Рішення № 66383975, 18.04.2017, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/4273/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

18 квітня 2017 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі - Кіяниця А.О., без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці Вінницької області цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Поданий позов позивач мотивує тим, що 22.03.2013 року між позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1, був укладений кредитний договір №б/н, згідно до умов якого, відповідач отримала кредит у розмірі 1 100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Зазначив, що щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Вказує, що підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».

Зазначив, із посиланням на п.п.2.1.1.5.5-2.1.1.5.6, 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг, ст.ст.509,526, 527, 530, 610,1054 ЦК України, що Банк виконав умови договору в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Але відповідач в порушення своїх зобов'язань за кредитним договором, умови договору виконувала неналежно, в результаті чого станом на 31 жовтня 2016 року у неї утворилася заборгованість перед позивачем на загальну суму 14 334 (чотирнадцять тисяч триста тридцять чотири) гривні 94 копійок, яка складається з наступного: 636, 29 грн. - заборгованість за кредитом; 9 639,84 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 900 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 658, 81 грн. - штраф (процентна складова).

Тому позивач звернувся з даним позовом в суд,

Просить задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання представник позивача Сафір Ф.О. не з`явився, надав суду заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.

Крім цього, 06.03.2017 року від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких стосовно форми договору, ознайомлення відповідача з УПП та видачі кредитних коштів представник позивача послався на ч.1 ст.509, ч.2 ст.639, ст.634, ст.207 ЦК України; щодо нарахування штрафів, послався на ч. 1 ст. 638, ст.1054, ст. 549 ЦК України, вважає, що штраф жодним чином не виражається у твердій грошовій сумі , оскільки хоча в розрахунку він складається з двох частин ( фіксована складова та процентна складова), але фактично вони складові формули, за якою обчислюється нероздільне сума, в залежності від розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов*язань; стосовно одночасного стягнення пені та штрафу послався на ст.526, ч. 1 ст.626, ст.ст.627, 549, ч. 1 ст.550 ЦК України, зазначає, що заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає із закону або із суті відносин сторін, дозволяє здійснити відповідне вреголювання в договорі; стосовно збільшення відсоткової ставки по кредиту зазначено з посиланням на ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, п.п. 1.1.3.2.3, 1.1.3.2.3, 1.1.3.2.9., 1.1.2.3, Умов та правил надання банківських послуг, вказує, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів; стосовно зазначення пені та комісії в розрахунку заборгованості зазначено, що зазначенням в одному стовпчику розрахунку заборгованості комісії та пені не суперечить ні положенням договору, ні чинному законодавству, а здійснено з метою наглядного розрахунку діючої заборгованості ро кредиту; щодо розрахунку заборгованості, який здійснено відповідачем, зазначає, що належним доказом для спростування розрахунку заборгованості банку є висновок економічної експертизи, а розрахунок, який здійснила відповідач є належним доказом;

22.02.2017 року в судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_4 було надано суду заперечення на позовну заяву (а.с.50-54), відповідно до яких відповідач не визнає позовні вимоги та вважає їх необгрунтованими і безпідставними. Вважає, що в позовній заяві безпідставно зазначено, що позивач та відповідач 22.03.2013 року уклали кредитний договір, у відповідності до якого відповідач отримала кредит у розмірі 1100,00 грн. у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку. Доказів, які б підтверджували факт видачі кредиту у розмірі 1100,00 грн. в позовній заяві не зазначено і до матеріалів не додано.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач отримувала кредитні кошти та брала на себе зобов'язання сплачувати відсотки у розмірі 30% річних, 34,80 % річних, 43,2 % річних, які вказані у розрахунку. Такий документ, як « Справка об условиях кредитования с использованием кредитки «Универсальная»,65 дней льготного периода» вважає неналежним доказом, оскільки доказів видачі відповідачу саме карти «Універсальная» в матеріалах справи немає, а в позові Банк вказує, що відповідачу видано платіжну картку, а не кредитну.

В зв'язку з викладеним, вважає, що в матеріалах справи відсутній кредитний договір, оскільки документи, які позивач долучив до позовної заяви не містять істотних умов кредитного договору, зокрема не вказано розміру, типу відсоткової ставки та порядку сплати процентів. Не зазначено на який термін видається кредит та строків його повернення. Не зазначено типу кредитної картки та кредитного ліміту.

Вважає, що зі змісту наданої Анкети-Заяви взагалі не вбачається, що відповідач хоча б виявила бажання отримувати кредит. Графи про видачу картки та розмір кредитного ліміту в даній Анкеті не заповнені.

На думку позивача, оскільки Умови та правила не містять підпису відповідача, то такі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Зазначає, що у Анкеті-заяві розміру відсоткової ставки не зазначено, підстави змін відсоткової ставки матеріалами позову не обґрунтовано, доказів повідомлення відповідача про зміну відсоткової ставки, до позову не надано.

Вказує, що стягнення комісії Умовами та Правилами, на які Банк посилається взагалі не передбачено.

