мався перелом верхівки шилоподібного відростку лівої ліктьової кістки без зміщення відламків; описане тілесне ушкодження утворилось від дії тупого предмету, можливо в термін та за обставин, вказаних в постанові і відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, оскільки для його загоєння необхідно більше 21 дня (том 1 а.с. 219).

Відповідно до висновку експерта № 30/Д від 16.02-16.03.2017 року (згідно наданій медичній документації та висновків консультанта-рентгенолога КРБ СМЕ у ОСОБА_1Ю, мався перелом верхівки шилоподібного відростку лівої ліктьової кістки без зміщенням відламків, який відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для його загоєння необхідно більше 21 дня. Описане тілесне ушкодження утворилось від дії тупого предмету, можливо за обставин, вказаних в протоколі ДТП серії АГ2 № 140295 від 29.12.2013 року, показах потерпілого ОСОБА_1 в судовому засіданні 22.11.2016 року та у висновку експерта № 338/Д від 29.12.2013 року. Враховуючий невеликий обєм перелому (верхівка шилоподібного відростку лівої ліктьової кістки без зміщенням відламків) ОСОБА_1 міг вчиняти будь-які дії з сприяння оформлення ДТП працівниками міліції безпосередньої після його вчинення. За наявності описаного перелому больовий синдром проявляється одразу після травми; набряк, порушення функції будуть мати місце з 1 дня; біль та набряк будуть наростати протягом 3 днів; гематома в підшкірній ділянці зявиться через 3-4 дні. Для лікування зазначених травм повязка накладається обовязково, особі із описаним переломом призначається амбулаторне лікування. Судово-медичних даних для визначення точного часу виникнення описаного в межах 8.45 19.30 29.12.2013 року поза дорожньо-транспортною пригодою, немає. Співставлення рентгенологічних даних від 29.12.2013 року та 01.03.2017 року дають підстави вважати, що знімок від 29.12.2013 року належить ОСОБА_1 (том 2 а.с. 103-105).

ОСОБА_1 у 2006 році отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Лікувальна справа» та здобув кваліфікацію лікар (том 2 а.с. 64), у 2008 році отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Фармація» та здобув кваліфікацію провізор (том 2 а.с. 65).

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності суд визнає, що допитаний судом потерпілий ОСОБА_1 дав суду правдиві послідовні показання, які узгоджуються між собою та підтверджуються письмовими доказами, дослідженими в ході судового розгляду кримінального провадження висновками проведених у справі експертиз та доводять, що тілесне ушкодження у вигляді перелому верхівки шилоподібного відростку лівої ліктьової кістки без зміщенням відламків, яке відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, він отримав при ДТП 29.12.2016 року при зіткненні транспортних засобів автомобіля НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_4, який порушив п. 1.5, пп. «б» п. 2.3, п. 16.12 Правил дорожнього руху України, та автомобіля НОМЕР_4, яким керував потерпілий ОСОБА_1

Сумнів в тому, що потерпілий ОСОБА_1 міг надати собі першу медичну допомогу як за участю сторонніх осіб, так і самостійно, у суду не виникає, оскільки ОСОБА_1 за професією лікар.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 суд розцінює лінією його захисту, оскільки вони повністю спростовуються показами потерпілого та висновками проведених у справі експертиз.

Даних про порушенням ПДР водієм ОСОБА_1 в дорожній ситуації, яка мала місце 29.12.2016 року о 8.45 в с. Петрівському на перехресті рівнозначних доріг вулиць Польової та Петрівської під час судового провадження не здобуто та в матеріалах кримінальної справи відсутні.

За таких обставин, враховуючи встановлені обставини злочину, оцінивши всі докази в сукупності, суд визнає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 286 КК України доведена повністю та кваліфікує його дії за вказаною статтею як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Крім того, відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, притягнення водія ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за порушення ПДР 29.12.2016 року, внаслідок яких транспортні засоби отримали механічні пошкодження, не виключає притягнення водія ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України за порушення ПДР 29.12.2016 року, внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості та наслідки вчиненого ним діяння, характеризуючі дані його особи, ставлення до вчиненого, думку потерпілого.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує, що злочин за ч. 1 ст. 286 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, ОСОБА_4 раніше не судимий (том 1 а.с. 244), має постійне місце реєстрації та проживання, де характеризуються позитивно (том 1 а.с. 245), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (том 2 а.с. 242, 243), опікується матірю пенсіонеркою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 (том 1 а.с. 60-62), обставин, що помякшують або обтяжують покарання, судом не встановлено, а тому, з урахуванням встановлених судом обставин справи, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який щирого каяття не виявив, думки потерпілого, вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у вигляді обмеження волі в межах санкції, передбаченої вказаною статтею, з призначенням додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Проте, враховуючи що станом на день закінчення судового провадження закінчились вставлені п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України строки давності, суд вважає, що від призначено ОСОБА_4 покарання його слід на цій підставі звільнити.

Вирішуючи питання щодо заявлених позовних вимог потерпілим та власником транспортного

засобу суд вважає, що обвинувачений своєї поведінкою після ДТП призвів до негативних емоційних переживань потерпілого, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя, що є спричиненою моральною шкодою, а тому, виходячи з вимог розумності та справедливості вважає такими, що підлягають задоволенню, вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_4 7000 грн. завданої моральної шкоди. В решті позовних вимоги потерпілого ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди суд відмовляє.

У позовних вимогах ТОВ «ОСОБА_5 з розвитку бізнесу» про стягнення 30631,31 грн. завданої матеріальної шкоди суд відмовляє за недоведеністю, оскільки з наданих під час судового провадження документів встановлено, що ТОВ «ОСОБА_5 з розвитку бізнесу» отримала страхове відшкодування у звязку з пошкодженням автомобіля НОМЕР_4, на умовах договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2840-13-00252 (КАСКО) у ПАТ «Українська страхова група».

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні. Процесуальні витрати на підставі ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого. Запобіжні заходи не застосовувались.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49 КК України, ст. ст. 127-129, 368 371, 373, 374 КПК України, суд -

засудив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у звязку із закінченням строків давності.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, який на користь ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, 7000 (сім тисяч) грн. завданої моральної шкоди. В решті позовних вимог потерпілого ОСОБА_1 відмовити.

У позовних вимогах ТОВ «ОСОБА_5 з розвитку бізнесу» про стягнення 30631,31 грн. матеріальної шкоди відмовити.

Стягнути ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні № 12014110200003261 у розмірі 393 (триста девяносто три) грн. 12 коп.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Омельченко М.М.