Ухвала суду № 66407198, 04.05.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/14788/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/789/214/17 Доповідач - Костів О.З.Категорія - 57

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Костіва О.З.

суддів - Кузьма Р. М., Сташків Б. І.,

при секретарі - Романюк Х.Ю.

за участю апелянта - ОСОБА_1,

представника апелянта - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 грудня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Укрветсанзавод» про поновлення на роботі та стягнення заподіяної моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовом до ДП «Укрветсанзавод» про поновлення на роботі та стягнення заподіяної моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимоги позивач посилався на те, що 27 червня 2013 року його незаконно звільнено з роботи за ст.38 КЗпП України, начебто за власним бажанням, що виражалося у складеній заяві про звільнення з роботи, датованій 26 квітня 2013 року. Позивач зазначав, що при прийнятті його на роботу керівником Тернопільської філії ДП «Укрветсанзавод» в порядку переведення з ДП «Тернопільський ветсанзавод» в березні 2013 року, одночасно від нього було відібрано заяву про звільнення з роботи «за власним бажанням». Однак, дати звільнення зазначено не було, а відтак ніяких заяв про звільнення з роботи 26 червня 2013 року він на ім'я виконуючого обовязків керівника ДП «Укрветсанзавод» не подавав, а відомості щодо дати складання заяви (рукописний текст) писалися не ним, а іншою особою. Тобто, жодного волевиявлення на звільнення з роботи за власним бажанням 26 червня 2013 року він не висловлював і взагалі дізнався про звільнення випадково, в січні 2015 року. Незаконним звільненням було принижено його честь та гідність та заподіяно глибоких моральної страждань, які він оцінює в 50000 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 подав на вказане рішення апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Зазначає, що судом першої інстанції помилково визнано висновок експертизи обґрунтованим та порушено право позивача на дослідження доказів, відмовивши в задоволенні клопотання позивача на проведення повторної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів. Крім цього, суд дійшов до помилкового висновку про те, що у зв'язку з ліквідацією Державного концерну «Укрветсанзавод» контракт від 21 листопада 2011 pоку, наданий позивачем до позовної заяви, припинив свою дію з ліквідацією концерну. Просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні апелянт та його представник - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Крім цього, представник відповідача - Перехристюк А.І. надіслала апеляційному суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника та заперечення проти апеляційної скарги, в якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянта та його представника, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що власником його було примушено до звільнення за власним бажанням з посади керівника Тернопільської філії ДП «Укрветсанзавод» 27 червня 2013 року, а також, що при прийнятті його на роботу керівником Тернопільської філії ДП «Укрветсанзавод» в порядку переведення з ДП «Тернопільський ветсанзавод» в березні 2013 року одночасно від нього було відібрано заяву про звільнення з роботи.

З таким висновком колегія суддів погоджується.

Судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2012 №1147 «Деякі питання вдосконалення роботи підприємств, діяльність яких пов'язана з утилізацією та переробкою відходів тваринного походження, неякісних харчових продуктів та продовольчої сировини» Державний концерн «Укрветсанзавод» було ліквідовано.

Згідно з п.3 Постанови наказом Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 17 грудня 2012 №446 «Про утворення державного підприємства «Укрветсанзавод» було утворено державне підприємство «Укрветсанзавод».

На підставі п.3 Постанови та наказу Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 17 грудня 2012 №447 «Про реорганізацію державних підприємств» до державного підприємства «Укрветсанзавод» шляхом реорганізації було приєднано Державне підприємство «Тернопільський державний завод по виробництву м'ясо-кісткового борошна Ветсанзавод», згідно з додатком 1 до наказу Держветфітослужби від 17 грудня 2012 року № 447.

Згідно наказу державного підприємства «Укрветсанзавод» від 18 березня 2013 року №15-К/13 «Про прийняття на роботу ОСОБА_1.» позивача у порядку переведення з державного підприємства «Тернопільський державний завод по виробництву м'ясо-кісткового борошна Ветсанзавод» прийнято на посаду директора Тернопільського філіалу державного підприємства «Укрветсанзавод». Підставою для прийняття була власноручно написана заява позивача від 13 березня 2013 року.

У зв'язку з ліквідацією Державного концерну «Укрветсанзавод», роботодавця за контрактом з директором державного підприємства «Тернопільський державний завод по виробництву м'ясо-кісткового борошна «Ветсанзавод» від 21 листопада 2011 pоку, контракт, наданий позивачем до позовної заяви, припинив свою дію з ліквідацією концерну і не застосовується до його трудових відносин з Державним підприємством «Укрветсанзавод». Тобто, з березня 2013 року ОСОБА_1 працював директором Тернопільської філії ДП «Укрветсанзавод» за безстроковим трудовим договором.

Жодних належних та допустимих доказів в спростування вказаних обставин апелянотом не представлено.

Наказом державного підприємства «Укрветсанзавод» від 27 червня 2013 року №51-К/13 «Про припинення трудового договору ОСОБА_1.» позивача було звільнено за власним бажанням за ст.38 КЗпП України. Підставою для звільнення була власноручно написана заява позивача від 26 червня 2013 року.

В судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції позивач та його представник зазначили, що при прийнятті його на роботу керівником Тернопільської філії ДП «Укрветсанзавод» в порядку переведення з ДП «Тернопільський ветсанзавод» в березні 2013 року, одночасно від нього було відібрано заяву про звільнення з роботи з написанням позивачем власноручно «за власним бажанням», однак без зазначення дати звільнення, а відтак ніяких заяв про звільнення з роботи 26 червня 2013 року він на ім'я виконуючого обов'язків керівника ДП «Укрветсанзавод» не подавав, а відомості щодо дати складання заяви (рукописний текст) писалися не позивачем, тобто жодного волевиявлення на звільнення з роботи за власним бажанням 26 червня 2013 року ОСОБА_1 не висловлював і взагалі дізнався про звільнення випадково, в січні 2015 року.

За клопотанням позивача, з метою встановлення фактів черговості виконання рукописної частини тексту заяви про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 27 червня 2013 року за його заявою від 26 червня 2013 року, та взагалі встановлення факту, чи ОСОБА_1 складалася заява про звільнення з роботи від 26 червня 2013 року, судом призначалася судова експертиза, виконання якої було доручено експертам Тернопільського відділення КНДІСЕ.

Висновком експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ від 10 червня 2016 року за №212\213\15-22, за результатами проведення судової почеркознавчої та судової технічної експертиз було встановлено, що ознак того, що рукописний текст заяви в частині дати 27 червня 20013 року, з якої ОСОБА_1 було звільнено з роботи, виконано пізніше ніж решту рукописного тексту документу, не виявлено. (питання №3). Також експерт встановив, що всю рукописну частину тексту заяви про звільнення ОСОБА_1 з роботи виконано однією особою. (Запитання №4-5). При цьому підпис у графі «з наказом ознайомлений ОСОБА_1.» наказу №51 від 27 червня 2013 року, виконано саме ОСОБА_1 (запитання №6).

Крім того, щодо поставлених судом першої інстанції питань про черговість виконання рукописної частини заяви про звільнення ОСОБА_1 з роботи від 26 червня 2013 року та чи одночасно виконано весь рукописний текст в згадуваній заяві, то хоча у висновку експерт зазначив про відсутність на відділенні необхідного обладнання, однак як зазначив у висновку та будучи допитаним в судовому засіданні - традиційними методами технічною дослідження документів, не було виявлено ознак, які б свідчили про виконання різних фрагментів рукописного тексту із значним розривом в часі (іншого відтінку барвної речовини, іншого пишучого пристрою, тощо).

Відповідно до ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що у справах про звільнення за ст.38 КЗпП суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації. Якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не був розірваний і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не подав жодних заяв до відповідних правоохоронних органів про вжиття відповідних заходів до конкретних осіб, які примусили всупереч його волі написати заяву про звільнення з роботи.

Жодними належними та допустимими доказами позивач не довів примус власником до його звільнення за власним бажанням з посади керівника Тернопільської філії ДП «Укрветсанзавод» 27 червня 2013 року, як і не довів тієї обставини, що при прийнятті його на роботу керівником Тернопільської філії ДП «Укрветсанзавод» в порядку переведення з ДП «Тернопільський ветсанзавод» в березні 2013 року, одночасно від нього було відібрано заяву про звільнення з роботи з написанням позивачем власноручно «за власним бажанням», однак без зазначення дати звільнення, а відтак ніяких заяв про звільнення з роботи 26 червня 2013 року він на ім'я виконуючого обов'язків керівника ДП «Укрветсанзавод» не подавав, а відомості щодо дати складання заяви (рукописний текст) писалися не позивачем, тобто жодного волевиявлення на звільнення з роботи за власним бажанням 26 червня 2013 року ОСОБА_1 не висловлював; також позивач не довів заподіяння йому моральної шкоди начебто незаконним звільненням.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, що привело до неправильного застосування норм матеріального права, оскільки згідно висновку експерта ознак того, що рукописний текст заяви в частині дати 27 червня 2013 року, з якої ОСОБА_1 було звільнено з роботи, виконано пізніше, ніж решту рукописного тексту документу, не виявлено. Також експерт встановив, що всю рукописну частину тексту заяви про звільнення ОСОБА_1 з роботи виконано однією особою. При цьому підпис у графі «з наказом ознайомлений ОСОБА_1.» наказу №51 від 27 червня 2013 року, виконано саме ОСОБА_1 Крім того, традиційними методами технічною дослідження документів, не було виявлено ознак, які б свідчили про виконання різних фрагментів рукописного тексту із значним розривом в часі (іншого відтінку барвної речовини, іншого пишучого пристрою, тощо).

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Однак, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 ЦПК України.

Колегія суддів не приймає до уваги посиданння апелянта на те, що наявний в матеріалах справи висновок експерта необґрунтований, суперечить іншим матеріалам справи та викликає сумніви в його правильності, оскільки він містить докладний опис проведеного експертом дослідження, належно мотивований та науково обґрунтований, виконаний кваліфікованим спеціалістом у відповідності до Закону України «Про судову експертизу» №4038-ХІІ від 25 лютого 1994 року та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертиних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08 жовтня 1998 року. На поставлені судом питання 3-6 судовим експертом надано чіткі і зрозумілі відповіді, а щодо першого та другого запитань щодо давності виконання підписів та рукописного тексту, то хоча у висновку експерт зазначив про відсутність на відділенні необхідного обладнання, однак, як зазначив у висновку та будучи допитаним в суді першої інстанції, традиційними методами технічного дослідження документів не було виявлено ознак, які б свідчили про виконання різних фрагментів рукописного тексту із значним розривом у часі.

Таким чином, оцінивши вказаний висновок за правилами ст.212 ЦПК України суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність даного висновку експерта чи суперечливість його іншим матеріалам справи, а тому він є належним та допустимим доказом у справі. В зв"язку із цим судом вірно відмовлено в задоволенні клопотання позивача про призначення по справі повторної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи.

Також в суду першої інстанції не було достатніх підстав для задоволення клопотання позивача про повторний допит свідка ОСОБА_4

Згідно з вимогами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст.ст.57, 58 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування,

Згідно ч.3 ст.212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в задоволенню позову, судом першої інстанції надано вірну оцінку обставинам справи, позивачем суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог по суті заявленого позову.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.З. Костів