Рішення № 663886, 10.05.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.05.07 р. Справа № 32/9

Господарський суд Донецької області у складі судді О.М. Сковородіної при секретарі судового засідання: Бахмет А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Василюк Л.М. – довіреність від 22.08.06р.

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” в особі Центральних електричних мереж м. Горлівка

до відповідача: Закритого акціонерного товариства „Керамік” м. Артемівськ

про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, пені в сумі 14907,34грн.

в судовому засіданні оголошена

перерва з 23.04.-10.05.07р.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Донецькоблнерго” в особі Центральних електричних мереж м. Горлівка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства „Керамік” м. Артемівськ про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, пені в сумі 14907,34грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії № 518 від 22.04.2003р., протокол узгодження розбіжностей до договору, протокол розбіжностей до договору, додаток 5 до договору про постачання електричної енергії, розрахунок ціни позову, рахунок № 13/518 від 06.10.06р., рахунки, акти прийому-передачі.

28.02.07р. позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача заборгованість за реактивну енергію в сумі 3109,9грн., пеню за прострочку платежів за січень-лютий 2006р. з активної енергії в сумі 7996,60грн., пеню за прострочку платежів за реактивну енергію в сумі 3592,24грн., індекс інфляції в сумі 207,83грн., 3% річних в сумі 28,74грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Заперечуючи проти позову, вказував на те, що: 1) реактивна енергія не може бути предметом поставки; 2) доданий позивачем розрахунок пені необґрунтований та не підтвердженими відповідними документами. При цьому, позивачем не виконаний п. 4.2.1 договору в частині відображення окремим рядком суми пені в розрахунковому документі за сплачуваний період.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії № 518 від 22.04.2003р., за яким позивач зобов’язувався постачати електричну енергію у відповідності з умовами договору, а відповідач своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію.

Позивач виконав свої зобов’язання за договором. Факт постачання позивачем електроенергії, а також обсяг та відповідно споживання відповідачем електроенергії підтверджується актами прийому-передачі, рахунками.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2 додатку 5 до договору про постачання електричної енергії відповідач повинен був сплачувати платежі щотижнево, кожного четверга по 25 % і остаточний до 5 числа слідуючого за розрахунковим місяцем.

Проте, свої зобов’язання за договором, як про це заявлено позивачем, відповідач, всупереч ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, належним чином не виконав. Внаслідок цього, утворилась заборгованість за реактивну енергію в розмірі 3109,9грн., факт чого позивач підтверджує наданими документами, зокрема, рахунками.

Судом не приймаються, як обґрунтовані твердження відповідача про те, що реактивна енергія не є товаром, і тому позивач позбавлений права вимагати плату за таку електричну енергію, з огляду на таке.

По-перше, умовами договору між сторонами (п. 4 додаток 5) передбачено здійснення плати відповідачем за перетоки реактивної електричної енергії. В силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

По-друге, проведення такої оплати відповідає приписам Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.96р. № 28. Тобто, відповідач має виконувати прийняті на себе зобов’язання за договором.

З урахуванням обставин справи та наданих доказів, вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 3109,9грн.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 28,74грн., індексу інфляції в сумі 207,83грн., суд виходить з наступного. Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 207,83грн., 3% річних за прострочку виконання грошових зобов’язань в сумі 28,74грн. підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 11588,84грн., суд виходить з наступного. Пунктом 4.2.1 договору відповідач несе відповідальність за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.2-2.2.3 договору з порушенням термінів, визначених додатком № 5, у вигляді пені в розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Проте, ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлена імперативна норма щодо обмеження встановленого договором розміру пені, яка обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, правомірним є нарахування пені за спірний період на суму боргу в розмірі 672,70грн. (з яких 484,71грн. – пеня за прострочку оплати активної електричної енергії, та 187,99грн. – пеня за прострочку оплати реактивної електричної енергії).

Враховуючи наявність порушень з боку відповідача за договором, положень ст.ст.610, 611 ЦК України вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені є правомірними та підлягають задоволенню частково в сумі 672,70грн.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК Україникеруючись ст. ст. 22, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” в особі Центральних електричних мереж м. Горлівка до Закритого акціонерного товариства „Керамік” м. Артемівськ про стягнення заборгованості за реактивну енергію в сумі 3109,9грн., пені за прострочку платежів за січень-лютий 2006р. з активної енергії в сумі 7996,60грн., пені за прострочку платежів за реактивну енергію в сумі 3592,24грн., індекс інфляції в сумі 207,83грн., 3% річних в сумі 28,74грн.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Керамік” м. Артемівськ (84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. П.Лумумби, 86, ЄДРПОУ 32131492, п/р 26002155998001 в АКБ „Капітал”, код банку 334828) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” в особі Центральних електричних мереж м. Горлівка (84601, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, п/р 26007301550283 у філії „Центрально-Міське відділення Промінвестбанку в м. Горлівка”, код банку 334464) заборгованість за реактивну енергію в сумі 3109,9грн., пеню в сумі 672,70грн., індекс інфляції в сумі 207,83грн., 3% річних в сумі 28,74грн., витрати з державного мита в сумі 40,19грн., та 31,75грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Повний текст рішення підписаний 15.05.06р.

Рішення набирає законної сили 28.05.2006р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя