Ухвала суду № 66407200, 04.05.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/10404/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/789/313/17 Доповідач - Загорський О.О.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Загорського О.О.

суддів - Фащевська Н. Є., Ходоровський М. В.,

секретар судового засідання - Панькевич Т.І.

за участі - представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" -

Диби Ігоря Романовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2016 року і на додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" про повернення строкового банківського вкладу та нарахованих відсотків,

ВСТАНОВИЛА:

15.06.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 28.11.2012 року між сторонами був укладений договір №133944-840/2012 банківського вкладу фізичної особи «Фідо-Капітал» в сумі 40000,00 доларів США, строком дії вкладу до 28.08.2013 року, процентна ставка по договору складає 9% річних.

Відповідно до п.2.2.4 Договору, вкладник має право вимагати дострокового розірвання договору у порядку та з виплатою процентів згідно з умовами договору.

28.11.2012 року сторони уклали Додаткову Угоду №1 до Договору №133944-840/2012, якою внесли зміни в п. 4.5 Договору, за яким при достроковому розірванні Договору за ініціативою вкладника до 31.01.2013 року включно проценти за весь строк перебування вкладу на рахунку перераховуються за ставкою, що складає 100 відсотків від діючої ставки нарахування, що зазначена в п.1.4 Договору.

23.04.2013 року позивач забажав зняти грошові кошти з депозитного рахунку про що подав Банку свою письмову заяву. Однак, позивачу було відмовлено у зв'язку з тим, що він свої грошові кошти отримав 04.12.2012 року в повному обсязі та з нарахованими відсотками. Вважає, що дані обставини не відповідають дійсності, а тому просить стягнути із банку вказану суму депозиту.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.06.2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково і стягнуто із ПАТ "ФІДОБАНК" на користь ОСОБА_1 строковий банківський вклад - 40000 (сорок тисяч) доларів США, що еквівалентно 995 920 (дев'ятсот дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот двадцять) грн., а також нараховані відсотки у сумі 6058,97 доларів США, що еквівалентно 150856 (сто п'ятдесят тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн. 23 коп.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.09.2016 року доповнено резолютивну частину рішення від 23.06.2016 року висновком наступного змісту: " У решті позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "ФІДОБАНК" про повернення строкового банківського вкладу та нарахованих відсотків, відмовити.

В апеляційній скарзі ПАТ "ФІДОБАНК" просить скасувати рішення суду першої інстанції та додаткове рішення, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, невірне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Вказує, що товариство не отримувало процесуальні документи, оскільки вони надсилалися на невірну адресу.

Зазначає, що банк повністю виконав взяті на себе зобов'язання за депозитним договором та повернув позивачу всю суму депозиту, а суд першої інстанції не надав належної правової оцінки висновку експерта згідно якого підпис в заяві на видачу 38200 доларів США належить ОСОБА_1

Що суд першої інстанції не врахував покази свідка ОСОБА_4, яка вказала, що в грудні 2012 року заповнювала ОСОБА_1 заяву на видачу готівки, яку підписав особисто ОСОБА_1 та в подальшому звернувся до каси банку з метою отримання ним суми депозитного вкладу.

В судовому засіданні представник ПАТ "ФІДОБАНК" апеляційну скаргу підтримав і навів доводи аналогічні викладеним в скарзі, просив справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначив, що суд послався на копії висновків експертиз, а не на їх оригінали.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, апеляційну скаргу заперечив і вказав, що банк не заявляв клопотань про проведення додаткових експертиз в рамках кримінального провадження.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що доказами у справі підтверджується факт не отримання ОСОБА_1 коштів за депозитним вкладом і відповідачем не представлено доказів в підтвердження протилежного.

З таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погоджується оскільки він достатньо вмотивований і грунтується на матеріалах справи.

Судом встановлено, що 28.11.2012 року ОСОБА_1 та ПАТ "ФІДОБАНК", уклали договір №133944-840/2012 банківського вкладу фізичної особи «Фідо-Капітал» і ОСОБА_1 передав на депозитний рахунок НОМЕР_1, а ПАТ "ФІДОБАНК" прийняло - 40000,00 доларів США, строком на 09 місяців - по 28.08.2013 року (а.с. 3-4 т.1).

ОСОБА_1 вніс 40000 доларів США, що еквівалентно 319720 гривень на рахунок ПАТ «ФІДОБАНК» - квитанція №163203314 від 28.12.2012 року (а.с. 5).

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що за користування вкладом Банк нараховує та сплачує Вкладнику проценти із розрахунку 09 % річних.

28.11.2012 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №133944-840/2012 , якою сторони внесли зміни в п. 4.5 Договору, за яким при достроковому розірванні Договору за ініціативою вкладника до 31.01.2013 року включно проценти за весь строк перебування вкладу на рахунку перераховуються за ставкою, що складає 100 відсотків від діючої ставки нарахування, що зазначена в п.1.4 Договору (а.с. 4 т.1).

Відповідно до п.2.2.4 Договору, вкладник має право вимагати дострокового розірвання договору у порядку та з виплатою процентів згідно з умовами п.4.5 Договору.

23.04.2013 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із претензією про дострокове повернення банківського вкладу із нарахованими відсотками (а.с. 6 т.1).

Листом №10-4/2434 ПАТ "ФІДОБАНК" повідомляє, що спірний депозит був отриманий ОСОБА_1 - 04.12.2012 року у повному розмірі (а.с. 6 т.1).

Згідно Висновку за результатами розгляду матеріалів службового розслідування щодо перевірки «Центрального» відділення ПУАТ «ФІДОБАНК» в м. Тернопіль, в період з 22.04.2013 року по 24.04.2013 року, проведено службову перевірку первинних касових документів по депозитним рахункам вкладників зазначеного відділення. Під час перевірки виявлено факти грубого порушення касової дисципліни працівниками «Центрального» відділення ПУАТ «ФІДОБАНК» в м. Тернопіль: провідним фахівцем з операційного обслуговування ОСОБА_4, фахівцем з розрахунково- касового обслуговування ОСОБА_5 (теперішнім - провідним фахівцем операційного обслуговування), за участю колишнього начальника даного відділення ОСОБА_6 (звільнений за згодою сторін 04.01.2013 року).

ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 заперечують дострокове розірвання депозитів, отримання коштів та підписування будь-яких видаткових касових документів.

Фахівець з розрахунково-касового обслуговування ОСОБА_9 пояснила, що вона не знає кому були видані кошти, вкладнику чи іншій особі, оскільки кошти видавались в присутності начальника відділення - ОСОБА_6 і ідентифікація особи по паспорту не проводилась.

За результатами розслідування встановлено грубе порушення "Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні".

Згідно висновку експерта №1-756/13 від 24.07.2013 р. наданого НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області, підписи у графах:

«Вкладник», «ОСОБА_1.» та «Підпис та» Договору №133944-840/2012 банківського вкладу фізичної особи «Фідо-Капітал»;

у графі «ОСОБА_1.» додаткової угоди №1 до договору №133944-840/2012 банківського вкладу фізичної особи «Фідо-Капітал»;

у графі «Підпис платника» заяви на переказ готівки №163203314 від 28 листопада 2012 року;

у графі «Підпис отримувача» заяви на видачу готівки №163540867 від 04 грудня 2012 року.

Виконанні ОСОБА_1, а підпис у графі «Підпис отримувача» заяви на видачу готівки №164297795 від 20.12.2012 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Відповідно висновку експерта №1-896/13 від 21.08.2013 р. наданого НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області, у заявах на видачу готівки:

№164297795 від 20.12.2012 року;

№163560229 від 04.12. 2012 року;

№163540867 від 04.12.2012 року,

в рядку «Підпис отримувача», спочатку був виконаний підпис, а потім друкований текст; у заяві на видачу готівки №163485618 від 03.12.2012 року, в рядку «Підпис отримувача» спочатку було внесено друкований текст, а потім виконано підпис.

Згідно обвинувального акта у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4, 04.12.2012 року за відсутності клієнта банку ОСОБА_1 з заяви на якій стояв підпис ОСОБА_1, шляхом відрізання верхнього тексту заяви, підготовила та роздрукувала заяву на видачу ОСОБА_1 готівки № 163540867 на суму 38200 доларів США, після чого передала її невстановленим працівникам банку, які за відсутності ОСОБА_1 отримали і привласнили 38200 доларів США.

20.12.2012 року за відсутності ОСОБА_1, ОСОБА_4 роздрукувала заяву на видачу ОСОБА_1 готівки №164297795 на суму 1800 доларів США, після чого виконала замість ОСОБА_1 підпис та надала заяву невстановленим працівникам банку, які із каси банку отримали і привласнили разом з ОСОБА_4 вказані кошти.

Аналогічні дії ОСОБА_4 вчинила і щодо інших клієнтів банку - ОСОБА_7, ОСОБА_8. (а.с. 10-16)

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1058 Цивільного Кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплатити вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ч. 1 ст. 1060 Цивільного Кодексу України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу, відповідно до ч.2 ст.1060 ЦК України, незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно ч.3 ст.1060 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

Враховуючи вказане, докази наявні в матеріалах справи, колегія суддів приходить до переконання що суд першої інстанції вірно визначив характер правовідносин що виникли між сторонами і дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Колегією суддів критично оцінюються доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки висновку експерта згідно якого підпис в заяві на видачу 38200 доларів США належить ОСОБА_1 з наступних підстав:

згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4, 04.12.2012 року за відсутності клієнта банку ОСОБА_1 з заяви на якій стояв підпис ОСОБА_1, шляхом відрізання верхнього тексту заяви, підготовила та роздрукувала заяву на видачу ОСОБА_1 готівки № 163540867 на суму 38200 доларів США, після чого передала її невстановленим працівникам банку, які за відсутності ОСОБА_1 отримали і привласнили 38200 доларів США;

відповідно висновку експерта №1-896/13 від 21.08.2013 року у заявах на видачу готівки №163540867 від 04.12.2012 року, в рядку «Підпис отримувача», спочатку був виконаний підпис, а потім друкований текст;

відомості вказані в обвинувальному акті і висновки експертів представником банку не спростовано.

Критично оцінюються і доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не врахував покази свідка ОСОБА_4, яка в суді першої інстанції вказала, що в грудні 2012 року заповнювала ОСОБА_1 заяву на видачу готівки, яку підписав особисто ОСОБА_1 та в подальшому звернувся до каси банку з метою отримання ним суми депозитного вкладу, оскільки такі покази спростовуються як висновками експертів, обвинувальним актом щодо ОСОБА_4 так і висновком службового розслідування банку (а.с. 7-8), згідно якого самим же банком встановлено факти грубого порушення касової дисципліни працівниками «Центрального» відділення ПУАТ «ФІДОБАНК» в м. Тернопіль: провідним фахівцем з операційного обслуговування ОСОБА_4, фахівцем з розрахункове касового обслуговування ОСОБА_5

Колегія суддів критично оцінює доводи представника банку, що суд послався на копії висновків експертиз, а не на їх оригінали, оскільки в матеріалах справи знаходиться завірена належним чином копія висновку експерта №1-896/13 від 21.08.2013 року (а.с. 128-135) направлена на запит суду (а.с. 124,127).

В п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10.02.2010 року вказано, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України саме апелянт повинен довести належними доказами обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, що ним зроблено не було.

У відповідності до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вказане, матеріали справи, подані докази, колегія суддів приходить до переконання, що рішення постановлено у відповідності до чинних норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2016 року і додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді