Постанова № 66408982, 03.05.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2017 р. Справа № 917/1784/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Євтушенку Є.В.,

за участю представників сторін:

прокурор - Перегонцева Н.С., службове посвідчення №044395 від 04.10.2016р.,

апелянт - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 особисто,

1-го відповідача - Пономаренко Н.О. на підставі довіреності №235 від 28.12.2016р.,

2-го відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Полтава, (вх.№626П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.01.2017р. у справі №917/1784/16

за позовом заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти та науки України, м. Київ,

до 1-го відповідача: Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Полтавська область, м. Кременчук,

до 2-го відповідача: Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 17 "Вибір" імені М.Г. Неленя, Полтавська область, м. Кременчук,

до 3-го відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Полтавська область, м. Кременчук,

про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору та повернення майна

ВСТАНОВИЛА:

Заступник керівника Кременчуцької прокуратури звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою до відповідачів з вимогами: 1) визнати недійсним пункт 2.1 рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №401 від 03.07.2015 "Про надання згоди на укладення та продовження договорів оренди на приміщення, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука"; 2) визнати недійсним договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, вартістю 373 201, 00грн., що належить до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука від 03.07.2015р.; 3) зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити нежитлове приміщення площею 186, 38кв.м., вартістю 373 201, 00грн. та повернути Кременчуцькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №17 "Вибір" ім. М.Г. Неленя Кременчуцької міської ради Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що даний позов заявлено з метою захисту інтересів держави, оскільки дії виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області в частині прийняття пункту 2.1. рішення від 03.07.2015р. №401 "Про надання згоди на укладення та продовження договорів оренди на приміщення, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука", та оспорюваний договір про оренду індивідуально визначеного (нерухомого) майна суперечать чинному законодавству України, зокрема Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про освіту" та Державним санітарним правилам і нормам влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу, затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001р., які прийняті на виконання Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.01.2017р. у справі №917/1784/16 (суддя Тимощенко О.М.) позов задоволено; визнано недійсним пункт 2.1 рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №401 від 03.07.2015р. "Про надання згоди на укладення та продовження договорів оренди на приміщення, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука"; визнано недійсним договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука від 03.07.2015р. №23, укладений між Кременчуцькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №17 "Вибір" імені М.Г. Неленя Кременчуцької міської ради Полтавської області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1; зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити нежитлове приміщення площею 186, 38кв. м, розміщене за адресою: Полтавська область, АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі КЗОШ №17 вартістю 373 201, 00грн. та повернути Кременчуцькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №17 "Вибір" ім. М.Г. Неленя Кременчуцької міської ради Полтавської області; стягнуто з виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь прокуратури Полтавської області 1 378, 00грн. витрат по сплаті судового збору; стягнуто з Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 17 "Вибір" імені М.Г. Неленя Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь прокуратури Полтавської області 1 378, 00грн. витрат по сплаті судового збору; стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь прокуратури Полтавської області 1 378, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що дії виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області в частині прийняття пункту 2.1. оспорюваного рішення та зміст оспорюваного договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна не відповідають вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про освіту" та Державним санітарним правилам і нормам влаштування, утримання загальноосвітніх закладів та організації навчально-виховного процесу, оскільки використання теплиці здійснюється не за цільовим призначенням, а саме майно було орендоване ФОП ОСОБА_1 для розміщення майстерні по збиранню меблів.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26.01.2017р. у справі №917/1784/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом не досліджено надані 3-ім відповідачем документи про орендоване приміщення, які свідчать, що приміщення було прийняте ним в аварійному стані, не було досліджено статут Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 17 "Вибір" імені М.Г. Неленя, судом не було з'ясовано доводи прокурора щодо наявності чи відсутності органу, уповноваженого здійснювати захист у даній справі; судом не враховано та не досліджено питання щодо можливості утримувати орендоване апелянтом приміщення та оплачувати комунальні послуги; прокурором не доведено, що орендоване за оспорюваним договором приміщення до укладення договору не використовувалось школою у навчально-виховній роботі, технологічно пов'язано з навчально-виховним процесом.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2017р. у справі №917/1784/16 прийнято апеляційну скаргу до провадження.

14.03.2017р. до апеляційного господарського суду від 1-го відповідача надійшло клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції (вх.№2770 від 14.03.2017р.), проведення яких просить доручити Автозаводському районному суду м. Кременчука Полтавської області.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2017р. у даній справі задоволено клопотання Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції; доручено Автозаводському районному суду м. Кременчука Полтавської області забезпечити проведення судових засідань у справі №917/1784/16 в режимі відеоконференції.

17.03.2017р. від виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2903), зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення №401 від 03.07.2015р. "Про надання згоди на укладення та продовження договорів оренди на приміщення, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука" (пункт 2.1.) виконавчий комітет Кременчуцької міської ради діяв в межах чинного законодавства та не порушив загальних засад на здобуття освіти. Просить апеляційну скаргу задовольнити.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.04.2017р., у зв'язку з відпусткою судді Шутенко І.А., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.

18.04.2017р. від Кременчуцької місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4194), просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та залишити рішення господарського суду Полтавської області від 26.01.2017р. в силі.

28.04.2017р. електронною поштою від Кременчуцької місцевої прокуратури надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу (вх.№4637).

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.05.2017р., у зв'язку з відпусткою судді Бородіної Л.І., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

Колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 03.05.2017р., що відбулось у режимі відеоконференції, апелянт, яка з'явилась в Автозаводський районний суд м. Кременчука (особу встановлено), підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Представник Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, яка також з'явилась в Автозаводський районний суд м. Кременчука (особу встановлено), підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Прокурор проти апеляційної скарги заперечувала, просить у задоволенні апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити та залишити рішення господарського суду Полтавської області від 26.01.2017р. в силі.

Представники Міністерства освіти та науки України та 2-го відповідача в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги (т.2 а.с.116-117).

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, зважаючи, що сторони про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином та попереджені, що нез'явлення їх представників в судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інший строк, а також не перешкоджає розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, у тому числі доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру", підстава для представництва прокуратурою у суді інтересів громадянина або держави полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, а також інші форми представництва.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства, в порядку передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. №3-рп/99 інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність її захисту. При цьому органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, можливо розуміти як орган державної влади, так і орган місцевого самоврядування.

На думку прокурора, відповідачами порушено законодавство про освіту, отже, Міністерство освіти і науки України як орган виконавчої влади у сфері управління освітою у вказаному випадку може виступати позивачем у спірних правовідносинах.

Судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що статтею 4 Закону України "Про освіту" передбачено, що державна політика в галузі освіти визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і здійснюється органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється з метою реалізації єдиної державної політики в галузі освіти. Державний нагляд (контроль) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, та місцевими органами управління освітою (стаття 5).

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №630 від 16.10.2014р., Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення формування та реалізації держаної політики у сферах освіти у науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Згідно Статуту Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 17 "Вибір" імені М.Г. Неленя, що знаходиться у вільному доступі у мережі Інтернет, який досліджений та долучений апеляційним господарським судом до матеріалів справи (т.2 а.с.138-158), а саме пункту 1.1. Статуту, Кременчуцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №17 "Вибір" ім. М.Г. Неленя Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі - навчальний заклад) створена 1 вересня 1965 року відповідно до рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області є правонаступником Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №17 "Вибір" ім. М.Г. Неленя Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області і знаходиться у комунальній власності Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Відповідно до пункту 1.4. Засновником (власником) навчального закладу є територіальна громада м. Кременчука в особі Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Головною метою навчального закладу є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти (пункт 1.5. Статуту).

Згідно пунктів 8.1., 8.2. Статуту, державний контроль за діяльністю загальноосвітнього навчального закладу здіснює зокрема Міністерство освіти і науки України.

За таких підстав, Кременчуцька місцева прокуратура звернулась до суду в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України як позивача і виступає від імені держави у спірних правовідносинах.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими доводи прокурора, що є підстави для представництва Кременчуцькою місцевою прокуратурою держави в особі Міністерства освіти і науки України та звернення до суду з даною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 03.07.2015р. №401 "Про надання згоди на укладення та продовження договорів оренди на приміщення, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука" (т.1 а.с.20-22), надано згоду на продовження договору оренди на приміщення, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука, укладеного між Кременчуцькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №17 "Вибір" ім. М.Г. Неленя Кременчуцької міської ради Полтавської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 щодо приміщення Кременчуцької загальноосвітньої школи №17 (відповідача №2) по АДРЕСА_1, площею 486, 38кв.м для збирання корпусних меблів та проведення трудових навчань для учнів терміном на два роки (пункт 2.1).

На підставі вищевказаного рішення, укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука від 03.07.2015 року №23 (т.1 а.с.18-19), згідно умов якого Кременчуцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №17 надала ФОП ОСОБА_1 у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 186, 38кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі КЗОШ №17, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку і становить 373 201 грн. Майно передається в оренду для збирання корпусних меблів та проведення трудових навчань для учнів.

Відповідно до пункту 11.1 договору його укладено строком на два роки, діє з 03.07.2015 р. до 02.07.2017р. включно.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - вид діяльності ФОП ОСОБА_1, згідно коду КВЕД 31.09 - виробництво інших меблів (т.1 а.с.23-25).

04.07.2015 року до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука від 03.07.2015 року №23 було укладено додаткову угоду №1 (т.1 а.с.41).

Зокрема, пункт 5 договору було додано пунктом 5.3.1, яким визначено, що орендар зобов'язується безперешкодно надавати нежитлове приміщення (орендоване) для проведення навчально-виробничих занять (а саме - трудове навчання) згідно з розкладом уроків та забезпечувати сертифікованими матеріалами для практичних занять з деревообробки учнів школи.

Пункт 8 договору було додано пунктом 8.4., яким передбачено, що орендодавець має право на проведення навчально-виробничих занять з деревообробки в зданому в оренду приміщенні (а саме - трудове навчання) згідно з розладом уроків.

Пунктом 3 додаткової угоди визначено, що всі інші умови договору залишаються без змін.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд, з урахуванням положень статті 101 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності".

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" перелік підприємств, майнові комплекси яких не можуть бути об'єктами оренди не є вичерпним і може бути доповнено законодавчими актами України.

Згідно з частиною 2 статті 18 Закону України "Про освіту" навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 Закону України "Про освіту" визначено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

За змістом частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Отже, з метою отримання додаткових джерел фінансування, в оренду можуть бути надані приміщення навчального закладу для використання їх за призначенням.

У відповідності до пункту 2 статті 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27.08.2010р. № 796, до інших послуг, які можуть надаватися такими закладами, відноситься надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Разом з тим, згідно з пунктом 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від № 63 14.08.2001р., які є є обов'язкові для виконання і прийняті на виконання Закону Україну "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Беручи до уваги вказані вище норми законодавства, Вищий господарський суд України, зокрема у постанові від 16.11.2016р. у справі №923/446/16 зазначив, що загальноосвітній державний заклад може надавати платні послуги по передачі в оренду приміщень виключно з метою досягнення передбачених у статті 5 Закону України "Про загальну середню освіту" завдань, якими є виховання громадянина України; формування особистості учня (вихованця), розвиток його здібностей і обдарувань, наукового світогляду; виконання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, підготовка учнів (вихованців) до подальшої освіти і трудової діяльності; виховання в учнів (вихованців) поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов'язків людини і громадянина; реалізація права учнів (вихованців) на вільне формування політичних і світоглядних переконань; виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної мови, регіональних мов або мов меншин та рідної мови, національних цінностей Українського народу та інших народів і націй; виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів (вихованців).

Про такі ж завдання навчального закладу зазначено і в пункті 1.6. Статуту Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №17.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що хоча частиною 4 статті 61 Закону України "Про освіту" визначено, що додатковими джерелами фінансування навчальних закладів, заснованих в тому числі на комунальній власності, можуть бути доходи від надання в оренду приміщень, однак оренда приміщень у них дозволяється лише у випадках, якщо об'єкт оренди використовується за цільовим призначенням - для навчально-виховного процесу.

Таким чином, вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (у тому числі на умовах оренди).

Як вбачається із матеріалів даної справи, основний вид економічної діяльності ФОП ОСОБА_1, згідно коду КВЕД 31.09 - виробництво інших меблів, а за умовами оспорюваного договору майно передається в оренду, зокрема для збирання корпусних меблів, тобто для здійснення господарської комерційної діяльності.

Згідно долучених до матеріалів справи фотографій (т.1 а.с.181-185), орендоване приміщення розташоване на території навчального накладу, біля одного з входів до нього та з іншого боку знаходиться на території спортивного майданчика з відкритим, вільним доступом; на вказаному приміщенні зазначений режим роботи меблевого цеху по збиранню корпусних меблів.

Тобто, матеріали справи свідчать, що об'єкт освіти, переданий в оренду для діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом.

Крім того, згідно матеріалів справи та письмових пояснень відповідачів (т.1 а.с.61-68, 70, 132-138), орендоване ФОП ОСОБА_1 приміщення є приміщенням теплиці Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №17, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Пунктом 5.5. Статуту Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №17 визначено, що для забезпечення навчально-виховного процесу база школи складається із навчальних кабінетів, майстерень (слюсарної, токарної, обслуговуючої праці тощо), а також 2-х спортивних залів, читального залу, бібліотеки, архіву, радіоцентру, медичного, лінгафонного і комп'ютерного кабінетів, їдальні та буфету, теплиці, приміщення для інженерно-технічного та навчально-допоміжного персоналу, методичного кабінету.

Тобто, дане приміщення теплиці мало використовуватись для забезпечення навчально-виховного процесу.

Відповідно до пунктів 1, 3, 10 Положення про учнівські навчально-дослідні земельні ділянки, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 30.01.2015р. №68, закритий ґрунт (теплиці, парники тощо) використовується для проведення практичних занять, дослідницької роботи, вирощування овочевих і квітково-декоративних культур, розсади, розмноження плодово-ягідних і деревних рослин. Забороняється використання ділянки не за цільовим призначенням.

Цільове призначення даної земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) є будівництво і обслуговування будівель закладів освіти (т.1 а.с.210).

Пунктом 5.6. Статуту Кременчуцької загальноосвітної школи І-ІІІ ступенів №17 визначено, що навчальний заклад має земельну ділянку, де розміщуються спортивні та географічні майданчики, навчально-дослідна ділянка, зона відпочинку, господарські будівлі тощо.

Згідно витягу з рішення ХХХVIII сесії Кременчуцької міської ради Полтавської області VІ скликання від 26.11.2013р. "Про надання земельних ділянок в постійне користування в м. Кременчуці" (т.1 а.с.213), затверджено Кременчуцькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №17 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд загальноосвітньої школи №17 по АДРЕСА_1; надано Кременчуцькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №17 в постійне користування земельну ділянку площею 27984 кв.м (кадастровий номер НОМЕР_1) для експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд загальноосвітньої школи №17 по АДРЕСА_1; визначено дану земельну ділянку землями комунальної власності.

Пунктом 2.3. даного рішення попереджено землекористувача про недопущення використання землі не за цільовим призначенням, що є наслідком припинення права користування нею відповідно до вимог статті 141 Земельного кодексу України.

Проте, як свідчать матеріали справи, дана земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта, що Кременчуцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №17 не використовувала дане приміщення, оскільки невикористання навчальним закладом даного приміщення, яке технологічно пов'язане з навчальним процесом, не дає права передачі в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом.

Крім того, пунктом 5.5. Статуту Кременчуцької загальноосвітної школи І-ІІІ ступенів №17 передбачено, що приміщення теплиці входить до бази школи для забезпечення навчально-виховного процесу.

У разі невикористання Кременчуцькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №17 Кременчуцька міська рада мала можливість передати приміщення теплиці з балансу школи, однак цього не було здійснено.

Щодо доводів відповідачів, що в орендованому приміщенні систематично проводяться заняття з трудового навчання учнів, відповідно до щомісячних графіків, затверджених директором школи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до акту перевірки готовності Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №17 до 2016-2017 навчальних років (т.1 а.с.50-52), а саме пункт 14 - готовність до занять навчальних майстерень, їх характеристика, в наявності є майстерня з обробки тканини (площа 66,8 кв.м), слюсарня (площа 63, 0кв.м), інші (площа 69, 6кв.м).

Орендоване ФОП ОСОБА_1 приміщення загальною площею 186, 38кв.м не підпадає ні під яку категорію, у тому числі й "інші".

Отже, у вказаному акті відсутні відомості щодо огляду орендованого приміщення для проведення занять учнів школи з трудового навчання по обробці деревини та фанери.

У матеріалах справи наявний дозвіл Кременчуцької СЕС №4142/04-02 від 07.04.2006р. (т.1 а.с.70), виданий ПП ОСОБА_1 здійснювати збирання корпусної меблі з заготовок без використання деревообробних верстатів в орендованому приміщенні бувшої теплиці середньої школи №17.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме календарно-тематичного планування уроків трудового навчання (технічна праця в 5, 6, 9 класах) на 2016-2017р.р. (т.1 а.с.82-125), передбачені практичні заняття в майстерні по виготовленню меблів ФОП ОСОБА_1

Однак, у матеріалах справи відсутній дозвіл санітарно-епідеміологічної станції щодо можливості проведення занять з трудового навчання з учнями школи в орендованому приміщенні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області в частині прийняття пункту 2.1. оспорюваного рішення та зміст оспорюваного договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна прийняті з порушенням вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про освіту" та Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх закладів та організації навчально-виховного процесу, оскільки використання теплиці здійснюється не за цільовим призначенням, а саме майно було орендоване ФОП ОСОБА_1 для розміщення майстерні по збиранню меблів.

Така правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України №906/631/16 від 28.12.2016 року, №918/280/16 від 22.11.2016 року, №923/446/16 від 16.11.2016 року та ін.

У відповідності до статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Першою - третьою та п'ятою частинами ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 1, 3 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до частини 2 статті 208 Господарського кодексу України, у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції обґрунтовано та у відповідності до норм чинного законодавства України задоволено позовні вимоги у повному обсязі.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що приміщення школи було прийняте ним в аварійному стані та що судом не враховано та не досліджено питання щодо можливості школи утримувати орендоване апелянтом приміщення та оплачувати комунальні послуги, оскільки наведене не дає права передачі даного приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом.

Крім того, відповідно до статті 61 Закону України "Про освіту" фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, в тому числі за рахунок дотацій з місцевих бюджетів.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та викладених доводів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 26.01.2017р. слід залишити без змін.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, зокрема, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.01.2017р. у справі №917/1784/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 10.05.17

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.