Рішення № 663880, 27.04.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.04.07 р. Справа № 10/420

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді - Приходько І.В.;

при секретарі судового засідання – Черняк Л.А.

за участю представники сторін:

від позивача – Пономаренко Т.І. – довіреність; Мачин О.М. – довіреність;

від відповідача – Закревський В.В. – довіреність;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» м.Горлівка,

до Комунального підприємства «Хімік» м.Горлівка,

про стягнення 2 232,79 грн., -

в судовому засіданні оголошувалась перерва:

з 26.04.2007 р. до 27.04.2007 р.

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду звернувся позивач, Закрите акціонерне товариство «Горлівськтепломережа» м.Горлівка, з позовом до відповідача, Комунального підприємства «Хімік» м.Горлівка, про стягнення вартості витраченого теплоносія у сумі 2 232,79 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір № 579 від 21.10.2002 р. про забезпечення населення тепловою енергією, додаткову угоду до нього від 20.01.2004 р., Акти повторного заповнення за період листопад 2005 р. –березень 2006 р., копії рахунків та розрахунок позовних вимог.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву та в судових засіданнях позовні вимоги не визнав, при цьому посилався на ті обставини, що повторне заповнення систем опалення спричинили аварії, які відбувались не з вини відповідача і тому вважає не правомірними відшкодування витрат позивача за свій рахунок.

Крім того, посилається на те, що в тарифи на квартплату не віднесені витрати по скиданню теплоносія систем опалення.

Вважає, що в тарифи за опалення включені витрати, які на сьогоднішній час позивач намагається стягнути з КП «Хімік».

Представник відповідача у судовому засіданні 21.02.2007 р. заявив усне клопотання про залучення до участі у розгляді справи у якості 3-ї особи Виконавчий комітет Горлівської міської ради , оскільки , прийняте рішення, яке буде стосуватись тарифів, яке затверджуються рішенням виконавчого комітету.

Заявлене клопотання суд відхилив за недоведеністю.

Ухвалою суду від 27.02.2007 р. до участі у розгляді справи суд залучив посадову особу Виконавчий комітет Горлівської міської ради для надання пояснень щодо наявності рішень по встановленню тарифів на теплоносії, які діяли у період 2005-2006 р.р.

Посадова особа Виконавчого комітету Горлівської міської ради у судових засіданнях та в письмових поясненнях до суду № 4-2166 від 20.04.2007 р. сповістила про порядок формування та узгодження тарифів, повідомила, що основними складовими собівартості тарифів є ціни на газ, енергоносії, мінімальна заробітна плата, ціна на паливно-мастильні матеріали, метал та інше, які залежать від ринку.

26.03.2007 р. представник позивача надав до суду пояснення до позовних вимог, в яких уточнює, що сума позову це є заборгованість відповідача за договором № 579 від 21.10.2002 р. (в редакції додаткової угоди).

Надане пояснення суд залучив до матеріалів справи у порядку передбаченому ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст.69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи продовжувався за клопотанням сторін.

Розглянув матеріали справи, додатково представлені документи, заслухав пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до статуту відповідача він є юридичною особою, комунальним підприємством, яке створене з метою утримання і зберігання житлового фонду та соціально-культурних об’єктів комунальної власності, забезпечення належного рівня санітарно-гігієнічного стану житлового фонду, благоустрою закріплених дворових територій та житла.

01.07.2002 р. між власником житлового фонду Горлівською міською радою та КП «Хімік» (відповідач по справі) був укладений договір на утримання житлових будинків і прибудинкової території.

21.10.2002 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (виконавець) був укладений договір про забезпечення населення тепловою енергією № 579.

За умовами договору № 579 постачальник зобов’язувався забезпечити житловий фонд місцевої ради, який знаходиться на обслуговуванні виконавця, тепловою енергією на потреби опалення та гарячим водопостачанням для населення та орендарів до межі розподілу теплових мереж (пункт 1.1.).

Як визначили сторони у пункті 1.2. договору № 579, виконавець здійснює утримання та технічне обслуговування внутрибудинкових систем та забезпечує розподіл та регулювання теплової енергії, яку надає постачальник на житловий будинок.

Відповідно до Додатку № 1 до договору № 579 сторонами був затверджений перелік об’єктів, які опалює постачальник, всього 73 будівлі загальною площею 69 513,60 кв.м.

Термін дії договору сторони встановили з 15.10.2002р. до 14.10.2003 р.

Як убачається з пункту 7.2. договору, сторони передбачили, що у випадку закінчення строку дії договору він автоматично продовжує свою дію на кожний наступний рік.

20.01.2004 р. сторони уклали додаткову угоду до договору № 579, виклавши у новій редакції пункти 1.1, 2.2.1., 2.2.5., 5.2.2., Розділ 3, 6, доповнив підпунктом 5.2.3.

Сторони передбачили, що зміни, які були внесені у договір № 579 додатковою угодою від 20.01.2004 р. вважаються прийнятими з 01.10.2003 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у сумі 2 232,79 грн., позивач посилається на пункт 5.2.2. «д» договору, яким визначено, що виконавець сплачує постачальнику вартість теплоносія, використаного при повторному заповненні теплоносієм внутрішньої системи опалення житлового будинку після усунення недоліків та ліквідації поривів на внутрибудинкових системах теплопостачання відповідно до двосторонніх актів по розрахунку постачальника.

У підтвердження своїх доводів надав копії Актів та розрахунки вартості теплоносіїв за період листопад 2005 р. - квітень 2006 р.

Приймаючи рішення, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Як передбачено у статті 174 Господарського кодексу України, підставами виникнення господарських зобов’язань є, у тому числі, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Як убачається з умов договору № 579 від 21.10.2002 р. з урахуванням додаткової угоди від 20.01.2004 р. виконавець (відповідач) зобов’язаний забезпечити, але не більше ніж протягом 12 годин усунення недоліків та ліквідацію поривів на внутрибудинкових системах теплопостачання (пункт 3.6.).

Відповідно до пункту 2.2.5. постачальник (позивач) зобов’язаний на прохання виконавця здійснити відключення тепла на межі розподілу теплових мереж житлового будинку зі складанням двостороннього акту про відключення та включення теплопостачання про повторне заповнення теплоносієм внутрішньої системи опалення

Як убачається з пункту 5.2.2. до зобов’язань виконавця (відповідача) було віднесено необхідність оплати постачальнику (позивачу), у тому числі вартості теплоносія, використаного при повторному заповненні теплоносієм внутрішньої системи опалення житлових будинків після усунення недоліків і ліквідації поривів на внутрибудинкових системах теплопостачання згідно до двосторонніх Актів по розрахунку постачальника.

Сторонами у період опалювального сезону 2005 р. - 2006 р. складались акти про повторне заповнення систем опалення, а саме від 03.11.2005 р., 29.11.2005 р., 30.11.2005 р., 11.12.2005 р., 07.12.2005 р., 14.12.2005 р., 16.12.2006 р., 18.12.2005 р., 23.12.2005р., 28.12.2005 р., 02.01.2006 р., 05.01.2006 р., 13.01.2006 р., 14.01.2006 р., 03.02.2006 р., 29.03.2006 р.

Позивачем до суду надані за заявлений період позовних вимог розрахунок вартості теплоносія використаного при повторному заповненні внутрибудинкових систем опалення до кожного з складених актів.

Відповідач заперечуючи проти позову, посилався на прагнення позивача стягнути з нього витрати за теплоносії, які увійшли в тарифи за опалення.

Вказані заперечення відповідача не підтверджуються матеріалами справи, а також поясненнями посадової особи Виконавчого комітету Горлівської міської ради.

Крім того, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на положення пункту 6.3. договору № 579, якими визначено, що лише головний інженер має право підписувати будь-які акти встановлені вказаною угодою. Вважає, що підпис на той час першого керівника КП «Хімік» не може бути прийнятий судом як доказ, що акт підписаний уповноваженою посадовою особою.

Розглянув вказані доводи відповідача, суд вважає що вони не можуть бути прийняти судом виходячи з наступного.

Як убачається з довідки Донецького обласного управління статистики № 7-25-683 договору на утримання житлового фонду від 01.07.2002р., договору № 579 від 21.10.2002 р. та додаткової угоди від 20.01.2004 р., першим керівником відповідача - КП «Хімік»,була Жарких Олена Володимирівна. Відповідно до контракту, укладеного міською радою, з 07.08.2006 р. на посаду першого керівника КП «Хімік» призначений Артюхов В.Г.

Відповідно до пункту 7.3. Статуту відповідача керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства за винятком тих, що віднесені до компетенції власника та інших органів управління даного підприємства. Керівник несе повну відповідальність за стан та діяльність підприємства, діє без довіреності від імені підприємства, представляє його в усіх установах та організаціях.

Таким чином, суд вважає, що підпис першого керівника в актах є підписом уповноваженої особи.

Тим більше, що як убачається з довідки наданої до суду відповідачем у період з 01.08.2005 р. до 25.11.2005 р. на посаду головного інженера була призначена Черкасова С.Е., будь - яких інших відомостей щодо займання посади головного інженера іншою особою відповідачем до суду не надано.

Крім того, суд вважає, що підпис першого керівника на актах ніяким чином не спростовує факту заповнення вдруге систем опалення та витрат пов’язаних з цим.

Тим більше, що з боку постачальника вказані акти підписані уповноваженими особами про до свідчить регламент взаємовідносин структурних підрозділів позивача, наказ № 391/1 від 12.10.2005 р., посадова інструкція.

Позивачем були надані відповідачу для сплати рахунки № 16 від 30.12.2005 р. на суму 1111,07 грн., № 40 від 20.02.2006 р. на суму 484,83 грн., № 94 від 13.04.2006 р. на суму 8,75 грн., № 62 від 04.04.2006 р. на суму 516,24 грен., № 168 ві 27.04.2006 р. на суму 111,90 грн., всього на суму 2 232,79 грн.

Як визначено частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наданих до суду документів: листів № 10/16366 від 30.12.2005 р., № 10/3337 від 23.02.2006 р., № 10/5422 від 04.04.2006 р., № 10/6049 від 13.04.2006 р., № 10/6839 від 27.04.2006 р., повідомлень про вручення поштового відправлення, позивачем були додержані вимоги статті 530 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 11, 530 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174 Господарського кодексу України, статтями 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» м.Горлівка, заявлені до Комунального підприємства «Хімік» м.Горлівка, про стягнення вартості витраченого теплоносія у сумі 2 232,79 грн. за договором № 579 від 21.10.2002 р.

Стягнути з Комунального підприємства «Хімік» м.Горлівка (84610, м.Горлівка, вул.Ліванова, 5, р/р 26002200042761 в Філіалі Горлівського міського відділення Укрсоцбанк, МФО 334088, ОКПО 3969100), на користь Закритого акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» м.Горлівка (84610, м.Горлівка, вул.Ак.Павлова, 13, р/р 2600541402000 АБ «Икар-Юанк», МФО 334594, ОКПО 03337007), вартість витраченого теплоносія у сумі 2 232,79 грн. за договором № 579 від 21.10.2002 р., державне мито у сумі 102 грн., витрати пов’язані інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу 118 грн.

В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст підписано 08.05.2007 р.

Видати накази після набуття рішенням законної сили.

Суддя