Постанова № 66397383, 10.05.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2233/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - Позивач, або ОСОБА_1) з адміністративним позовом (а.с. 3-4) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - Відповідач, або ГУНП в Одеській області) про зобов'язання прийняти та направити до Міністерства внутрішніх справ України пакет документів, що додається до заяви від 28.02.2017 року із висновками щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності згідно Закону.

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

Так, Позивач зазначив, що проходив службу на посаді інспектора Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області із званням майор поліції. Відповідно до наказу ГУНП в Одеській області №1081 о/с від 20.10.2016 року Позивач звільнений зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (через хворобу). 05.04.2016 року військово-лікарською комісією КУДУ ТМО МВС України по Одеській області за розпорядженням інспекції Малиновського ВП було визначено, що захворювання Позивача пов'язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ. Позивач також отримав довідку №127348 з Обласної медико-соціальної експертної комісії №1 Міністерства охорони здоров'я України 21.11.2016 року, в якій визначена ступінь втрати професійної працездатності у відсотках.

У зв'язку із викладеним, 28.02.2017 Позивач звернувся із заявою до ГУНП в Одеській області, в якій просив виплатити йому грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності, проте отримав лист ГУНП в Одеській області № 14/1-М-406 від 10.03.2017 року, яким Позивачу було відмовлено у виплаті грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, оскільки Позивач був звільнений зі служби в національній поліції, а захворювання отримав під час проходження служби в органах внутрішніх справ, а відтак відсутні підстави для нарахування такої виплати.

В судовому засіданні 27.04.2017 року Позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити позов з підстав, вказаних у позові (а.с. 3-4).

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника до судового засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, письмових пояснень та свого ставлення до предмету позову не надав. Судом визнано неявку Відповідача неповажною, та, на підставі ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства в України (далі - КАС України), ухвалено рішення про розгляд справи за його відсутності.

При цьому, суд зазначає, що статтею 71 КАС України визначені вимоги щодо обов'язку доказування під час розгляду адміністративних справ. Так, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Ухвалою суду від 18.04.2017 року Відповідачу було запропоновано у строк до 27.04.2017 року подати в письмовому виді, нормативно та документально обґрунтовані заперечення проти позову, пояснення по суті позовних вимог з посиланням на конкретні норми права та документальні докази.

Вказану ухвалу суду разом із примірником позовної заяви з додатками отримано Відповідачем 20.04.2017 року (а.с. 13), проте виконано не було.

Не зважаючи вказаний факт, ані станом на 27.04.2017 року, ані станом на день розгляду справи Відповідачем, суб'єктом владних повноважень, письмові заперечення на адміністративний позов та докази в їх обґрунтування до суду надано не було.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що Відповідачем обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення, визначений статтею 71 КАС України, виконано не було.

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства в України (далі - КАС України) передбачено, що якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справ, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи письмове клопотання представника Позивача, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі приписів ч.6 ст.128 КАС України ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, письмові заперечення Відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Позивач проходив службу на посаді інспектора Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області.

05.04.2016 року військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» за розпорядженням інспекції Малиновського ВП проведено медичний огляд Позивача, за результатом якого встановлено, що Позивач не придатний до служби в поліції. При цьому, у висновку про свідоцтво про хворобу № 79/2 військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» визначено, що захворювання Позивача пов'язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 9).

Відповідно до наказу ГУНП в Одеській області наказом №1081 о/с від 20.10.2016 року Позивач звільнений зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) (а.с.11).

21.11.2016 року Позивач також отримав довідку Обласної медико-соціальної експертної комісії №1 Міністерства охорони здоров'я України серії 10 ААА №127348, в якій визначена ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, а саме: 60 %, дата встановлення страхового випадку 05.04.2016 року, причина втрати професійної працездатності - захворювання Позивача пов'язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.10).

28.02.2017 року Позивач звернувся із заявою до начальника ГУНП в Одеській області Головіна Д.В., в якій просив на підставі п. 3. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 850 від 21.10.2015 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності» виплатити йому грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності (а.с. 6).

Разом із поданою заявою Позивачем були подані копія паспорта та копія ідентифікаційного номера, копія довідки свідоцтва про хворобу №79/2 від 05.04.2016 року, висновок лікарської комісії КУ ДУ ТМО МВС України по Одеській області, копія довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеню втрати професійної працездатності (у відсотках) та копія довідки до акту медико-соціальної експертної комісії, копія витягу з наказу начальника ГУНП в Одеській області №1081 о/с від 20.10.2016 року.

За результатом розгляду поданої заяви, листом ГУНП в Одеській області № 14/1-М-406 від 10.03.2017 року Позивачу повернуто подані документи без виконання та вказано, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги поліцейським, втрата працездатності яких пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, Законом України «Про Національну поліцію України» не передбачена (а.с. 5).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» № 565-XII від 20.12.1990 року встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» Кабінет Міністрів України постановою №850 від 21.10.2015 року затвердив «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

Згідно пункту 1 Порядку № 850 від 21.10.2015 року цей Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Положеннями підпункту 2 пункту 2 Порядку № 850 від 21.10.2015 року передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 від 21.10.2015 року грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності II групи.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» №580-VІІІ від 02.07.2015 року.

Згідно п.3 ч.1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», одноразова грошова допомога призначається та виплачується, у разі визначення поліцейському інвалідності, яка настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання службових обов'язків під час участі в антитерористичній операції, захисту незалежні суверенітету та територіальної цілісності України

Відповідно до ч.2 ст. 97 вищевказаного Закону, порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейським встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

В свою чергу, Позивач вважає, що відноситься до категорії осіб яким передбачена вище вказана одноразова грошова допомога відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію".

Розділом XI прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" №580-УІІІ (із змінами) встановлено, що право на отримання одноразової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону Украъни «Про Націоналі поліцію».

Отже, ст. 23 Закону України «Про міліцію» передбачено, що право на одноразову грошову допомогу у працівника міліції виникає і у тому разі, коли інвалідність настала навіть після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходженні що і було зазначено в довідці МСЕК.

Як встановлено судом, 05.04.2016 року військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» за розпорядженням інспекції Малиновського ВП проведено медичний огляд Позивача, за результатом якого встановлено, що Позивач не придатний до служби в поліції. При цьому, у висновку про свідоцтво про хворобу № 79/2 військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» визначено, що захворювання Позивача пов'язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 9).

Крім того, 21.11.2016 року Позивач також отримав довідку Обласної медико-соціальної експертної комісії №1 Міністерства охорони здоров'я України серії 10 ААА №127348, в якій визначена ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, а саме: 60 %, дата встановлення страхового випадку 05.04.2016 року, причина втрати професійної працездатності - захворювання Позивача пов'язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ, ІІІ група інвалідності (а.с.10).

За вказаних підстав, суд дійшов до висновку, що Позивач не втратив права, на отримання одноразової грошової допомоги, лише через те що подав рапорт після втрати чинності ЗУ "Про міліцію", оскільки інвалідності була набута під час проходження служби саме в органах внутрішніх справ України, та норма Закону України «Про міліцію» щодо такої виплати залишається чинною.

Так як з 21.11.2016 року у Позивача виникло право на отримання грошової допомоги в зв'язку з встановленням йому, як працівнику міліції, третьої групи інвалідності, пов'язаної із проходженням служби в ОВС України, він 28.02.2017 року звернувся із заявою на ім'я т.в.о. начальника ГУНП України в Одеській області з проханням провести йому виплату одноразової грошової допомоги.

До заяви позивачем надані всі необхідні документи, перелік яких наведений в самій заяві.

Згідно пункту 9 Порядку № 850 від 21.10.2015 року МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цього Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Згідно пункту 4 Порядку № 850 від 21.10.2015 року, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Як встановлено судом, листом ГУНП в Одеській області № 14/1-М-406 від 10.03.2017 року Позивачу повернуто подані документи без виконання та вказано, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги поліцейським, втрата працездатності яких пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, Законом України «Про Національну поліцію України» не передбачена.

Надаючи таку відповідь, Відповідач фактично відмовив Позивачу в розгляді його заяви, чим порушив право Позивача на одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням працівникові міліції інвалідності.

За викладених підстав, суд дійшов висновку про наявність підстав для захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання ГУНП в Одеській області прийняти та направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо виплати грошової допомоги, у зв'язку із встановленням IIІ групи інвалідності, відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-XII, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1.

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що Відповідач не довів законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 128, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області прийняти та направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо виплати грошової допомоги, у зв'язку із встановленням IIІ групи інвалідності, відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року №565-XII, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року щодо ОСОБА_1.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.