Постанова № 66398114, 11.05.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Соболєв Є.О.

Суддя-доповідач - Сіваченко Ігор Вікторович

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 року справа №408/8269/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Сіваченка І.В.

суддів: Міронової Г.М., Чебанова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на постанову Біловодського районного суду Луганської області від 24 лютого 2017 року у справі № 408/8269/16-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом до суду до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі - Управління), обґрунтовуючи який зазначив таке.

З 22.04.2004 позивачу призначена пенсія державного службовця згідно ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» від (далі - Закон №3723-ХІІ) у розмірі 90% заробітної плати. Останнім місцем роботи була посада керуючого справами Станично-Луганської селищної ради Станично-Луганського району Луганської області. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» з 01.12.2015 штатним розписом Станично-Луганської селищної ради були встановлені нові розміри посадових окладів.

Позивач 23 листопада 2016 року отримав зі Станично-Луганської селищної ради довідку про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, в якій зазначений новий розмір заробітної плати на відповідній посаді з 01.12.2015. Із зазначеною довідкою та заявою про перерахунок пенсії з більшого заробітку позивач, цього ж дня, звернувся до Управління. Однак 06.12.2016 відповідач листом № 57/3-5 відмовив йому у проведенні перерахунку пенсії, оскільки, пунктом 5 прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 №2013-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»» (далі - №2013-VIII), який набрав чинності з 01.04.2015, скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «По державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування» та ін., постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесенню змін до деяких нормативно-правових актів», внесено зміни, до постанови від 31.06.2000 №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», згідно з якими вилучено пункт 4 постанови, яким було визначено механізм проведення перерахунку пенсій державним службовцям, а з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), яким не передбачено проведення перерахунку пенсій державним службовцям.

Позивач, вважаючи що ці нормативні акти стосуються нового призначення пенсій за зазначеними законами, а не перерахунку вже призначених пенсій, просить визнати неправомірними дії Управління щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату його пенсії, призначеної відповідно до ст. 37-1 Закону № 3723-XII (в редакції, чинній на день призначення пенсії).

Постановою Біловодського районного суду Луганської області від 24 лютого 2017 року у справі № 408/8269/16-а адміністративний позов було задоволено.

Визнано неправомірними дії Управління щодо відмови ОСОБА_2 у проведенні перерахунку пенсії відповідно до ст. 37-1 Закону №3723-XII.

Зобов'язано Управління здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_2 пенсії, відповідно до ст. 37-1 Закону №3723-ХІІ (в редакції, чинній на день призначення пенсії), та постанови КМУ від 31.05.2000 №865 (в редакції, чинній на дату призначення пенсії), згідно довідки про заробітну плату, виданої Станично-Луганською селищною радою 23.11.2016 за № 307, починаючи з 01.12.2015, в розмірі 90% від заробітної плати без обмеження її максимального розміру.

Постанова мотивована тим, що при перерахунку пенсії по заробітній платі позивачу, як державному службовцю, має застосовуватися норма, що діяла на момент призначення його пенсії.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що на час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії діє Закон № 889-VІІІ, (набрав чинності з 01.05.2016), яким визначено, що право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII зберігається, але норми, які регулюють умови та порядок перерахунку Законом № 889-VІІІ взагалі не передбачені.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач з 22.04.2004 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області та отримує пенсію із розрахунку 90% від загальної суми заробітної плати як службовець органу місцевого самоврядування.

23 листопада 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з підвищенням посадових окладів з 1 грудня 2015 року.

06.12.2016 відповідачем було надано позивачу відповідь №57/З-5, згідно якої відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії.

До заяви позивачем надана довідка Станично-Луганської селищної ради від 23 листопада 2016 року № 307 про заробітну плату, що додається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію (а.с.13).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримує пенсію з 22.04.2004, тобто, пенсія була призначена до внесення змін до Закону № 3723-ХІІ та інших законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення. Таким чином, суд першої інстанції зробив висновок, що при перерахунку пенсії позивача, як державному службовцю, має застосовуватися норма, що діяла на момент призначення їй пенсії.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок помилковим, виходячи з наступного.

Статтею 37-1 Закону № 3723-ХІІ у редакції, яка була чинною на момент призначення пенсії позивачу, передбачалось, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом, відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Однак, в наступному законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось.

Як вбачається з позовної заяви, та погоджено судом першої інстанції в своїй постанові, позивач наголошує на тому, що перерахунок його пенсії у зв'язку зі збільшенням посадових окладів державним службовцям відповідач повинен здійснити на підставі положень статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ в редакції, яка діяла на час призначення пенсії.

При цьому підставу для перерахунку пенсії позивач пов'язав в позові із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності з 01.12.2015 і якою збільшено посадові оклади державним службовцям.

Апеляційний суд зауважує, що довідка Станично-Луганської селищної ради від 23 листопада 2016 року № 307 видана щодо заробітку з 01.12.2015, і саме вказані вище обставини визначені позивачем як предмет та підстави позову, тому надає оцінку саме їм.

З висновком місцевого суду про необхідність задоволення позову не може погодитись колегія суддів з огляду на наступне.

Законом України від 28.12.2014 № 76-VIIІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIIІ), який набрав чинності з 01.01.2015, внесено зміни до ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ і її викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України». При цьому слід зазначити, що Законом № 889-VІІІ (набрав чинності з 01.05.2016) визнано Закон № 3723-ХІІ таким, що втратив чинність, крім окремих положень статті 37, що на цей час застосовується при первинному призначенні пенсії до осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.

Тобто, ст.ст. 37, 37-1 Закону № 3723-ХІІ, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, на 01.12.2015 втратили чинність.

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону від 02.03.2015 № 213-VIIІ, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів". "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу". "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Отже, на час підвищення посадових окладів державним службовцям та на час звернення позивача до пенсійного органу за перерахунком пенсії на підставі статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ, зазначена норма втратила чинність.

Діюче законодавство України не містить положень, які б дозволяли застосовувати нормативно-правові акти, які втратили чинність.

Навпаки, в Рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року чітко визначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

При цьому Закони № 76-VII, № 213-VIIІ та № 889-VIІI не визнані неконституційними, тому підлягають застосуванню.

При цьому колегія суддів зазначає, що відмова в перерахунку пенсії позивачу не призвела до зменшення розміру отримуваної пенсії, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та ніяким чином не позбавляє його права на соціальний захист.

Право на пенсію позивач реалізував та нарахування його пенсії здійснюється у розмірах, встановлених статтею 37-1 Закону № 3723-ХІІ, в редакції чинній на час її призначення. Проте, право на перерахунок пенсії може бути реалізовано на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу.

Також позивач наголошує, що закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії у часі, а нормами, які визначають механізм проведення перерахунку йому пенсії є норми статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ, який діяв на час призначення йому пенсії.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що право на призначення пенсії позивачу виникло з 22.04.2004, і йому було призначено пенсію згідно діючого на той час законодавства, без порушень і звуження права позивача на пенсійне забезпечення. При цьому слід зазначити, що згідно згаданої вище довідки, розмір заробітної плати спеціаліста відповідної категорії було підвищено з 01.12.2015, тобто, на той момент, коли норми раніше діючого законодавства, якими передбачались перерахунки пенсії державним службовцям, вже втратили чинність.

Стосовно не проведення Управлінням перерахунку пенсії позивачу на підставі нормативних документів, які втратили чинність, колегія суддів наголошує наступне: у мотивувальній частині Рішення від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайно є практика, коли наступний в часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Тобто, на час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії положення ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ вже втратили чинність, тому в Управлінні відсутні підстави для їх застосування.

Діючий Закон № 889-VІІІ взагалі не містить окремого порядку перерахунку пенсій державним службовцям. Стаття 90 цього закону передбачає, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV).

Таким чином, пенсії, призначені згідно із Законом № 3723-ХІІ, перераховуються у відповідності до вимог Закону № 1058-ІV.

Крім цього, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються і на питання допустимості зменшення соціальних виплат. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, Міністра соціальної політики України, його першого заступника та заступника, наказами Фонду та постановами правління Фонду, дорученнями Голови правління Фонду, актами органів місцевого самоврядування та наказами головного управління ПФУ в Донецькій області, Положенням про управління ПФУ в районах, містах, районах у містах а також в об'єднаних управліннях, затвердженим постановою правління ПФУ № 28-2 від 22.12.2014.

Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів прийшла до такого висновку, що на час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії положення ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ вже втратили чинність, тому в Управлінні відсутні підстави для їх застосування.

Доводи позивача про те, що порушуються його права на перерахунок пенсії, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Так, підставою для перерахунку пенсії позивач визначив прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», підпунктом 3 пункту 1 якої установлено, що у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено відповідними нормативно-правовими актами.

Апеляційний суд зазначає, що як вбачається з назви постанови КМУ від 9 грудня 2015 року № 1013, нею лише упорядковано структуру заробітної плати (а не проведено її збільшення) шляхом підвищення посадових окладів за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій, причому виключно у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах.

Відтак, підвищення заробітної плати державних службовців у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 № 1013 не відбулось. Про це свідчить також і та обставина, що ані вказаною постановою, ані іншими законодавчими актами збільшення видатків на оплату праці державним службовцям не мало місця.

В своїй постанові від 05.04.2016 в справі № 21-204а16 Верховний Суд України висловив правову позицію, відповідно до якої оскільки змін в об'ємі фінансування законодавчі акти не передбачали, правових підстав для виплати різниці в заробітній платі немає.

В той же час, навіть положення статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ в редакції до зміни її законодавцем Законом № 76-VІІ передбачали можливість здійснення перерахунку призначених державним службовцям пенсій у зв'язку з підвищенням не посадових окладів, а заробітної плати відповідних категорій працівників.

Враховуючи, що в спірних правовідносинах за постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 не відбулось підвищення заробітної плати державним службовцям, взагалі відсутні будь-які матеріальні та правові підстави для здійснення перерахунку пенсії позивача.

В своїй постанові від 21.06.2016 в справі № 21-5612а15 Верховний Суд України висловив правову позицію, відповідно до якої відмовив у перерахунку, оскільки не просто були підвищені посадові оклади, а визначені нові розміри та умови оплати праці.

Посилання позивача на приписи ст. 22 Конституції України не заслуговують на увагу з огляду на практику Європейського Суду з прав людини. Так, відповідно до приписів частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Суду як джерело права.

В самій Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України (Стаття 9).

Кодексом адміністративного судочинства України також встановлено пріоритет міжнародного договору над національним законодавством: якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору (частина шоста статті 9).

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі Кечко проти України Суд зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство (пункт 23).

У рішенні від 09.10.1979 у справі Ейрі проти Ірландії Європейський суд з прав людини констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі „Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004.

В Рішенні від 3 червня 2014 року у справі за скаргою «Велікоди проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує на право держави регулювати соціальні виплати з метою необхідності дотримання балансу інтересів особи і суспільства. Однак при цьому зазначається про неможливість встановлення такого розміру соціальних виплат, який нівелює саме поняття соціальний захист та порушує людську гідність. ЄСПЛ вказує на те, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу № 1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Крім того суд стверджує, що перша і найважливіша вимога ст. 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційними переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс («золоту середину») до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому ЄСПЛ зазначає, що зменшення розміру пенсії мабуть було зроблено державою через економічну політику і фінансові труднощі.

З огляду на викладене, позов є безпідставним та необґрунтованим, а рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії позивачу прийнято з дотриманням положень діючого законодавства, правові підстави для скасування рішення відсутні.

З огляду на викладене, суд першої інстанції не встановив належним чином обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та зробив помилковий висновок про наявність підстав для задоволення позову. Відтак, постанова місцевого суду підлягає скасуванню у відповідності до приписів п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області - задовольнити.

Постанову Біловодського районного суду Луганської області від 24 лютого 2017 року у справі № 408/8269/16-а - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: Г.М.Міронова

О.О.Чебанов