Ухвала суду № 66405070, 10.05.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/9997/16-ц

У Х В А Л А

10 травня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого-судді: Мацунича М.В.,

суддів: Кожух О.А., Кондора Р.Ю.

з участю секретаря: Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якого діє ОСОБА_2 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 10 лютого 2017 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визнання права власності,

встановила:

ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_3 в якому просить: 1) розподілити між ним та відповідачкою спільне майно подружжя автомобіль марки «Volkswagen Transporter», 2005 рок випуску, визнавши за кожним з них по 1/2 його частки; визнати за ним право особистої приватної власності на автомобіль з обовязком виплатити відповідачці вартість 1/2 частки його дійсної вартості. До позовної заяви позивачем додано заяву про забезпечення позову в якій (після уточнення такої) просив вжити заходи забезпечення позову шляхом: 1) накладення арешту на спірний автомобіль; 2) оголошення спірного автомобіля в розшук; 3) передання автомобіля позивачу на відповідальне зберігання по акту опису, з попередженням його про кримінальну відповідальність та без права експлуатації вказаного транспортного засобу.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 10.02.2017 року заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, задоволено частково. Накладено арешт на автомобіль марки «Volkswagen Transporter», 2005 рок випуску, кузов №WV1ZZZ7HZ5H095515. У задоволенні решти вимог заяви, відмовлено.

Представник позивача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати дану ухвалу в частині відмови в задоволенні решти вимог заяви та постановити у цій частині нову ухвалу про повне задоволення заяви про забезпечення позову. Зокрема посилається на те, що суд необґрунтовано відмовив у вжитті заходів забезпечення позову шляхом оголошення автомобіля в розшук та передачу його на зберігання позивачу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Частиною 3 ст. 151 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві та знаходяться у нього або в інших осіб.

За таких обставин суд обґрунтовано вжив заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний автомобіль.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відмови в інших вимогах заяви про забезпечення позову через необґрунтованість з наступних підстав.

Так, з прохальної частини позовної заяви слідує, що однією з позовних вимог ОСОБА_1 є визнання за ним права одноособової власності на автомобіль з виплатою ОСОБА_3 вартості його 1/2 частини.

Тобто, вимога заяви про забезпечення позову щодо передачі автомобіля позивачу на відповідальне зберігання є фактично вирішенням по суті вищезазначеної позовної вимоги, що не допускається.

Стосовно оголошення автомобіля в розшук, слід зазначити, що розшук автомобіля (в цивільному провадженні) може здійснюватися в порядку передбаченому ст. 36 ЗУ «Про виконавче провадження». З даної норми слідує, що розшук автомобіля є одним із заходів примусового виконання рішення, який здійснюється виконавцем з метою виявлення майна боржника на яке може бути звернуто стягнення, а не видом забезпечення позову. Тобто, вжиття заходів забезпечення позову шляхом оголошення автомобіля в розшук не виявляється можливим.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував процесуальний закон та дотримався процедури розгляду справи, що у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення ухвали суду першої інстанції без зміни.

Виходячи з наведеного та керуючись вимогами статтей 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені якого діє ОСОБА_2, відхилити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 10 лютого 2017 року про забезпечення позову, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач

Судді