Позовна заява містить вимоги щодо стягнення 2-х штрафів: 500,00 грн. - штраф (фіксована складова); 658,81 грн. - штраф (процентна складова). За своєю правовою природою, штраф не може бути виражений у сталій сумі, оскільки за нормами ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання. У анкеті-заяві розміру штрафу не вказано, а Умови та Правила, як уже зазначалося, не містять підпису Відповідача, а тому не можуть бути належним доказом та підставою для стягнення штрафів.

Позивач у позовній заяві просить одночасно стягнути з відповідача 2900,00 грн. пені за прострочення платежів за кредитом та 500, 00 грн. фіксованої частини штрафу, 658,81 грн. штрафу у розмірі 5 % від суми позову за порушення строків сплати грошових зобов'язань більше ніж на 30 днів. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Також представник відповідача в своїх запереченнях зазначила, що розрахунок боргу, який банк просить стягнути є невірним, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з недоведеністю.

18.04.2017 року відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, по невідомим суду причинам, про час, дату та місце проведення судових засідань повідомлялися належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи до суду відповідач не надала, у зв*язку з чим, суд вирішив провести заочний розгляд справи, про що виніс відповідну ухвалу.

Суд, вважає за можливе розглянути справу у відсутності нез*явившихся осіб та постановити процесуальне рішення на підставі наданих позивачем письмових доказів у справі.

Вивчивши позов, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов частково обґрунтований та такий, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22 березня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 , був укладений кредитний договір №б/н, згідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 1 100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Укладення вищезазначеного договору підтверджується анкетою-заявою на отримання кредитних коштів за підписом відповідача від 22 березня 2013 року, Умовами і правилами надання банківських послуг (а.с. 5-31), що відповідає положенням ст. 634 ЦК України.

З розрахунку наданого позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, вбачається, що станом на 31 жовтня 2016 року за відповідачем ОСОБА_1, рахується заборгованість перед позивачем за кредитним договором, в загальній сумі 14 334 (чотирнадцять тисяч триста тридцять чотири) гривні 94 копійок, яка складається з наступного: 636, 29 грн. - заборгованість за кредитом; 9 639,84 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 900 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 658, 81 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 4).

Застосовуючи норми матеріального та процесуального права суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови , щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір ( оферти) і прийняття пропозиції ( акцепту) другою стороною.

Згідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. А положення ст. 599 ЦК України, передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із ст.1049 ч.1 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (кошти в такій же сумі) у термін і в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк чи інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі і на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки.

Відповідно до п. 2.1.1.12.9 Правил користування платіжною карткою, Боржник доручає списувати з будь якого рахунку відкритого в Банку в часності з Картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань.

Згідно до п. 1.1.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг» за незгодою зі зміною Правил та/або «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ позичальник зобов'язується надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору та погасити виниклу перед Банком заборгованість.

На підставі п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, Банк має право на зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків.

Згідно п. 2.1.1.3.5 Умов та правил надання банківських послуг, Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті Банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами Клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

Згідно п. 2.1.1.12.11 Правил користування платіжною карткою, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором.

Відповідно п. 1.1.3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг, у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного Договору та/або у разі виникнення Овердрафту Банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов'язків в цілому або у встановленою Банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов'язків та інших обов'язків за цим Договором.

Також, пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на тій самий строк.

Таким чином, судом встановлено, що позивач виконав умови кредитного договору надавши у грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку відповідачу, а відповідач їх отримала. Але у подальшому вона порушила умови укладеного договору, так як належним чином не виконує умови укладеного договору, в порядку та в строки, передбачені зазначеним договором та кошти за кредитом не повернула.

Разом з тим фіксована частина штрафу в розмірі 500 грн. не відповідає положенню ч. 2 ст. 549 ЦК України, за яким штраф визначено як неустойку, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного, або неналежно виконаного зобов'язання, а тому позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає через безпідставність.

З огляду на вищевикладене вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача кредитної заборгованості станом на 31 жовтня 2016 року в загальній сумі 13 834 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять чотири) гривні 94 копійки, яка складається з наступного: 636, 29 грн. - заборгованість за кредитом; 9 639,84 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 900 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 658, 81 грн. - штраф (процентна складова).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до платіжного доручення №PROM9ВМ085 від 09.12.2016 року сплачено судовий збір по даній справі в розмірі 1 378 грн. (а.с.1), тому, відповідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, зазначені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 629, 1049 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 174, 212 - 215, 224,225 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер:НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (адреса: 49094, м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, № 50, код ЄДРПОУ - 14360570, МФО - 305299; рах. №29092829003111) заборгованість за кредитним договором №б/н від 22.03.2013 року, станом на 31 жовтня 2016 року в загальній сумі 13 834 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять чотири) гривні 94 копійок, яка складається з наступного: 636, 29 грн. - заборгованість за кредитом; 9 639,84 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 900 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 658, 81 грн. - штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер:НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (адреса: 49094, м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, № 50, код ЄДРПОУ - 14360570, МФО - 305299; рах. №29092829003111) судовий збір в розмірі 1 378 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний, шляхом подачі апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Суддя: