Рішення № 66399979, 05.05.2017, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/250/17

Провадження № 2/168/106/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.05.2017 р. Старовижівський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді - Хаврони О.Й.,

з участю: секретаря Островерхої Т.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

розглянувши в смт.Стара Вижівка в залі суду в відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) справу за позовом ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача орган опіки та піклування Старовижівської районної державної адміністрації до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

Позивач просить позбавити відповідача батьківських прав щодо двох неповнолітніх дітей, мотивуючи позов тим, що відповідач, після розрівання їхнього шлюбу в 2015 році, не цікавився дітьми, не надавав допомоги на їх утримання.

У судовому засіданні позивач підтримала позов, дала пояснення аналогічні наведеним, додала що відповідач не бере участі в вихованні дітей, не цікавиться дітьми, не спілкується, не надає допомоги, хоча з позовом про стягнення аліментів не зверталась, молодший син його не памятає, просить позов задовольнити.

Представник позивача також звернув увагу на те, що у випадку позбавлення батьківських прав слід стягнути з відповідача відповідно до вимог ч.3 ст. 166 СК аліменти в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідач у судовому засіданні не погодився з позбавленням його батьківських прав, пояснив, що в даний час відбуває покарання в виді позбавлення волі. До того, також близько пяти років відбував покарання, тому дітей майже на бачив. Перебував на волі у період 2014 р. 2015 р. неповний рік, а з квітня 2015 року також відбуває покарання. Проте, він не завжди перебуватиме в колонії і після звільнення повернеться в Стару Вижівку та буде спілкуватись з дітьми. Крім того, коли він приходив, то дружина не давала можливість з дітьми бачитись, в даний час не дає можливості спілкуватисьз дітьми по телефону. Також в розмові по телефону дружина просила його відмовитись від дітей, щоб отримувати державну допомогу на їх утримання. Від дітей він не відмовляється, готовий допомогати дітям коли звільниться.

У судовому засіданні представник органу опіки і піклування просить позов задовольнити, оскільки відповідач не виконує батьківських обовязків.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, неповнолітнього ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що в позові слід відмовити з таких підстав.

Відповідач є батьком неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом з позивачкою. Відповідач відбуває покарання в Синельниківській виправній колонії № 94 (Дніпроперовська область).

Згідно з ч.1 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Ст.164 СК України передбачає підстави для позбавлення батьківських прав. Так, згідно з п.2 ч.1 цієї статті, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Для встановлення таких обставин суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та з'ясовувати позицію й обґрунтування відповідача.

Відповідно до ч.3 ст. 166 СК при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Суд не встановив підстав для застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу.

Так, свідок ОСОБА_7 пояснила, що, будучи на волі, до дітей відповідач іноді приходив, але в стані спяніння, чим спричиняв суперечки з позивачкою. Також пояснила, що одного разу взяв старшого сина і поїхав з ним гуляти. Молодший син, якому 5 років, взагалі батька не памятає, оскільки відбував покарання в момент народження сина.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що після звільнення з місць позбавлення волі, до дітей відповідач іноді приходив. Також одного разу взяв старшого сина і поїхав з ним гуляти. Перешкод в спілкуванні з дітьми не мав. Був випадок коли діти не хотіли іти з ним гуляти. Молодший син, якому 5 років, батька не памятає.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що коли народився молодший позивачки син, то відповідач відбував покарання, він більше любить старшого сина, оскільки той на нього схожий, а молодший син подібний до позивачки. Після звільнення з місць позбавлення волі до дітей відповідач іноді приходив, одного разу взяв старшого сина і поїхав з ним гуляти, лише ввечері привіз додому. Перешкод в спілкуванні з дітьми не мав. Участі в вихованні дітей не брав.

Згідно з ч.4 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч.5 ст.19 СК України).

При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

У матеріалах справи є висновок Старовижівської районної державної адміністрації, який вказує про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо неповнолітніх дітей.

Проте, суд не може погодитись з даним висновком. Висновок наданий на підставі матеріалів, зібраних органом опіки та піклування, обґрунтований поясненнями позивачки та результатом обстеженням місця проживання дітей, характеристикою про притягнення відповідача до кримінальної відповідальності, однак при цьому не вислухана і не висвітлена думка дітей та відповідача щодо його участі у вихованні дітей та щодо відносин, які склались з дітьми, є лише посилання на те, що він не виконує батьківських обовязків, і вказується на те, що він відбуває покарання /а.с.10/.

Неповнолітній ОСОБА_5 пояснив, що батько перебуває в тюрмі, зі слів бабусі знає, що тато не хороший тому, що в магазині вкрав гроші. З татом він не гуляв. Також повідомив, що бачив як тато сьогодні (тобто в день судового засідання) вдарив маму, тому вони з братиком плакали, а ще знає, що тато хоче забрати маминого мобільного телефона.

Ст. 171 СК суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. Суд не бере до уваги думку дитини, враховуючи його вік 6 років, зміст наданих ним пояснень та обставини справи.

Суд враховує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків, які не виконують обовязки по вихованню дитини.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини слід врахувати рішення Європейського Суду з прав людини у справі Савіни проти України, де зазначено, що такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і має оцінюватися в контексті позитивного обов'язку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою.

Незважаючи на те, що відповідач в даний час не спілкується з дітьми, не в повному обсязі виконує свої батьківські обов'язки по відношенню до дітей, проте, встановлено, що така поведінка і таке виконання батьківських обов'язків зумовлене тим, що він останніх два роки відбуває покарання в виді позбавлення волі, і тому не може брати участь в вихованні дітей, раніше також перебував в місцях позбавлення волі. У період між відбуттям покарання, як встановлено з пояснень свідків, відповідача, позивача, до дітей навідувався, до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов'язків не притягувався. Враховує суд також, що в судовому засіданні пояснив, що не відмовляється від дітей, хоче відновити стосунки з дітьми після звільнення з місць позбавлення волі та брати участь у їх вихованні.

За таких обставин справи, а також враховуючи те, що відповідач бажає змінити своє ставлення та відношення до виховання дітей, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача є передчасним, оскільки змінити його поведінку в кращу сторону можливо, а тому в позові слід відмовити.

Крім того, встановлено, що однією з підстав позбавлення відповідача батьківських прав є також можливість отримання допомоги на утримання дітей, що не узгоджується із положеннями п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і не може бути в розумінні закону достатньою і беззаперечною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав щодо дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За загальним правилом відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Будь-яких належних, допустимих і беззаперечних доказів на підтвердження своїх доводів саме про ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини в матеріалах справи немає і позивачем суду надано не було, тому в позові про позбавлення відповідача батьківських прав та в стягненні аліментів у звязку з позбавленням батьківських прав відповідно до ст. 166 СК, слід відмовити.

На підставі викладеного, ст.ст. 7, 19, 164, 166 СК України та керуючись ст.ст. 11, 57-60, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У позові ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача орган опіки та піклування Старовижівської районної державної адміністрації до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_10