Постанова № 663855, 21.05.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.07 р. Справа № 41/327а

м. Донецьк, вул. Артема, 157, к. 223

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Вознєвій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські промислові ресурси”, м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення №0000362342/0/264/23-111/30415558/1609/10 від 01.03.2005р. в частині нарахування податку на додану вартість в розмірі 3991,15 грн. та штрафних санкцій з такого податку в сумі 2717,57 грн.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Українські промислові ресурси”, звернувся до суду з позовною заявою до Будьонівської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Донецьку про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень від 01.03.2005р. №0000362342/0/263/23-111-30415558/1609/10 та 0000352342/0/263/23-111/30415558/1609/10 .

Ухвалою по справі від 05.10.2006р. відкрито провадження в адміністративній справі № 41/98а та по справі призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою по справі від 19.10.06р. відповідача у справі було замінено його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька.

Ухвалою від 19.10.2006р. позовні вимоги позивача були роз’єднані у самостійне провадження та адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські промислові ресурси” до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 01.03.2005р. №0000362342/0/264/23-111/30415558/1609/10 в частині нарахування податку на додану вартість в розмірі 5200 грн. та штрафних санкцій з такого податку в сумі 3400грн. було присвоєно номер 41/327а.

Позивачем заявою від 15.05.2007р. позовні вимоги змінені та позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000362342/0/264/23-111/30415558/1609/10 від 01.03.2005р. в частині: за основним платежем в сумі 3991,15 грн., за штрафними санкціями в сумі 2717,57 грн., всього в сумі 6708,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем у акті перевірки неправомірно зроблений висновок про порушення позивачем п.п 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Позивач вказує, що податок на додану вартість в сумі 5200грн. був обґрунтовано та правомірно нарахований позивачем по витратам, які відносяться до валових витрат, у таких періодах: у березні 2003р. - в сумі 283грн., у червні 2003р. - в сумі 1061 грн., у липні 2003р. - в сумі 542грн., у серпні 2003р. - в сумі 517грн., у грудні 2003р. - в сумі 213грн., у березні 2004р. - в сумі 1212грн., у квітні 2004р. - в сумі 573грн., у травні 2004р. - в сумі 134грн., у червні 2004р. - в сумі 669грн.

Позивач наполягає на тому, що відповідач безпідставно зменшив суму його податкового кредиту, оскільки сума нарахованого податку складається з платежів сплачених на обслуговування автомобілей, які повинні бути визнані як валові витрати. Позивач вважає, що відповідач безпідставно не врахував у складі валових витрат перевіреного періоду витрати на технічне обслуговування, пально-мастильні матеріали та запчастини, зазначивши, що ці витрати зроблені щодо автотранспорту, який не значиться на балансі підприємства. Насправді, такі транспортні засоби рахуються у складі основних фондів позивача, а крім того, позивач відносив до складу валових витрат витрати на ПММ в розмірі 50% від загальної суми витрат на ПММ, що і передбачено податковим законодавством.

Відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на обґрунтованість та законність висновків про порушення позивачем податкового законодавства, зроблених в ході перевірки та відображених у акті перевірки. Відповідач вказує, що підставою для нарахування податку на додану вартість було порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Ухвалою по справі від 23.10.2006р. провадження по справі зупинялось до вирішення справи № 41/98а. Ухвалою від 30.03.2007р. провадження по справі поновлено, у зв’язку з набуттям законної сили рішенням по справі № 41/98а.

Відповідачем наданий розрахунок сум донарахованого податку на додану вартість, який зроблений у відповідності нарахованих сум податку з проведеними позивачем операціями в розрізі контрагентів.

В судовому засіданні судом досліджені документи щодо правового статусу позивача; акт № 443/23-111-1/3045558 від 28.02.2005р.; податкове повідомлення-рішення від 01.03.05р. №0000362342/0/264/23-111-30415558/1610/10, розрахунок до акту перевірки, ухвала Донецького апеляційного господарського суду по справі №41/98а від 27.02.07р., постанова господарського суду Донецької області по справі №41/98а від 18.12.2006р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Позивач є суб’єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером 30415558, перебував на податковому обліку у ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька.

В період з 09.12.2004р. по 27.02.2005р. відповідачем була проведена комплексна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003р. по 30.06.2004р., в результаті якої був прийнятий акт № 443/23-111-1/3045558 від 28.02.2005р. (далі - "акт перевірки").

За результатами перевірки відповідачем, зокрема, зроблені висновки про порушення позивачем п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме заниження податку на додану вартість на загальну суму 6336 грн., у т.ч. у лютому 2003р. - на суму ПДВ 1132грн., у березні 2003р. -283грн., у червні 2003р. -1061 грн., у липні 2003р. - 542грн., у серпні 2003р. - 517грн., у грудні 2003р. - 213грн., у березні 2004р. - 1212грн., у квітні 2004р. - 573грн., у травні 2004р. - 134грн., у червні 2004р. - 669грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було складено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0000362342/0/264/23-111/30415558/1610/10 від 01.03.05р., яке є предметом спору та якими позивачу було визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 10226грн., в тому числі 6336 грн. – сума основного платежу, 3890 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Підставою його прийняття визначені п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п. “б” п. 4.2.2. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, підставами визначення суми штрафних (фінансових) санкцій визначений п. 17.1.3. ст. 17 цього ж закону.

Позивач просить визнати недійсним спірне податкове повідомлення-рішення у частині нарахування податку на додану вартість в розмірі 3991,15 грн., та штрафних санкцій з такого податку в сумі 2717,57 грн.

Згідно із наданими у засіданні суду поясненнями, позивач оспорює нарахування податку на додану вартість за березень 2003р. в сумі 283 грн., за червень 2003р. в сумі 541.83 грн. (по операціях з ТД “Золотий гепард”), за липень 2003р. в сумі 542 грн., за серпень 2003р. в сумі 517 грн., за грудень 2003р. в сумі 7,64 грн. (по операціях з ТД “Золотий гепард”), за березень 2004р. в сумі 1019,68 грн. (по операціях з ТД “Золотий гепард” та ТОВ “Ріво Моторс”), за квітень 2004р. в сумі 411,17 грн. (по операціях з ТД “Золотий гепард” та ТОВ “Ріво Моторс”), за червень 2004р. в сумі 669 грн., і у зв’язку з таким просить визнати недійсним спірне податкове повідомлення-рішення у частині нарахування ПДВ у сумі 3991,15 грн.

З акту перевірки та наданого відповідачем розрахунку вбачається, що нарахування податку на додану вартість у періоди, що оспорюються позивачем, є наслідком висновків відповідача про порушенням позивачем п.п 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ за придбані товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат.

Так, в ході перевірки встановлене неправомірне віднесення позивачем до валових витрат витрат за операціями з ТД “Золотий гепард” та ТОВ “Ріво Моторс”, що обумовило висновки про неправомірне віднесення до складу податкового кредиту ПДВ у зв’язку з придбанням відповідних товарі (робіт, послуг) у наступних сумах та періодах: у березні 2003р. - в сумі 283грн. (ТОВ "Ріво-моторс" по податковій накладній №435 від 14.03.03р.), у червні 2003р. на суму 541,79 грн. (ТОВ "ТД "Золотий гепард" по податковій накладній №26616 від 24.06.03р.), у липні 2003р. – 542 грн. (ТОВ ТД "Золотий гепард" по податковій накладній №28378 від 09.07.03р.), у серпні 2003р. – 517 грн. (ТОВ ТД "Золотий гепард" по податковій накладній №32298 від 06.08.03р.), у грудні 2003р. – 7,64 грн. (ТОВ ТД "Золотий гепард" по податковій накладній №74648 від 03.12.03р.), у березні 2004р. – 1019,68 грн. (ТОВ "Ріво-моторс" по податковій накладній №477 від 02.03.04р., №294 від 09.03.04р., №365 від 25.03.04р., ТОВ ТД "Золотий гепард" по податковій накладній №92525 від 16.03.04р.), у квітні 2004р. – 411,17 грн. (ТОВ "Ріво-моторс" по податковій накладній №760 від 02.04.04р., ТОВ ТД "Золотий гепард" по податковій накладній №94556 від 02.04.04р.) , у червні 2004р. – 669 грн. (ТОВ "Ріво-моторс" по податковій накладній №2283 від 26.06.04р.)

Сторонами визнано, що правомірність та обґрунтованість віднесення витрат, визначених серед інших і вищевказаними податковими накладними, до складу валових витрат відповідних періодів було предметом розгляду справи №41/98а за позовом ТОВ “Українські промислові ресурси” до Будьонівської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 01.03.2005р. 0000352342/0/263/23-111/30415558/1609/10 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 25320грн. та штрафних санкцій в сумі 12700грн. Податок на прибуток в сумі 25320грн. був нарахований позивачу таким повідомленням-рішенням внаслідок висновків податкової інспекції про завищення валових витрат у тому числі і у вказаних періодах та операціях, які зафіксовані у акті перевірки.

Як вбачається з постанови господарського суду Донецької області №41/98а від 18.12.06р., в результаті розгляду такої справи судом було встановлено, що висновки податкової інспекції, зроблені у акті перевірки, про завищення валових витрат у 1-му кварталі 2003 р. на суму 1,4 тис. грн., у 2-му кварталі 2003 р. на суму 3,1 тис. грн., у 3-му кварталі 2003 р. на суму 5,6 тис. грн., у 4-му кварталі 2003 р. на суму 1,0 тис. грн., у 1-му кварталі 2004 р. на суму 12,8 тис. грн., у 2-му кварталі 2004 р. на суму 6,9 тис. грн. у зв’язку із неправомірним віднесенням у вказаних періодах позивачем до складу валових витрат витрат на технічне обслуговування, ремонт та придбання запчастин для автомобілів, не є вірними та не відповідають чинному законодавству.

Судом також спростовані висновки акту перевірки про завищення валових витрат перевіреного періоду у зв’язку з безпідставним віднесенням до них витрат на придбання пально-мастильних матеріалів.

В ході провадження по справі №41/98а судом були встановлені ті обставини, що валові витрати у вищенаведених періодах не були завищені позивачем, у зв’язку з чим позовні вимоги були задоволені.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 27.02.07р. №41/98а Постанова господарського суду Донецької області від 18.12.06р. №41/98а була залишена без змін, отже така Постанова набрала законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Як вказувалось вище, судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено, що витрати на паливно-мастильні матеріали і запчастини, ремонт та обслуговування автомобілів правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат відповідно, у періоди: березень 2003р., червень 2003р., липень 2003р., серпень 2003р., грудень 2003р., березень 2004р., квітень 2004р., червень 2004р.

Згідно із п.п 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла у перевірений період), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Статтею 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. (п. 5.1. закону)

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. (п. 5.1. закону).

Враховуючи наведені приписи законодавства, встановлену постановою господарського суду Донецької області від 18.12.2006р. по справі № 41/98а помилковість висновків податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат та, як наслідок, безпідставність нарахувань податку на прибуток, у суду відсутні підстави вважати порушеними позивачем п. 7.4.1. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Оскільки витрати на паливно-мастильні матеріали і запчастини, та витрати на проведення експертизи згідно із чинним законодавством повинні відноситись до складу валових витрат підприємства, то висновки податкової інспекції про неправомірне віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по наведеним вище податковим накладним є неправомірними та необґрунтованими.

З огляду на наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські промислові ресурси” про визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 3991,15 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, слід зазначити наступне.

Пунктом 17.1.3 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, на підставі якого до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не оспорює донарахування податку на додану вартість в сумі 2344,85 грн., а тому у суду відсутні підстави вважати безпідставним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1172,43 грн., розраховані як 50 відсотків від суми донарахованого податку на підставі наведених приписів п. 17.1.3 ст.17 Закону.

У іншій частині безпідставність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій обґрунтовується, по-перше, встановленою судом безпідставністю донарахування податку на додану вартість в розмірі 3991,15 грн., по-друге, застосуванням штрафних (фінансових) санкцій щодо суми, яка не була донарахована.

Так, наведені вище положення п. 17.1.3 ст.17 Закону передбачають право контролюючих органів застосовувати до платників податків штрафні санкції у разі донарахування податку та виходячи із суми такого донарахування (недоплати, заниження податкового зобов’язання).

У спірних відносинах податковим органом податок щодо суми штрафних санкцій у розмірі 721,99 грн. не донараховувався, заниження податкових зобов’язань в ході перевірки не встановлена, а штрафна санкція застосована відносно суми завищення бюджетного відшкодування, що не передбачено, приписами п. 17.1.3 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Зважаючи на наведене, вимоги позивача щодо визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись п.п. 5.2.1., 5.3.9. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п. 7.4.1., 7.2.1., 7.4.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст.ст. 1, 4, 5, 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст. 2, 17-20, 69-72, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські промислові ресурси” про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 01.03.2005р. №0000362342/0/264/23-111/30415558/1609/10 в частині нарахування податку на додану вартість в розмірі 3991,15 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2717,57 грн. – задовольнити.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Будьонівської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Донецьку від 01.03.2005р. №0000362342/0/264/23-111/30415558/1609/10 в сумі 6708,72 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 3991,15 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2717,57 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя