Постанова № 66404000, 05.05.2017, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2082/16-а

ЄУН 226/2082/16-а

Провадження № 2-а/226/10/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2017 року м.Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Петуніна І.В.,

за участю секретаря Альберті О.В.

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Юріної Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Мирноград Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахування та виплати недоотриманої допомоги при народженні дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахування та виплати недоотриманої допомоги при народженні дитини, в обґрунтування якого зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року в неї народився син ОСОБА_3, у зв'язку з чим з листопада 2013 року їй виплачувалась допомога при народженні дитини, яка була фактично припинена через нездійснення УСЗН за місцем отримання такої допомоги, своїх повноважень на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення». У зв'язку з тимчасовою окупацією міста Донецьк, де вона разом з сім'єю мешкала, позивач вимушена була виїхати на проживання до м.Мирноград Донецької області та 29.06.2016 року Управлінням соціального захисту населення Мирноградської міської ради (далі Управління) була взята на облік як внутрішньо переміщена особа. 02 липня 2016 року позивач звернулась до Управління з заявою про поновлення виплати допомоги при народженні дитини. З повідомлення відповідача від 03 серпня 2016 року їй стало відомо, що у виплаті допомоги при народженні дитини їй було відмовлено з підстави пропущення строків звернення за поновленням такої виплати на підставі п.13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, відповідно до якого, виплата допомоги при народженні дитини поновлюється у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною, звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати до органу, що призначив державну допомогу з письмовою заявою. Вважає, що вона звернулась за виплатою державної допомоги у строк, але перестала отримувати таку допомогу не зі своєї вини, оскільки загальновідомим є факт, що з 2014 року на Сході країни ведуться бойові дії, у зв'язку з чим всі державні органи припинили здійснення діяльності на непідконтрольній Україні території, до якої входить і м.Донецьк. Крім того, вважає, що ч.9 ст.11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» містить вичерпний перелік підстав, з яких виплата допомоги при народженні дитини може бути припинена, і проведення антитерористичної операції на території м.Донецьк та Донецької області не може бути підставою для припинення їй такої виплати. Просила суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити нарахування і виплату недоотриманої допомоги при народженні дитини.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 на задоволенні позовних вимог наполягала.

Представник відповідача Юріна Г.В. надала суду заяву де вказала, що позовні вимоги позивача не визнає. Позивач, 01.07.2016 року дійсно звернулась до управління із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, відповідно до п.12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми від 27.12.2001 року № 1751, відповідно до якого допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. 03.08.2016 року Управлінням винесено рішення про відмову позивачу у виплаті даної допомоги. При розгляді документів, наданих для отримання відповідної допомоги, встановлено, зо ОСОБА_1 є тимчасово переміщеною особою, яка фактично без реєстрації мешкає у м.Мирноград (згідно з довідкою про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи від 29.06.2016 року № 1455024500) На підстави цього Управлінням був здійснений запит до Донецького обласного центру з нарахування та здійснення соціальних виплат щодо надання електронної особової справи позивача як отримувача соціальних виплат. Згідно з відповіддю, ОСОБА_1 станом на 01.06.2016 року як отримувач соціальних виплат не перебуває взагалі. Вважає рішення Управління від 03.08.2016 року обґрунтованим і законним. Просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року у позивача в м.Донецьку народився син ОСОБА_3 (а.с. 10).

З 29.06.2016 року позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на обліку в УСЗН Мирноградської міської ради як внутрішньо переміщена особа. Фактичною адресою місця її проживання/перебування у довідці зазначено: АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Згідно з рішенням відповідача від 03.08.2016 р., позивачу відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини у зв'язку з тим, що звернення за поновленням допомоги надійшло пізніше, ніж через 12 календарних місяців після припинення виплати допомоги, про що її було повідомлено 05.08.2016 року за № 08/3180-і (а.с. 33, 34).

З інформації наданої Головним управлінням ДФС у Донецькій області, підтвердженої відповіддю ТВБВ № 10004/0218 філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» вбачається, що у період з жовтня до грудня 2014 року включно, а саме 10.10.2014 року та 12.11.2014 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 від УСЗН Покровської міської ради отримала допомогу 2025 грн. у вигляді соціальних виплат. (а.с. 51, 52, 61).

Згідно з інформацією УСЗН Покровської міської ради, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно перебувала на обліку та отримувала допомогу по народженню дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка була припинена з 01.12.2014 року у зв'язку зі зміною фактичного місця проживання (а.с. 63).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014р. № 875/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014р. «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014р. «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях».

За змістом п.п.2) п.3 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014р. «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», Кабінет Міністрів України у тижневий строк вживає заходи щодо припинення на окремих територіях у районі проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях діяльності державних підприємств, установ та організацій, їх філій (відділень), представництв; евакуації працівників (за їх згодою); вивезення в разі можливості майна та документації; переведення державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування з окремих територій у районі проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях на роботу в іншу місцевість.

Згідно з Переліком населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затвердженого розпорядженням КМУ від 07.11.2014р. № 1085-р., м.Донецьк входить до зазначеного переліку.

В силу вимог ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства», з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та іншими законами України. Зокрема, допомога при народженні дитини є видом державної допомоги сім'ям з дітьми, закріпленим у ст. 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Відповідно до ч.9 ст.11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: - позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; - відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; - тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; - припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; - нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; - у разі виникнення інших обставин.

Рішенням КСУ № 3-рп/2016 від 08.06.2016 р., визнаний неконституційним абз.7 ч.9 ст.11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Одночасно, відповідно до п.п.54, 55 Порядку, у разі зміни місця проживання одержувача державної допомоги сім'ям з дітьми виплата її продовжується органом соціального захисту населення за новим місцем проживання або відбування покарання з місяця звернення. Допомога, яка не отримана вчасно внаслідок невиконання її отримувачами умов, визначених цим Порядком, виплачується за минулий з моменту призначення час, але не більш як за шість місяців з місяця звернення за її одержанням, крім випадків, визначених у абзаці десятому пункту 35 цього Порядку. Призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім'ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень. При цьому виплата здійснюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на день її призначення.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, вини позивача в неотриманні допомоги по народженні дитини, немає.

Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08.11.2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд не погоджується з запереченнями відповідача і вважає, що відповідач не довів правомірності свого рішення та законності підстав у відмові в поновленні виплат державної допомоги при народженні дитини.

Враховуючи, що відповідно до ст.1 Конституції України, Україна є соціальною державою та повинна забезпечувати соціальний захист своїх громадян, а також те, що соціальна виплата була припинена не з вини позивача, суд вважає, що відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу недоотриману нею допомогу по народженню дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, дійшовши до висновку про задоволення позовних вимог частково, суд, з урахуванням вимог статті 11 КАС України, з метою повного захисту законних прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог. А саме, переслідуючи мету повного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати неправомірним і скасувати рішення УСЗН Мирноградської міської ради від 03.08.2016 року про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини.

На підставі ст.ст. 3, 46 Конституції, ст. 7 Сімейного Кодексу України, ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.10, 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», керуючись ст.ст. 6, 7, 11, 17-19, 71, 99, 159, 161, 162 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахування та виплати недоотриманої допомоги при народженні дитини задовольнити.

Визнати протиправними дії щодо відмови Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради Донецької області у призначенні і виплаті ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини.

Рішення Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради Донецької області від 03.08.2016 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини - визнати неправомірним і скасувати.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради Донецької області призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, допомоги при народженні дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 з 01.12.2014 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 640 (шістсот сорок) грн.

Постанова може бути оскаржена сторонами та іншими особами, які брали участь у справі, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І.В.Петунін