Ухвала суду № 66411773, 05.05.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/480/17 Справа № 200/5069/17 Слідчий суддя - Сліщенко Ю.Г. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Слоквенка Г.П.,

суддів Крот С.І., Кленцаря В.Б. за участю секретаря Солодовник О.Д., прокурора Лавровича А.І.,

представника скаржника ОСОБА_2,

слідчого Полонова С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод спеціального обладнання» - адвоката ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2017 року про накладення арешту на майно,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2017 року накладено арешт шляхом зупинення видаткових операції по рахункам з метою позбавлення права на відчуження, розпорядження або користування, грошовими коштами, які знаходяться та можуть надійти на рахунки: № 26059335 (українська гривня), № 260563059 (українська гривня), № 26009493939 (російський рубль), №26005421938 (українська гривня), №26007493942 (долари США) що належать підприємству ТОВ «Дніпропетровський завод спеціального обладнання» (код ЄДРПОУ 38923921), та знаходяться в ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» (МФО 380805) м. Київ, вул. Лєскова, 9, за винятком видаткових операцій, повязаних з перерахуванням грошових коштів по сплаті податків, зборів (обовязкових платежів) в бюджет або державні цільові фонди, а так само по сплаті єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та видатків повязаних з виплатою заробітної плати.

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що у провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000497 від 23.02.2017 за фактом розкрадання бюджетних коштів службовими особами Самарської районної у м. Дніпро ради. В ході досудового розслідування встановлено, службові особи вказаної районної ради, шляхом перерахування коштів за безтоварні операції на рахунки фіктивних підприємств, здійснювали їх конвертування в готівку, внаслідок чого заволоділи бюджетними коштами, чим спричинили значні збитки державі. Проведеними заходами встановлено, що роботи фактично виконано не в повному об'ємі, а частина бюджетних коштів перераховується на підприємства з ознаками «фіктивності» з метою їх легалізації. В подальшому службовими особами ТОВ ВКП «СТАНДАРТ - ЛТД» грошові кошти в сумі 2 млн. грн. перераховано на рахунки підприємств з ознаками «фіктивності» ТОВ «ЕКАТЕРИНИНСЬКИЙ КОНТРАКТ» та ТОВ «АРТЕМІДА ІМПОРТ». Підприємства за юридичними адресами не знаходяться, директори вказаних підприємств фактичної діяльності не здійснюють. Також, допитаний свідок у кримінальному провадженні пояснив, що дійсно за адресою м. Дніпро, вул. «Академіка Белелюбського», 14 групою осіб здійснюється діяльність щодо «конвертування» грошових коштів за допомогою підприємств: ТОВ «Дніпропетровський завод спеціального обладнання», ТОВ «АРТЕМІДА ІМПОРТ», ТОВ «Ротор електрік плюс» та інших. До вказаної групи осіб входять ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інші особи.

Розглянувши клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку про задоволення клопотання, оскільки на вказаних у клопотанні рахунках можуть матись грошові кошти, здобуті злочинним шляхом, тобто є такими що відповідають вимогам ст. 98 КЇІК України та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є речовими доказами, що є підставою передбаченою п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України, для накладення арешту.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Дніпропетровський завод спеціального обладнання» - адвокат ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що ТОВ «Дніпропетровський завод спеціального обладнання» не має жодних господарських відносин з ТОВ «Стандарт-ЛТД», ТОВ «Екатеринський контракт» та ТОВ «Артеміда імпорт». Жодних робіт з благоустрою дане підприємство не виконувало, оскільки це не входить до виду діяльності підприємства. Вказує, що на усі без виключення господарські операції ТОВ «Дніпропетровський завод спеціального обладнання» має необхідні первинні документи. Вважає, що грошові кошти на рахунках не відповідають вимогам ст. 98 КПК України щодо речових доказів, тому це не може бути підставою для накладення арешту. Також, зазначає, що грошові кошти, на які накладено арешт, не відповідають критеріям, зазначеним в пунктах 2-3 ч. 2 ст. 170 КПК України і не підлягають конфіскації чи спеціальній конфіскації. Вважає, що слідчим суддею не дотримано вимог закону застосування способу накладення арешту, яке не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності, оскілки у даному випадку підприємство фактично паралізоване та не може здійснювати підприємницьку діяльність. Також зазначає про невідповідність ухвали слідчого судді вимогам ст. 173 КПК України внаслідок відсутності належного обґрунтування наявних ризиків, правової підстави для накладення арешту та можливості використання вказаного майна як доказу у кримінальному провадженні.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представника третьої особи адвоката ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення даної апеляції, пояснення слідчого, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Так, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

*існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

*потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

*може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З наданих матеріалів випливає, що існує підозра, що безготівкові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках субєкта господарювання можуть бути здобуті кримінально протиправним шляхом, а саме те, що дане підприємство відноситься до злочинної діяльності з легалізації бюджетних коштів, а отже це є достатньо обґрунтованим і вагомим для вжиття на даному етапі досудового розслідування заходів забезпечення кримінального провадження.

Наявність такої підозри дає підстави ґрунтовно припускати, що грошові кошти на банківських рахунках даного підприємства є такими, що отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Таким чином, ці кошти відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів, а отже оскаржувана ухвала слідчого судді є обґрунтованою та відповідає вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не спростовують вищенаведених висновків колегії суддів.

Так, арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України може бути накладений незалежно від субєкту, що є його власником, та процесуального статусу останнього.

Посилання апелянта на відсутність звязку між діяльністю ТОВ «Дніпропетровський завод спеціального обладнання» та розслідуваним кримінальним правопорушенням, відсутність у цього підприємства будь-яких господарських відносин з ТОВ «Стандарт-ЛТД», ТОВ «Екатеринський контракт» та ТОВ «Артеміда імпорт», колегія суддів вважає передчасними, оскільки слідство ведеться на протязі достатньо короткого періоду та на даний час триває перевірка відповідних обставин у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку. У випадку, якщо наявність звязку між арештованим майном та розслідуваним злочином у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, заявник не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.

Що стосується доводів апелянта про те, що потреби досудового розслідування не виправдовують такий рівень втручання у діяльність підприємства, то його належить вважати субєктивною оцінкою зацікавленої особи. На думку колегії суддів, вжитий слідчим суддею захід забезпечення кримінального провадження є необхідним на стадії зясування обставин, які мають істотне значення для встановлення обєктивної істини у кримінальному провадженні, і має на меті збереження грошових коштів, тимчасове унеможливлення на даному етапі досудового розслідування розпорядження грошовими коштами ТОВ «Дніпропетровський завод спеціального обладнання» шляхом їх переведення на інші рахунки чи отримання готівкою.

З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод спеціального обладнання» - адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2017 року про накладення арешту на майно залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ _____ _____

Г.П. ОСОБА_7 ОСОБА_8 Кленцарь