Постанова № 66408967, 10.05.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2017 р. Справа № 902/1021/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Філіпова Т.Л.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю - виробниче об'єднання "Контакт-ЛТД" на рішення господарського суду Вінницької області від 14 лютого 2017 року у справі № 902/1021/16 (суддя Банасько О.О.)

за позовом Заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю - виробниче об'єднання "Контакт-ЛТД"

про стягнення 73 341 грн 16 коп.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, представник згідно довіреності №69 від 25 травня 2016 року;

відповідача - ОСОБА_2 - директор;

органу прокуратури - ОСОБА_3, посвідчення №032937 від 10 квітня 2015 року.

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Вінницької міської ради (надалі - Позивач) звернувся в господарський суд Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю - виробниче об'єднання "Контакт-ЛТД" (надалі - Відповідач) про стягнення 73 341 грн 16 коп. збитків завданих внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 14 лютого 2017 року: позов задоволено частково; стягнуто з Відповідача на користь Позивача 66 833 грн 56 коп. збитків. У стягненні 6 507 грн. 60 коп. збитків відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішенням місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник звертає увагу апеляційного суду на те, що відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України, суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. В свою чергу, як зазначає скаржник, при розгляді даної справи судом першої інстанції, він наголошував на тому, що 14 березня 2017 року суддею Вінницького міського суду Вінницької області Бойко В.М. розглядається адміністративна справа за позовом Відповідача до Позивача про визнання недійсним акту перевірки дотримання вимог законодавства при використанні земель м. Вінниці №117/9-04-13 від 23 липня 2015 року. Однак, як вказує апелянт, судом першої інстанції, без врахування положення статті 79 ГПК України, не зупинив провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи про визнання недійсним акту перевірки дотримання вимог законодавства при використанні земель міста Вінниці №117/9-04-13 від 23 липня 2015 року.

Водночас, скаржник вказує, що місцевий господарський суд у своєму рішенні посилався на пункт 3 постанови КМ України №284 від 19 квітня 1993 року "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", відповідно до якої відшкодуванню підлягають збитки, заподіяні власникам землі у вигляді неодержаних доходів. відповідно до положень пункту 4 даної постанови, розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків. А тому, як вважає скаржник, так як на момент вирішення справи у суді першої інстанції, неможливо було встановити точну ціну земельної ділянки, то неможливо встановити і точний розмір збитків за невикористання даної земельної ділянки. Крім того, апелянт вказує, що для використання даної земельної ділянки та отримання за неї прибутку, вона повинна бути чітко сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі.

Ухвалою суду від 20 березня 2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання та зобов'язано скаржника надати суду докази сплати судового збору в розмірі 134 грн 50 коп..

23 березня 2017 року на поштову адресу суду від Позивача надійшло клопотання про участь судового засідання в режимі відеоконференції з дорученням забезпечити її проведення господарському суду Вінницької області.

Ухвалою суду від 27 березня 2017 року клопотання Позивача задоволено, розгляд справи призначено в режимі відеоконференції, з дорученням забезпечити її проведення господарському суду Вінницької області.

30 березня 2017 року на поштову адресу суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому з підстав, висвітлених в ньому, Позивач просить апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 20 березня 2017 року, Відповідачем була подана заява про доплату судового збору в розмірі 135 грн, що підтверджується квитанцією №1 від 29 березня 2017 року (том 2, а.с. 29-31).

18 квітня 2017 року на електронну адресу суду від Вінницької місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 41-45), в якому з підстав, викладених в ньому, прокуратура просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 14 лютого 2017 року по справі №902/1021/16 залишити без змін.

Ухвалою суду від 19 квітня 2017 року, з підстав, висвітлених в ній, розгляд справи було відкладено на 10 травня 2017 року на 15:30 год. та зобов'язано Відповідача надати суду позовну заяву та докази розгляду адміністративної справи №127/1068/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю - виробниче об'єднання "Контакт-ЛТД" до Вінницької міської ради про визнання недійсним акту перевірки дотримання вимог законодавства при використанні земель м. Вінниці №117/9-04-13 від 23 липня 2015 року.

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі суд від 19 квітня 2017 року, Відповідач надіслав на поштову адресу суду вищевказані документи, які витребовувались судом та які долучені до матеріалів справи (том 2, а.с. 55-67).

В судових засіданнях в режимі відеоконференції від 19 квітня 2017 року та 10 травня 2017 року представник Відповідача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, та з підстав, висвітлених в ній, просить її задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судових засіданнях в режимі відеоконференції від 19 квітня 2017 року та 10 травня 2017 року Прокурор та представник Позивача заперечили щодо доводів, висвітлених в апеляційній скарзі, вважають її безпідставною та необгрунтованою, а тому просять відмовити в її задоволенні, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Заслухавши Прокурора, представників Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, враховуючи наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 23 липня 2015 року Департаментом самоврядного контролю Позивача відповідно до статті 189 Земельного кодексу України, підпункту 1 пункту "б" частини 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Тимчасового положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель та обєктів нерухомого майна у м. Вінниці, затвердженого рішенням Позивача від 19 серпня 2011 року № 379, положення про Департамент самоврядного контролю, затвердженого рішенням Позивача від 01 березня 2011 року № 101, було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства при використанні земель м. Вінниці Відповідачем, розташованих по вул. Чехова, 7 в м. Вінниця.

За результатами перевірки складено акт від 23 липня 2015 року № 117/9-04-13 (надалі -Акт) від підпису якого орендар приміщення, розміщеного на вищевказаній земельній ділянці відмовився, про що складено відповідний акт про відмову від підпису від 24 липня 2015 року (том1, а.с. 18-20).

Як вбачається з Акту, Відповідач використовує земельну ділянку (огороджену парканом), площею 0,5839 га згідно плану земельної ділянки по вул.Чехова, 7 в м.Вінниця для комерційних потреб (розміщення та обслуговування станції технічного обслуговування по ремонту автомобілів та кафе "У тещі") (том 1, а.с. 23). У вказаному Акті рекомендовано Відповідачу звернутись до Позивача щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку та нарахувати і сплатити плату за землю. Про вжиті заходи та їх результати необхідно було повідомити письмово апартамент самоврядного контролю в 30-денний термін.

Листом від 29 липня 2015 року копію Акту надіслано на адресу Відповідача (том 1, а.с. 22).

Судом встановлено, що згідно рішення виконкому Позивача № 793 від 24 червня 1999 року "Про надання земельної ділянки та видачу державного акту Відповідачу та визнання таким, що втратило чинність, рішення виконкому Позивача від 28 травня 1992 року № 245/2", земельна ділянка площею 0,5839 га повул.Чехова, 7, надана Відповідачу в постійне користування для потреб промисловості (том 1, а.с. 24).

У пункті 4 цього ж рішення, зазначено про видачу державного акту на право постійного користування. Однак, в матеріалах справи відсутні докази видачі та реєстрації державного акту на право постійного користування землею.

Водночас, на запит суду Департамент архітектури та містобудування Позивача від 10 лютого 2017 року № 05-00-010-5872 повідомив про відсутність відомостей щодо реєстрації державного акта на право постійного користування землею по вул.Чехова, 7 за Відповідачем.

Згідно відповідей комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" від 16 березня 2015року за вих. № 250 та від 21 липня 2015 року за вих. № 705 за вказаною адресою, розташовані належні Відповідачу обєкти нерухомого майна (нежитлові будівлі), загальною площею 332,9 кв.м, які використовуються для комерційних потреб, а саме: розміщено станцію технічного обслуговування по ремонту автомобілів та кафе "У тещі" (том 1, а.с. 25-26).

Відповідно до листів-відповідей Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 10 серпня 2015 року № 23971/10/02-28-15-04, від 21 серпня 2015 року № 25084/10/02-28-15-04, від 24 березня 2016 року вих. № 16735/10/02-28-12-04, від 27 квітня 2016 року № 20578/10/02-28-12-04 Відповідач протягом 2012-2016 років не нараховував та не сплачував плату за землю до міського бюджету (том 1, а.с. 27-28).

Разом з тим, 26 квітня 2016 року Позивачем на адресу Відповідача рекомендованим листом направлено повідомлення про виклик на засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок міста, яке згідно поштового повідомлення вручено адресату 07 травня 2016 року (том 1, а.с. 35-36).

18 травня 2016 року комісією по визначенню збитків на засіданні розглянуто матеріали по розрахунку збитків, які нанесені Відповідачем внаслідок неодержання Позивачем доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, площею 0,5839 га (для комерційних потреб) по вул. Чехова, 7 в м. Вінниці, протягом 301 дня, за період з 23 липня 2015 року (дата складання акту перевірки) по 18 травня 2016 року (дата проведення комісії) та підлягають відшкодуванню в розмірі 73 341 грн 16 коп. За результатами засідання комісії складено акт визначення розміру збитків (том 1, а.с. 38).

При цьому апеляційний господарський суд констатує, що зміст цього акту спростовує твердження апелянта про те, що цей акт незаконно складено ще до складення акту перевірки від 23 квітня 2015 року, адже у ньому чітко вказується, зокрема у пункті 5, що дата проведення комісії - 18 травня 2016 року (а не 2015 року, як помилково вказано на початку акту). Помилковість дати в частині вказання року вбачається і з вказаної у акті дати затвердження рішенням виконкому міської ради, котра вказана зверху на даному акті. Відповідно суд відхиляє дане твердження апелянта, як безпідставне.

В свою чергу суд констатує, що 09 червня 2016 року рішенням Позивача № 1378 затверджено акт визначення розміру збитків. Також у вищевказаному рішенні виконкому міської ради, зазначено про необхідність відшкодування визначених збитків в повному обсязі не пізніше 30-ти денного терміну з дня прийняття даного рішення (том 1, а.с. 37-38).

Листом-повідомленням від 22 червня 2016 року копію акту про визначення розміру збитків, рішення Позивача про його затвердження та рахунок, на який необхідно сплати кошти направлено на адресу Відповідача. У вказаному повідомленні запропоновано відповідачу у 30-ти денний термін з моменту його надходження розглянути дане повідомлення (том 1, а.с. 39).

Однак, Відповідачем збитки відшкодовані не були, що підтверджується листами Департаменту фінансів Позивача: від 27 жовтня 2016 року; від 15 грудня 2016 року; від 25 січня 2017 року; від 10 лютого 2017року (том 1, а.с. 40; 70; 103).

Крім того, в матеріалах справи наявна технічна документація на проектно вишукувальні роботи по інвентаризації земель Відповідача з якої вбачається відсутність у Відповідача оформленого державного акту на право постійного користування землею.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Аналогічний припис міститься в статті 1 Земельного кодексу України (надалі - ЗК), яка вказує, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно із приписами статей 83, 84 ЗК України: землі, які, належать на праві власності територіальним громад сіл, є комунальною власністю; у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім державної та приватної власності; в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності; право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

В пункті "г" частини 1 статті 90 ЗК України визначено, що власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Частина друга цієї статті вказує, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно пункту "б" статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Приписами статті 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частин 1, 5 статті 126 Земельного кодексу України - право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 22, частиною 1 статті 23 ЗК України (в редакції на момент прийняття рішення виконавчим комітетом від 24 червня 1999 року № 793): право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право; право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала б отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначено також статтею 22 ЦК України та частиною 2 статті 224, статтею 225 ГК України, за змістом яких упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, ЗК України.

За змістом статті 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом "д" статті 156 Земельного кодексу України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно приписів статті 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Для визначення розміру таких збитків, постановою КМУ від 09 квітня 1993 року №284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам.

В пунктах 1 та 3 вищевказаного порядку передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв'язку із тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до пункту 5 Порядку, збитки відшкодовуються власникам землі підприємствами, організаціями, установами та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше 1 місяця після затвердження актів комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельної ділянки комунальної власності при виконавчому комітеті.

Як зазначалося вище у даній судовій постанові, рішенням виконкому Позивача №325 від 16 лютого 2012 року, затверджено склад комісії по визначенню збитків і Положення про комісію по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок міста, яким передбачено проведення процедури розрахунку заподіяних збитків.

Відповідно до пункту 4.3 вказаного положення, збитки розраховуються у розмірі земельного податку чи орендної плати, за ставкою, яка діяла в період виникнення збитків, з урахуванням функціонального використання земельної ділянки особою, що спричинила збитки.

Дослідивши наданий Позивачем розрахунок збитків завданих місцевому бюджету Відповідачем у розмірі ставки земельного податку внаслідок не оформлення державного акту на право постійного користування землею та не здійснення нарахування та сплати місцевого податку, колегія апеляційного господарського суду прийшла до висновку про його підставність.

Однак, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що як вказувалось вище, період нарахування збитків розпочався з 23 липня 2015 року (дата складання Акту).

Водночас суд констатує, що у вказаному Акті містилась вказівка повідомити про усунення виявлених недоліків в 30-денний строк, зі спливом якого на думку суду починається прострочення Відповідача, а саме із 24 серпня 2015 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 66 833 грн 56 коп.

Дане вчинено і місцевим господарським судом, а тому в цій частині суд апеляційної інстанції залишає без змін дане оспорюване рішення.

Що ж до посилання Відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки не зупинено провадження у справі №902/1021/16 до розгляду пов'язаної з неї іншої справи №127/1068/17, що розглядається Вінницьким міським судом Вінницької області за позовом Відповідача до Позивача про визнання недійсним акту перевірки дотримання вимог законодавства при використанні земель м. Вінниці №117/9-04-13 від 23 липня 2015 року, то колегія апеляційного суду зазначає наступне.

Апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи відсутнє клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі №902/1021/16 до вирішення пов'язаної з нею іншої адміністративної справи №127/1068/17.

Натомість, як вбачається з ували господарського суду Вінницької області від 30 січня 2017 року (том 1, а.с. 139-140), Відповідачем було в усній формі заявлено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату з огляду на те, що 25 січня 2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області винесено ухвалу про відкриття провадження №2-а/127/221/17 у справі №127/1068/17 за позовом Відповідача до Позивача про визнання недійсним акту перевірки дотримання вимог законодавства при використанні земель м. Вінниці №117/9-04-13 від 23 липня 2015 року, з метою подальшого подання відповідачем доказів по даній справі.

Як визначено приписами частини 1 статті 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Відповідно до вищезазначеної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з'ясувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Водночас, дослідивши подані Відповідачем суду матеріали (том 2, а.с. 55-64), суд констатує, що з огляду на зміст позовної заяви у вищеописаній справі Вінницького міського суду (та відсутність у ньому оскарження рішення, котрим затверджено акт комісії) - дана справа місцевого загального суду хоч і є пов'язаною з господарською справою, що розглядається та не є первинною (без вирішення котрої неможливо вирішити господарський спір).

Разом з тим, колегія Рівненського апеляційного господарського суду констатує, що на момент винесення рішення судом першої інстанції, рішення по справі №127/1068/17 не набрало законної сили.

При цьому, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що переглядаючи оскаржуване судове рішення, апеляційний господарський суд переглядає його законність і обгрунтованість на момент прийняття такого рішення. При цьому, є апріорі неправильним скасування рішення в апеляційному порядку на основі судових рішень, що не існували в правовій природі на момент прийняття місцевим господарським судом рішення, адже суд. виносячи своє рішення, ніяк не міг знати про появу такого судового рішення у майбутньому.

Саме тому, на переконання колегії апеляційного господарського суду, законодавець для таких випадків (наприклад у випадку задоволення в майбутньому позову Відповідача у справі №127/1068/17) передбачив можливість подачі заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови господарського суду за нововиявленими обставинами (в порядку, визначеному розділом XIII ГПК України).

Інші доводи Відповідача, висвітлені в апеляційній скарзі, є безпідставними, спростовуються усім вищеописаним в даній судовій постанові, а тому Рівненський апеляційний господарський суд не бере їх до уваги.

З огляду на усе вищевикладене, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю - виробниче об'єднання "Контакт-ЛТД" на рішення господарського суду Вінницької області від 14 лютого 2017 року у справі № 902/1021/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 14 лютого 2017 року у справі №902/1021/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу №902/1021/16 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.