Ухвала суду № 66382276, 09.03.2017, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/823/17

Провадження № 1-кс/216/464/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.03.2017 м. Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Слідчий суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання Нестеренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області скаргу ОСОБА_2 на рішення слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження,

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на постанову слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження від 28 грудня 2016 року, яке було внесено до ЄРДР за № 12016040750000912 від 06.04.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. В обґрунтування скарги зазначив, що вказана постанова слідчого підлягає скасуванню, оскільки її винесено безпідставно, з порушенням вимог закону, а факти, викладені в заяві про вчинене кримінальне правопорушення, не були перевірені належним чином, досудове слідство в цьому кримінальному провадженні проводилось поверхнево. З часу внесення відомостей до ЄРДР за його заявою та початку досудового розслідування слідчим усупереч вимог ст. 9 КПК України, на його думку, не вчинено жодної слідчої дії, спрямованої на всебічне, повне та неупереджене дослідження обставин кримінального провадження. У повній мірі не було допитано свідків, які могли дати свідчення про вчинення злочину, не зясовано яким чином відбувся злочин і не встановлено можливих осіб, які сприяли його вчиненню.

Так, підставою для внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування слугувала його заява як співзасновника ТОВ «БМДЦ «СЄВЄР» стосовно того, що ОСОБА_4 у період часу з січня 2015 року до 30 березня 2016 року, займаючи посаду директора товариства та виконуючи адміністративно-господарські й адміністративно-розпорядчі функції, всупереч інтересам підприємства, умисно з метою привласнення грошових коштів, отриманих у результаті діяльності товариства, дає незаконні вказівки підлеглим бухгалтеру та касирам складати й видавати пацієнтам завідомо підроблені документи, що посвідчують факт отримання пацієнтами медичних послуг від указаного підприємства та факт оплати за ці послуги. Крім того, з метою приховання зазначеної злочинної діяльності за вказівкою ОСОБА_4 до фінансово-господарської та податкової звітності вносяться завідомо неправдиві відомості про отриманий підприємством дохід. Отже, у результаті протиправних дій ОСОБА_4 фактично привласнює грошові кошти, яке товариство отримує в ході здійснення господарської діяльності. Разом з тим у ході досудового розслідування ним і свідком було надано слідчому інформацію щодо осіб, які сплатили грошові кошти, та розрахункові документи, що мають ознаки підроблення та видавались представниками товариства клієнтам цієї юридичної особи в підтвердження оплати за отримані послуги з виконання аналізів. Однак фактично вказані грошові кошти не було відображено в бухгалтерському й податковому обліку товариства та за його інформацією дані кошти привласнено директором ОСОБА_4 разом із підлеглими бухгалтером і касирами. Указані документи містять прізвища та ініціали осіб, які користувались послугами товариства й відповідно сплачували грошові кошти, які в наступному не було оприбутковано працівниками підприємства та за його інформацією привласнено цими ж особами. Крім того, слідчим не проведено жодної слідчої дії, спрямованої на отримання первинної фінансово-господарської та бухгалтерської документації товариства, а також не призначено жодної експертизи, у тому числі ні судово-бухгалтерської, ні судово-економічної, ні почеркознавчої, проведення яких сприяло б перевірці відомостей щодо оприбуткування працівниками підприємства грошових коштів, отриманих від клієнтів, видачі останнім підроблених документів і встановлення осіб, причетних до відповідних діянь. Зміст оскаржуваної постанови, на його думку, беззаперечно свідчить про недотримання органом досудового розслідування вимог закону щодо всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, а також належного обґрунтування прийнятої постанови, яка б не викликала жодних сумнівів у правильності прийнятого рішення. Закриваючи кримінальне провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України, слідчий зазначив, що в ході досудового розслідування не надалось можливим перевірити показання свідка ОСОБА_5 та його у звязку зі змінами діючого законодавства, відповідно до яких слідчий та прокурор позбавлені можливості призначати перевірки контролюючих органів відносно юридичних осіб. З таким висновком він не погоджується, оскільки діючим КПК України передбачено ряд кримінально-процесуальних інструментів, за допомогою яких слідчий має можливість встановити обєктивну істину в справі, зокрема проведення тимчасового доступу до речей і документів, огляд, обшук, призначення судових експертиз, допит тощо. Однак, не зважаючи на те, що слідчий, на його думку, не здійснив жодних заходів, спрямованих на перевірку викладених у його заяві обставин, а також показаннях свідка ОСОБА_5, дійшов необґрунтованого, передчасного та такого, що не узгоджується із зібраними у справі доказами та фактичними обставинами, встановленими в ході досудового розслідування, висновку щодо наявності між засновниками товариства спору стосовно розподілу прибутку, що в свою чергу, виключає наявність події кримінального правопорушення.

Посилаючись на викладене, скаржник просив скасувати оскаржувану постанову слідчого про закриття кримінального провадження.

Скаржник та його представник у судове засідання не зявились, від представника скаржника до суду надійшла заява про розгляд справи за їхньої відсутності.

Слідчий у судове засідання не зявився, про дату, час і місце судового розгляду скарги був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, відомості про яке внесені 06.04.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120160407500000912.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні попередньо було встановлено, що до Саксаганського ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява ОСОБА_2, згідно якої ОСОБА_4 в період часу з січня 2015 року по 30.03.2016 року, займаючи посаду директора ТОВ «БМДЦ «СЄВЄР» (ЄДРПОУ 37861367), виконуючи адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, всупереч інтересам підприємства, умисно з метою незаконного привласнення грошових коштів, отриманих в результаті діяльності ТОВ «БМДЦ «СЄВЕР», дає незаконні вказівки підлеглим бухгалтеру та касирам складати й видавати пацієнтам завідомо підроблені документи, що посвідчують факт отримання пацієнтами медичних послуг від вказаного підприємства та факт оплати на адресу підприємства грошових коштів за відповідні послуги. З метою приховання вказаної злочинної діяльності, за вказівкою ОСОБА_4, до фінансово-бухгалтерської та податкової звітності бухгалтером підприємства вносяться завідомо неправдиві відомості про отриманий підприємством дохід. Таким чином, в результаті протиправних дій ОСОБА_4 фактично привласнює грошові кошти, які ТОВ «БМДЦ «СЄВЕР» отримує в ході здійснення господарської діяльності, в результаті чого завдається матеріальна шкода співвласнику підприємства.

В процесі проведення подальшого досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено наступне.

Місцезнаходження вказаної юридичної особи: 50036, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Філатова, 10. На підставі договору оренди № Ф-1/10 від 01.12.2011 року, укладеного між ТОВ «НВП СОБОР» і ТОВ «БМДЦ «СЄВЕР», орендар ТОВ «БМДЦ «СЄВЕР» використовує для здійснення господарської діяльності нежитлове приміщення, розташоване по вул. Філатова, 10 у м. Кривому Розі. До переліку засновників ТОВ «БМДЦ «СЄВЕР» входять: ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_2 Директором даного підприємства є ОСОБА_4

29.02.2016 року Криворізька центральна обєднана ДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку ТОВ «БМДЦ «СЄВЕР» (ЄДРПОУ 37861367) з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцем доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, у результаті якої порушень не встановлено.

Допитаний як свідок ОСОБА_5, представник співзасновника ТОВ «БМДЦ «СЄВЄР» ОСОБА_2 і директор ТОВ НВП «СОБОР», дав такі показання. Головним бухгалтером ТОВ «БМДЦ «СЄВЄР» ОСОБА_7 за вказівкою директора даного підприємства ОСОБА_4 за місцем розташування ТОВ «БМДЦ «СЄВЄР» по вул. Філатова, 10 у м. Кривому Розі, складається подвійна бухгалтерська звітність, клієнтам підприємства фіскальні чеки про оплату послуг не видаються, лише акти здачі-прийняття наданих послуг. При цьому співзасновник даного підприємства ОСОБА_2 не отримує прибуток, оскільки, на його субєктивну думку, він розподіляється між ОСОБА_6 і ОСОБА_4. а ОСОБА_2 директор ОСОБА_4 пояснює це відсутністю прибутків підприємства.

Допитаний як свідок ОСОБА_2, співзасновник ТОВ «БМДЦ «СЄВЄР», дав такі показання. Головним бухгалтером ТОВ «БМДЦ «СЄВЄР» ОСОБА_7 за вказівкою директора даного підприємства ОСОБА_4 за місцем розташування ТОВ «БМДЦ «СЄВЄР» по вул. Філатова, 10 у м. Кривому Розі, складається подвійна бухгалтерська звітність, клієнтам підприємства фіскальні чеки про оплату послуг не видаються, лише акти здачі-прийняття наданих послуг.

Постановою слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження від 28 грудня 2016 року кримінальне провадження № 120160407500000912 від 06.04.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, за заявою ОСОБА_8 відносно неправомірних дій директора ТОВ «БМДЦ «СЄВЄР» ОСОБА_4 закрито у звязку з відсутністю події кримінального правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

При винесенні цієї постанови слідчий виходив із того, що в результаті проведеного розслідування встановити обґрунтованість і, взагалі, сам факт наявності порушень, які допущено, на думку ОСОБА_5 і ОСОБА_2, директором та іншими посадовими особами ТОВ «БМДЦ «СЄВЄР», не надалося можливим, оскільки діюче кримінальне-процесуальне законодавство України не передбачає повноваження слідчого та прокурора щодо призначення ревізій і перевірок: п. 5 ст. 36, п. 4 ч. 2 ст. 40 КПК України виключено на підставі ЗУ «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 року. Таким чином, в процесі розслідування кримінального провадження слідчий не має можливості на підставах, визначених діючим законодавством України, ініціювати перевірку ґрунтовності та законності прибуткових і видаткових касових операцій з готівкою ТОВ «БМДЦ «СЄВЄР», дотримання посадовими особами та іншими відповідальними особами, в тому числі, касиром, бухгалтером або директором вимог законодавства України щодо ведення касових операцій. У процесі проведеного в кримінальному провадженні досудового розслідування, з урахуванням зібраної інформації та даних, достатніх доказів, які б вказували на вчинення з боку посадових осіб і співробітників ТОВ «БМДЦ «СЄВЄР» кримінальних правопорушень, передбачених ст. 358 КК України за ознаками підроблення документів чи використання підроблених документів, ст. 366 КК України за ознаками складання, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, іншого підроблення офіційних документів, ст. 191 КК України за ознаками привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем не здобуто. Взагалі, слідство дійшло висновку, що між засновниками мають місце взаємовідносини, повязані з розподіленням грошових коштів, які надійшли в якості доходу від комерційної діяльності підприємства, а вирішення суперечок з цього приводу відноситься до компетенції судів у порядку, визначеному господарсько-процесуальним законодавством України. Таким чином, на підставі проведеного розслідування, із урахуванням передбачених ч. 2 ст. 28 КПК України розумних строків розслідування та неможливістю збору додаткових доказів в межах кримінально-процесуального закону, слідством не здобуто відомостей на підтвердження наявності події кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 358, 366, 191 КК України КК України.

Однак повністю погодитись із таким висновком слідчого не можна, виходячи з наступного.

У ході досудового розслідування скаржником і свідком було надано слідчому інформацію щодо осіб, які сплатили грошові кошти, та розрахункові документи, що мають ознаки підроблення й видавались представниками товариства клієнтам цієї юридичної особи в підтвердження оплати за отримані послуги з виконання аналізів. Указані документи містять прізвища та ініціали осіб, які користувались послугами товариства й відповідно сплачували грошові кошти.

Проте слідчим не проведено жодної слідчої дії та не вжито заходів, спрямованих на встановлення фактичного місцезнаходження цих осіб, їх допиту з метою дослідження обставин здійснення ними оплати грошових коштів на користь товариства. Повні анкетні дані вказаних осіб містяться в журналі реєстрації осіб, які здають аналізи.

Крім того, слідчим не проведено жодної слідчої дії, спрямованої на отримання первинної фінансово-господарської та бухгалтерської документації товариства, а також не призначено жодної експертизи, у тому числі ні судово-бухгалтерської, ні судово-економічної, ні почеркознавчої, проведення яких сприяло б перевірці відомостей щодо оприбуткування працівниками підприємства грошових коштів, отриманих від клієнтів, видачі останнім підроблених документів і встановлення осіб, причетних до відповідних діянь.

Разом з тим діючим КПК України передбачено ряд кримінально-процесуальних інструментів, за допомогою яких слідчий має можливість встановити обєктивну істину в справі, зокрема проведення тимчасового доступу до речей і документів, огляд, обшук, призначення судових експертиз, допит тощо, чого слідчим у повній мірі зроблено не було.

Згідно із положеннями п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних і перевірених доказів.

Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Однак слідчий, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження, зробив висновки щодо обставин, що обумовлюють закриття провадження у справі, передчасно, без повної та всебічної перевірки обставин, на які вказував ОСОБА_2 у своїй заяві про вчинене кримінальне правопорушення, не проаналізувавши їх та не давши належної правової оцінки.

У звязку з вказаним вище, в рамках даного провадження неможливо обєктивно встановити всі фактичні обставини події, що є обовязковим для прийняття слідчим обґрунтованого та законного рішення про закриття кримінального провадження.

Все зазначене вказує на однобічність і неповноту досудового розслідування, що, в свою чергу, потягло за собою прийняття передчасного і необєктивного рішення про закриття кримінального провадження.

Такий однобокий підхід слідчого порушує встановлені чинним КПК України вимоги щодо змісту постанови про закриття кримінального провадження, яка має бути обґрунтованою та відповідати обставинам, які виключать можливість подальшого розслідування провадження, і, як наслідок, обумовлюють його закриття. У звязку з чим, оскаржувану постанову не можна вважати законною та обґрунтованою.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого чи прокурора.

Ураховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку про те, що скарга ОСОБА_2 є достатньо обґрунтованою, тому її слід задовольнити та скасувати оскаржувану постанову слідчого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 306, 307 КПК України,

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_2 на рішення слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження задовольнити.

Скасувати постанову слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 від 28.12.2016 року про закриття кримінального провадження №12016040750000912, внесеного до ЄРДР 06.04.2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений та оголошений 14 березня 2017 року о 16.00 годині.

Слідчий суддя Ю.В. Онопченко