Вирок № 66382374, 10.05.2017, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/621/17

Провадження № 1-кп/352/146/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2017 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого - судді Струтинського Р.Р.,

секретаря Бардюк-Кавецької Л.В.,

з участю прокурора Форовича А.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 1201709025000044 від 28.01.2017 р. по обвинуваченню :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, не одруженого, з неповною середньою освітою, працюючого слюсарем на СТО п/п Дубіцького, військовозобов'язаного, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин:

27 січня 2017 року близько 18 години 30 хвилин водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Mazda 323», реєстраційний номер НОМЕР_1 та перебуваючи при цьому в стані алкогольного сп'яніння, що значно знижує реакцію та унеможливлює належним чином оцінювати ,Тисменицького району в напрямку м. Івано-Франківська. У цей час, на даній вулиці, у добре освітленому вуличними ліхтарями місці, переходила проїзну частину зліва направо відносно напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1, пішохід ОСОБА_2 Водій ОСОБА_1, при наближенні до пішохода, проявив неуважність, не передбачаючи при цьому можливості настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити попереду небезпеку для руху у вигляді пішохода, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, унаслідок чого вчинив наїзд на ОСОБА_2, яка завершувала рух через проїзну частину дороги.

При цьому ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 1.10., стосовно терміну «небезпека для руху» - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися;

п. 2.3., де вказано, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 2.9. відповідно до якого водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

п. 12.1., який вказує, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п. 12.3., згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

У результаті порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої пішохід ОСОБА_2, отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми органів черевної порожнини з розривом селезінки та хвоста підшлункової залози, яка ускладнилась крововиливом в черевну порожнину (більше 1 л рідкої крові); закритий уламковий перелом обох кісток лівої гомілки в середній третині; травма лівої верхньої кінцівки у вигляді вивиху головки лівої плечової кістки, закритого перелому гористої лівої плечової кістки, гематоми лівого плеча; забій органів грудної клітки у вигляді забою лівої легені ускладненого лівобічним гідротораксом; рана лівого колінного суглобу; садна в ділянках обличчя.

Відповідно до висновку експерта № 177 від 28.03.2017 судово-медичної експертизи, тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми органів черевної порожнини з розривом селезінки та хвоста підшлункової залози, яка ускладнилась крововиливом в черевну порожнину (більше 1 л рідкої крові), - відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя; закритий уламковий перелом обох кісток лівої гомілки в середній третині; травма лівої верхньої кінцівки у вигляді вивиху головки лівої плечової кістки, закритого перелому гористої лівої плечової кістки, гематоми лівого плеча; забій органів грудної клітки у вигляді забою лівої легені ускладненого лівобічним гідротораксом, - відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечні для життя в момент спричинення; рана лівого колінного суглобу та садно в ділянках обличчя, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні пред'явленого йому в обвинувальному акті злочину визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся і вибачившись перед потерпілою дав суду показання, в яких повністю підтвердив обставини скоєного ним кримінального правопорушення вищенаведеного у вироку. Щиро розкаюється у вчиненому, дуже шкодує за наслідками скоєного. Унаслідок постійних переживань значно погіршився стан здоров'я. Заподіяні потерпілій ОСОБА_2 злочином збитки відшкодував в повному обсязі у добровільному порядку. Просить суд суворо його не карати.

Потерпіла ОСОБА_2 подала до суду письмову заяву в якій ствердила, що їй повністю відшкодовано спричинену ОСОБА_1 шкоду, жодних претензій до нього немає. Просить суд кримінальну справу відносно ОСОБА_1 розглядати за її відсутності, не застосовувати суворе покарання для обвинуваченого.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину визнав повністю, а також те, що він не оспорює фактичні обставини вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним та обмежено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом підсудного та дослідженням доказів, які характеризують його особу. Обвинувачений та інші учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що останні правильно розуміють зміст ст. 349 КПК України.

Таким чином, аналізуючи здобуті в судовому засіданні докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення доведено повністю, а його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, так як він керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

До обтяжуючих обставин суд відносить вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає повне визнання вини ОСОБА_1, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілій матеріальної та моральної шкоди.

Крім того, вирішуючи питання про призначення підсудному покарання, суд приймає до уваги думку потерпілої щодо несуворості призначуваного ОСОБА_1 покарання, а також враховує і те, що останній негативно ставиться до вчиненого, має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, працюючи займаються суспільно-корисною працею, раніше не судимий, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, має незадовільний стан здоров'я, його молодий вік.

Враховуючи позицію потерпілої, яка просить суворо не карати обвинуваченого, наявність зазначених декількох обставин, що пом'якшують покарання, та дані про особу обвинуваченого, суд вважає їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і впливають на пом'якшення покарання. Тому суд прийшов до висновку, що слід застосувати норми ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 286 КК України, а саме у виді обмеження волі. Також суд застосовує додаткове покарання, визначене вищевказаною частиною ст.. 286 КК України - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Цивільний позов не заявлявся.

Питання про речові докази та питання відшкодування судових витрат понесених на залучення експертів суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 395 КПК України, суд,

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому, із застосуванням ст. 69 КК України, покарання - один рік шість місяців обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

До вступу вироку в законну силу, обрати обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши його під варту із зали суду негайно.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з часу затримання - 10 травня 2017 року, з розрахунку до дня набрання вироком законної сили, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КК України, одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, а згідно ч. 5 ст. 72 КК України, одному дню попереднього ув'язнення відповідає два дні позбавлення волі, тобто одному дню попереднього ув'язнення відповідає чотири дні обмеження волі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (код ЄДРПОУ - 37952250, розрахунковий рахунок -31112115700002, банк отримувача - ГУДКСУ в Івано-Франківській області, код банку отримувача - 836014) - 879,60 грн. понесених Івано-Франківським НДЕКЦ МВС України судових витрат на проведення інженерно-транспортної експертизи № 4.2-77/17 від 21.03.2017 р.

Речові докази: автомобіль НОМЕР_2, що переданий на зберігання ОСОБА_1, повернути власнику чи особам, уповноваженим власником на розпорядження даними транспортними засобами.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Тисменицький районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку суду вручити прокурору, потерпілій та обвинуваченому негайно після його проголошення.

Головуючий Р.Р. Струтинський