Рішення № 66402798, 30.03.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11821/15-ц

провадження № 2/753/225/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Заболотній Л.Г.

розглянувши відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ТОВ Фірма „Компас" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ТОВ Фірма „Компас" про визнання дій та рішень незаконними, зобов'язання не вчиняти дії, стягнення оплачених платежів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за користування житлово-комунальними послугами. В ході розгляду справи відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом до позивача про визнання дій та рішень незаконними, зобов'язання не вчиняти дії, стягнення оплачених платежів.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ Фірма „Компас" Сідлецький В.Д. первісний позов підтримав, просив його задовольнити, зустрічний позов не визнав, пояснивши, що позивач є експлуатуючою організацією житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі наказу ТОВ „Фірма „ДЕВЕЛОПЕР", а відповідач є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідачу неодноразово пропонувалось укласти з позивачем договір про участь в утриманні будинку і прибудинкової території, однак ОСОБА_2 ухиляється від його укладення. З жовтня 2013 року по травень 2015 року, відповідач, отримуючи житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, холодного і гарячого водопостачання та водовідведення, а також з утримання будинку, споруд і прибудинкової території, не сплачує позивачу їх вартості, в результаті чого виникла заборгованість, що складає на 1.02.2016 року 17 557 грн. 73 коп., які просить стягнути у судовому порядку разом з судовими витратами по сплаті судового збору. В задоволенні зустрічного позову просить відмовити, оскільки його вимоги є безпідставними та не обґрунтованими.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні первісний позов не визнав, зустрічний позов підтримав, просив його задовольнити, пояснивши, що він є власником двох квартир: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3. На адресу обох квартир надходять розрахункові квитанції про сплату житлово-комунальних послуг від позивача. Однак відповідач вважає, що ТОВ Фірма „Компас" не є балансоутримувачем будинку, або його управителем, або виконавцем послуг, тому і не вправі вимагати оплати житлово-комунальних послуг. Крім того, такі послуги надаються виключно на підставі укладеного договору між суб'єктами надання та споживання послуг, позивач та відповідач між собою такого договору не укладали. Більше того, позивач, який законом зобов'язаний запропонувати відповідачу підписати типовий договір, жодного разу не звертався до нього з такою пропозицією. І навпаки відповідач неодноразово звертався до позивача про надання неякісних комунальних послуг. В матеріалах справи міститься наданий позивачем наказ №54 від 5.04.2012 року, за яким невідоме ТОВ „Фірма „Девелопер" затверджує ТОВ Фірма „Компас" організацією, яка експлуатує житловий будинок АДРЕСА_1, при цьому передає з балансу ТОВ „Фірма „Девелопер" позивачу вказаний житловий будинок для подальшого його обслуговування та утримання. Відповідач вважає, що ТОВ „Фірма „Девелопер" не наділена повноваженнями визначати та затверджувати ТОВ Фірма „Компас" експлуатуючою організацією, при цьому позивач так і не надав розподільчого балансу свого товариства, на який був переданий цей будинок. Крім того, згідно п.3, ст.10 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" підлягають ліцензуванню певні види господарської діяльності у сфері житлово-комунальних послуг. Підпунктами 28 і 29, п.1, ст.7 Закону України „Про ліцензування видів господарської діяльності" встановлено, що ліцензуванню підлягають централізоване водопостачання та водовідведення, а також виробництво та транспортування теплової енергії. Як стало відомо відповідачу зі слів представника позивача такої ліцензії у позивача немає, тому і підстав для стягнення спожитих теплової енергії, водопостачання та водовідведення теж немає. Також позивач зобов'язаний надати відповідачу всю необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, тощо. На неодноразові вимоги ОСОБА_2 ТОВ Фірма „Компас" не реагує, а тому у відповідача відсутній обов'язок вносити плату за ці послуги. За таких обставин просить визнати дії ТОВ Фірма „Компас" по нарахуванню плати за опалення його обох квартир незаконними, зобов'язати товариство не нараховувати оплату за опалення у вказаних квартирах та стягнути з позивача на користь відповідача вже сплачені суми за опалення в обох квартирах. Крім того, вже в період розгляду даної цивільної справи ТОВ Фірма „Компас" відключила від мережі електропостачання квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_3, тому просить визнати такі дії незаконними, заборонити позивачу вчиняти аналогічні дії щодо його власних квартир та зобов'язати позивача своєчасно здійснювати перерахунок заборгованості ОСОБА_2 за спожиту електроенергію і надсилати квитанції-рахунки за місцем його проживання.

Заслухавши думки представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов не підлягає задоволенню, а зустрічний позов необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів сторонами по справі встановив наступні факти та правовідносини.

Як встановлено у судовому засіданні, 22.08.1997 року Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією було видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №116494 ТОВ Фірма „Компас", ідентифікаційний код юридичної особи 25197848 (а.с.31). Як вбачається з нової редакції статуту ТОВ Фірма „Компас" предметом діяльності є управління нерухомістю (а.с.24).

За змістом ч.1, ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.162 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_2 є власником квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.5). Згідно даних довідки Ф-3 №86 від 17.06.2015 року в квартирі АДРЕСА_1 прописаних та проживаючих мешканців не зареєстровано (а.с.9).

Як наголошують п.3-5; 15, ч.1, ст.1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.

За правилами ч.6, ст.19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Оцінюючич.1, ст.1 та ч.6, ст.19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", суд вважає, що суб'єктами правовідносин у сфері житлово-комунальних послуг, крім споживача, можуть бути балансоутримувач будинку, управитель будинку, виробник послуг, виконавець послуг. При цьому балансоутримувач та управитель на підставі цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Як стверджував в судовому засіданні представник позивача ТОВ Фірма „Компас" ОСОБА_3, ТОВ Фірма „Компас" є експлуатуючою організацією житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі наказу №54 від 5.04.2012 року ТОВ „Фірма „ДЕВЕЛОПЕР", при цьому додав, що позивач не є балансоутримувачем будинку, управителем будинку, виробником послуг, виконавцем послуг.

За змістом наказу №54 від 5.04.2012 року ТОВ „Фірма „ДЕВЕЛОПЕР" затверджує ТОВ Фірма „Компас" організацією, яка експлуатує житловий будинок АДРЕСА_1, при цьому передає з балансу ТОВ „Фірма „Девелопер" позивачу вказаний житловий будинок для подальшого його обслуговування та утримання (а.с.8). Довідка Ф-3 №86 від 17.06.2015 року, яка видана щодо зареєстрованих осіб в квартирі АДРЕСА_1, зазначає, що ТОВ Фірма „Компас" є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 (а.с.9). Однак представник позивача не надав судові документи щодо знаходження на балансі позивача даного будинку, пояснивши, що ТОВ є експлуатуючою організацією, а не балансоутримувачем і з цього приводу є єдина підстава - наказ №54 від 5.04.2012 року.

Як зазначає ч.2-3, ст.19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Як вбачається з переліку вищеописаних суб'єктів у сфері житлово-комунальних послуг Закон України „Про житлово-комунальні послуги" не передбачає такої категорії її учасників як експлуатуюча організація, при цьому відсутнє визначення та перелік повноважень, передбачених законом, такої юридичної особи. Згідно розділу №5 нової редакції статуту позивача предметом діяльності ТОВ Фірма „Компас" є управління нерухомістю, а експлуатація будинків не передбачена.

Крім того, відповідно до ч.1, ст.19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як зазначає п.5, ч.3, ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності до п.3, ч.2, ст.21 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Як підтвердили сторони по справі, між ТОВ Фірма „Компас" та ОСОБА_2 договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не укладався.

Як регламентує ч.1, ст.360-7 ЦПК України Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

За змістом Постанови Верховного Суду України №6-110/12 від 10.10.2012 року водночас ч.1, ст. 19 Закону №1875-IV від 24.06.2004 року передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Статті 20, 21 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Пунктом 1, ч.3, ст.20 Закону №1875-IV від 24.06.2004 року передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п.3, ч.2, ст.21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року №529 „Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій". З аналізу змісту ч.3, ст.6, ч.1, ст.630 ЦК України, ст.19-21 Закону №1875-IV від 24.06.2004 року, постанови №529 вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч.3, ст.6, ст.627; 630 ЦК України та ст.19; 20 Закону №1875-IV від 24.06.2004 року.

Як пояснив представник позивача, відповідачу ОСОБА_2 було запропоновано укласти такий договір шляхом поміщення співробітниками ТОВ оголошення на дошці об'яв в будинку АДРЕСА_1 з проханням з'явитись до позивача для укладення договору на постачання житлово-комунальних послуг. Відповідач ОСОБА_2 заперечував наявність такої об'яви, пояснивши, що позивач мав би надати йому проект вже підготовленого типового договору, чого не було ним зроблено.

Згідно ч.3, ст.10 та ч.1, ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Таким чином, позивачем та його представником не надано доказів щодо наявності підготовленого проекту договору по квартирі відповідача і врученню йому для підписання, а також відповідності запропонованого товариством договору на надання житлово-комунальних послуг типовому договору, у той час як встановлення цього факту є реалізацією зазначених матеріальних норм права.

Аналізуючи докази в їх сукупності, суд вважає, що оскільки судові не надано доказів щодо наявності повноважень у позивача на отримання від відповідача оплати за житлово-комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1, а також підготовки з боку позивача договору про участь у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території відповідно до типового договору та ухилення відповідача від його підписання, так як вказані відносини здійснюються виключно на договірних засадах, тому в задоволенні первісного позову необхідно відмовити у повному обсязі.

У відповідності до п.3, ст.10 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" певні види господарської діяльності у сфері житлово-комунальних послуг підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

За приписами п.28-29, ч.1, ст.7 Закону України „Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: централізоване водопостачання та водовідведення, крім централізованого водопостачання та водовідведення за нерегульованим тарифом; виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, крім виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом.

Як вбачається зі змісту вказаних вище норм права для постачання теплової енергії, централізованого водопостачання та водовідведення і подачі для використання споживачам будь-яка юридична особа має отримати ліцензію у встановленому законом порядку, оскільки такий вид господарської діяльності підлягає ліцензуванню. Як встановлено у судовому засіданні ТОВ Фірма „Компас" не отримувало такої ліцензії, що і підтвердив у судовому засіданні представник позивача, тому і не має права нараховувати плату за опалення відповідачу за його вказані вище дві квартири. За таких обставин зустрічний позов в цій частині підлягає задоволенню, визнавши такі дії та рішення ТОВ Фірма „Компас" неправомірними. Крім того, як похідні вимоги від задоволеної частини зустрічного позову також підлягають задоволенню, а саме: зобов'язати позивача не вчиняти дії та рішення по нарахуванню плати за опалення відповідачу щодо його квартир, які належать йому на праві власності. В решті вимог зустрічного позову необхідно відмовити, оскільки суд розглядає позови щодо захисту порушених прав особи, невизнаних або оспорюваних стороною по справі. За таких обставин суд не може на майбутнє застерегти сторону від вчинення певних дій, які вона не вчинила.

Як наголошує п.10, ч.1, ст.1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Частина 3, ст.16 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" регламентує, що комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на:

1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду;

2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами;

3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.

30.01.2017 року позивач своїм письмовим зверненням проінформував відповідача, що у зв'язку з наявністю у останнього боргу за постачання електроенергії з 1.03.2017 року його квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 будуть відключені від електромережі (а.с.95). 1.03.2017 квартири ОСОБА_2 були від'єднанні від постачання електроенергії. Вказане не заперечував і представник позивача, пояснивши, що саме співробітники ТОВ Фірма „Компас" відімкнули зазначене постачання.

Аналізуючи вказані докази по справі, суд вважає такі дії ТОВ Фірма „Компас" щодо нерухомості ОСОБА_2 є незаконними, оскільки комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, наявність боргу не є підставою для від'єднання квартир від електромережі, так як вказане не ґрунтується на договорі, який не укладався зі споживачем, та на законі, який не містить такої норми права.

Згідно ст.79; 88 ЦПК України оскільки суд відмовив у задоволенні первісного позову в повному обсязі, тому і не підлягає стягненню 1378 грн. судового збору, сплачена ТОВ Фірма „Компас" при зверненні до суду. При частковому задоволенні зустрічного позову з ТОВ Фірма „Компас" необхідно стягнути на користь держави 1920 грн. судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам (1920 грн. = 640 грн. х 3).

Керуючись ст.10, 11; 57-59; 60, 79, 88, 209; 213-215 ЦПК України, на підставі ст.67 Конституції України, ст.322 ЦК України, ст.162 ЖК України, ст.1; 10; 16; 19; 20; 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.7 Закону України „Про ліцензування видів господарської діяльності", Постанови Верховного Суду України №6-110/12 від 10.10.2012 року, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні первісного позову ТОВ Фірма „Компас" до ОСОБА_2 про стягнення 17 557 грн. 73 коп. заборгованості за житлово-комунальні послуги, 1378 грн. судового збору відмовити.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Визнати дії та рішення ТОВ Фірма „Компас" з нарахування плати за опалення квартири АДРЕСА_3 неправомірними.

Зобов'язати ТОВ Фірма „Компас" не вчиняти дії та рішення з нарахування плати за опалення квартири АДРЕСА_3.

Визнати дії та рішення ТОВ Фірма „Компас" з нарахування плати за опалення квартири АДРЕСА_1 неправомірними.

Зобов'язати ТОВ Фірма „Компас" не вчиняти дії та рішення з нарахування плати за опалення квартири АДРЕСА_1.

Визнати дії та рішення ТОВ Фірма „Компас" спрямовані на обмеження постачання електричної енергії до квартири АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_1 неправомірними.

В задоволенні частини зустрічного позову ОСОБА_2 до ТОВ Фірма „Компас" про стягнення внесених платежів по оплаті опалення квартири АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_1, заборону вчиняти дії та рішення, спрямовані на обмеження постачання електричної енергії до квартири АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_1, зобов'язання своєчасно здійснювати перерахунок заборгованості за спожиту електричну енергію та надсилання квитанцій-рахунків за спожиту електроенергію за місцем проживання ОСОБА_2, стягнення судових витрат відмовити.

Стягнути з ТОВ Фірма „Компас" на користь держави 1 920 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Суддя :