Рішення № 66384983, 20.04.2017, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6930/15-ц

(2/199/55/17)

РІШЕННЯ

Іменем України

20.04.2017 року Амур-Нижньодніпровський районний суду м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Борулько М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 11.04.2007 року між Публічним акціонернім товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №140.05/298-КМК-07, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредитні кошти в сумі 150000,00 доларів США з розрахунку 15% річних за користування кредитом на строк з 11.04.2007 року до повного виконання зобов'язань за договором.

У забезпечення виконання вказаних зобовязань за кредитним договором №140.05/298-КМК-07 від 11.04.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 11.04.2007 року був укладений договір іпотеки №140.05/298-ЗМК/1-07, згідно з яким відповідач надав в іпотеку нежитлове приміщення - магазин непродовольчих товарів за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, б.70, прим. №110, що належить йому на праві власності згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 20.10.2006 року, виданим виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, №3755 від 16.10.2006 року.

Згідно з договором купівлі-продажу прав вимоги від 26.06.2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, реєстровий номер 1441, відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором №140.05/298-КМК-07 від 11.04.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта-Банк», що підтверджується за актом приймання-передачі прав вимоги, який є додатком до договору.

Позивач зазначає, що боржник за кредитним договором №140.05/298-КМК-07 від 11.04.2007 року ОСОБА_1 належним чином не виконував умови кредитного договору, порушивши графік погашення заборгованості за кредитом, у звязку з чим станом на 28.07.2015 року заборгованість по кредиту становить 2129990,27 гривень, з яких: тіло кредиту 1666585,58 гривень, відсотки 463404,69 гривень.

Оскільки до теперішнього часу на кількаразові вимоги позивача відповідач ОСОБА_1 заборгованість не гасить, від виконання своїх зобов'язань ухиляється, тому позивач просив суд у рахунок погашення заборгованості в сумі 2129990,27 грн. за кредитним договором № 140.05/298-КМК-07 від 11.04.2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення магазин непродовольчих товарів, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, буд. 70, приміщення №110, та складається з трьох торгових залів загальною площею 48,1 кв.м., допоміжні приміщення загальною площею 2,7 кв.м., загальною площею 50,8 кв.м., що належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.10.2006 року, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, №3755 від 16.10.2006 року, визнавши за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» право власності на вказане нежитлове приміщення.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала та надала пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач ОСОБА_1 просив у позові відмовити, оскільки він повністю повернув кредит ПАТ «Кредитпромбанк»

Представник відповідача ОСОБА_5 проти позову заперечувала та зазначила, що позасудовий спосіб набуття права власності на предмет іпотеки здійснюється на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя та не передбачає судовий спосіб захисту прав кредитора. Представник відповідача зауважила, що оскільки позивач скористався своїм правом про дострокове повернення кредитних коштів, визначивши його строк виконання до 14.02.2009 року, про що було повідомлено відповідача листом-вимогою від 15.01.2009 року з241/2994, чим змінено строк виконання основного зобовязання, тому вважає, що з 15.02.2009 року сплинув загальний строк позовної давності у три роки, та просила суд відмовити у позові у зв'язку з його пропуском.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 11.04.2007 року між Публічним акціонернім товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №140.05/298-КМК-07, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредитні кошти в сумі 150000,00 доларів США з розрахунку 15% річних за користування кредитом на строк з 11.04.2007 р. до повного виконання зобов'язань за договором.

У забезпечення виконання вказаних зобовязань за кредитним договором №140.05/298-КМК-07 від 11.04.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 11.04.2007 року був укладений договір іпотеки №140.05/298-ЗМК/1-07, згідно з яким відповідач надав в іпотеку нежитлове приміщення - магазин непродовольчих товарів за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, б.70, прим. №110, що належить йому на праві власності згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 20.10.2006 року, виданим виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, №3755 від 16.10.2006 року.

Згідно з договором купівлі-продажу прав вимоги від 26.06.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, реєстровий номер 1441, відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором №140.05/298-КМК-07 від 11.04.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта-Банк», що підтверджується за актом приймання-передачі прав вимоги, який є додатком до договору.

Боржник за кредитним договором №140.05/298-КМК-07 від 11.04.2007 року ОСОБА_1 належним чином не виконував умови кредитного договору, порушивши графік погашення заборгованості за кредитом, у звязку з чим станом на 28.07.2015 року заборгованість по кредиту згідно з наданим позивачем розрахунком становить 2129990,27 гривень, з яких тіло кредиту 1666585,58 гривень, відсотки 463404,69 гривень. Доказів погашення боргу за кредитним договором у повному обсязі суду не надано.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст.ст. 58-60 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

За ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. В силу ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно достатей 549-552цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено ст.ст. 572, 575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом, як передбачено ст.590 ЦК України.

Згідно з ст. 12 Закону України, у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати

дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 589 ЦК Українитаст. 20 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно ст. 24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Відповідно до ч. 1ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як передбачено ст. 35 ЗУ "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавню та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно із ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано ст.39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Дослідивши спірні правовідносини в ході судового розгляду суд вважає, що відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку» за рішенням суду предмет іпотеки підлягає реалізації шляхом проведення процедури прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки за умови наявності застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що повинно міститись в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотеко держателя, при обовязковому направлянні іпотекодавцю відповідної вимоги про усунення порушення із зазначенням його стислого змісту та наданням тридцятиденного строку на його усунення, що регулюється вимогами ст. 35, 36 Закону України «Про іпотеку».

таким чином позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення його права під час здійснення договірних домовленостей за договором іпотеки №140.05/298-ЗМК/1-07 від 11.04.2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1, за яким в іпотеку передано нежитлове приміщення, за адресою: вул. Калинова, б. 70, прим.110 у місті Дніпропетровську, у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки за договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з вимогами ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до вимог ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд приймає до уваги, що позивачем було використане своє право за кредитною угодою від 11.04.2007 року № 140.05/298-КМК-07 про дострокове повернення кредитних коштів, у звязку із чим було змінено строк виконання основного зобовязання на дату повернення кредитних коштів - 14.02.2009 року, зазначену у вимогах від 15.01.2009 року з241/2994, 241/2995, 241/2996, 241/2997, 245/3002, 245/3001, чим змінено строк виконання основного зобовязання, тому у звязку із спливом 15.02.2012 року загального трирічного строку позовної давності щодо позовних вимог за основним зобовязанням за кредитної угодою від 11.04.2007 року № 140.05/298-КМК-07 відповідно до вимог ст. 266 ЦК України, суд вважає відмовити у позові у зв'язку зі спливом строку і за додатковими позовними вимогами.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України Про іпотеку договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Дана правова позиція викладена у постановах судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30.03.2016 року №6-1851 цс 15, від 22.03.2017 року № 6-2967 цс 16, які відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 77, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 16, 525-526, ч.3 ст. 549, 551, 589, 590, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 33, 35, 36, 37, 38 Закону України «Про іпотеку» суд, -

В И Р І Ш И В:

Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк»» в позові до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії рішення.

Суддя: