Ухвала суду № 66383663, 25.04.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

25 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., -

розглянувши заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом приватного малого підприємства «Галактика» до Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності,

в с т а н о в и л а:

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року позов задоволено.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 січня 2017 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_2 на вищезазначені судові рішення.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 КАС.

На обґрунтування заяви додано копію постанови Верховного Суду України від 24 січня 2017 року (№ 21-1559а16) - на підтвердження невідповідності оскаржуваного судового рішення викладеному у цій постанові висновку.

Однак аналіз судового рішення, про перегляд якого подано заяву, та постанови, яка додана на обґрунтування заяви, не підтверджує невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Так у постанові Верховного Суду України від 24 січня 2017 року міститься висновок, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Отже, з огляду на встановлені у справі обставини, що оспореним реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема, про право на конкретну земельну ділянку, збудовану будівлю на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, і право власності на яку (будівлю, нерухоме майно) може бути визнане судом, якщо це не порушуватиме прав інших осіб, Верховний Суд України зазначив, що рішення суду касаційної інстанції, у справі що розглядається, як і рішення судів попередніх інстанцій, помилково були розглянуті в порядку адміністративного судочинства.

Тоді як у рішенні, про перегляд якого подано заяву, суди, скасовуючи рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - стоянка для автомобіля, взяли до уваги те, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22 серпня 2013 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2013 року (справа № 921/750/13-г/4) визнано недійсним рішення Тернопільської міської ради від 12 липня 2013 року та, що оскаржуване рішення прийнято, зокрема, на підставі договору оренди земельної ділянки від 19 липня 2013 року, який також визнано недійсним рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30 січня 2014 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2014 року (справа № 921/1254/13-г/6).

Отже, рішення, про перегляд якого подано заяву, не суперечить викладеному у постанові Верховного Суду України висновку, оскільки вони ухвалені у спорах, що виникли у правовідносинах, які не є подібними.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої заяви.

Враховуючи викладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом приватного малого підприємства «Галактика» до Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда

Судді: М.І. Гриців

О.Б. Прокопенко