Постанова № 66397968, 10.05.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 травня 2017 року № 826/11798/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Мазур А.С., суддів Аблова Є.В., Літвінової А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Міністра внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністра внутрішніх справ України, в якому просить:

- визнати незаконними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо не надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Міністерством внутрішніх справ України безпідставно відмовлено ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій, оскільки в останнього наявні всі документи, необхідні для підтвердження участі у проведенні антитерористичної операції у складі підрозділів Міністерства внутрішніх справ України на території Донецької та Луганської областей для отримання статусу учасника бойових дій.

Позивачем та його представником під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримано у повному обсязі, які останні просили суд задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що у направленій на розгляд Міністерства внутрішніх справ України заяві щодо надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 були відсутні такі документи: наказ АТЦ при СБУ, витяги з директив, розпоряджень, оперативних завдань, журналів бойових дій,бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отриманих поранень, а тому пакет документів не відповідав вимогам Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення. Також, була відсутня відповідно оформлена згода на обробку персональних даних. Окремо представником відповідача наголошено, що БПСМОП «Шахтарськ» та РПСМОП «Торнадо» офіційно створені підрозділи у структурі Міністерства внутрішніх справ України, що не передбачає наявності у складі добровольців, які офіційно не проходили службу в органах ОВС.

Суд, за згодою сторін, на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Міністра внутрішніх справ України із заявою про визнання його учасником бойових дій та надання відповідного посвідчення, яка, згідно зі штампом вхідної кореспонденції Управління у справах учасників антитерористичної операції Міністерства внутрішніх справ України, надійшла до останнього 15.06.2016 за вх. №Т-237.

Управлінням у справах учасників антитерористичної операції Міністерства внутрішніх справ України за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо надання статусу учасника бойових дій листом від 30.06.2016 №23/3-Т-237 останнього повідомлено про відсутність правових підстав для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, оскільки надані документи не містять достатніх доказів про безпосередню участь позивача у проведенні антитерористичної операції у складі підрозділів МВС України на території Донецької і Луганської областей.

Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з такого.

Нормативно-правовий акт, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ (надалі - Закон №3551).

У відповідності до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону №3551 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

На виконання вказаного положення Закону №3551 Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 затверджено Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (надалі - Порядок №413).

Згідно з п. 2 Порядку №413 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, статус учасника бойових дій надається:

військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення) (п. 4 Порядку №413 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

У силу п. 6 Порядку №413 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому та третьому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або установи, закладу розташоване безпосередньо у районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками установ, закладів подаються на розгляд комісії у місячний строк після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або установи, закладу чи призначення їх на відповідні посади.

Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та у місячний строк з дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів з метою подальшого доопрацювання.

Комісії інформують у місячний строк Державну службу у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції про осіб, яким надано статус учасника бойових дій, за формою згідно з додатком 3.

Комісії подають на розгляд міжвідомчої комісії документи із спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання.

Міжвідомча комісія розглядає документи, надіслані комісіями, та у разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів та у місячний строк з дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій, про що інформує комісії.

Приписами п. 8 Порядку №413 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником установи, закладу до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.

З огляду на вказані законодавчі положення вбачається, що підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, є відповідні документальні підтвердження вказаного, якими, згідно з п. 2 Порядку №413, є витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії листа Управління у справах учасників антитерористичної операції Міністерства внутрішніх справ від 30.06.2016 №23/3-Т-237, підставою для відмови у наданні позивачу статусу учасника бойових дій слугував факт відсутності достатніх доказів про безпосередню участь ОСОБА_1 у проведенні антитерористичної операції у складі підрозділів МВС України на території Донецької і Луганської областей.

У той же час, суд звертає увагу, що зі змісту вказаного листа не вбачається яких саме доказів, згідно з вимогами Порядку №413, на думку відповідача, недостатньо для надання позивачу статусу учасника бойових дій, що, за висновками суду, перешкоджає позивачу скористатися можливістю доопрацювання та повторного звернення з аналогічною вимогою після усунення недоліків.

При цьому, суд звертає увагу, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 14.04.2016 у справі №158/170/16-ц (провадження №2-о/0158/9/16), яке згідно з відміткою суду на копії останнього набрало законної сили 11.05.2016, встановлено факт участі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у бойових діях під час антитерористичної операції в зоні проведення антитерористичної операції в період з 10.06.2014 по 02.04.2015 в складі батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ» ГУМВС України в Дніпропетровській області та роти патрульної служби міліції особливого призначення «Торнадо» ГУМУС України у Луганській області в Донецькій та Луганській області.

Проте, вказаного факту Міністерством внутрішніх справи України в особі Управління у справах учасників антитерористичної операції під час надання позивачу відмови, оформленої листом від 30.06.2016 №23/3-Т-237, не враховано, а також не надано оцінки.

Водночас, обставини такої відмови, зазначені у висновку перевірки за зверненням гр. ОСОБА_1 від 30.06.2016, затвердженого начальником УСУАТО МВС України майором поліції Мельник В.В., згідно з якими резолютивною частиною вказаного рішення відносно МВС України відсутні будь-які приписи стосовно визначення ОСОБА_1 учасником бойових дій, а також в описовій та резолютивній частинах рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 14.04.2016 містяться неточноті щодо назв територіальних підрозділів органів виконавчої влади, суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Так, приписами ч. 1 ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Відтак, з урахуванням того, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 14.04.2016 у справі №158/170/16-ц (провадження №2-о/0158/9/16), яке згідно з відміткою на копії останнього, набрало законної сили та не оскаржено у встановленому порядку, є обов'язковим до виконання, у тому числі й Міністерством внутрішніх справ України та його структурними підрозділами. Разом з тим, твердження про те, що резолютивною частиною вказаного рішення відносно МВС України відсутні будь-які приписи стосовно визначення ОСОБА_1 учасником бойових дій не відповідають меті окремого провадження, у ході якого встановлюються певні фактичні обставини, що і було зроблено судом у справі №158/170/16-ц (провадження №2-о/0158/9/16). У разі ж виникнення неточностей та/або описок заінтересована особа не позбавлена права на звернення до суду з метою їхнього виправлення, що не було зроблено відповідачем у даному випадку.

Таким чином, з огляду на відсутність належного мотивування відповідачем відмови у наданні позивачу статусу учасника бойових дій, виходячи зі змісту листа від 30.06.2016 №23/3-Т-237, та встановлених судом обставин справи, суд вказує на протиправність дій Міністерства внутрішніх справ України щодо не надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій з підстав, вказаних у листі від 30.06.2016 №23/3-Т-237.

З урахуванням викладеного, з метою належного захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, керуючись положеннями ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд дійшов до висновку про необхідність зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків даної постанови.

При цьому, позовна вимога про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій, з огляду на зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу учасника бойових дій, наразі є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо не надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій з підстав, вказаних у листі від 30.06.2016 №23/3-Т-237.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків даної постанови.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.С. Мазур

Судді Є.В. Аблов

А.В. Літвінова