Постанова № 664001, 17.05.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.07 р. Справа № 41/162а

м. Донецьк, вул. Артема, 157 к. 223

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Возневій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства „Харцизький трубний завод”, м. Харцизьк

до відповідача: Державної податкової інспекції в м. Харцизьку

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.04.2007 року № 0000561520/0, зобов’язання відповідача надати висновок органам Держказначейства щодо бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок позивача в сумі 13394839,00 грн.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Харцизький трубний завод”, м. Харцизьк, звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Харцизьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.04.2007 року № 0000561520/0, зобов’язання відповідача надати висновок органам Держказначейства щодо бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок позивача в сумі 13394839,00 грн.

Ухвалою від 04.05.2007 року було відкрито провадження в адміністративній справі № 41/162а та провадження у справі відбувалось за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до акту документальної невиїзної перевірки № 929/15-2-00191135 від 19.04.2007 року, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не виявлено порушень позивачем Закону України “Про ПДВ” та порядку заповнення податкових декларацій при формуванні сум податкового зобов'язання та податкового кредиту в визначенні від’ємного значення за лютий 2007 року в порядку, встановленому пп. 7.7.1 даного закону. На думку позивача, відповідач помилково пов'язує отримання бюджетного відшкодування з сумою податкового кредиту лише попереднього звітного періоду та не пов’язує її з фактичної оплатою ТМЦ контрагентам.

Позивачем зазначено, що сума ПДВ, яка була фактично сплачена постачальникам товарів у попередньому податковому періоді, склала 73245760,00 грн. Податковий кредит попереднього періоду для розрахунку суми бюджетного відшкодування, як пояснює позивач, складається з сум податкового кредиту попереднього податкового періоду та підлягає бюджетному відшкодуванню при наявності сплати постачальникам в такому попередньому податковому періоді.

Також, позивач зазначив, що згідно із Конституцією України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та відповідачу не надано право самостійно позбавляти права суб'єкта господарювання на бюджетне відшкодування, яке гарантується державою.

Відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що листом ДПА України від 12.10.2005 року № 20296/7/16-1417 за погодженням з Міністерством фінансів України роз'яснено, що при заповненні рядка 3 Розрахунку бюджетного відшкодування платник податку може врахувати суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, які фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) у такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), включаючи й суми податку, які фактично були сплачені у такому ж попередньому податковому періоді при ввезенні на митну територію України товарів (супутніх послуг). Тобто, у рядок 3 Розрахунку включаються суми податку на додану вартість за такими товарами (послугами), податковий кредит за якими виник у одному податковому періоді з оплатою.

Таким чином, на думку відповідача, не підлягає включенню до розрахунку бюджетного відшкодування сума перебільшення фактично сплачених коштів отримувачем товарів (послуг) над сумою податкового кредиту попереднього податкового періоду, який згідно п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” є одним календарним місяцем.

Сторонами під час судового розгляду справи визнані факти: правомірність визначення позивачем у декларації за лютий 2007 року значень рядків 23, 24 у розмірі 81407153,00 грн., значень показників рядка 1 розрахунку суми бюджетного відшкодування за лютий 2007 року у розмірі 81407153,00 грн. та факт сплати позивачем у січні 2007р. сум податку на додану вартість своїм постачальникам у сумі 73245760,00 грн.

У судовому засіданні судом досліджені надані сторонами документи: податкове повідомлення-рішення від 26.04.2007 року № 0000561520/0, акт перевірки від 19.04.2007 року № 929/15-2-00191135, заперечення до акту перевірки, податкові декларація з податку на додану вартість за грудень 2006 року, січень, лютий 2007 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування за грудень 2006 року, за січень, лютий 2007 року, лист про надання відповіді на заперечення.

Розглянувши матеріали справи та додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив:

Позивачем надавалась до відповідача податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2007 року, відповідно до якої (рядок 23) позивачем був визначений залишок від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, в розмірі 81407153 грн. Рядком 24 декларації визначено залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного періоду, що дорівнює 81407153 грн. Відповідно до рядка 25 декларації сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, склала 73245760,00 грн.

Як зазначалось, сторонами у судовому засіданні визнано ту обставину, що рядки 23, 24 податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2007р. та значення показників рядка 1 розрахованої суми бюджетного відшкодування за лютий 2007р. у розмірі 81407153 вказані позивачем правомірно та вірно.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. У даному випадку, дослідження судом обставин справи не викликає у суду підстав щодо сумніву у достовірності визнаних сторонами обставин, а також добровільності їх визнання.

Згідно рядку 25 декларації позивача за лютий 2007 року, сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню визначена позивачем як 73245760 грн.

Також, позивачем до податкової інспекції надавався розрахунок суми бюджетного відшкодування за лютий 2007 року, згідно із яким сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, становить 73245760 грн.

Відповідно до п.п 7.7.4. Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Відповідачем 19.04.2007 року було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації позивача з податку на додану вартість за лютий 2007 року та уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість за лютий 2007 року, за результатами якої складено акт № 929/15-200191135 від 19.04.2007 року (далі – акт перевірки).

Порушень встановленого порядку подання податкових декларацій та документів, передбачених п.п 7.7.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами“ в ході перевірки не встановлено, в ході судового розгляду справи про наявність таких порушень відповідачем не заявлено.

Відповідачем у акті перевірки (пункти 4, 5) зазначено, що при перевірці правильності визначення податкових зобов’язань та податкового кредиту за січень 2007 року будь-яких порушень не встановлено.

Відповідно до акту перевірки, не встановлено порушень правильності визначення позивачем у податковій декларації за лютий 2007 року податкового кредиту, податкових зобов’язань та визначення залишку від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. При цьому у пункті 6 акту перевірки зазначено, що не підлягає включенню до розрахунку бюджетного відшкодування сума перебільшення фактично сплачених коштів отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді (січні 2007 року) постачальникам таких товарів (послуг) над сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду – 13394839 грн.

У зв’язку з таким, на думку відповідача, позивачем було допущене порушення п.п. 7.7.2 "а" п.7.7 ст.7, п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задеклароване платником у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2007р. на 13394839 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки, керівником ДПІ у м. Харцизьку прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.04.2007 року № 0000561520/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2007р. на суму 13394839,00 грн.

Позивач стверджує про помилковість висновків відповідача, неправильне розуміння вимог чинного законодавства, що регулює порядок відшкодування податку на додану вартість та вважає неправомірним прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Аналіз судом діючого законодавства з приводу відшкодування податку на додану вартість свідчить про наступне.

Згідно із п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

П.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного закону встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З наведеної норми закону вбачається, що законодавець визначає, що розмір суми, яка підлягає відшкодуванню, повинен дорівнювати розміру суми податку сплаченого постачальникам товарів.

Ця норма не встановлює, що сума, яка підлягає відшкодуванню платнику податку, залежить від розміру податкового кредиту попереднього періоду, тобто сума, яка як віднесена до складу податкового кредиту попереднього періоду, так і фактично сплачена постачальникам товарів у такому попередньому податковому періоді. Наведені приписи у нормі відсутні.

Як зазначалось, сторонами суду було визнано, що позивачем, як отримувачем товарів (послуг), у січні 2007р. фактично сплачено постачальникам таких товарів (послуг) податок на додану вартість в розмірі 73245760 грн.

Таким чином, позивачем у декларації за лютий 2007р. вірно визначений податок на додану вартість в сумі 73245760 грн., що підлягає відшкодуванню, згідно із п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки, як зазначалось, сума податку на додану вартість, фактично сплачена постачальникам таких товарів (послуг) у попередньому податковому періоді, становить 73245760 грн.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на порядок заповнення декларації з ПДВ, яким встановлено інший порядок розрахунку сум бюджетного відшкодування та не застосовує його на підставі приписів частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, висновки відповідача про порушення позивачем п.п 7.7.2 "а" п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 13394839,00 грн. є неправомірними.

З огляду на викладене вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.04.2007 року № 0000561520/0, зобов’язання відповідача надати висновок органам Держказначейства щодо бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок позивача в сумі 13394839,00 грн. є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі ст. 1, 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, ст.ст. 1, 4, 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами“, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 пунктами 6, 7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Харцизький трубний завод” до Державної податкової інспекції в м. Харцизьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.04.2007 року № 0000561520/0, зобов’язання відповідача надати висновок органам Держказначейства щодо бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок позивача в сумі 13394839,00 грн. – задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Харцизьку від 26.04.2007 року № 0000561520/0.

Зобов’язати Державну податкову інспекцію в м. Харцизьку надати до органу державного казначейства висновок про відшкодування із Державного бюджету суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 13394839,00 грн.

Присудити Відкритому акціонерному товариству „Харцизький трубний завод” з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя