Ухвала суду № 66399167, 26.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2017 року м. Київ К/800/66551/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Приходько І.В., Юрченко В.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 у справі №820/7938/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум-Буд» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум-Буд» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.04.2013 №0000172204 та від 17.04.2013 №000182204.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 30.12.2013 прийняв її до свого провадження.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судових справ суддею-доповідачем у даному касаційному провадженні визначено суддю Шипуліну Т.М.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Шипуліної Т.М. від 18.10.2016 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, статей 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум-Буд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.10.2012 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, статті 134, пункту 135.1 статті 135, статті 138, статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 32070,00грн.; та порушення статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 30543,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби складено акт від 03.04.2013 №1309/2204/24287905 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.04.2013 №000182204, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 40087,50грн., у тому числі за основним платежем - 32070,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8017,50грн.; від 17.04.2013 №0000172204, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану у розмірі 38178,75грн., у тому числі за основним платежем - 30543,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7635,75грн.

Фактичною підставою для прийняття спірних рішень став висновок податкового органу про безпідставне формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тібус» з огляду на відсутність реального здійснення господарських операцій.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тібус» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договорами на виконання підрядних робіт від 01.11.2012 №0111-55С, від 01.11.2012 №0111-209С, від 02.11.2012 №0211-308С, від 02.11.2012 №0211-309С (а.с. 66-67, 98-90, 108-109, 135-136 том 1); актами приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року; договірними цінами; відомостями ресурсів; розрахунками витрат; довідками про вартість виконаних будівельних робіт, що містяться в матеріалах справи (а.с. 68-87, 91-106, 110-133, 137-159 том 1); податковими накладними від 12.11.2012 №32, від 07.11.2012 №20, 07.11.2012 №17, 07.11.2012 №19 (а.с. 88, 107, 134, 160 том 1). Зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями, які приєднані до матеріалів справи (а.с. 161-166 том 1).

Залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Тібус» до виконнангня ремонтних робіт обумовлено виконанням позивачем своїх зобов'язань із Чугуєво-Бабчанським лісним коледжем, Департаментом житлового господарства, Малоданілівською селищною радою. Залучення субпідрядника до виконання підрядних робіт було погоджено із зазначеними вище замовниками.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на час спірних операцій контрагент позивача був у встановленому порядку зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, мав ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури строком та необхідний персонал.

В той же час, податковим органом не надано доказів на підтвердження неможливості здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Тібус» підрядних робіт на замовлення позивача.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тібус».

Посилання відповідача на висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Тібус» за листопад 2012 року від 25.02.2013 №726/2240/36222404 обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами податкового законодавства.

До того ж, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 по справі №820/2210/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2013, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тібус» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області ДПС про визнання дій незаконними, в тому числі визнані протиправними дії податкового органу з проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Тібус» за період листопада 2012 року та складання акту від 25.02.2013 №726/2240/36222404.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2013 №0000172204 та від 17.04.2013 №000182204 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 у справі №820/7938/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ І.В. Приходько

___ В.П. Юрченко