Ухвала суду № 66401240, 10.05.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/430/17 Головуючий у І інстанції Кошель Б. І.Провадження № 22-ц/780/2226/17 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В.Категорія 23 10.05.2017

УХВАЛА

Іменем України

10 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Суханова Є.М., Сушко Л.П.,

за участю секретаря : Волошина В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Київобленерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію,

у с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ПАТ «Київобленерго» звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що на підставі договору про користування електричною енергією за № 120161 від 2 січня 2002 року здійснювалось енергопостачання до квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_2, який є власником 1/2 частини вказаного будинку, не виконував зобов'язання щодо сплати за використану електроенергію, у зв'язку з чим станом на 6 січня 2013 року, згідно показників приладу обліку електричної енергії, борг за використану електроенергію склав 326,62 грн., а у період з 6 січня 2013 року по 14 травня 2015 нараховано до оплати 9 543,55 грн. Разом з цим, боржником сплачено 150 грн., а тому заборгованість становить 9 720,17 грн., яку ПАТ «Київобленерго» просило стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року вказані судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатом такого розгляду 23 лютого 2017 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення, яким позов було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Київобленерго» суму боргу за використану електроенергію в розмірі 9 720,17 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що житловий будинок № 15 по вул. Лісовій у м. Біла Церква Київської області не має юридичного поділу на окремі квартири, але фактично має окремі входи та розділений на дві різні частини, тобто між власниками встановлений певний порядок користування. Одним із співвласників частини будинку (квартира № 1) є ОСОБА_3, на ім'я якої відкрито окремий особовий рахунок для користування електричною енергією № НОМЕР_1. Власником іншої частини будинку, що фактично складає квартиру АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_2, на ім'я якого на даний час відкрито два особові рахунки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

Також установлено, що за життя дід відповідача - ОСОБА_4 в частині будинку, іменованій квартирою АДРЕСА_1, встановив два лічильника обліку електроенергії, один з яких трьохфазний прилад обліку для будівництва іншого будинку, оформивши відповідні дозволи, які не збереглися у сторін по справі.

Після його смерті право власності на вказану 1/2 частину (квартиру АДРЕСА_1) житлового будинку з частиною господарських та побутових будівель і споруд з двома оформленими особовими рахунками (двох- та трьохфазний облік) на користування електричною енергією для забезпечення потреб домоволодіння, перейшло до ОСОБА_5 В подальшому на ім'я останньої було переоформлено два особові рахунки: на однофазний лічильник згідно умов договору про користування електричною енергією № 120063 від 16 липня 2002 року та на трьохфазний лічильник - згідно договору № 120161 від 2 січня 2002 року. Дані особові рахунки до прийняття спадщини відповідачем на іншу особу не переоформлялися та не закривалися. Після смерті ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 4 грудня 2006 року, відповідач успадкував вказану 1/2 частину житлового будинку вул. Лісовій у м. Біла Церква Київської області з двома оформленими особовими рахунками на користування електричною енергією для забезпечення потреб домоволодіння, проте лише 5 травня 2015 року уклав з позивачем договір про користування електричною енергією № НОМЕР_2 по однофазному обліку, оплативши борги за його показниками.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав встановленими обставини справи щодо виникнення у відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію за вказаний позивачем період і в зазначеному розмірі та виходив із доведеності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Так, відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, статтями 24 - 27 Закону України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 року № 562.

Стаття 26 Закону України «Про електроенергетику» встановлює, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень Правил користування електричною і тепловою енергією для населення споживач несе відповідальність згідно із законодавством за прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію.

Крім того, ч. 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказав, що ним здійснюється енергопостачання квартири АДРЕСА_1 в житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі укладеного з ОСОБА_5 договору на користування електричною енергією від 16 липня 2002 року, який мав бути переукладений з відповідачем по справі. Заяв про припинення енергопостачання всього будинку чи його частини до позивача не надходило.

Заборгованість у розмірі 9 720,17 грн. виникла за результатами зняття показань з трьохфазного електролічильника, який встановлений на території домоволодіння.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є власником частини домоволодіння АДРЕСА_1 за якою закріплені вказані два особові рахунки по лічильниках № НОМЕР_2 та №200044716. Заборгованість за використану електроенергію за показниками трьохфазного лічильника по особовому рахунку № НОМЕР_3 в розмірі 9720,17 грн. утворилася в період з 6 січня 2013 року по 4 квітня 2015 року, коли власником домоволодіння вже був саме відповідач.

Отже, у вищевказаний період часу позивач надавав можливість відповідачу користуватись електроенергією і вона споживалася позивачем без письмового оформлення договірних відносин, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач має зобов'язання лише згідно особового рахунку по лічильнику по однофазному обліку, оскільки після смерті його діда особовий рахунок по трьохфазному обліку не переоформлявся на ім'я ОСОБА_5, не ґрунтуються на доказах у справі та спростовуються встановленими обставинами.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307-308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: Є.М.Суханова

Л.П. Сушко