Постанова № 66382995, 04.05.2017, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/2867/16-а

Провадження 2-а/524/255/17

ПОСТАНОВА

І м е н е м У к р а ї н и

04.05.2017 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого - судді - Нестеренка С.Г., при секретарі - Бельченко Н.Л., з участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника третьої особи Адміністрації Державної прикордонної служби України - Бурч В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Полтавського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду у квітні 2016 року з позовом, у якому просив: - визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби; -зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 31 серпня 2015 року.

Посилався на те, що є учасником бойових дій, оскільки приймав участь у бойових діях у Демократичній Республіці Афганістан з 07 січня 1985 року по 10 січня 1986 року, інвалідом війни другої групи, яка була встановлена 31 серпня 2015 року.

У жовтні 2015 року звернувся до Кременчуцького об'єднаного військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності 2-гої групи, пов'язаної з проходженням військової служби, яка була направлена для розгляду до Полтавського обласного військового комісаріату.

Листом № 10/7 від 16 січня 2016 року Полтавський обласний військовий комісаріат повідомив, що документи повертаються та після розгляду документів не вбачається підстав для подання пропозицій Міністру оборони України щодо призначення одноразової грошової допомоги, оскільки він проходив службу та звільнений з Прикордонних військ, а тому виплата одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідностіна позивача не поширюється.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позов підтримав, просив задовольнити, посилаючись на обставини і підстави, викладені у позовній заяві.

Представник третьої особи Адміністрації Державної прикордонної служби України - Бурч В.В. у судовому засіданні проти задоволення позву не заперечував, пояснив, що позивач не проходив службу у військових формуваннях Державної прикордонної служби України.

Представники відповідачів - Міністерства оборони України, Полтавського обласного військового комісаріату у судове засідання не прибули, були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання, керівництво Полтавського обласного військового комісаріату просило розглянути справу за відсутності їх представника, проти задоволення позову заперечували, про що подали письмову заяву.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

З довідки Кременчуцького ОМВК за № ВБ/399 від 24 березня 2015 року постає, що позивач ОСОБА_1 проходив дійсну військову строкову службу у військовій частині 2099 у Прикордонних військах КДБ СРСР з 04 травня 1984 року по 03 червня 1986 року, у тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан з 07 січня 1985 року по 10 січня 1986 року (одинадцять місяців 3 дні) та має статус учасника бойових дій відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Факт проходження військової служби підтверджується також і відповідними записами у військовому квитку позивача, копія якого наявна в матеріалах справи.

07 вересня 2015 року позивачеві була встановлена друга група інвалідності по загальному захворюванню, що підтверджується копією довідки МСЕК, серія АВ №0482703.

У жовтні 2015 року позивач звернувся до Кременчуцького об'єднаного військового комісаріату із заявою про виплату йому відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності 2-гої групи, пов'язаної з проходженням військової служби, яка була направлена для розгляду до Полтавського обласного військового комісаріату, котрий у свою чергу направив матеріали за заявою позивача до Міністерства оборони України.

Листом № 10/7 від 16 січня 2016 року Полтавський обласний військовий комісаріат повідомив, що документи були повернуті з Міністерства оборони України після розгляду заяви, оскільки за заявою позивача до Міністерства оборони України не вбачається підстав щодо призначення одноразової грошової допомоги, з посиланням на те, що позивач проходив службу у Прикордонних військ КДБ СРСР, а тому виплата одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідностіна позивача не поширюється.

Приписами частини п'ятої статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державною і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон № 2011-ХІІ).

Пунктом 2 рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року визначено, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Соціальним захистом військовослужбовців, відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ, є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ можна дійти висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 18 листопада 2014 року у справі №21-446а14 та 21 квітня 2015 року у справі № 21-135а15.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частин другої, шостої, дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі Порядок № 975).

Згідно з пунктами 11 та 13 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року (далі Порядок № 393), для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та ОСОБА_5, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави суду вважати, що законодавцем передбачено прирівнювання соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Разом з цим, законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства оборони України на прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги позивача у зв'язку із встановленням останньому II групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку про безпідставність відмови у призначенні одноразової допомоги з підстав того, що позивач проходив військову службу та звільнився з військової служби з Прикордонних військ Комітету державної безпеки СРСР.

Крім цього, відповідно до пункту 4 частини першої статті 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Департамент фінансівМіністерства оборони України повернув вказані документи позивачу через військовий комісаріат без розгляду, з посиланням на те, що позивач проходив службу в Прикордонних військах.

Аналізуючи вказані правові норми та співставляючи наведені судом обставини, суд приходить до висновку, що на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов'язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу в лавах Радянської Армії та у Прикордонних військах КДБ СРСР. А тому, відмова у призначені одноразової грошової допомоги з підстав того, що позивач проходив військову службу та звільнився з військової служби з Прикордонних військ Комітету державної безпеки СРСР є безпідставною

Звідси, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Необхідно визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 31 серпня 2015 року.

Крім того, необхідно стягнути з Міністерства оборони України на користь держави судовий збір в розмірі 1280 грн.

Керуючись ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою КМ України № 975 від 25 грудня 2013 року «Про порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», ст. ст. 2, 3, 17, 71,159-163, 167, 183-2, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

Зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 31 серпня 2015 року.

Відмовити ОСОБА_1 в частині вимог до Полтавського обласного військового комісаріату.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь держави судовий збір в розмірі 1280 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського Апеляційного Адміністративного Суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука упродовж десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Повний текст постанови виготовлено 05 травня 2017 року.

Суддя: