Постанова № 66407672, 05.04.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 904/4575/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівКорсака В.А., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиКриворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 рокуу справі господарського суду Дніпропетровської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.доКриворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаУправління земельних ресурсів виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.провизнання незаконним і скасування рішення

за участю представників

позивача: ОСОБА_5,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Криворізької міської ради Дніпропетровської області про визнання незаконними та скасування п. 2 та п. 3 рішення Криворізької міської ради від 25.03.2015 року № 3538 "Про розгляд звернення ФОП ОСОБА_4".

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 року позов задоволено повністю: визнано незаконними та скасовано п. 2 та п. 3 рішення Криворізької міської ради від 25.03.2015 року № 3538 "Про розгляд звернення ФОП ОСОБА_4".

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що оскаржуваним рішенням ради позивача зобов'язано привести свою господарську діяльність у відповідність з цільовим призначенням земельної ділянки - землі рекреаційного призначення, в той час як відведення земельної ділянки та затвердження технічної документації відповідачем здійснено за іншим цільовим призначенням, у зв'язку з чим нормативно правовий акт індивідуальної дії органу місцевого самоврядування прийнято з порушенням ст. 6 Конституції України, ст. ст. 6, 23, 43, 47 Господарського кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України, що є підставою для його скасування.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Криворізька міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

ФОП ОСОБА_4 до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін.

Відповідача та третю особу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є власником будівлі кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 15.05.2002 року НОМЕР_1, реєстровий № 3714 від 20.05.2002 року та довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 61089417 від 10.06.2016 року, у зв'язку з чим здійснювала оформлення права користування земельною ділянкою для розміщення кафе.

Так, на підставі рішення виконкому Криворізької міської ради від 11.07.2001 року № 730 "Про припинення терміну дії договору оренди земельної ділянки та надання її в оренду приватному підприємцю ОСОБА_4" вирішено надати в оренду приватному підприємцю ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0, 07 га терміном на 5 років без зміни цільового призначення під розміщення павільйону кафе з літнім майданчиком в парку ім. Артема за рахунок земель, раніше наданих ПП "Екор-Кривбас".

Рішенням Криворізької міської ради від 24.01.2007 року № 860 "Про надання в оренду земельної ділянки на АДРЕСА_1 для розміщення павільйону кафе з літнім майданчиком" вирішено надати ФОП ОСОБА_4 в оренду терміном на 1 рік земельну ділянку комерційного користування (код 1.11.3) площею 0, 0699 га для розміщення павільйону кафе з літнім майданчиком на АДРЕСА_1 в Саксаганському районі, надану на підставі договору оренди земельної ділянки від 04.12.2001 року № 1251 після закінчення терміну, на який його було укладено.

Згідно рішення Криворізької міської ради від 25.07.2007 року № 1602 "Про затвердження містобудівного обґрунтування щодо розміщення існуючого літнього кафе на земельній ділянці на АДРЕСА_1 та попереднє погодження його місця розташування на період проектування" вирішено затвердити містобудівне обґрунтування щодо розміщення існуючого літнього кафе на земельній ділянці на АДРЕСА_1 та попередньо погодити ФОП ОСОБА_4 місце розташування існуючого літнього кафе на АДРЕСА_1 на земельній ділянці загальною площею 0, 123 га, у тому числі під кафе (раніше виділена) 0, 07 га (рішенням міської ради від 24.01.2007 року № 860), під літній майданчик 0, 053 га (акт вибору ділянки під будівництво від 13.07.2007 року № 479) на період проектування.

Відповідно до рішення Криворізької міської ради від 25.02.2012 року № 1158 "Про розгляд питання щодо використання земельних ділянок на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2" ФОП ОСОБА_4 вирішено, зокрема, надати земельну ділянку площею 0, 03 га на АДРЕСА_2 для обслуговування молодіжного кафе замість існуючого літнього майданчика-навісу відповідно до затвердженої землевпорядної документації.

Рішенням Криворізької міської ради від 28.11.2012 року № 1530 "Про внесення змін до рішення міської ради від 25.05.2012 року № 1158 "Про розгляд питання щодо використання земельних ділянок на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2" змінено адресу земельної ділянки з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_2.

Рішенням Криворізької міської ради від 30.01.2013 року № 1758 "Про затвердження остаточних розмірів площ земельних ділянок, переданих громадянам у власність та внесення змін до раніше прийнятих рішень виконкому міської ради народних депутатів та міської ради" вирішено п. 1 рішення міської ради № 1158 викласти у наступній редакції: надати ФОП ОСОБА_4 в оренду терміном на 2 роки земельну ділянку площею 0, 03 га на АДРЕСА_2 для обслуговування молодіжного кафе замість існуючого літнього майданчика - навісу відповідно до затвердженої землевпорядної документації.

Водночас, Криворізькою міською радою на виконання своїх рішень від 18.05.2009 року № 3416 та від 29.01.2014 року № 2473 вживалися заходи щодо укладення з ФОП ОСОБА_4 договорів оренди земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, однак такі договори оренди сторонами не укладено, що підтверджується чисельними судовими рішеннями.

За результатами розгляду звернення ФОП ОСОБА_4 від 03.02.2015 року вхід. № 380/17 про скасування рішення міської ради від 29.01.2014 року № 2473 "Про розгляд звернення ФОП ОСОБА_4" Криворізька міська рада на LVIII сесії VI скликання прийняла рішення № 3538 від 25.03.2015 року, яким скасувала п. 2 та п. 3 рішення Криворізької міської ради від 29.01.2014 року № 2473 "Про розгляд звернення ФОП ОСОБА_4" (п. 1); зобов'язала ФОП ОСОБА_4 в тримісячний термін привести використання земельних ділянок площами 0, 03 га на АДРЕСА_2 та 0, 123 га на АДРЕСА_1 у відповідність до встановленого цільового призначення - землі рекреаційного призначення (п. 2); зобов'язала начальника управління земельних ресурсів виконкому міської ради у разі невиконання ФОП ОСОБА_4 пункту 2 рішення, звернутися до відповідних контролюючих органів з питання вжиття заходів реагування в межах наданої компетенції (п. 3).

Позивач, звернувшись до суду просив визнати незаконними та скасувати п. 2 та п. 3 рішення Криворізької міської ради від 25.03.2015 року № 3538 "Про розгляд звернення ФОП ОСОБА_4", обґрунтовуючи свої вимоги невідповідністю оскаржуваного рішення вимогам законодавства, а також висновкам, викладеним у судових актах різних інстанцій; технічній документації із землеустрою земельних ділянок по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2; затвердженій документації на будівництво (реконструкції) об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та умовам його подальшого використання; перешкоджанню правомірному веденню підприємницької діяльності згідно отриманих в установленому порядку документів на об'єкт нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та встановленій категорії цієї земельної ділянки як землі житлової та громадської забудови, що призвело до порушення прав та законних інтересів суб'єкта господарської діяльності - ФОП ОСОБА_4 на використання об'єктів нерухомого майна, зареєстрованих та визнаних державою за певним функціональним призначенням як об'єкти торгівлі та громадського харчування.

Задовольняючи позовні вимоги господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що на підставі вищезазначених рішень Криворізької міської ради передана в оренду земельна ділянка, загальною площею 0, 123 га на АДРЕСА_1 складається з двох окремих земельних ділянок з різним цільовим призначенням, зокрема, площею 0, 07 (0, 0699) га - земельна ділянка комерційного використання (житлової та громадської забудови) та площею 0, 0530 га землі рекреаційного призначення, а також земельна ділянка площею 0, 03 га на АДРЕСА_2 для будівництва молодіжного кафе за рахунок земель рекреаційного призначення.

Зазначені обставини також підтверджені рішеннями у господарських справах № 21/5005/3257/2012 та № 904/8915/15, в яких встановлено, що Криворізька міська рада передала в користування на підставі вищезазначених рішень земельні ділянки з різним цільовим призначенням; крім того, судовими рішеннями у справах № 21/5005/3257/2012, № 904/2120/14, № 904/7477/14, № 904/414/15, № 904/9241/15 встановлено, що визначення цільового призначення спірних земельних ділянок як землі рекреаційного призначення суперечить затвердженій технічній документації із землеустрою, а тому суди, застосувавши положення ст. 35 ГПК України щодо преюдиціальності фактів встановлених рішенням у господарській справі, та враховуючи приписи ст. ст. 15, 16, 21 Цивільного кодексу України, ст. ст. 59, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. 152 Земельного кодексу України дійшли висновків, що оскаржуваним рішенням від 25.03.2015 року № 3538 Криворізька міська рада перешкоджає позивачу здійснювати господарську діяльність у відповідності до отриманої та затвердженої дозвільної документації, використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням (землі комерційного використання (житлової та громадської забудови)), оскільки визначення переданих для розміщення кафе земельних ділянок як землі рекреації суперечить цільовому призначенню такої категорії землі, з огляду на те, що на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність з розміщення будь-яких об'єктів будівництва, які не призначені для відпочинку, спорту або обслуговування приміського лісового господарства, що свідчить про обмеження підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 на земельних ділянках по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 у відповідності до затвердженої дозвільної документації, а, отже, порушує права та законні інтереси суб'єкта господарювання, який в установленому законом порядку отримав дозвільні документи та здійснив відведення цих земельних ділянок для розміщення об'єктів нерухомого майна з функціональним призначення як об'єкти громадського харчування. Відтак, з урахуванням обставин, встановлених у судових актах у вищезазначених господарських справах, оскаржуване рішення від 25.03.2015 року № 3538 не відповідає за своїм змістом раніше прийнятим рішенням Криворізької міської ради, на підставі яких розроблялась та затверджувалась відповідна технічна документація на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_2 та документація з розміщення та використання існуючого кафе з літнім майданчиком, що розміщений на земельній ділянці по АДРЕСА_1, що вказує на порушення цивільних прав та інтересів позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірними висновки господарських судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

За приписами ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення, у спосіб визначений законом і, зокрема, шляхом визнання незаконними рішення органу державної влади, його посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Відповідно до п. "г" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 155 Земельного кодекс України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, з вищенаведених законодавчих положень вбачається можливість оскарження актів місцевого самоврядування та отримання відповідного судового захисту у випадку, якщо ці акти суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

В ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти міської ради, прийняті в межах наданих їй повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Статтею 42 Конституції України передбачено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання та свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Згідно зі ст. 23 Господарського кодексу України органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб'єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.

Незаконне втручання органів та посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність суб'єктів господарювання забороняється. Не допускається видання правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюються не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів (послуг) на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Спори про поновлення порушених прав суб'єктів господарювання та відшкодування завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень вирішуються в судовому порядку.

В ст. 43 Господарського кодексу України визначено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів (ст. 47 Господарського кодексу України).

Як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, оскаржуваним рішенням Криворізької міської ради від 25.03.2015 року № 3538 позивача зобов'язано привести використання земельних ділянок площами 0, 03 га на АДРЕСА_2 та 0, 123 га на АДРЕСА_1 у відповідність до встановленого цільового призначення землі - землі рекреаційного призначення.

Разом з тим, земельна ділянка 0, 123 га на АДРЕСА_1 складається з двох земельних ділянок: комерційного використання (житлової та громадської забудови) - 0, 07 (0, 0699) га та рекреаційного призначення - 0, 0530 га. При цьому, в судових рішеннях по справах № 21/5005/3257/2012 та № 904/8915/15 встановлено, що відповідачем відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельної ділянки комерційного використання площею 0, 07 (0, 0699) га не здійснювалась, у зв'язку з чим встановлення органом місцевого самоврядування у оскаржуваному рішенні ради (№ 3538 від 25.03.2015 року) для позивача обов'язку привести свою господарську діяльність у відповідність до встановленого цільового призначення земельної ділянка як землі рекреаційного призначення суперечить вимогам чинного законодавства, порушує права та законні інтереси позивача як суб'єкта господарювання.

Крім того, судами правомірно враховано преюдиціальні обставини встановлені судовими актами у справах № 904/2120/14, № 904/7477/14 і, зокрема, те, що віднесення земельної ділянки площею 0, 03 га на АДРЕСА_1 до земель рекреаційного призначення, з одночасним відведення цієї земельної ділянки для розміщення об'єктів нерухомого майна з функціональним призначення - об'єкти громадського харчування (будівництво молодіжного кафе) шляхом затвердження проекту землеустрою та технічної документації, суперечить положенням ст. ст. 50 - 52 Земельного кодексу України щодо режиму використання земель рекреаційного призначення.

За таких обставин та враховуючи положення ст. ст. 15, 16, 21 Цивільного кодексу України, ст. 21, п. "г" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, господарські суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що оскаржуваний правовий акт індивідуальної дії органу місцевого самоврядування щодо встановлення обов'язку суб'єкту господарювання привести свою господарську діяльність відповідно до зміненого з порушенням земельного законодавства цільового призначення земельних ділянок вказує на незаконне втручання у підприємницьку діяльність та є підставою для визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірним висновки господарських судів попередніх інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що встановлення в рішенні Криворізької міської ради № 3538 від 25.03.2015 року умов щодо здійснення іншої підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 на земельних ділянках по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, що не відповідає дозвільним документам про відведення земельних ділянок для розміщення об'єктів нерухомого майна з функціональним призначенням - об'єкти громадського харчування, отриманим та затвердженим у встановленому законом порядку, є порушенням прав та законних інтересів суб'єкта господарювання, що підлягають захисту в судовому порядку.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що інші доводи Криворізької міської ради, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 року у справі № 904/4575/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.А. Корсак В.О. Швець