Ухвала суду № 66388170, 11.05.2017, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1165/17

УХВАЛА

11 травня 2017 року м. Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко О.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до держави Україна, Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Вказана позовна заява, згідно ухвали апеляційного суду Вінницької області від 24.04.2017 року, якою визначено її підсудність, надіслана до Вінницького районного суду Вінницької області та після автоматичного розподілу передана судді Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко О.І.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У пункті 10постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року №8 «Про незалежність судової влади»зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Відповідно до ст. ст.62,126,129 Конституції України, матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особів разі скасування вироку як неправосудного, судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосібзабороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційногооскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначеними положеннямиКонституції Українивизначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, повязаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях , можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (відшкодування моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Розглядом судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді(суду), повязаних з розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальними законом порядках і їх виконанням), нормамиЦПКчи іншими законами не передбачено.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Відповідно до ч.2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, які не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди. Проте, у справі між позивачем та суддею (судом) зазначені правовідносини не виникли, тому такі справи не можуть бути підсудні судам загальної юрисдикції.

Особи мають право оскаржити судове рішення до суддів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві. Отже, чинне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення. Аналогічну позицію висловлено в п. 57 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських судів, де зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

У Висновку №3 (2002) Консультативної ради європейських судів зазначено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень, повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб, повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

За таких обставин можна дійти висновку, що належним відповідачем у таких спорах може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, вважаю за необхідне відмовити ОСОБА_1 у відкриті провадження у справі за його позовом до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області про відшкодування моральної шкоди.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 122 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за його позовом до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області про відшкодування моральної шкоди.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя :