Постанова № 66409532, 12.04.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/769/17

Провадження 2а/522/901/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

судді Тарасова А.В.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Фірми «Інтер-авто» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу та припису,

ВСТАНОВИВ:

Фірма «Інтер-авто» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанов про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №101/16 від 23.12.2016р., №102/16 від 23.12.2016р., №103/16 від 23.12.2016р., а також про скасування припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт від 12.12.2016р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VІІІ від 28.12.2014р., встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Поряд з цим, в ані в акті перевірки, ані в інших документах, які складені відповідачем за результатами проведеної перевірки не містять інформації на підставі якого з вищезазначених документів була проведена перевірка. Окрім цього, позивач зазначає, що відповідачем в акті перевірки зазначається, що належний Позивачу об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55-А належить до ІІІ категорії складності об'єкту будівництва та як наслідок штрафи за правопорушення у сфері містобудівної діяльності були застосовані, виходячи з того, що належний позивачу об'єкт нерухомого майна належить до ІІІ категорії складності. Також позивач зазначає, що висновок відповідача про відсутність в позивача договорів на здійснення авторського та технічного нагляду не відповідає дійсності та вказані договори є в наявності. Також як на підставу задоволення позовних вимог позивач посилається на численні порушення, які були допущені відповідачем під час перевірки.

14 березня 2017 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач додатково просить суд скасувати постанову Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №010/17/68вих від 06.02.2017р.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про день і час слухання сповіщений належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримував у повному обсязі.

Представник відповідача - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, згідно поданих до суду заперечень зазначав, що мораторій не є перешкодою для проведення позапланової перевірки, у зв'язку з чим перевірка проводилась у чіткій відповідності до вимог діючого законодавства. Окрім цього позивачем не було подано до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю декларацію про початок виконання будівельних робіт, у зв'язку з чим у позивача не виникло право на виконання будівельних робіт та як наслідок постанови про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт винесено правомірно.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

12.12.2016р. Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на підставі наказу начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №24ДАБК від 04.10.2016р. та звернення юридичної особи про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівельного законодавства вхід. №01-7/31-п/д від 29.11.2016р. було проведено позапланову перевірку фірми «Інтер-Авто» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо об'єкту фірми «Інтер-Авто» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, розташованого за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55-А.

За результатами перевірки був складений Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 12.12.2016р. (надалі - Акт перевірки).

Окрім Акту перевірки 12.12.2016р. відповідачем було складені:

- Протокол про порушення у сфері містобудівної діяльності, в якому значиться, що позивачем порушено ч. 1 ст. 9, ч. 1 та ч.3 ст. 11 закону України «Про архітектурну діяльність».

- Протокол про порушення у сфері містобудівної діяльності, в якому значиться, що позивачем порушено ч. 1 та 2 ст. 11 закону України «Про архітектурну діяльність».

- Протокол про порушення у сфері містобудівної діяльності, в якому значиться, що позивачем порушено ч. 1 абз. 2 ч. 2 ст. 36 закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Крім вказаних вище протоколів 12.12.2016р. відповідачем було складено Припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (надалі - Припис).

23.12.2016р. відповідачем були прийняті наступні постанови:

- на підставі Акту перевірки, Припису, протоколу про порушення у сфері містобудівної діяльності ч. 1 ст. 9, ч. 1 та ч. 3 ст. 11 закону України «Про архітектурну діяльність» від 12.12.2016р. відповідачем, винесено постанову №102/16 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою на позивача накладено штраф у розмірі 72 000,00 грн.

- на підставі Акту перевірки, Припису, протоколу про порушення у сфері містобудівної діяльності ч. 1 та ч. 2 ст. 11 закону України «Про архітектурну діяльність» від 12.12.2016р. відповідачем, винесено постанову №103/16 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою на позивача накладено штраф у розмірі 57 600,00 грн.

- на підставі Акту перевірки, Припису, протоколу про порушення у сфері містобудівної діяльності ч. 1 та абз. 2 ч. 2 ст. 36 закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 12.12.2016р. відповідачем, винесено постанову №101/16 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою на позивача накладено штраф у розмірі 144 000,00 грн.

06.02.2017р. на підставі Акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів та правил від 25.01.2017р., Припису, протоколу про порушення у сфері містобудівної від 25.01.2017р. відповідач прийняв постанову №010/17/68вих про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою на Позивача накладено штраф у розмірі 28 880,00 грн.

Не погодившись із зазначеними постановами та приписом, позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про їх скасування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши обставини якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, а також докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VІІІ від 28.12.2014р., встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Даний закон розповсюджується як на проведення планових так і позапланових перевірок.

Відповідно до положення про Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 27.04.2016р. №579-VII Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради та створено відповідно до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність» та інших нормативно-правових актів з метою здійснення архітектурно-будівельного контролю на території м. Одеси.

Таким чином, оскільки відповідач відповідно до вищевказаного положення є контролюючим органом на нього розповсюджуються вимоги закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VІІІ від 28.12.2014р.

Ані в акті перевірки, ані в інших документах, які складені відповідачем за результатами проведеної перевірки не містять інформації на підставі якого з вищезазначених документів була проведена перевірка.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ст. 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином, оскільки відповідачем було порушено вимоги Закон України №71-VІІІ від 28.12.2014р. під час проведення перевірки, то відповідно до приписів ч. 3 ст. 70 КАС України сі документи, які складені за результатами вказаної перевірки є такими, що одержані з порушенням закону та не можуть прийматись як належні докази по справі.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011 року, державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил - здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 року (надалі - Порядок).

Відповідно до п.п. 1 - 2 Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється шляхом проведення планових та позапланових перевірок за дотриманням:

1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції;

2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи;

3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами щодо створення об'єкта будівництва.

Відповідно до п. 9 Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

В акті перевірки, позапланова перевірка проведена у присутності уповноваженої особи позивача директора фірми «Інтер-авто» у вигляді ОСОБА_3, який відмовився від підписання акту перевірки, протоколів та припису.

Позивач, зазначена особа не була присутньою під час перевірки, а тому і не надавала пояснення та необхідні документи, не підписувала акт перевірки, протоколи та припис складені відповідачем.

З аналізу п. 9 Порядку слідує, що посадові особі відповідача вправі приступити до проведення позапланової перевірки лише у разі пред`явлення направлення для проведення позапланової перевірки, при цьому, така перевірка повинна здійснюватись у присутності суб'єктів містобудування або їх представників.

Вказаній нормі кореспондує п. 14 Порядку згідно якого суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний допускати посадових осіб інспекції до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно п. 13 Порядку, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право:

вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства;

перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень;

бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю;

за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю;

подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

Як встановлено судом, відповідачем направлення про проведення позапланової перевірки вказаного об'єкту будівництва, як того вимагають норми Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. № 553, посадовим особам позивача не вручалось, відповідні докази суду не надані.

Отже, відповідачем порушено наведену норму порядку та посадовою особою відповідача обов'язку щодо пред'явлення документів на перевірку перед початком її проведення не виконано, у зв'язку з чим факт проведення перевірки не є доведеним.

Ст. 71 КАС України передбачений обов'язок кожної сторони повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем до заперечень на адміністративний позов додані фотографії, які на думку відповідача підтверджують факт проведення перевірки у присутності уповноваженого представника позивача.

Відповідно до статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», зазначив, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Таким чином, додані відповідачем до заперечень на адміністративний позов фотографії на підтвердження того, що перевірка проводилась у присутності директора позивача не відповідає критерію доказу «поза розумним сумнівом», оскільки ані за доданими до заперечень фотографій, ані за іншими матеріалами справами незрозуміло ким, коли і де зроблені дані фотографії. Окрім цього з оскаржуваних постанов, протоколів, припису та акту перевірки вбачається, що дані фотографії також не були отримані в рамках перевірки, оскільки не входять до переліку документів та підставі яких приймались оскаржувані постанови та припис, зокрема вони не зазначені у якості додатків до акту перевірки, ані в інших процесуальних документах відповідача, складених у результаті проведеної перевірки. У зв'язку з цим перевірити джерело виникнення даних фотографій як доказів після спливу майже півроку після проведення перевірки є неможливим, як неможливо і стверджувати, що вони були зроблені під час перевірки.

У зв'язку з викладеним, відповідач в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не довів законність своїх дій щодо проведення перевірки та складені за результатом проведення перевірки процесуальні документи відповідача не є належними та допустимими доказами по справі.

Таким чином, суд вважає, що дії посадової особи Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, що полягають у проведенні позапланової перевірки без пред`явлення направлення на її проведення, за відсутності уповноваженого представника об'єкту перевірки та мають очевидні ознаки протиправності, а тому наявні підстави для задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування рішень, прийнятих за наслідком протиправних дій відповідача щодо проведення позапланової перевірки.

В Акті перевірки Відповідач дійшов висновку щодо порушення позивачем ч. 1 ст. 9, ч. 1 та ч. 3 ст. 11 закону України «Про архітектурну діяльність», внаслідок чого відповідачем було прийнято постанову №102/16 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою на позивача накладено штраф у розмірі 72 000,00 грн. Також в Акті перевірки відповідач дійшов висновку щодо порушення позивачем ч. 1 та ч. 2 ст. 11 закону України «Про архітектурну діяльність», внаслідок чого відповідачем було прийнято постанову №103/16 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою на позивача накладено штраф у розмірі 57 600,00 грн.

Суд вважає, що вказані постанови прийняті відповідачем протиправно оскільки, якби перевірка відповідачем проводилась у присутності уповноваженої особи позивача, то відповідачем було би досліджено наступне:

Відповідно до ст. 11 закону України «Про архітектурну діяльність» під час будівництва об'єкта архітектури здійснюється авторський та технічний нагляд. Технічний нагляд забезпечується замовником та здійснюється особами, які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат. Авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об'єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими ними особами. Авторський нагляд здійснюється відповідно до законодавства та договору із замовником.

Так, в матеріалах справи наявні копії договору на авторський нагляд в будівництві, укладений 05.05.2014р. між позивачем та головним архітектором проекту ОСОБА_4 та договору, укладеного позивачем з ФОП ОСОБА_5, відповідно до якого останній зобов'язується надати послуги з управління проектами, а саме технічний нагляд у контроль виконання будівельних робіт на об'єкті: «Переобладнання цеху електрообладнання автоцентру «Мазда» під авто мийки на 4 поста», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55.

У зв'язку з викладеним суд зазначає, що висновки відповідача про відсутність у позивача договорів на авторський та технічний нагляд, що у свою чергу є порушенням ч. 1 ст. 9, ч. 1 та ч. 3 ст. 11 закону України «Про архітектурну діяльність» та ч. 1 та ч. 2 ст. 11 закону України «Про архітектурну діяльність» відповідно спростовується матеріалами справи.

Таким чином, постанови про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №102/16 та 103/16 від 23.12.2016р. підлягають скасуванню.

Також в Акті перевірки відповідач дійшов висновку, що належний позивачу об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55-А належить до ІІІ категорії складності об'єкту будівництва.

23.12.2016р. відповідачем на підставі Акту перевірки, протоколу про порушення у сфері містобудівної діяльності ч. 1 та абз. 2 ч. 2 ст. 36 закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 12.12.2016р. Відповідачем, винесено постанову №101/16 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою на Позивача накладено штраф у розмірі 144 000,00 грн., передбачений абз. 3 п. 4 ч. 2 ст. 2 закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Абз. 3 п. 4 ч. 2 ст. закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачено, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації на об'єктах III категорії складності - у розмірі дев'яноста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Поряд з цим відповідачем в акті перевірки зазначається, що перевіряючими було досліджено проект переобладнання цеху електрообладнання та шино монтажу від авто мийки на 4 поста автоцентру «Мазда» по Люстдорфській дорогі, 55 у м. Одесі, розроблений ТОВ «СФТ» у 2014р.

Згідно даного проект, який наявний у матеріалах справи, належний позивачу об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55-А належить до ІІ категорії складності об'єкту будівництва.

Відповідачем не наведено жодного доводу з того приводу, що належний Позивачу об'єкт не відповідає проекту.

Таким чином, відповідачем невірно застосовані штрафні санкції у зв'язку з невірним встановлення категорії складності об'єкту будівництва.

Поряд з цим, згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З урахуванням ч. 2 ст. 162 КАС України суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Аналогічна правова позиція підтверджується численною судовою практикою, зокрема постановою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 року № П-278/10, встановлено, що з урахуванням положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади і перебирати на себе повноваження з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Щодо висновку Акту перевірки про здійснення позивачем на момент перевірки самовільних будівельних робіт щодо належного позивачу об'єкту будівництва суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем до заперечень на адміністративний позов на підтвердження факту виконання позивачем самовільних будівельних робіт були додані фотографії.

Суд вже наводив вище свої міркування відносно доданих відповідачем до заперечень до адміністративного позову фотографій та те, що вони не є належними та допустимими доказами по справі.

Суд критично відносить до даних фотографій, оскільки вони не відповідають вимогам щодо належності та допустимості доказів, а саме не дають можливість достовірно встановити яке саме місце зображено на фотографії, чи належить зображений на фотографіях об'єкт позивачу, чи виконуються роботи саме позивачем.

У зв'язку з викладеним постанова №101/16 від 23.12.2016р. про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності винесена протиправно та підлягає скасуванню.

Враховуючи те, що судом встановлено, що відповідачем проводилась перевірка за відсутності уповноваженого представника позивача, недоведеність відповідачем факту самовільного виконання будівельних робіт суд вважає, що припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт від 12.12.2016р. підлягає скасуванню.

06.02.2017р. відповідач прийняв постанову №010/17/68вих про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою на Позивача накладено штраф у розмірі 28 880,00 грн.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На сьогоднішній день правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) регламентується законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», недотримання норм якого органами державного нагляду (контролю) під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) забороняє їм здійснювати такі заходи, а суб'єктам господарювання щодо яких такий нагляд проводиться забороняється подальше сприяння у проведенні таких заходів державного нагляду (контролю)

Ч. 15 ст. 4 закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

Так, ст. 4-1 закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено створення інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) створюється з метою забезпечення суб'єктів господарювання та органів державної влади, органів місцевого самоврядування інформацією про заходи державного нагляду (контролю).

Також вказаною статтею передбачено, яка інформація вноситься до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю).

Органи державного нагляду (контролю) та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, зобов'язані вносити відомості до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) у строки, визначені законодавством.

Ч. 3, 4 ст. 8 закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що органи державного нагляду (контролю) зобов'язані оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах нормативно-правові акти (крім актів, що мають гриф обмеження доступу), дотримання яких перевіряється під час здійснення заходів державного нагляду (контролю). Здійснення заходів державного нагляду (контролю) без оприлюднення нормативно-правових актів (крім актів, що мають гриф обмеження доступу), дотримання яких перевіряється під час здійснення таких заходів, забороняється. Органи державного нагляду (контролю) зобов'язані оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах та вносити до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) визначені законом відомості про здійснені заходи державного нагляду (контролю).

В порушення вищевказаних норм відповідачем перед початком здійснення перевірки 25.01.2017р за результатами якої відповідачем було прийнято постанову №010/17/68вих про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 06.02.2017р. не було затверджено та оприлюднена на офіційному сайті уніфікованої форми акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику, що свідчить про недотримання вимог ст. 10 закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Враховуючи викладене, а також скасування судом припису від 12.12.2016р. суд вважає, що постанова №010/17/68вих про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 06.02.2017р. також підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням встановлених фактів, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 2,4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фірми «Інтер-авто» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Постанову про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №101/16 від 23.12.2016р.;

Визнати протиправною та скасувати Постанову про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №102/16 від 23.12.2016р.;

Визнати протиправною та скасувати Постанову про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №103/16 від 23.12.2016р.;

Визнати протиправним та скасувати Припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт від 12.12.2016р.;

Визнати протиправною та скасувати Постанову про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №010/17/68вих від 06.02.2017р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя А.В. Тарасов

12.04.2017