Рішення № 66394470, 10.05.2017, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/502/17

Провадження № 2/396/309/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2017 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого: Гарбуз Ольга Анатоліївна

за участю секретаря: Пономаренко Р.В.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новоукраїнка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася з даним позовом до суду до відповідача посилаючись на те, що сторони проживали у фактичних шлюбних відносинах та мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні.

Відповідач по справі на утримання доньки матеріальної допомоги не надає, тому позивачка змушена звернутись до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 25 відсотків з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, підтримавши позовні вимоги в судовому засіданні в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та проти задоволення позову не заперечив, але просить врахувати, що на його утриманні є ще син, якого він виховує самостійно без матері.

Заслухавши пояснення сторін, та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Встановлено, що сторони по справі є батьками малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 І-ОЛ № 035655 (а.с.4).

Відповідач по справі є також батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження та актом депутата міської ради від 08.05.2017 року.

В даний час донька проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні.

Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, чим ставить сім'ю в скрутне матеріальне становище. Домовленості про добровільну сплату аліментів у позасудовому порядку між сторонами не досягнуто.

Установленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються ст. 51 Конституції України, ст.ст. 3,18,27 Конвенції про права дитини, ст.5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 180-184, 191 СК України.

Статтею 51 Конституції України передбачені права дітей на матеріальне утримання з боку батька та права на їх повноцінне життя та всебічний розвиток.

Відповідно до ст.ст. 3,18,27 Конвенції про права дитини (ратифікована Постановою ВР України №789 -Х11 від 27.02.1991 року), батьки зобов'язані утримувати дітей до повноліття та несуть відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини; у всіх діях щодо дітей … першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, духовного і соціального розвитку дитини.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 Постанови ПВС України від 12.06.2009 року №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

Згідно з вимогами ст.ст.60,213,214 ЦПК України та принципу оцінки доказів (ст.212 ЦПК України) суд перевірив доводи сторін як у підтвердження, так і в заперечення позову та факти, які підлягають встановленню, з метою з'ясування та дослідження матеріального стану, стану здоров'я сторін, наявність у відповідача інших дітей і непрацездатних членів сім'ї, його спроможності сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірах, визначених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 є працездатним за віком і станом здоров'я, близько 6 років ніде не працює, має на утриманні ще малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження та актом депутата міської ради від 08.05.2017 року.

Те, що відповідач не працює не є підставою для ухилення від виконання обов'язку по утриманню дитини, оскільки, доказів, у підтвердження того, що він, щонайменше намагався працевлаштуватися, звертався в Центр зайнятості по питанню працевлаштування ОСОБА_2 суду не надав.

Суд враховує ці доводи, проте констатує той факт, що обґрунтованих перешкод для працевлаштування ОСОБА_2 не має, і не заперечує можливості працевлаштування і сплати аліментів на утримання малолітньої дитини.

Позивач ОСОБА_1 надала суду належні та допустимі докази для присудження аліментів на утримання дитини, такі як: свідоцтво про народження малолітньої ОСОБА_3 (а.с.7); довідку виконкому Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області № 4723 від 29.03.2017 року, із якої вбачається, що малолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 в м.Новоукраїнка Кіровоградської області по вул.ЗюКосмодем'янської, 1 (а.с.9).

Суд визнає достовірність цих доказів з урахуванням того, що вони відповідають і не суперечать поясненням сторін, узгоджуються між собою і не викликають сумніву у суда.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Згідно із ст.ст. 180-184, 191 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття. У разі ухилення батьків від виконання цього обов'язку кошти на утримання дітей стягуються з матері, батька дитини в частці від їх доходу і (або) у твердій грошовій сумі за рішенням суду. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Згідно з ч.1 ст.184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів суд, відповідно до ст. 182 СК України, враховує матеріальне становище платника аліментів і приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідач ОСОБА_2 є здоровою, працездатною людиною, має ще малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, якого виховує без матері, що підтверджується свідоцтвом про народження та актом депутата міської ради від 08.05.2017 року, має можливість працювати, зобов'язаний утримувати власну дитину та спроможний сплатити аліменти на утримання доньки у твердій грошовій сумі в розмірі 430 грн., щомісячно, починаючи з 29.03.2017 року і до досягнення дитиною повноліття. Ухвалюючи таке рішення суд виходить із захисту інтересів дитини та з вимог діючого законодавства.

Так, відповідно до статті 7 ЗУ "Про державний бюджет на 2017 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, зокрема для дітей віком від до 6 років з 01 травня 2017 року становить 1426 грн.:30%=427 грн.

Позивачка, як мати несе рівні з відповідачем витрати по утриманню дитини, але при цьому доглядає дитину на відміну від відповідача, що впливає на її можливість покращити заробіток, тому розмір аліментів в сумі 430 гривень забезпечить надійний захист інтересів дитини та отримання дитиною надійного стабільного матеріального утримання з боку батька.

За таких обставин суд приходить до висновку, що право малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на матеріальне утримання з боку батька порушено і підлягає судовому захисту.

За правилами ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.

Крім того, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір від сплати якого позивачка звільнена на підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року Про судовий збір.

В силу п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,88,212-215, 367 ЦПК України, на підставі ст. 51 Конституції України, ст.ст. 3,18,27 Конвенції про права дитини, ст.5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 180-184, 191 СК України ст.ст. 180-184, 191 СК України, ст. 7 ЗУ "Про державний бюджет на 2017 рік", суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 430 (чотириста тридцять) гривень, щомісячно, розпочавши стягнення з 29 березня 2017 року, і до досягнення донькою повноліття - до 16 травня 2031 року.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп., - отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача - 31215256700001, код класифікації доходів бюджету - 22030106, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м.Києві.

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: О. А. Гарбуз