Ухвала суду № 66380256, 04.05.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 668/9148/15-ц Головуючий в І інстанції Котьо І.В. Номер провадження 22-ц/791/990/17 Доповідач: Пузанова Л.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоПузанової Л.В.,суддів:Базіль Л.В., Склярської І.В.,секретарДавиденко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні справу за поданням державного виконавця Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про примусове проникнення до житла боржника, заінтересовані особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, за апеляційною скаргою ОСОБА_5, від імені якої діє ОСОБА_7, на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 15 лютого 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року державний виконавець Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсон звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника, зазначаючи, що на виконанні Суворовського РВ ДВС м. Херсон перебуває зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 668/9148/15, виданого 30.11.2015 року Суворовським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 боргу в сумі 1 679 376,71 грн. та виконавчого листа № 6/1113/2011, виданого 11.11.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» боргу в сумі 446 261,86 грн.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 борг не сплатила, рішення суду не виконала, ухиляється від виконання законних вимог виконавця щодо надання доступу до житла боржника з метою опису та арешту належного їй майна, державний виконавець просив суд подання задовольнити та надати дозвіл на примусове входження до квартири ОСОБА_5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 15 лютого 2017 року подання задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, від імені якої діє ОСОБА_7, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні подання, зазначаючи, що питання про надання дозволу на примусове входження до житла боржника вирішено без встановлення обставин дотримання визначеного законом порядку проведення виконавчих дій, а висновки суду щодо наявності підстав для задоволення подання є передчасними та суперечать положенням Закону України «Про виконавче провадження».

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили. В судовому засіданні представник Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м.Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області - Поліщук Д.О. та представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9 доводи скарги не визнали, ухвалу суду просили залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність оскарженої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що в провадженні Суворовського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області перебувають виконавче провадження, відкрите 27 листопада 2015 року за виконавчим листом, виданим 11 листопада 2011 року Дніпровським районним судом м.Києва у цивільній справі №6-1113/2011 про стягнення із ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» грошових коштів у розмірі 446261,86 грн. та виконавче провадження, відкрите 03 грудня 2015 року за виконавчим листом, виданим 30 листопада 2015 року Суворовським районним судом м.Херсона у цивільній справі №668/9148/15-ц про стягнення із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 1679376,71 грн.

В процесі примусового виконання наведених виконавчих документів, в лютому 2016 року, державний виконавець звернувся до ПАТ «Укрсоцбанк» із листом про надання дозволу на реалізацію заставного майна боржника, а саме: квартири АДРЕСА_1, яка належить боржнику ОСОБА_5 на праві власності та є предметом іпотеки відповідно до укладеною нею із ПАТ «Укрсоцбанк» 17.12.2007р. договору іпотеки.

17 лютого 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» надав письмовий дозвіл на реалізацію заставного майна боржника ОСОБА_5 для задоволення його (банку) вимог як іпотекодержателя /а.с. 6-7/.

Для забезпечення реального виконання судових рішень у державного виконавця виникла необхідність у здійсненні опису та арешту майна боржника, про що, починаючи з лютого 2016 року повідомлялася ОСОБА_5, яку було зобов'язано бути присутньою та надати доступ до квартири АДРЕСА_1 для проведення виконавчих дій, однак остання вимоги державного виконавця не виконала /а.с. 6-21/.

Відповідно до вимог п.10 ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, державний виконавець має право звертатися до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.

Згідно із ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

При цьому суду необхідно встановити наявність у державного виконавця підстав для проникнення до житла боржника, якими у спірних правовідносинах є перебування на примусовому виконанні у останнього судових рішень про стягнення із ОСОБА_5 грошових коштів у значному розмірі (більше 2 млн. гривень) та передбачений Законом України «Про виконавче провадження» такий спосіб примусового виконання як звернення стягнення на майно боржника, який потребує вирішення питання щодо арешту та опису цього майна, в тому числі і житлового приміщення.

Враховуючи, що ОСОБА_5 не спростувала обґрунтованість вимог державного виконавця по суті вчинених ним виконавчих дій, а лише заперечувала свою обізнаність щодо необхідності забезпечити державному виконавцю доступ до належного їй на праві власності житлового приміщення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення подання Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м.Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про примусове входження до житла боржника - ОСОБА_5

Висновки суду є вмотивованими і відповідають обставинам справи та положенням діючого в Україні законодавства, в тому числі щодо обов'язковості судових рішень, що набрали законної сили, та необхідності їх виконання.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Зокрема, посилання заявника на нібито допущені державним виконавцем порушення положень Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону №606-XIV від 21.04.1999 року щодо дотримання встановленого законодавством порядку проведення виконавчих дій від часу відкриття провадження, у тому числі і належного повідомлення боржника про таку дію і надання строків для добровільного виконання рішення суду, колегія суддів не приймає до уваги як такі, що не впливають на висновки суду стосовно наявності підстав для примусового проникнення до її житла як боржника у виконавчому провадженні і не підлягали встановленню та перевірці судом при розгляді відповідного подання державного виконавця, а могли бути підставою для звернення до суду в порядку, передбаченому ст.ст. 383-385 ЦПК України.

На такі звернення та їх правові наслідки заявник не посилається, а навпаки надала суду апеляційної інстанції копію поданої її представником 27.03.2017р. до державної виконавчої служби заяви про відкладення виконавчих дій у зв'язку з її (ОСОБА_5.) перебуванням у відрядженні з 23.03.2017р. по 13.04.2017р.. Державний виконавець був повідомлений про те, що після приїзду в м.Херсон ОСОБА_5 узгодить з ним час та дату входження до її житла, однак за станом на 04 травня 2017 року, як повідомив суду державний виконавець, цього не зробила, хоча за приписами ч.5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону №1404-VIII від 02.06.2016 року, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин з часу набрання чинності, зобов'язана як боржник допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій.

Не спростовує висновків суду щодо наявності підстав для задоволення подання державного виконавця у спірних правовідносинах і посилання заявника на положення ст. 30 Конституції України, ст. 311 ЦК України та ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, як зазначив Конституційний Суд України в рішенні, ухваленому 31 травня 2011 року у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_10 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України (справа №1-18/2011), гарантування кожному прав на повагу та недоторканість житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року (995 015), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (995 004), Міжнародного пакту про громадські та політичні права 1966 року (995 043). Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України (254К/96-ВР) є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року (995 015), статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (995 004), пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року (995 043) ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункти 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року (995 015), стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (995 004).

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, як визначено в Конституції України (254К/96-ВР) і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

З метою гарантування виконання судового рішення та забезпечення прав стягувачів у виконавчому провадженні Законом України «Про виконавче провадження» передбачено як спосіб примусового виконання рішення про стягнення грошових коштів звернення стягнення на майно боржника, його опис та арешт, що здійснюються, в тому числі, за допомогою примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника.

Виконавчі провадження щодо ОСОБА_5 тривалий час (біля двох років) перебувають на примусовому виконанні у державній виконавчій службі однак остання не вжила заходів до самостійного виконання рішень судів і не посилається на інший можливий спосіб їх виконання.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що ухвала постановлена судом з додержанням вимог закону і підстави для її скасування та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні подання державного виконавця відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів.

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, від імені якої діє ОСОБА_7, відхилити.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 15 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Л.В. Пузанова

Судді: Л.В. Базіль

І.В. Склярська